Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №607/15668/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 Справа №607/15668/26 Провадження №2/607/6637/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором №2402574 від 28.06.2025 у розмірі 28900 грн.

Позов мотивовано тим, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 28.06.2025 уклали електронний Кредитний договір №2402574, відповідно до умов якого кредитор надав Відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.

Первісний кредитор та Позивач укладено Договір факторингу № 27012026, відповідно до яких право вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».

Станом на день звернення із позовом до суду заборгованість за Кредитним договором не погашена. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, становить 33800 грн, яка складається з: 10 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 18 900,00 грн - заборгованість по процентах; 4 900,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 28 900,00 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, про поважність причин неможливості прибуття в судове засідання не повідомив.

Тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 28.06.2025 уклали договір кредитної лінії №2402574, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується передати Позичальникові кредит на суму 10000 грн.

Строк кредиту - 360 дні (в), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.

Сторони погодили Графік платежів, який розраховується, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі, який є додатком №1 до договору.

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором K090 28.06.2025 20:03:05.

Виконання Первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» та інформацією АТ «КБ «Приватбанк», банківською випискою, яка містить відомості про надходження 10000 гривень на рахунок, який належить відповідачу, використання вказаних коштів на власний розсуд.

TOB «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Позивач 27.01.2026 уклали Договір факторингу № 27012026, відповідно до яких право вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».

Пунктом 2.1 Договору Факторингу визначено, що Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 3.1.3 Договору Факторингу Право вимоги переходить до Фактора після підписання Сторонами цього Договору, з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників за формою Додатку 5 цього Договору, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 27.01.2026 до Договору Факторингу та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 27.01.2026 до Договору Факторингу, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Для підтвердження факту передачі грошових коштів гідно Договору Факторингу за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н до Договору Факторингу позивачем надана Платіжна інструкція

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 28.06.2025 уклали електронний Кредитний договір №2402574, відповідно до умов якого кредитор надав Відповідачу у тимчасове платне користування 10000 грн.

Кошти були перераховані на рахунок відповідача, що підтверджується інформаційною довідкою, інформацією АТ «КБ «Приватбанк», банківською випискою.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Встановлено, що право вимоги за кредитним договором до №2402574 від 28.06.2025 до відповідача перейшло до позивача на підставі договорів факторингу, що підтверджується змістом договорів, актами, реєстрами прав вимог, платіжними інструкціями.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Нараховані з дня введення в Україні воєнного стану такі платежі підлягають списанню.

Закон України №3498-IX від 22.11.2023 не скасував та не змінив положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в частині звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу, та від сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Водночас зазначеним Законом встановлено спеціальні обмеження щодо максимальної денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит, які підлягають врахуванню судом при перевірці заявленої до стягнення суми процентів.

Оскільки штрафні санкції, на погашення яких первісним кредитором було зараховано сплачені відповідачем 100 грн, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягають стягненню, зазначена сума підлягає врахуванню при визначенні фактичного розміру заборгованості відповідача та зменшує суму заборгованості, яка підлягає стягненню.

Таким чином, з урахуванням сплачених відповідачем 100 грн та неврахування штрафних санкцій розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, становить 28 800 грн.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідач не спростував розмір заборгованості 28800 грн (10000 грн - заборгованість по тілу кредиту + 18900 грн (заборгованість по процентах) - 100 грн (зайво сплаченої пені), тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Також, відповідно до договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026, акту приймання передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги позивач поніс 7000 гривень судових витрат на правову допомогу, які були надані Адвокатським Бюро «Тимошенко та партнери».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

Суд вважає, що такі послуги, які зазначені в акті прийому-передачі наданих послуг, як вивчення матеріалів справи 2 години на суму 1000 грн не підтверджені матеріалами справи, не відповідають критеріям обґрунтованості та розумної необхідності, не доведено, що вказані послуги стосуються розгляду цієї справи, а не інших, є необхідними та неминучими для цієї справи, при цьому, на думку суду, вказані послуги охоплюються послугою написання позовної заяви про стягнення заборгованості. Тому, суд вважає підтвердженим розміром витрат на правову допомогу 6000 грн.

Отже, загалом позивачем понесено 8662,40 (2662,40+6000) грн судових витрат.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково на суму 28800 грн із 28900 грн, що становить 99,65 %, на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 8632,43 (99,65 % від 8662,40) грн судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 28800 гривень 00 копійок заборгованості за Кредитним договором №2402574 від 28.06.2025 та 8632 гривень 43 копійок судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), засоби зв`язку: тел. НОМЕР_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

Головуючий суддяВ. М. Позняк