Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №560/20497/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20497/25

РІШЕННЯ

іменем України

30 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач 1, ГУ ПФУ в Одеській області) від 24.11.2025 щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач 2, ГУ ПФУ в Хмельницькій області) призначити їй з 17.11.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 15.12.1993 по 17.11.2025.

Ухвалою суду від 03.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Зазначає, що 17.11.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Вказує, що до заяви були додані документи, які підтверджують її право на призначення такої пенсії.

Стверджує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.11.2025 № 221650004956 позивачці відмовлено у призначенні пенсії.

Позивачка вважає це рішення протиправним, оскільки на час звернення їй виповнилося 50 років, а тому, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 360/3611/20, вона досягла віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Позивачка також вказує, що має необхідний страховий та пільговий стаж, а її робота у КП «Хмельницька інфекційна лікарня» підтверджується трудовою книжкою, довідкою від 22.09.2025 № 162 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, довідкою від 22.09.2025 № 167 щодо незмінності характеру робіт після останньої атестації робочих місць, а також іншими документами, доданими до позову.

Згідно із відзивом на позов, ГУ ПФУ в Одеській області проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні повністю з таких підстав.

Відповідач 1 зазначає, що заява позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 була розглянута ГУ ПФУ в Одеській області за принципом екстериторіальності, після чого прийнято рішення від 24.11.2025 № 221650004956 про відмову у призначенні пенсії.

Посилається на пункт 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вважає, що пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 призначається жінкам після досягнення 55 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Зазначає, що вік позивачки становить 50 років 3 місяці, страховий стаж - 31 рік 6 місяців 16 днів, а пільговий стаж за Списком № 2 - відсутній.

Стверджує, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 15.12.1993 по 15.09.2025 за довідкою від 22.09.2025 № 162, оскільки, на думку відповідача 1, довідка не відповідає додатку № 5 до Порядку № 637: у ній неправильно зазначено посилання на Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, тоді як, на думку відповідача 1, необхідно було зазначити постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36.

Крім того, відповідач 1 посилається на довідку від 22.09.2025 № 163, відповідно до якої позивачка нібито працювала за сумісництвом з 01.08.2024, що, на думку відповідача 1, різниться із записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.11.1998 про роботу з 01.04.2024.

Також ГУ ПФУ в Одеській області вважає, що положення пункту «б» статті 13 Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах регулюється саме пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Відповідач 2 правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивачка - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.11.2025 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

У заяві зазначено, що позивачка просить призначити пенсію за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуло ГУ ПФУ в Одеській області.

24.11.2025 ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення № 221650004956 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що пенсійний вік за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV для призначення пенсії за Списком № 2 становить 55 років; вік заявниці - 50 років 3 місяці; необхідний страховий стаж - 25 років; необхідний пільговий стаж - 10 років.

У цьому ж рішенні відповідач 1 зазначив, що страховий стаж позивачки становить 31 рік 6 місяців 16 днів, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи, а пільговий стаж за Списком № 2 відсутній.

Отже, у цій справі не є спірним питання зарахування періодів роботи позивачки до страхового стажу.

Спір стосується того, чи підлягає період роботи позивачки у КП «Хмельницька інфекційна лікарня» врахуванню як стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

До пільгового стажу не зараховано період роботи з 15.12.1993 по 15.09.2025 за довідкою від 22.09.2025 № 162, оскільки, за висновком відповідача 1, ця довідка не відповідає додатку № 5 до Порядку № 637, а саме в ній неправильно зазначено посилання на Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, тоді як необхідно було зазначити постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36.

Також у рішенні відповідача 1 наведено додатковий коментар про те, що, згідно з довідкою від 22.09.2025 № 163, заявниця працювала за сумісництвом з 01.08.2024, що різниться із записом у трудовій книжці про роботу з 01.04.2024.

Матеріали справи містять довідку КП «Хмельницька інфекційна лікарня» від 22.09.2025 № 162 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії.

У цій довідці зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день у Хмельницькій інфекційній лікарні.

Згідно з довідкою № 162, позивачка працювала: з 15.12.1993 по 31.01.1994 - санітаркою гепатитного відділення для дорослих і дітей; з 01.02.1994 по 30.09.1996 - санітаркою гепатитного дитячого відділення з відпрацюванням у приймальному відділенні; з 01.10.1996 по 09.12.1997 - санітаркою відділення респіраторних вірусних інфекцій з відпрацюванням у приймальному відділенні; з 10.12.1997 по 09.03.1998 - санітаркою приймального відділення; з 10.03.1998 по 16.01.1999 - посаду санітарки змінено на посаду молодшої медичної сестри; з 17.01.1999 по 30.09.2008 - молодшою медичною сестрою палатною кишкового відділення для дітей; з 01.10.2008 - зазначено зміну назви кишкового відділення для дітей на інфекційне відділення боксоване для дітей; з 01.04.2024 - молодшою медичною сестрою з догляду за хворими інфекційного відділення боксованого для дітей.

У довідці № 162 також зазначено, що професія/посада молодшої медичної сестри передбачена Списком № 2, розділом XXIV, підрозділом 24а, а період з 15.12.1993 по 15.09.2025 становить 31 рік 9 місяців 7 днів.

Підставами для видачі довідки № 162 зазначено картку П-2, наказ № 138 від 15.12.1993 про прийняття на роботу, а також накази про атестацію робочих місць № 30 від 13.06.1995, № 53 від 13.08.1998, № 56 від 25.10.2001, № 72 від 29.12.2003, № 19 від 14.03.2005, № 48 від 26.09.2006, № 110 від 24.11.2008, № 82 від 07.05.2010, № 138 від 11.11.2010, № 68 від 06.09.2011, № 102 від 05.09.2016, № 20 від 09.02.2021, № 155 від 24.06.2022.

Матеріали справи також містять довідку КП «Хмельницька інфекційна лікарня» від 22.09.2025 № 167, згідно з якою після останньої атестації робочих місць, проведеної наказом № 155 від 24.06.2022, характер робіт не змінювався.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII передбачалося, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 виходила саме з такого змісту цієї норми з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020. Верховний Суд України

Пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;

Саме на цю норму послалося ГУ ПФУ в Одеській області в оскаржуваному рішенні.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано неконституційними, зокрема, статтю 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, а також визначено, що ці положення втрачають чинність з дня ухвалення Рішення.

Рішення КСУ також передбачило застосування відповідних норм Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на відповідних посадах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, провадження № 11-209заі21, дійшла висновку, що після Рішення КСУ № 1-р/2020 виникла колізія між Законом № 1788-XII, який з урахуванням рішення КСУ встановлює для жінок за Списком № 2 пенсійний вік 50 років, та Законом № 1058-IV, який передбачає 55 років.

За такої колізії застосуванню підлягають норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 як більш сприятливі для особи.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – Порядок № 637 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

За пунктом 20 цього Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції; стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування; стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі – у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19 зазначив, що у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пільгову пенсію, спеціальний стаж підтверджується уточнюючими довідками підприємств, а формальний підхід до оцінки таких документів не повинен призводити до безпідставного позбавлення особи права на пенсійне забезпечення, якщо сукупність доказів підтверджує необхідні обставини.

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"» (далі – у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.10 цього Порядку встановлено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Для здійснення виплати пенсії громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, визначеного постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23 зазначив, що дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії має вчиняти саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, який був визначений за принципом екстериторіальності та вирішував питання про призначення пенсії; у такій ситуації для ефективного захисту права можливий вихід за межі позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;

Так, суд виходить з того, що реальний публічно-правовий спір у цій справі виник між позивачкою та ГУ ПФУ в Одеській області щодо правомірності рішення від 24.11.2025 № 221650004956 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Саме ГУ ПФУ в Одеській області, а не ГУ ПФУ в Хмельницькій області, розглянуло заяву позивачки за принципом екстериторіальності та прийняло індивідуальний акт, яким відмовило у призначенні пенсії.

Отже, позовна вимога про скасування рішення заявлена до належного відповідача - ГУ ПФУ в Одеській області.

Натомість позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити пенсію не відповідає фактичним спірним правовідносинам, оскільки цей орган не приймав оскаржуване рішення і не здійснював розгляд заяви за принципом екстериторіальності.

Разом з тим, суд враховує, що позивачка оскаржує саме відмову у призначенні пенсії та просить ефективного поновлення порушеного права.

Тому для належного захисту права суд має оцінити, чи є підстави покласти обов`язок призначити пенсію на той орган, який прийняв оскаржуване рішення, тобто на ГУ ПФУ в Одеській області.

Суд перевіряє правомірність рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 24.11.2025 станом на момент його прийняття, тобто ретроспективно.

Це означає, що суд оцінює саме ті фактичні обставини, документи та мотиви, які існували на момент прийняття оскаржуваного рішення і були або мали бути враховані суб`єктом владних повноважень.

Суд не підміняє мотиви відповідача іншими підставами, які не були покладені в основу рішення.

Тому предметом судової перевірки у цій справі є ті мотиви, які зазначені в рішенні від 24.11.2025 № 221650004956: застосування пенсійного віку 55 років; висновок про відсутність пільгового стажу за Списком № 2; незарахування періоду роботи з 15.12.1993 по 15.09.2025 за довідкою № 162 через неправильне, на думку ПФУ, посилання на нормативні акти щодо Списку № 2; посилання на довідку № 163 щодо нібито розбіжності у відомостях про роботу за сумісництвом.

У цій справі позивачка повинна довести ті обставини, на яких ґрунтує позов: факт звернення із заявою про призначення пенсії, існування оскаржуваного рішення, наявність документів, які, на її думку, підтверджують право на пенсію, та порушення її права рішенням про відмову.

Натомість ГУ ПФУ в Одеській області як суб`єкт владних повноважень повинне довести правомірність свого рішення від 24.11.2025 № 221650004956, зокрема правильність застосування пенсійного віку 55 років, обґрунтованість незастосування пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а також обґрунтованість висновку про відсутність пільгового стажу.

З огляду на частину другу статті 77 КАС України, саме відповідач повинен довести, що недоліки довідки № 162 були не формальними, а такими, що реально унеможливлювали врахування відповідного періоду як стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Крім того, якщо відповідач послався на довідку № 163 як на одну з обставин, що обґрунтовувала сумнів у документах позивачки, саме відповідач повинен був надати цей доказ суду або іншим чином довести його зміст і значення для вирішення питання про призначення пенсії.

У той же час, копія довідки № 163 у матеріалах справи відсутня.

Тому суд не може встановити її зміст як доказову обставину.

Водночас, відсутність цієї довідки не перешкоджає вирішенню спору, оскільки суд оцінює наявні докази у сукупності; однак ризик недоведення обставин, на які суб`єкт владних повноважень послався як на мотив відмови, покладається саме на відповідача.

Щодо пенсійного віку позивачки, суд зазначає про таке.

На дату звернення із заявою про призначення пенсії - 17.11.2025 - позивачці виповнилося 50 років.

Ця обставина підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем 1.

ГУ ПФУ в Одеській області застосувало до позивачки пенсійний вік 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Проте такий підхід не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.

Так, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що після Рішення КСУ № 1-р/2020 існує колізія між Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV у частині пенсійного віку жінок за Списком № 2. Закон № 1788-XII з урахуванням Рішення КСУ встановлює вік 50 років, а Закон № 1058-IV - 55 років.

За такої колізії застосуванню підлягає більш сприятливий для особи підхід, тобто пункт «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже, мотив відмови, пов`язаний із недосягненням позивачкою 55-річного віку, є протиправним.

Із приводу страхового стажу позивачки, суд вказує на таке.

В оскаржуваному рішенні відповідач 1 самостійно встановив, що страховий стаж позивачки становить 31 рік 6 місяців 16 днів, а до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

Ця обставина відповідачем 1 не заперечується.

Отже, у межах цього спору страховий стаж позивачки не є спірним.

З урахуванням пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, для жінок, які претендують на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, необхідний загальний стаж становить не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Такий висновок прямо випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.

Тому умова щодо загального страхового стажу позивачкою виконана.

Суд окремо наголошує, що у цій справі не вирішується питання повторного зарахування будь-яких періодів до страхового стажу, оскільки відповідач 1 вже зазначив про зарахування всіх періодів роботи до страхового стажу.

Суд враховує, що у прохальній частині позову позивачка просить зарахувати період роботи з 15.12.1993 по 17.11.2025 до пільгового стажу.

Водночас, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач 1 зазначив про зарахування всіх періодів роботи позивачки до страхового стажу, а спірним є не сам факт роботи і не страховий стаж, а відмова відповідача 1 врахувати відповідний період як стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Тому суд, вирішуючи заявлену вимогу по суті, формулює спосіб захисту як зобов`язання відповідача 1 врахувати відповідний період при визначенні права позивачки на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Таке формулювання не змінює суті позовної вимоги, а спрямоване на уникнення подвійного зарахування одного й того самого періоду до страхового стажу позивачки.

Предметом спору є лише те, чи має період роботи у КП «Хмельницька інфекційна лікарня» спеціальну правову якість стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Щодо стажу роботи позивачки, що дає право на пенсію за Списком № 2, суд виходить із таких міркувань.

Так, суд враховує, що для підтвердження звичайного трудового стажу основним документом є трудова книжка.

Разом з тим, для підтвердження спеціального стажу за Списком № 2 сама трудова книжка не завжди містить усі відомості, які визначають право на пільгову пенсію, зокрема щодо характеру виконуваної роботи, повного робочого дня, відповідного розділу Списку та атестації робочих місць.

Саме тому пункт 20 Порядку № 637 передбачає можливість підтвердження такого стажу уточнюючими довідками підприємств.

У цій справі на підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, подано довідку КП «Хмельницька інфекційна лікарня» від 22.09.2025 № 162.

Ця довідка містить найменування підприємства, періоди роботи, посади, характер виконуваної роботи, відомості про повний робочий день, посилання на Список № 2, розділ XXIV, підрозділ 24а, а також перелік первинних документів і наказів про атестацію робочих місць.

Довідка № 162 прямо визначає період роботи з 15.12.1993 по 15.09.2025, що становить 31 рік 9 місяців 7 днів.

Цей період істотно перевищує необхідні 10 років стажу роботи за Списком № 2.

Крім того, довідка № 167 підтверджує, що після останньої атестації робочих місць за наказом № 155 від 24.06.2022 характер робіт не змінювався.

Суд враховує, що довідка № 162 містить відомості про роботу позивачки повний робочий день у відповідних інфекційних відділеннях з 15.12.1993, визначає період з 15.12.1993 по 15.09.2025 як заявлений роботодавцем до підтвердження для цілей призначення пенсії на пільгових умовах, та містить перелік первинних документів і наказів про атестацію робочих місць.

В оскаржуваному рішенні відповідач 1 не посилався на відсутність атестації робочих місць як на самостійну підставу незарахування цього періоду, а обмежився зауваженням щодо неправильного зазначення нормативних актів, якими затверджені Списки № 2.

ГУ ПФУ в Одеській області не заперечило факту роботи позивачки у зазначеному закладі та на зазначених посадах.

Навпаки, у рішенні відповідача 1 зазначено, що до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

Спір стосується не самого факту роботи і не страхового стажу, а правової кваліфікації відповідного періоду як стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Основним мотивом незарахування періоду за довідкою № 162 є висновок відповідача 1 про неправильне зазначення в цій довідці нормативних актів, якими затверджено Список № 2 для відповідних періодів роботи.

Додатково відповідач 1 послався на довідку № 163, однак її копія у матеріалах справи відсутня, а наведений в оскаржуваному рішенні зміст цієї довідки не спростовує наявності у позивачки щонайменше 10 років стажу роботи за Списком № 2.

Суд вважає, що зазначений мотив є недостатнім для неврахування всього періоду роботи з 15.12.1993 по 15.09.2025 як стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Формальна неточність у зазначенні нормативного акта не спростовує факту роботи позивачки у відповідних інфекційних відділеннях, не спростовує зазначеного у довідці характеру роботи, не спростовує повного робочого дня та не спростовує наявності наказів про атестацію робочих місць.

Суд вказує на те, що, якщо у відповідача 1 виникли сумніви щодо правильності посилань у довідці № 162 на конкретні редакції Списку № 2, відповідач 1 мав оцінити, який саме період не може бути підтверджений через таку неточність, чи впливає це на наявність мінімально необхідних 10 років стажу за Списком № 2, а також за потреби використати передбачені законом повноваження щодо перевірки поданих документів.

Проте рішення від 24.11.2025 не містить такого аналізу.

Суд також враховує, що посилання на довідку № 163 не може бути самостійною підставою для висновку про правомірність відмови.

По-перше, копія цієї довідки у матеріалах справи відсутня.

По-друге, навіть наведений у рішенні відповідача 1 зміст стосується роботи за сумісництвом з 01.08.2024, тоді як необхідний 10-річний стаж роботи за Списком № 2, за умови врахування довідки № 162, був сформований задовго до цієї дати.

По-третє, відповідач 1 не пояснив, яким чином зазначена розбіжність щодо 2024 року спростовує пільговий характер роботи позивачки за попередні періоди або унеможливлює врахування хоча б 10 років такого стажу.

Отже, висновок ГУ ПФУ в Одеській області про відсутність у позивачки стажу роботи за Списком № 2 є необґрунтованим.

Із приводу періоду з 16.09.2025 по 17.11.2025, суд зазначає про таке.

Позивачка просить зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, період роботи з 15.12.1993 по 17.11.2025.

Однак довідка № 162 прямо визначає підтверджений період з 15.12.1993 по 15.09.2025.

Матеріали, надані суду, не містять окремого належного доказу, який підтверджує саме як стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, період з 16.09.2025 по 17.11.2025.

Довідка № 167 підтверджує незмінність характеру робіт після останньої атестації, однак не визначає окремо період стажу після 15.09.2025 і не містить його обчислення.

Тому у межах цієї справи суд має підстави зобов`язати відповідача врахувати при призначенні пенсії період роботи з 15.12.1993 по 15.09.2025 як стаж роботи, що дає право на пенсію за Списком № 2, але не має достатніх підстав для зобов`язання врахувати період з 16.09.2025 по 17.11.2025.

Водночас, відмова у врахуванні періоду з 16.09.2025 по 17.11.2025 не впливає на право позивачки на призначення пенсії з дати звернення, оскільки підтверджений довідкою № 162 період до 15.09.2025 уже істотно перевищує необхідні 10 років стажу роботи за Списком № 2.

Щодо дискреції відповідача 1 і способу захисту в спірних правовідносинах, суд вказує на таке.

У цій справі суд встановив, що на дату звернення із заявою позивачка досягла 50 років, мала страховий стаж понад 20 років, а матеріали справи підтверджують наявність у неї понад 10 років стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

За таких обставин, відповідач 1 не має дискреції щодо відмови у призначенні пенсії.

Якщо особа виконала всі передбачені законом умови для призначення пенсії, суб`єкт владних повноважень має прийняти єдине правомірне рішення - призначити пенсію.

З огляду на частину четверту статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо виконані всі законні умови і прийняття такого рішення не передбачає права діяти на власний розсуд.

Оскільки оскаржуване рішення прийняло ГУ ПФУ в Одеській області за принципом екстериторіальності, саме цей орган є належним відповідачем для виконання дій щодо призначення пенсії.

Такий підхід відповідає, серед інших, постанові Верховного Суду від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.

Тому для ефективного захисту права позивачки суд вважає необхідним зобов`язати саме ГУ ПФУ в Одеській області призначити позивачці пенсію з 17.11.2025.

Із приводу дати призначення пенсії, суд виходить із такого.

Позивачка просить призначити пенсію з 17.11.2025 - дати звернення із заявою.

Суд встановив, що датою звернення позивачки із заявою про призначення пенсії є саме 17.11.2025.

Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому 50-річного віку досягла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки звернення із заявою про призначення пенсії відбулося 17.11.2025, тобто після спливу тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку, пенсія підлягає призначенню з дня звернення - 17.11.2025.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 24.11.2025 № 221650004956 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки: відповідач 1 неправильно застосував до позивачки пенсійний вік 55 років, хоча за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 підлягає застосуванню вік 50 років; відповідач 1 сам визнав наявність у позивачки страхового стажу 31 рік 6 місяців 16 днів; відповідач 1 зазначив про зарахування всіх періодів роботи позивачки до страхового стажу, тому суд не вирішує питання їх повторного зарахування до страхового стажу, а оцінює лише наявність у відповідного періоду спеціальної правової якості стажу роботи за Списком № 2; відповідач 1 необґрунтовано не врахував період роботи з 15.12.1993 по 15.09.2025 за довідкою № 162 як стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; відповідач 1 не довів, що недоліки довідки № 162 є такими, що унеможливлюють встановлення права позивачки на пенсію; відповідач 1 не надав суду довідку № 163, на яку послався як на мотив сумніву щодо документів позивачки; наявні у справі докази в сукупності підтверджують виконання позивачкою умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 17.11.2025.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Щодо розподілу судових витрат, за результатами розгляду цієї справи, суд зазначає про таке.

Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Ставка судового збору за адміністративний позов немайнового характеру, поданий фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позов подано не через підсистему «Електронний суд», тому коефіцієнт 0,8 для подання процесуальних документів в електронній формі не застосовується.

Судовий збір сплачено у належному розмірі.

Часткове задоволення позову зумовлене визначенням судом меж підтвердженого спеціального стажу.

Незадоволення частини вимог пов`язане не з відсутністю порушеного права позивачки, а з визначенням меж підтвердженого періоду спеціального стажу.

Оскільки спір виник унаслідок прийняття протиправного рішення ГУ ПФУ в Одеській області, а позов задоволено у частині, яка стосується основного предмета спору, судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань саме цього відповідача відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.11.2025 № 221650004956.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 17.11.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, врахувавши при визначенні права на таку пенсію період роботи з 15.12.1993 по 15.09.2025 у КП «Хмельницька інфекційна лікарня» як стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83,м. Одеса,Одеська обл., Одеський р-н,65012 , код ЄДРПОУ - 20987385)

Головуючий суддя Є.В. Печений