Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №466/4980/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4980/26

Провадження № 2-о/466/256/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді Свірідової В.В.

при секретарі Солиган М.Р.

за участю заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації» про встановлення факту приналежності правовстановлюючого документу,-

встановив:

04.06.2026року заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

В обґрунтування вимог зазначила, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.02.1987 року та паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 від 01.09.2005 року її ім`я зазначено як « ОСОБА_2 ». Разом з тим, у свідоцтві про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 23.03.1998 року, а також у розпорядженні №596 від 11.03.1998 року та в записах будинкової книги для прописки громадян, що проживають у даній кваритрі, її ім`я помилково записано як « ОСОБА_2 ».

У лютому 2026 року вона в усній формі звернулася до начальника Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» для внесення змін щодо її імені у свідоцтві про право власності на квартиру та у будинковій книзі (зі зміною імені з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », як зазначено в її свідоцтві про народження та паспорті), однак у наданні цієї послуги їй було усно відмовлено та повідомлено про необхідність вирішення даного питання в судовому порядку.

Невідповідність у написанні імені « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 » позбавляє її можливості повноцінно реалізувати свої майнові та житлові права, зокрема щодо приватизації вказаного житла, відтак вона змушена звернутися до суду з даною заявою.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 09.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження (а.с.17).

Заявниця у судовому засіданні вимоги заяви підтримали в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заперечень проти заяви не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (п.6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Судом встановлено, що особа заявниці підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 01.09.2005 року, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.02.1987 року, де її ім`я вказано як « ОСОБА_2 » (а.с.8-9).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру від 23.03.1998 року, виданим на підставі розпорядження від 11.03.1998 року № 596, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності громадянці ОСОБА_1 (а.с.5).

Так, відповідно до довідки виданої виконкомом Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області від 15.07.2016 №683 про те, що згідно із погосподарською книгою станом на 30.06.1990 року членами колгоспного двору по АДРЕСА_2 були: ОСОБА_3 , 1932р.н., ОСОБА_4 , 1928р.н., ОСОБА_5 , 1961р.н., ОСОБА_6 , 1969р.н., ОСОБА_7 , 1985р.н., ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області № 42 від 29 липня 2016 року, розглянувши заяву ОСОБА_9 та на підставі виписки з погосподарської книги за 1990 рік, було вирішено розділити майно колишнього колгоспного двору АДРЕСА_2 у рівних частинах між його членами: ОСОБА_3 (1932 р.н., померлим), ОСОБА_4 (1928 р.н.), ОСОБА_5 (1961 р.н.), ОСОБА_6 (1969 р.н.), ОСОБА_7 (1985 р.н.), ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (а.с.7).

Зі Свідоцтва про право власності на квартиру від 23 березня 1998 року, виданого органом приватизації ВАТ завод «Львівсільмаш» на підставі розпорядження від 11.03.1998 № 596 та зареєстрованого в реєстровій книзі за № 24221, вбачається, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с.5).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме: з записів у будинковій книзі для прописки громадян, що проживають у квартирі АДРЕСА_1 , у розділі IV під пунктом 5 з 01.09.2005 року заявниця була зареєстрована під ім`ям « ОСОБА_2 », а підставою для її приписки зазначено свідоцтво про право власності на квартиру від 23.03.1998 року та розпорядження № 596 від 11.03.1998 року.

Зазначені обставини в сукупності з наданими доказами підтверджують, що в правовстановлюючому документі допущено описку в імені заявниці, а особа, вказана як « ОСОБА_1 », та заявниця ОСОБА_1 є однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

У судовому порядку встановлюється факт належності виключно правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності, спадкування тощо.

Аналізуючи надані заявницею докази у їх сукупності, суд зазначає, що за даними розділу IV будинкової книги для прописки громадян, які проживають у квартирі АДРЕСА_1 , заявницю під пунктом 5 зареєстровано з 01.09.2005 року під ім`ям « ОСОБА_1 », а підставою для такої реєстрації вказано свідоцтво про право власності на квартиру від 23.03.1998 року та розпорядження № 596 від 11.03.1998 року.

Суд враховує, що будинкова книга є документом обліку проживання та реєстрації осіб за відповідною адресою і, хоч і не належить до правовстановлюючих документів у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, містить сукупність відомостей, які беззаперечно підтверджують тотожність особи ОСОБА_1 та особи, вказаної у Свідоцтві про право власності як « ОСОБА_1 ».

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Факт про встановлення якого просить заявниця, дасть їй підстави для подальшої можливості повноцінно реалізувати свої майнові та житлові права, зокрема щодо приватизації вказаного житла

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи, що встановлення даного факту має для заявниці юридичне значення та іншим шляхом встановити цей факт неможливо, суд вважає заяву підставною та такою, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12,13,81, 259, 263, 265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, суд

ухвалив:

заяву задовольнити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 23 березня 1998 року, виданого органом приватизації ВАТ завод «Львівсільмаш» на підставі розпорядження від 11 березня 1998 року № 596, у якому один із співвласників зазначений як « ОСОБА_1 ».

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Текст рішення складено та підписано 28.09.2026 року.

Суддя В. В. Свірідова