Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №601/2296/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2296/26

Провадження № 2/601/1237/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Клим Т.П,

за участю секретаря судового засідання Мельничук Т.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

17 серпня 2026 року до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову вказано, що 23.06.2010 року Кременецький районний суд Тернопільської області ухвалив рішення у справі № 2-471/2010, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11350125000 від 23.05.2008 року у розмірі 2264935,80 грн.

З моменту набрання рішенням суду законної сили заборгованість не була погашена ні в примусовому, ні в добровільному порядку, а тому рішення суду станом на теперішній час залишається невиконаним у розумінні чинного законодавства України.

Таким чином, рішення, яке ухвалив Кременецький районний суд Тернопільської області, не виконувалось відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року.

Відповідно до наявного рішення, а також інших судових документів, зокрема ухвали про заміну сторони виконавчого провадження № 601/1488/15-ц від 18.09.2015 року, право грошової вимоги належить ТОВ «ВІН ФІНАНС».

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239). Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.

Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У зв`язку з чим позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3 % річних у розмірі 203658,06 грн, що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання рішення суду.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» збитки в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2-471/2010 у розмірі 203658,06 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Ухвалою від 19 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Позивач у позовній заяві просив справу розглядати без участі представника позивача, у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача – провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, причину неявки суду не повідомив, заяв про відкладання розгляду справи від нього до суду не надходило. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе проводити розгляд справи в заочному порядку на підставі ст. 280-289 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

23.06.2010 року Кременецький районний суд Тернопільської області ухвалив рішення у справі № 2-471/2010, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11350125000 в сумі 2 264 935 гривень 80 копійок, які перерахувати на рахунок № НОМЕР_1 , МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750 із зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу: «для погашення заборгованості ОСОБА_1 », а у випадку недостатності або відсутності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошових коштів звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитловий будинок, готель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати у справі - державне мито в сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Ухвалою від 18.09.2015 року у справі № 601/1488/15-ц заяву ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задоволено. Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором № 11350125000 від 23 травня 2008 року, укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Наказом №55-к від 25.07.2024 року перейменовано з 25.07.2024 року ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" у ТОВ "ВІН ФІН".

Згідно протоколу № 1706 загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 року змінено найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15, від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15).

У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц).

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних, визначене частиною другою статті 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного зобов`язанням, тобто залежить від основного, поділяє його долю, нерозривно пов`язане з ним. Відповідно й вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є додатковою до основної вимоги.

Згідно із ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази пред`явлення виконавчого листа, виданого судом на виконання рішення Кременецького районного суду Тернопільської області, до виконання та наявності виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 позивачем не надані.

Оскільки позивач не довів наявності невиконаного грошового зобов`язання, зокрема не надав доказів на підтвердження факту відкриття виконавчого провадження, тобто, наявності права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 15, 625 ЦК України, ст. 4,5,10,11-13,76-81,89,141,258,259,263-265,280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, неподані заяви про перегляд заочного рішення, або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: