Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №670/588/26 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/588/26

Провадження № 2/670/527/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 вересня 2026 року с-ще Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Мусієнко М.Б.

за участю секретаря судового засідання Ліневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2026 в електронній формі через електронний кабінет до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У позовній заяві ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 258159 від 15.05.2024 у розмірі 34881 грн 60 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн 00 коп.;

- заборгованість за відсотками – 8881 грн 60 коп.;

- заборгованість за комісіями - 2000 грн 00 коп.;

- заборгованість за пенею - 16000 грн 00 коп., та судові витрати: судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує таким.

15.05.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 258159. ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 258159 від 15.05.2024, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті кредитодавця. Відповідно до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Відтак відповідач уклав кредитний договір № 258159 від 15.05.2024 із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8000 грн.

Однак відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин – ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 23.12.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу № 23122024/1. Згідно з даним договором факторингу 23.12.2024 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 258159 від 15.05.2024.

14.09.2023 первісний кредитор змінив найменування із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАЙМЕР» на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛАЙ ІНВЕСТ», що підверджується витягом із ЄДР (додано до позову). Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 34881,6 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті 08.09.2026. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжної картки № НОМЕР_1 ; інформацію (виписку по відповідному рахунку) щодо зарахування 15.05.2024 кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 (у випадку належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжної картки № НОМЕР_1 ).

08.09.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку із неявкою відповідача у судове засідання.

Представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» у судове засідання 30.09.2026 не з`явився, у позові просив розгляд справи проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але вдруге не з`явився у судове засідання без поважних причин, не подав відзив на позов, а тому суд вважає можливим відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановити заочне рішення).

Відтак ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 30.09.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини, факти та відповідні їм правовідносини, застосувавши релевантні норми права, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.

Відповідно до норм ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 15.05.2024 між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛАЙ ІНВЕСТ» укладено договір - Індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 258159, який відповідачем підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора - «KL6607» (а.п. 36-40).

Договір укладений на таких умовах:

1.1. Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

1.2. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 12.08.2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

1.3. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

1.4. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором.

1.5. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

1.6. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

1.7. Невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua.

3.1. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

3.2. Сума кредиту, комісія, що вказана в п. 1.4 цього договору, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

3.3. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

3.5. Денна процентна ставка за договором становить 1,50 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом (109,8 % (проценти за користування кредитом з розрахунку 1,22 % за кожен день) + 25 % комісія, що вказана в п. 1.4 цього договору)/90 днів.

5.3. У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього договору та/або в додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

У розділі 9 «Реквізити та підписи сторін» кредитного договору позичальник зазначив номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 258159 від 15.05.2024, яким є графік розрахунків та загальна вартість кредиту, доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про суму кредиту, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості, процентів із зазначенням дати платежу (а.п. 41).

Згідно із довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» про ідентифікацію, відповідач ОСОБА_1 15.05.2024 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» як позичальник за укладеним договором № 258159 від 15.05.2024, оскільки акцептував договір шляхом підписання електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «KL6607» (а.п. 22).

Переказ коштів з призначенням «видача кредиту 258159» на вказану у кредитному договорі картку № НОМЕР_1 ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» здійснило 15.05.2024 в сумі 8000 грн 00 коп., що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПРОФІТГІД» (а.п. 32).

Згідно з наданою АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» інформацією та випискою по рахунку, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_3 , на яку 15.05.2024 перераховані кошти в сумі 8000 грн 00 коп. (а.п. 69, 70).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 258159 від 15.05.2024 за період з 15.05.2024 по 16.12.2024, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 34881 грн 60 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн 00 коп.;

- заборгованість за відсотками – 8881 грн 60 коп.;

- заборгованість за комісіями - 2000 грн 00 коп.;

- заборгованість за пенею - 16000 грн 00 коп. (а.п. 18, 19).

З розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані з 15.05.2024 по 13.08.2026, тобто за 91 день (8000х1,22%х91).

23.12.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу № 23122024/1. Згідно з даним договором факторингу 23.12.2024 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 258159 від 15.05.2024 (а.п. 23-27).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 23.12.2024 за договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» передав, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняв реєстр прав вимог, який складений за формою згідно із додатком № 1 до договору (а.п. 9).

Згідно із витягом з реєстру прав вимог (додаток № 1 до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024) відповідач ОСОБА_1 має загальну суму заборгованості за кредитним договором № 258159 від 15.05.2024 у сумі 34881 грн 60 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн 00 коп.;

- заборгованість за відсотками – 8881 грн 60 коп.;

- заборгованість за комісіями - 2000 грн 00 коп.;

- заборгованість за пенею - 16000 грн 00 коп. (а.п. 17).

Перерахування коштів за договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 підтверджується платіжними інструкціями № 11010 від 23.12.2024, № 11147 від 15.01.2025, № 11416 від 13.02.2025 (а.п. 44, 45).

