Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №606/1254/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1254/26

Рішення

Іменем України

30 вересня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Малярчука В.В.,

при секретарі Зіньковській Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теребовлі цивільну справу за позовом представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 – адвоката Пацули Василя Олександровича до Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування та про визначення часток у спільній сумісній власності, -

встановив:

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 – адвокат Пацула Василь Олександрович звернувся до суду із позовною заявою до відповідача Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування та про визначення часток у спільній сумісній власності, посилаючись на мотиви, викладені в позовні заяві.

В судове засідання представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 – адвокат Пацула Василь Олександрович не з`явився, однак звернувся до суду із в заявою, у якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує повністю та просить його задовольнити.

Представник відповідача Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, та час розгляду справи, однак подав заяву до суду, в якій просить справу слухати в його відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки судом встановлено наступне.

Свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до зміни адміністративно-територіального устрою – Теребовлянського) Тернопільської області (раніше рахувався за адресою АДРЕСА_1 ) було видане виконкомом Теребовлянської районної ради 20.11.1989 року на підставі рішення виконкому № 246 від 24 жовтня 1989 року. Вказаним свідоцтвом засвідчено, що зазначений жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами належить колгоспному двору, що складається із 6-ти членів, головою якого є ОСОБА_7 .

Згідно із довідкою Теребовлянського БТІ №46 від 16.02.2026 року вбачається, що житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності колгоспному двору, що складається з 6-х членів, головою колгоспного двору зазначена ОСОБА_7 .

Про віднесення господарства по АДРЕСА_1 станом на 1991-1995 роки до суспільної групи господарства колгоспний двір свідчать також записи у по господарській книзі Соколівської сільської ради. Згідно вказаної по господарської книги вбачається, що станом на 15.04.1991 рік суспільна група господарства значиться як «колгосп», в якому головою двору була ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Членами двору були: її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (позивач 2), син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (позивач 3), син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (позивач 1), син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (позивач 4), дочка – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (позивач 5), син – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (позивач 6). Вказане також підтверджується відомостями, зазначеними у довідках, виданих виконкомом Золотниківської сільської ради за №395 від 04.12.2025 року та №110 від 03.06.2026 року.

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Правовий статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120 - 126 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року). Згідно із статтями 120, 121, 123 ЦК УРСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Отже, станом на 15 квітня 1991 року житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 мав статус колгоспного двору в якому проживали його члени в кількості семи осіб. З 15 квітня 1991 року був введений в дію ЗУ “Про власність”, у якому відбулося усуспільнення власності і власність колгоспного двору припинила своє існування. Відтак, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство, а саме спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке існувало до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Отже, з введенням ЗУ “Про власність” колгоспна власність будинковолодіння в АДРЕСА_1 перетворилась у спільну сумісну власність усіх семи його членів без визначення часток і існує по даний час. Зміна його можлива за згодою всіх співвласників, а оскільки один із співвласників спільної сумісної власності помер, а це голова двору ОСОБА_7 , а тому визначення часток можливе лише у судовому порядку.

Оскільки, частки усіх членів двору є рівними, то у цьому випадку всім 7 (семи) власникам спільної сумісної власності станом на 1991 рік належало по 1/7 частці будинку, тому кожному із позивачів слід визначити належну їм 1/7 частку будинковолодіння у праві спільної сумісної власності колишніх членів колгоспного двору.

ІНФОРМАЦІЯ_9 померла голова двору ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 24 листопада 2025 року, видане Золотниківською сільською радою, актовий запис №81 від 24.11.2025 року.

На день смерті ОСОБА_7 проживала за адресою: АДРЕСА_2 та разом з нею проживав чоловік ОСОБА_2 (завірена копія довідки № 109 від 03.06.2026 року, виданої виконкомом Золотниківської сільської ради, додається).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на 1/7 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 .

У справах приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. знаходиться спадкова справа за №211, заведена після смерті ОСОБА_7 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ІНФОРМАЦІЯ_10 дочка померлої ОСОБА_5 подала заяву про прийняття спадщини за законом. 29 січня 2026 року такі ж заяви подали сини померлої, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . Чоловік померлої - ОСОБА_2 подав заяву про відмову від спадкування за законом.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , користуючись правом, передбаченим статтями 1267, 1278 ЦК України, уклали між собою нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна від 27 травня 2026 року (зареєстрований в реєстрі за №913), який є підставою для видачі сторонам (спадкоємцям) свідоцтва про право на спадщину за законом. Згідно із договором, син померлої ОСОБА_1 спадкує частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд під АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку.

Посвідчення договорів про поділ спадкового майна здійснюється будь-яким нотаріусом за наявності довідки про встановлення кола спадкоємців та витягу зі Спадкового реєстру про заведення спадкової справи. Отже, посвідчуючи договір про поділ спадкового майна, нотаріус визначила коло спадкоємців, що прийняли спадщину, та склад спадщини.

Отже, після смерті ОСОБА_7 належну їй 1/7 частку в майні колишнього колгоспного двору успадкував її син позивач 1 ОСОБА_1 . Враховуючи, що йому як члену колгоспного двору належала його 1/7 частка, відтак йому слід визнати право власності на 2/7 частки господарства.

Відповідно до статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

29 травня 2026 року ОСОБА_1 була подана заява на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд під АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 . Однак, цього ж числа приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвою Л.І. постановою №107/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності на належну померлій ОСОБА_7 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд під АДРЕСА_1 .

Згідно з даними технічного паспорту на вказаний житловий будинок садибного типу вбачається, що житловий будинок до 1939 року спорудження, а належні до нього господарські будівлі та споруди 1985 - 1990 років побудови.

Вартість вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами станом на 29.05.2026 року становить 25984,08 грн, що підтверджується довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості, наданою ОСОБА_9 .

Згідно з статтею 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У відповідності до статті 370 ЦК України частки у спільній сумісній власності є рівними, а згідно статті 369 ЦК України співвласники майна користуються ним спільно, а розпорядження майном здійснюється за згодою всіх співвласників.

Як передбачено частиною 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, у тому числі шляхом визнання права.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Оскільки у цій справі перешкодою є відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальних дії, а тому обраний позивачами спосіб захисту є належним (див. Постанову ВС КЦС у справі №227/3750/19 від 22.09.2021 р.).

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до вимог статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності гарантоване статтею 41 Конституції України і не може бути визнане дійсним чи не дійсним, оскільки як суб`єктивне право є можливістю здійснювати або не здійснювати будь-які дії, що прямо незаборонені законом, у даному випадку – володіти, користуватися і розпоряджатися своїм житлом.

На підставі викладеного, суд дійшов до переконання, що позов слід задовольнити, видівши відповідні частки у майні колишнього колгоспного двору та визнавши за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 2/7 частки житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з яких: 1/7 частки як спадкоємця за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 ; 1/7 частки вищевказаного домоволодіння як члена колишнього колгоспного двору; видівши відповідні частки у майні колишнього колгоспного двору та визнавши за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 право власності на 1/7 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як членам колишнього колгоспного двору.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 80, 258, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, ст. 120, 549 ЦК України (редакція 1963 року), ст. ст. 16, 182, 321, 328, 392, 1216-1218, 1220-1222, 1261, 1262, 1268-1270, 1273, 1296 та 1297 ЦК України, суд, -

ухвалив :

Позов задовольнити.

Виділити та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 2/7 частки житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з яких: 1/7 частки як спадкоємця за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 ; 1/7 частки вищевказаного домоволодіння як члена колишнього колгоспного двору.

Виділити та визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 право власності на 1/7 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як членам колишнього колгоспного двору.

Судові витрати залишити за позивачами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

Головуючий Малярчук В.В.