Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №560/16876/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16876/26

РІШЕННЯ

іменем України

30 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), у якому просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з його утриманням у зазначеному вищому військовому навчальному закладі, у розмірі 1 479 341 грн 33 коп.

Ухвалою суду від 04.09.2026 відкрито провадження у справі №560/16876/26 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із судовим засіданням.

Призначене судове засідання на 30.09.2026 р. о 10:00 год.

Згідно із заявами по суті справи, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Позивач зазначає, що Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного є юридичною особою - державним закладом у сфері вищої освіти, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки та може бути позивачем і відповідачем у суді.

Позивач стверджує, що наказом начальника Національної академії від 25.07.2023 №21-КС солдата ОСОБА_1 зараховано на перший курс навчання до Національної академії; наказом від 26.08.2023 №46-КС призначено курсантом навчального курсу факультету сил підтримки; наказом від 26.08.2023 №270 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення.

Стверджує, що 26.08.2023 між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу.

Посилається на те, що за умовами контракту відповідач, зокрема, зобов`язався відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з його утриманням у закладі, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або з інших передбачених контрактом і законом підстав.

Позивач зазначає, що 23.06.2026 відповідач подав рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії через небажання продовжувати навчання за власним бажанням.

Вказує, що у цьому рапорті відповідач також зазначив про обізнаність з обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, та зобов`язався їх відшкодувати.

Стверджує, що перед відрахуванням з відповідачем проведено відповідні бесіди, а питання його відрахування розглядалося Вченою радою інституту інженерних військ та Вченою радою Національної академії.

Посилається на те, що за результатами розгляду цих питань Вчена рада інституту інженерних військ 23.06.2026 ухвалила рішення клопотати перед Вченою радою Національної академії про відрахування відповідача через небажання продовжувати навчання, а Вчена рада Національної академії 30.06.2026 ухвалила рішення клопотати перед начальником Академії про таке відрахування.

Зазначає, що наказом начальника Національної академії від 28.07.2026 №37-КС з відповідачем достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання), відраховано його з числа курсантів третього курсу через небажання продовжувати навчання за власним бажанням, звільнено з посади та визначено таким, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вказує, що наказом начальника Національної академії від 28.07.2026 №170 відповідача виключено зі списків особового складу Академії та всіх видів забезпечення, а також визначено відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Академії, за період з 26.08.2023 по 28.07.2026 у сумі 1 479 341,33 грн.

Стверджує, що згідно з довідкою-розрахунком від 28.07.2026 №80, загальна сума витрат становить 1 479 341,33 грн, з яких: грошове забезпечення - 1 206 743,84 грн; продовольче забезпечення - 124 119,60 грн; речове забезпечення - 73 002,24 грн; медичне забезпечення - 2 678,00 грн; спожиті комунальні послуги та енергоносії - 72 797,65 грн; оплата транспортних послуг - 0,00 грн.

Зазначає, що відповідача було ознайомлено з довідкою-розрахунком, у якій міститься запис про зобов`язання оплатити відповідну суму в касу або на рахунок Національної академії до 12.08.2026.

Позивач вважає, що відповідач добровільно не відшкодував визначену суму, тому вона підлягає стягненню у судовому порядку.

Згідно із відзиву на позов, відповідач проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити повністю з таких підстав.

Відповідач вважає, що Національна академія не є належним позивачем, оскільки, на його думку, відповідно до Порядку №964 витрати мають відшкодовуватися Міністерству оборони України, а не навчальному закладу.

Також відповідач зазначає, що позивач не надав доказів права діяти в інтересах Міністерства оборони України.

Крім того, відповідач стверджує про передчасність звернення до суду.

Він вказує, що право на позов виникає лише після відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати.

Відповідач заперечує факт отримання довідки-розрахунку та пропозиції добровільно відшкодувати витрати, а також зазначає, що не відмовлявся від добровільного відшкодування.

Відповідач заперечує можливість стягнення з нього сум грошового забезпечення, оскільки вважає, що грошове забезпечення є винагородою за військову службу та не належить до витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у навчальному закладі.

Також відповідач вказує, що розрахунок витрат не підтверджений первинними документами та не відображає фактичних обставин його перебування в Академії, зокрема фактичного харчування, проживання, користування комунальними послугами тощо.

Окремо відповідач посилається на довідку військово-лікарської комісії від 23.05.2025, якою його визнано непридатним до навчання.

На його думку, звільненню передували об`єктивні медичні обставини, а тому підстави припинення навчання не можуть бути зведені лише до небажання продовжувати навчання.

Відповідач також стверджує, що позивач не довів достовірність розміру витрат, а наведений розрахунок, на його думку, містить розбіжності з фактично отриманим ним грошовим забезпеченням.

У судове засідання сторони, належно повідомлені про дату, місце і час проведення судового засідання, не з`явилися.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Відповідач до вступу до Національної академії проходив військову службу.

Ця обставина підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , у якому містяться записи щодо проходження військової служби, перебування у Національній академії, відрахування з числа курсантів та подальших службових відміток.

Також у матеріалах справи містяться надані відповідачем документи щодо проходження ним військової служби до вступу до Академії, зокрема довідка військової частини НОМЕР_2 №223 від 19.05.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у періоди з 05.06.2022 по 30.06.2022 та з 01.07.2022 по 05.07.2022.

Надані відповідачем витяги з наказів військових частин підтверджують проходження ним військової служби, службові переміщення та направлення до Національної академії до початку навчання.

Зокрема, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №201 від 16.07.2023 підтверджує направлення відповідача у відрядження до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

Наведені докази суд оцінює у зв`язку з доводами відповідача щодо його попередньої військової служби та для перевірки правильності застосування позивачем механізму розрахунку витрат за Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти» (далі - Порядок №964 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Наказом начальника Національної академії від 25.07.2023 №21-КС солдата ОСОБА_1 зараховано на перший курс навчання; наказом від 26.08.2023 №46-КС його призначено курсантом навчального курсу факультету сил підтримки; наказом від 26.08.2023 №270 зараховано до списків особового складу Академії та на всі види забезпечення.

26.08.2023 між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу.

Контракт містить зобов`язання відповідача відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або з інших передбачених підстав.

23.06.2026 відповідач подав рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії через небажання продовжувати навчання за власним бажанням.

У рапорті відповідач зазначив про обізнаність з обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, та зобов`язався їх відшкодувати.

Перед відрахуванням з відповідачем проведено бесіди, а питання відрахування розглядалося відповідними вченими радами.

Вчена рада інституту інженерних військ 23.06.2026 ухвалила рішення клопотати перед Вченою радою Національної академії про відрахування відповідача через небажання продовжувати навчання, а Вчена рада Національної академії 30.06.2026 ухвалила рішення клопотати перед начальником Академії про відрахування відповідача з цієї підстави.

Наказом начальника Національної академії від 28.07.2026 №37-КС з відповідачем достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, відраховано його з числа курсантів третього курсу через небажання продовжувати навчання за власним бажанням, звільнено з посади та визначено таким, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Наказом начальника Національної академії від 28.07.2026 №170 відповідача виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, а також визначено відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Академії, за період з 26.08.2023 по 28.07.2026 у сумі 1 479 341,33 грн.

У матеріалах справи міститься довідка-розрахунок №80 від 28.07.2026, згідно з якою загальна сума визначених до відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням молодшого сержанта ОСОБА_1 за період з 26.08.2023 по 28.07.2026, становить 1 479 341,33 грн.

Зазначена сума складається з грошового забезпечення - 1 206 743,84 грн, продовольчого забезпечення - 124 119,60 грн, речового забезпечення - 73 002,24 грн, медичного забезпечення - 2 678,00 грн, спожитих комунальних послуг та енергоносіїв - 72 797,65 грн, оплати транспортних послуг - 0,00 грн.

У додатку до довідки-розрахунку наведено деталізований розрахунок витрат за грошовим забезпеченням, який містить графи щодо грошового забезпечення, строкової служби та різниці; підсумок за грошовим забезпеченням становить 1 206 743,84 грн.

Крім того, у листі-вимозі, наявному у матеріалах справи, зазначено, що відповідно до методики розрахунку та наказу №419 сума 1 479 341,33 грн становить різницю сум витрат на утримання курсантів і витрат на утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю.

Саме тому суд оцінює допустимість включення окремих складових до стягнення за правилами пункту 6 Порядку №964.

У довідці-розрахунку міститься запис про ознайомлення відповідача з довідкою-розрахунком, а також запис про зобов`язання оплатити суму в касу або на рахунок Національної академії до 12.08.2026.

Також у матеріалах справи міститься копія листа-вимоги від 12.08.2026, у якому відповідачу запропоновано до 27.08.2026 перерахувати суму 1 479 341,33 грн на рахунок Національної академії, із попередженням про звернення до суду в разі несплати.

Матеріали справи не містять доказів добровільного відшкодування відповідачем спірної суми.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина десята статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Пункт 1 Порядку №964 встановлює, що цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за наявності), у зв`язку з припиненням громадянства України та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (10 років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів “д”, “е”, “з”, “и” пункту 1, підпунктів “д”, “е”, “ж”, “з” пункту 2 і підпункту “в” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - витрати).

Пункт 3 Порядку №964 передбачає, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг.

Порядок розрахунку витрат встановлюється Міноборони та центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.

Пункт 4 Порядку №964 передбачає, що витрати відшкодовуються в повному розмірі: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк базової військової служби до вступу в заклад фахової передвищої військової освіти, вищий військовий навчальний заклад, військовий навчальний підрозділ закладу вищої освіти, а також курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк базової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк; особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (10 років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів “д”, “е”, “з”, “и” пункту 1, підпунктів “д”, “е”, “ж”, “з” пункту 2 і підпункту “в” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, - за весь період навчання.

Пункт 5 Порядку №964 передбачає, що витрати відшкодовуються в розмірі різниці суми витрат з утримання курсантів і витрат з утримання громадян України, що пройшли базову військову службу: курсантами, які навчалися менше встановленого законодавством строку базової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк базової військової служби, - за весь період навчання, який відповідає строку базової військової служби.

Пункт 6 Порядку №964 передбачає, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2026 у справі №280/8295/23 звернув увагу, що правильність розрахунку фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, залежить від того, під дію якого пункту Порядку №964 підпадає курсант.

У цій же постанові Верховний Суд роз`яснив, що за пунктом 6 Порядку №964 витрати на медичне забезпечення не відшкодовуються, крім витрат на проведення ВЛК, а витрати на перевезення до місця проведення відпустки та назад, оплату комунальних послуг і спожитих енергоносіїв не відшкодовуються взагалі.

Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі №400/4280/20 зазначив, що після припинення навчання заклад освіти має здійснити розрахунок витрат, відобразити узагальнену суму у відповідному наказі та надати особі час на добровільне відшкодування таких витрат.

Пункт 8 Порядку №964 передбачає, що суми відшкодованих курсантами та особами офіцерського складу витрат перераховуються Міноборони та центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, із подальшим їх перерахуванням до загального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходу бюджету 24060300 “Інші надходження”.

Зарахування сум, відшкодованих курсантами та особами офіцерського складу, витрат, що будуть надходити за рішеннями судів, прийнятими до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 р. № 167 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 964”, продовжується до повного погашення боргу із подальшим перерахуванням їх до загального фонду державного бюджету.

Інформація про перерахування коштів подається Міноборони та центральними органами виконавчої влади до закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та є підставою для списання заборгованості, що обліковується в цих закладах.

Пункт 9 цього Порядку встановлює, що контроль за відшкодуванням витрат покладається на Міноборони та центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.

Пункт 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2007 за № 863/14130 (далі – Порядок №419/831/240/605/537/219/534 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), встановлює, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Пункт 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534 передбачає, що у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.

Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.

У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Верховний Суд у постановах, зокрема, від 01.02.2024 у справі №280/3770/22 та від 12.02.2026 у справі №520/6758/22 сформував правовий висновок, за яким грошове забезпечення курсантів вищих військових навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності передбачених законом підстав підлягає відшкодуванню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі №804/285/16 сформувала підхід, відповідно до якого спори щодо відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, якщо такі правовідносини пов`язані з проходженням публічної служби, належать до адміністративної юрисдикції.

Так, предметом цієї справи є вимога Національної академії про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

У той же час, суд не розглядає справу як спір про оскарження наказів Національної академії №37-КС від 28.07.2026 та №170 від 28.07.2026, оскільки таких позовних вимог у цій справі не заявлено.

Водночас, суд оцінює ці накази як докази юридичних фактів, з якими Закон №2232-XII, Порядок №964 і Порядок №419/831/240/605/537/219/534 пов`язують виникнення обов`язку відшкодувати витрати, а саме: дострокове розірвання контракту, відрахування відповідача з числа курсантів, виключення зі списків особового складу, визначення періоду навчання та суми витрат.

Суд виходить не з презумпції автоматичного стягнення суми, зазначеної у наказі чи довідці-розрахунку, а перевіряє, чи підтверджують наявні у справі докази сукупність обставин, необхідних для стягнення витрат: статус позивача та його право на звернення до суду; факт навчання відповідача як курсанта; факт укладення контракту; наявність у контракті та законі обов`язку відшкодування витрат; дострокове розірвання контракту з підстави, яка породжує обов`язок відшкодування; правильність визначення періоду розрахунку; розмір витрат і їх складові; застосування належного механізму розрахунку; ознайомлення відповідача з розрахунком і надання строку для добровільного відшкодування; несплату відповідачем визначеної суми.

Щодо юрисдикції та права Національної академії звернутися з позовом у цій справі, суд зазначає про таке.

Так, спір у цій справі пов`язаний із проходженням відповідачем військової служби (навчання) у статусі курсанта вищого військового навчального закладу.

Військова служба є різновидом публічної служби в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.12.2018 у справі №804/285/16, спір щодо відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням особи у навчальному закладі, якщо такі правовідносини пов`язані з проходженням публічної служби, належить до адміністративної юрисдикції.

Одночасно суд відхиляє доводи відповідача про те, що Національна академія не є належним позивачем з огляду на таке.

Матеріали справи підтверджують, що Національна академія є юридичною особою - державним закладом у сфері вищої освіти.

Позивач здійснив розрахунок витрат, обліковує заборгованість і зазначив рахунок, на який підлягає перерахуванню відповідна сума.

Крім того, пункт 17 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, на який посилається позивач, передбачає право керівника вищого військового навчального закладу укладати від імені Міністерства оборони України контракт про навчання з курсантами.

Саме Національна академія є тим закладом, у якому відповідач проходив військову службу (навчання), на забезпеченні якого перебував, і який здійснив остаточний розрахунок витрат.

Тому звернення Академії з цим позовом відповідає характеру спірних правовідносин.

Із приводу підстав виникнення обов`язку відповідача відшкодувати витрати, суд вказує на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був зарахований до Національної академії, призначений курсантом, зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Також підтверджено укладення 26.08.2023 контракту про проходження військової служби (навчання), за умовами якого відповідач зобов`язався відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.

23.06.2026 відповідач подав рапорт про відрахування з числа курсантів через небажання продовжувати навчання за власним бажанням і зазначив про обізнаність з обов`язком відшкодувати витрат.

Наказом від 28.07.2026 №37-КС контракт із відповідачем достроково розірвано, а його відраховано з числа курсантів саме через небажання продовжувати навчання за власним бажанням.

Частина десята статті 25 Закону №2232-XII прямо пов`язує дострокове розірвання контракту через небажання продовжувати навчання з обов`язком курсанта відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі освіти.

Тому суд доходить висновку, що у відповідача виник обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Національній академії.

Щодо доводів відповідача про стан здоров`я та висновок ВЛК, суд виходить із таких міркувань.

Матеріали справи містять довідку ВЛК №2025-0523-1532-2180-7 від 23.05.2025, відповідно до якої відповідач є непридатним до навчання у вищому військовому навчальному закладі, але придатним до служби у визначених військових частинах, підрозділах забезпечення, ТЦК та СП, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах тощо.

Суд враховує цей доказ як такий, що підтверджує наявність медичних обставин до подання відповідачем рапорту про відрахування.

Водночас, цей доказ не змінює юридичної підстави дострокового розірвання контракту, встановленої у матеріалах справи.

По-перше, предметом цієї справи не є оскарження наказу №37-КС від 28.07.2026 або зміна підстави відрахування.

По-друге, наказ №37-КС від 28.07.2026 є чинним і визначає підставу відрахування відповідача - небажання продовжувати навчання за власним бажанням.

По-третє, така підстава відповідає змісту рапорту самого відповідача від 23.06.2026, у якому він просив відрахувати його саме через небажання продовжувати навчання за власним бажанням.

Доказів скасування наказу №37-КС, зміни підстави відрахування або визнання такої підстави протиправною матеріали справи не містять.

Тому доводи відповідача про те, що звільненню передували медичні обставини, не спростовують наявності юридичного факту дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання за власним бажанням та не усувають обов`язку відшкодувати витрати.

Із приводу процедури добровільного відшкодування та доводів відповідача про передчасність позову, суд зазначає про таке.

Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі №400/4280/20 зазначив, що навчальний заклад після припинення навчання має здійснити розрахунок витрат, відобразити узагальнену суму відшкодування та надати курсанту час на добровільне відшкодування таких витрат.

У цій справі процедура добровільного відшкодування дотримана.

По-перше, відповідач ознайомлений із довідкою-розрахунком №80 від 28.07.2026.

У довідці-розрахунку міститься запис про ознайомлення відповідача і запис про зобов`язання оплатити суму до 12.08.2026.

По-друге, у матеріалах справи міститься лист-вимога, у якому відповідачу запропоновано сплатити суму 1 479 341,33 грн до 27.08.2026 та зазначено, що в разі несплати Національна академія звернеться до суду.

По-третє, матеріали справи не містять доказів добровільної сплати відповідачем цієї суми.

Отже, доводи відповідача про передчасність звернення до суду є необґрунтованими.

Щодо правильності застосування пунктів 5 і 6 Порядку №964 та визначення суми до стягнення, суд вказує на таке.

Відповідач надав докази попереднього проходження військової служби до вступу до Національної академії, зокрема військовий квиток, довідку військової частини НОМЕР_2 №223 від 19.05.2025 та витяги з наказів військових частин.

Суд виходить з того, що ці обставини мають значення для перевірки того, чи правильно позивач застосував механізм розрахунку витрат.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2026 у справі №280/8295/23 звернув увагу, що правильність розрахунку витрат залежить, зокрема, від того, під дію якого пункту Порядку №964 підпадає курсант - пункту 5 чи пункту 6, і що суди повинні надати оцінку відповідним доводам сторін.

У цій справі матеріали підтверджують, що позивач застосував механізм розрахунку з урахуванням різниці сум витрат на утримання курсантів і витрат на утримання військовослужбовців строкової служби.

Так, у листі-вимозі зазначено, що сума 1 479 341,33 грн становить різницю сум витрат на утримання курсантів і витрат на утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю.

Крім того, у додатку до довідки-розрахунку №80 наведено таблицю, яка містить графи щодо грошового забезпечення, строкової служби та різниці, а підсумок за грошовим забезпеченням становить 1 206 743,84 грн.

Отже, спірний розрахунок підлягає перевірці саме за логікою пункту 6 Порядку №964.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2026 у справі №280/8295/23 роз`яснив, що для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку №964, до розрахунку грошового забезпечення береться різниця між фактично отриманим грошовим забезпеченням і витратами на виплату посадового окладу військовослужбовця строкової військової служби; щодо продовольчого забезпечення - різниця вартості норм харчування курсанта і військовослужбовця строкової служби; щодо речового забезпечення - вартість отриманого речового майна пропорційно фактичному часу його використання. Водночас курсанти цієї категорії не відшкодовують витрати на медичне забезпечення, крім витрат на проведення ВЛК, а витрати на комунальні послуги та спожиті енергоносії не відшкодовують взагалі.

Позивач включив до заявленої до стягнення суми, зокрема: медичне забезпечення - 2 678,00 грн; спожиті комунальні послуги та енергоносії - 72 797,65 грн.

Щодо медичного забезпечення суд враховує, що в матеріалах справи міститься розрахунок, який стосується медичного забезпечення, однак із нього вбачається, що йдеться не лише про проведення ВЛК, а також про щорічні профілактичні огляди та медичні огляди.

При цьому, матеріали справи не містять належного розмежування суми 2 678,00 грн на витрати, пов`язані саме з проведенням ВЛК, та інші витрати на медичне забезпечення.

Оскільки за пунктом 6 Порядку №964 до відшкодування можуть включатися лише витрати на проведення ВЛК, а не всі витрати на медичне забезпечення, суд не має підстав стягувати всю суму 2 678,00 грн.

Щодо комунальних послуг та енергоносіїв суд враховує, що за пунктом 6 Порядку №964, у тлумаченні Верховного Суду, такі витрати не відшкодовуються взагалі.

Тому сума 72 797,65 грн не підлягає стягненню з відповідача.

Отже, із заявленої до стягнення суми 1 479 341,33 грн підлягають виключенню: медичне забезпечення - 2 678,00 грн; спожиті комунальні послуги та енергоносії - 72 797,65 грн.

Сума, яка підлягає стягненню, становить: 1 479 341,33 грн – 2 678,00 грн – 72 797,65 грн = 1 403 865,68 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню частково - у сумі 1 403 865 грн 68 коп.

У задоволенні позову в частині стягнення 75 475 грн 65 коп. слід відмовити.

Щодо включення грошового забезпечення до складу витрат, суд виходить із такого.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що грошове забезпечення не може включатися до складу витрат, які підлягають відшкодуванню.

Так, Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у справі №280/3770/22 зазначив, що у спірних правовідносинах щодо стягнення сум виплаченого грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Порядок №964, а не Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Аналогічний підхід Верховний Суд повторив у постанові від 12.02.2026 у справі №520/6758/22, зазначивши, що грошове забезпечення курсантів вищих військових навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності відповідних підстав підлягає відшкодуванню.

У постанові від 04.06.2026 у справі №280/8295/23 Верховний Суд також підтвердив правовий висновок щодо застосування статті 25 Закону №2232-XII, пунктів 3, 5, 6 Порядку №964 у поєднанні з пунктами 2.1, 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534.

Отже, включення до розрахунку витрат суми грошового забезпечення в розмірі 1 206 743,84 грн саме по собі відповідає чинному нормативному регулюванню та актуальній практиці Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

При цьому, у цій справі позивач розрахував цю суму як різницю, що узгоджується з механізмом пункту 6 Порядку №964.

Щодо доведеності розміру витрат, суд зазначає про таке.

Суд встановив, що позивач надав довідку-розрахунок №80 від 28.07.2026 та додатки до неї.

У довідці-розрахунку наведено загальну суму витрат - 1 479 341,33 грн, а також окремі складові цієї суми за видами забезпечення.

Період розрахунку визначено з 26.08.2023 по 28.07.2026, тобто з дня зарахування відповідача до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення до дня виключення зі списків особового складу.

Такий підхід відповідає пункту 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534, відповідно до якого період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу.

Сума, визначена у довідці-розрахунку, узгоджується з наказом №170 від 28.07.2026, у якому визначено суму до відшкодування 1 479 341,33 грн.

Ця ж сума зазначена у листі-вимозі, яким відповідачу запропоновано добровільно її сплатити до 27.08.2026.

Водночас, доведеність загальної суми розрахунку як арифметичного підсумку складових не означає, що кожна складова підлягає стягненню саме за тим механізмом, який застосований у справі.

Оскільки позивач застосував механізм різниці сум витрат, суд перевіряє не лише наявність довідки-розрахунку, а й відповідність кожної складової правилам пункту 6 Порядку №964.

За результатом такої перевірки суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми грошового, продовольчого та речового забезпечення підтверджені матеріалами справи та узгоджуються з механізмом пункту 6 Порядку №964.

Водночас, сума медичного забезпечення 2 678,00 грн не може бути стягнута повністю, оскільки матеріали справи не дають змоги виокремити з неї саме витрати на проведення ВЛК, а сума комунальних послуг та енергоносіїв 72 797,65 грн не підлягає стягненню за пунктом 6 Порядку №964.

Щодо розподілу обов`язку доказування в цій справі, суд вказує на таке.

Оскільки ця справа є справою за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення коштів, а не справою про оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд застосовує загальне правило частини першої статті 77 КАС України: кожна сторона доводить ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач довів: статус Академії та зв`язок спірної вимоги з діяльністю вищого військового навчального закладу; факт зарахування відповідача до Академії та перебування на забезпеченні; факт укладення контракту; наявність у контракті і законі умови про відшкодування витрат; факт подання відповідачем рапорту про відрахування за власним бажанням; факт дострокового розірвання контракту і відрахування саме через небажання продовжувати навчання; період, за який здійснено розрахунок; ознайомлення відповідача з довідкою-розрахунком; надання відповідачу строку для добровільного відшкодування; відсутність добровільної сплати.

Позивач також довів розмір витрат у частині, яка відповідає механізму пункту 6 Порядку №964, а саме: грошове забезпечення, продовольче забезпечення та речове забезпечення.

Відповідач довів факт попереднього проходження військової служби та наявність довідки ВЛК.

Ці обставини не спростовують підставу дострокового розірвання контракту, встановлену рапортом і наказом №37-КС, та не усувають обов`язку відшкодувати витрати.

Водночас, вони мають значення для визначення складу витрат, які можуть бути стягнуті за пунктом 6 Порядку №964.

Тому суд доходить висновку, що позивач довів наявність підстав для стягнення з відповідача витрат частково - у сумі 1 403 865 грн 68 коп.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Національна академія довела наявність у ОСОБА_1 обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Водночас, заявлена до стягнення сума 1 479 341 грн 33 коп. підлягає зменшенню на: 2 678 грн 00 коп медичного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять належного розмежування цієї суми на витрати з проведення ВЛК та інші медичні витрати; 72 797 грн 65 коп спожитих комунальних послуг та енергоносіїв, оскільки за пунктом 6 Порядку №964 такі витрати не відшкодовуються.

Отже, до стягнення підлягає 1 403 865 грн 68 коп.

Доводи відповідача про неналежність позивача, передчасність позову, неможливість стягнення грошового забезпечення та вплив висновку ВЛК на підставу відрахування суд відхиляє як такі, що не спростовують наявності обов`язку відшкодувати витрати.

У той же час, доводи відповідача щодо необхідності перевірки правильності складу заявлених до відшкодування витрат суд враховує частково, що є підставою для часткового задоволення позову.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

У позовній заяві позивач просить покласти на відповідача судовий збір у сумі 22 191,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Верховний Суд у постанові від 06.09.2022 у справі №640/15100/19 зазначив, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи - як у разі задоволення позову, так і в разі відмови чи часткового задоволення - не підлягають розподілу, крім витрат, прямо передбачених частиною другою статті 139 КАС України.

Позивач не заявив і не довів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків або проведенням експертиз.

Тому судовий збір, сплачений позивачем, з відповідача не стягується, а судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного: 79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32, код ЄДРПОУ 08410370, р/р UA758201720313271003201002931 в ДКСУ м. Києві, МФО 820172, витрати, пов`язані з його утриманням у зазначеному вищому військовому навчальному закладі, у розмірі 1 403 865 (один мільйон чотириста три тисячі вісімсот шістдесят п`ять) гривень 68 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79026 , код ЄДРПОУ - 08410370)

Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя Є.В. Печений