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 641, 642, 644 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Водночас, згідно з ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК України). Відповідно до ч. 2 вказаної статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, на підтвердження існування договірних відносин позивачем надано кредитний договір - індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 258159 від 15.05.2024. Вказаний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомого електронного підпису - одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з інформації та виписки по рахунку, наданих АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», обов`язок щодо надання коштів у розмірі 8000 грн 00 коп. на виконання спірного договору кредитодавцем виконано.

Водночас відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ст. 549 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України (чинною на момент укладення договору факторингу) боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Матеріали провадження не містять доказів того, що відповідач надав позивачу та/або первісному кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, тобто відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до частини 1 та 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзив на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача.

На день ухвалення судом рішення жодного доказу оплати відповідачем заборгованості за договором в повному обсязі суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 258159 від 15.05.2024 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн 00 коп.

Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, як слідує з вказаних вище змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 денна ставка повинна становити не більше 2,5%, з 22.04.2024 - не більше 1,5%, з 20.08.2024 - не більше 1%.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року виклав висновки про застосування норм права, відповідно до яких норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure. Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Враховуючи, що спірний кредитний договір укладено 15 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то вказані норми, з урахуванням наведеної правової позиції, повинні бути враховані під час визначення розміру денної процентної ставки та розрахунку боргу за цим договором.

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу, що відповідає наведеним вище нормам закону. Однак, як свідчить розрахунок боргу, відсотки за користування кредитом у сумі 8881 грн 60 коп. нараховані з 15.05.2024 по 13.08.2026, тобто за 91 день (8000х1,22%х91). Враховуючи, що кредит надано на строк 90 днів (до 12.08.2024), розмір таких відсотків повинен становити 8784 грн 00 коп., що відповідає додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 258159 від 15.05.2024, яким є графік розрахунків та загальна вартість кредиту.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року по справі № 204/224/21 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21, та вказав, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 зазначених Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати - витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Ураховуючи викладене, на думку суду, позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2023 року (справа № 204/224/21) не стосується встановлення одноразової комісії за надання кредиту.

Щодо комісії за обслуговування кредиту, то, враховуючи викладене вище, суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів наявності та факту надання послуг, передбачених пунктом 1.4 договору про надання фінансового кредиту № 258159 від 15.05.2024 та додатком № 1 до такого договору, а саме послуг, що стосуються обслуговування кредитної заборгованості: надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення. Жоден з названих документів не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, що пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, які надаються відповідачу та за які товариством встановлена комісійна винагорода. Також у матеріалах провадження відсутні докази того, що споживач вимагав інформацію, передбачену статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», частіше одного разу на місяць. Тому, на думку суду, вимога про стягнення заборгованості зі сплати комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2000 грн 00 коп. є неправомірною.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за неустойкою (пенею).

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2026 № 4928-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Також суд звертає увагу на те, що норми п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачають вимоги до умов відповідальності за договорами, які були укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», оскільки такі не відповідають зазначеному закону. Договори, які укладатимуться після відповідної дати, повинні укладатися з врахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Тому норми п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не спрямовані на встановлення відповідальності боржника у зв`язку з порушенням договорів, укладених після тридцятого дня з дня набрання чинності вказаним законом. Умови такої відповідальності передбачені пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Водночас суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17, 18), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), відповідно до яких якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України; спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

З огляду на викладене, вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 5.3 спірного договору у загальному розмірі 16000 грн 00 коп., на думку суду, не підлягає задоволенню.

Відтак, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16784 грн 00 коп. (34881 грн 60 коп. – 97 грн 60 коп. (відсотки за користування кредитом за один день, нараховані понад строк) - 2000 грн 00 коп. (комісія за обслуговування кредиту) – 16000 грн 00 коп. (пеня)).

Щодо розподілу судових витрат.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) та у резолютивній частині рішення зазначається розподіл таких судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» поніс судові витрати, що складаються з 2662 грн 40 коп. сплаченого судового збору (а.п. 35).

Згідно з частинами 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

01.06.2026 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 42649746/02 про надання правничої допомоги (а.п. 28-31).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду акт надання послуг № 258159 від 21.07.2026 та детальний опис робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026, згідно з якими загальна вартість витрат на правничу допомогу складає 6000 грн 00 коп. (а.п. 10, 20).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

З огляду на умови договору про надання правничої допомоги та інші докази понесених витрат, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи та з урахуванням вимог ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки позов подано з ціною 34881 грн 60 коп., а задоволено на суму 16784 грн 00 коп., тобто на 48,12% (16784,00х100:34881,60), то, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1281 грн 15 коп. (2662,40х48,12%) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2887 грн 20 коп. (6000,00х48,12%).

На підставі ст. 207, 512, 514, 526, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 263-265, 280-282, 284, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість договором про надання фінансового кредиту № 258159 від 15.05.2024 у розмірі 16784 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) гривня 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2887 (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», ідентифікаційний номер в ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО