Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №560/10457/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10457/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

за участю:секретаря судового засідання Василевської К.В., представника позивача - Зоніна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО" про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі – позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ТРАНС АВТО» (далі – відповідач), в якому просить стягнути кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ТРАНС АВТО», податковий номер 37706791, з усіх відкритих розрахункових рахунків та за рахунок готівки у розмірі 4 620 422,35 грн у рахунок погашення податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 4 620 422,35 грн, який, за доводами позивача, виник унаслідок несплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства.

Підставою обліку заявленої до стягнення суми позивач зазначає податкове повідомлення-рішення форми «С» від 24.04.2025 №00190320708, прийняте на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 04.04.2025 №14663/20-40-07-08-05/37706791.

Ухвалою суду від 16.06.2026 відкрито провадження у справі №560/10457/26 та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.07.2026 підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 13.07.2026 задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 29.07.2026 у задоволенні клопотання представника ТОВ «С-ТРАНС АВТО» про зупинення провадження у справі №560/10457/26 до завершення касаційного перегляду справи №520/13348/25 - відмовлено.

29.07.2026 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 02.09.2026 о 11:00.

За результатами судового засідання 02.09.2026 року, у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 23.09.2026 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 17.09.2026 відкладений судовий розгляд адміністративної справи №560/10457/26 на 28.09.2026 р. о 14:30 год.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

Вказує, що за ТОВ «С-ТРАНС АВТО» обліковується податковий борг у сумі 4 620 422,35 грн.

За розрахунком позивача, заявлена до стягнення сума складається з пені в розмірі 4 620 422,35 грн.

Позивач також посилається на те, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2025 №00190320708 було предметом судового оскарження у справі №520/13348/25, однак рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026, у задоволенні позову ТОВ «С-ТРАНС АВТО» відмовлено.

З огляду на це позивач вважає, що грошове зобов`язання відповідача є узгодженим, сума боргу добровільно не сплачена, податкова вимога відповідачу направлена, а тому є підстави для стягнення коштів з рахунків та за рахунок готівки відповідача в судовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідач, належним чином повідомлений про судове засідання 28.09.2026 року, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України, протокольною ухвалою ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача.

У судовому засіданні 28.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ТОВ «С-ТРАНС АВТО» є юридичною особою, ідентифікаційний код 37706791.

Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 30053, Хмельницька область, Шепетівський район, село Берездів, вул. Шевченка, будинок 15.

24.04.2025 Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №00190320708, яким до ТОВ «С-ТРАНС АВТО» застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов`язань і порушення вимог валютного законодавства в сумі 4 620 422,35 грн.

Підставою прийняття цього податкового повідомлення-рішення був акт документальної позапланової виїзної перевірки від 04.04.2025 №14663/20-40-07-08-05/37706791.

ТОВ «С-ТРАНС АВТО» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 24.04.2025 №00190320708 у судовому порядку у справі №520/13348/25.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі №520/13348/25 у задоволенні позову ТОВ «С-ТРАНС АВТО» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2025 №00190320708 відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі №520/13348/25 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2026 у справі №520/13348/25 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «С-ТРАНС АВТО» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026.

Судом не встановлено, що Верховний Суд зупинив виконання або дію рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 чи постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026.

Матеріали справи також не містять доказів скасування, зміни або відкликання податкового повідомлення-рішення від 24.04.2025 №00190320708.

З відомостей інтегрованої картки платника податків – позивача вбачається, що 23.05.2025 в ІКП відображено донарахування пені у сфері ЗЕД у сумі 4 620 422,35 грн за податковим повідомленням-рішенням форми «С» №00190320708 від 24.04.2025.

Також з ІКП вбачається, що 02.06.2025 відповідну суму було виключено / зменшено у зв`язку з судовим оскарженням у справі №520/13348/25.

Надалі, 20.02.2026, в ІКП відображено поновлення суми пені 4 620 422,35 грн у зв`язку з рішенням суду про підтвердження донарахованих сум у справі №520/13348/25.

Станом на 30.06.2026 заборгованість у сумі 4 620 422,35 грн продовжувала обліковуватися як несплачена пеня.

03.03.2026 Головним управлінням ДПС у Харківській області сформовано податкову вимогу форми «Ю» №0003509-1307-2040.

У цій вимозі зазначено, що станом на 27.02.2026 сума податкового боргу ТОВ «С-ТРАНС АВТО» становить 4 620 422,35 грн.

У податковій вимозі також зазначено, що у платника податків виник податковий борг і що починаючи з 21.02.2026 на майно платника податків поширюється право податкової застави.

До податкової вимоги додано детальний розрахунок суми податкового боргу.

З цього розрахунку вбачається, що заявлена сума складається з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства в сумі 4 620 422,35 грн; податкове зобов`язання та штрафні санкції зазначені як 0,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2025 відповідач подав заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет.

Квитанцією №2 підтверджено прийняття цієї заяви контролюючим органом.

Податкова вимога від 03.03.2026 №0003509-1307-2040 доставлена до Електронного кабінету відповідача 03.03.2026 о 11:15:38.

Позивач не надав доказів формування, направлення або вручення відповідачу іншої податкової вимоги після 03.03.2026.

Доказів сплати відповідачем заявленої до стягнення суми 4 620 422,35 грн матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Суд застосовує положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) у редакціях, чинних на момент виникнення відповідних матеріальних правовідносин: щодо узгодження грошового зобов`язання - станом на 18.02.2026; щодо перебігу строку добровільної сплати та формування податкової вимоги - станом на 03.03.2026; щодо звернення контролюючого органу до суду, перевірки передумов стягнення та вирішення спору - станом на дату звернення до суду та ухвалення судового рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 19-1.1.45. пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до абзацу другого пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу першого пункту 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

За абзацом другим пункту 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За абзацом першим пункту 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У постанові Верховного Суду від 22.05.2025 у справі №320/23543/24 зазначено, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема наявність узгодженого грошового зобов`язання, складові боргу, підстави та момент його виникнення, факт добровільної сплати або несплати, а також перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2025 у справі №600/5082/21-а, у якій також йдеться про необхідність перевірки судом передумов, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду від 17.06.2026 у справі №160/15207/25 підтверджено, що у справах про стягнення податкового боргу суд перевіряє не лише наявність боргу, а й факт направлення або вручення податкової вимоги та дотримання контролюючим органом порядку і строків, з якими ПК України пов`язує можливість примусового стягнення.

У постанові Верховного Суду від 23.11.2022 у справі №580/505/21 Верховний Суд застосував положення пункту 57.3 статті 57 ПК України та виходив із того, що у разі судового оскарження рішення контролюючого органу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити узгоджені за результатами такого оскарження грошові зобов`язання у строк, визначений цим пунктом.

Також у сталій практиці Верховного Суду податкова вимога розглядається як документ, що інформує платника про вже наявний податковий борг, тобто про узгоджене зобов`язання, не сплачене у встановлений строк.

Так, предметом розгляду у цій справі є не повторна перевірка правомірності податкового повідомлення-рішення від 24.04.2025 №00190320708, а перевірка наявності чи відсутності передбачених ПК України підстав для стягнення коштів з рахунків та за рахунок готівки відповідача у рахунок погашення податкового боргу.

У справах про стягнення податкового боргу суд повинен встановити, зокрема: чи існує узгоджене грошове зобов`язання; чи набуло воно статусу податкового боргу; складові заявленої до стягнення суми; підстави та момент виникнення боргу; факт сплати або несплати боргу в добровільному порядку; факт направлення або вручення податкової вимоги; дотримання контролюючим органом строку, визначеного пунктом 95.2 статті 95 ПК України; дотримання порядку звернення до суду із позовом про стягнення.

При цьому, суд виходить із того, що фактичні обставини справи встановлюються на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, та обставин, які не заперечуються сторонами.

Суд не може підміняти докази припущеннями, а також не може вважати доведеними обставини, які не підтверджені матеріалами справи.

Водночас, неподання відповідачем відзиву не є самостійною підставою для задоволення позову, оскільки позивач як суб`єкт владних повноважень, який звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення коштів, повинен довести наявність усіх передбачених законом передумов для такого стягнення.

Так, суд погоджується з позивачем у тому, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2025 №00190320708 станом на час розгляду цієї справи не скасоване, не змінене та не відкликане.

Суд також бере до уваги, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі №520/13348/25 у задоволенні позову ТОВ «С-ТРАНС АВТО» про скасування цього податкового повідомлення-рішення відмовлено, а постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 це рішення залишено без змін.

Відповідно до змісту частини першої статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Отже, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №520/13348/25 набрала законної сили саме 18.02.2026.

У той же час, відкриття Верховним Судом касаційного провадження ухвалою від 24.03.2026 не змінює цього висновку, оскільки саме по собі відкриття касаційного провадження не скасовує судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не позбавляє їх законної сили та не зупиняє їх виконання або дію.

Для такого наслідку необхідна відповідна ухвала суду касаційної інстанції на підставі частини першої статті 375 КАС України.

Матеріали справи доказів постановлення такої ухвали не містять.

Отже, перегляд податкового повідомлення-рішення позивача від 24.04.2025 №00190320708 у судах першої та апеляційної інстанцій завершився прийняттям постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026, яка набрала законної сили з дати її прийняття.

З цієї дати це грошове зобов`язання слід вважати узгодженим у розумінні абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 ПК України.

Водночас, наявність чинного податкового повідомлення-рішення та облік несплаченої суми в ІКП самі по собі не є достатніми для задоволення позову про стягнення податкового боргу.

Контролюючий орган повинен довести дотримання процедури, встановленої статтями 57, 59 і 95 ПК України.

Згідно з абзацом другим пункту 57.3 статті 57 ПК України, після узгодження грошового зобов`язання за результатами оскарження платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму грошового зобов`язання, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності, протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки узгодження відбулося 18.02.2026, перебіг десятиденного строку сплати почався з наступного робочого дня - 19.02.2026.

Робочими днями у відповідному періоді були: 19.02.2026; 20.02.2026; 23.02.2026; 24.02.2026; 25.02.2026; 26.02.2026; 27.02.2026; 02.03.2026; 03.03.2026; 04.03.2026.

Отже, граничний строк добровільної сплати узгодженої суми спливав 04.03.2026.

Податковий борг у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України міг виникнути лише після того, як узгоджене грошове зобов`язання не було сплачене у встановлений строк.

Тому за обставинами цієї справи заявлена до стягнення сума могла набути статусу податкового боргу не раніше 05.03.2026.

Пункт 59.1 статті 59 ПК України передбачає, що податкова вимога надсилається або вручається платнику податків саме у разі виникнення податкового боргу.

Абзац перший пункту 59.3 статті 59 ПК України додатково встановлює, що податкова вимога разом із детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається або вручається платнику податків не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Отже, за встановлених обставин податкова вимога могла бути направлена відповідачу не раніше 05.03.2026.

Натомість судом встановлено, що податкова вимога №0003509-1307-2040 сформована 03.03.2026 та доставлена до Електронного кабінету відповідача цього ж дня - 03.03.2026 о 11:15:38.

Більше того, у самій податковій вимозі зазначено, що сума податкового боргу існує станом на 27.02.2026, а право податкової застави поширюється на майно платника починаючи з 21.02.2026.

Суд вказує на те, що ці дати не узгоджуються з положеннями абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56, абзацу другого пункту 57.3 статті 57, пункту 59.1 та абзацу першого пункту 59.3 статті 59 ПК України, оскільки на 21.02.2026, 27.02.2026 та 03.03.2026 строк добровільної сплати узгодженої суми ще не сплив.

Одночасно суд не заперечує, що після 04.03.2026 і станом на час звернення до суду заявлена сума могла обліковуватися як несплачена.

Однак наявність несплаченої суми станом на пізнішу дату не усуває обов`язку контролюючого органу дотриматися процедури, визначеної статтями 59 і 95 ПК України.

Суд зазначає, що податкова вимога є не формальністю, а обов`язковою правовою передумовою подальшого примусового стягнення податкового боргу.

Саме з належним направленням або врученням податкової вимоги пункт 95.2 статті 95 ПК України пов`язує початок 30-денного строку, після спливу якого контролюючий орган може вживати заходів щодо стягнення коштів та продажу майна платника податків.

Пункт 59.5 статті 59 ПК України не змінює цього висновку.

Ця норма регулює ситуацію, коли платнику вже була належно направлена або вручена податкова вимога у зв`язку з існуванням податкового боргу, а надалі сума боргу збільшується або зменшується.

У цій справі проблема полягає не у зміні суми боргу після належної вимоги, а в тому, що сама податкова вимога була сформована і доставлена до моменту, з якого заявлена сума могла набути статусу податкового боргу.

Водночас, позивач не надав доказів того, що після спливу строку добровільної сплати, тобто після 04.03.2026, контролюючий орган направив або вручив відповідачу іншу податкову вимогу, сформовану з дотриманням абзацу першого пункту 59.3 статті 59 ПК України.

Суд також враховує, що сам факт того, що податкова вимога від 03.03.2026 №0003509-1307-2040 не була скасована в окремому судовому провадженні, не позбавляє суд у цій справі обов`язку перевірити, чи може така вимога бути належною передумовою для застосування заходів стягнення за статтею 95 ПК України.

У справі про стягнення податкового боргу суд не вирішує питання про скасування податкової вимоги, однак оцінює її як доказ дотримання контролюючим органом установленої законом процедури.

При цьому, суд враховує сталі правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких у справах про стягнення податкового боргу суд повинен перевірити не лише сам факт обліку боргу, а й дотримання контролюючим органом установленої Податковим кодексом України черговості та процедури стягнення, включно з належним направленням податкової вимоги.

Суд також враховує сталу правову позицію Верховного Суду про те, що податкова вимога за своєю природою має інформувати платника саме про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було сплачене у встановлений строк, та про наслідки непогашення такого податкового боргу.

За таких обставин, суд виходить з того, що податкова вимога від 03.03.2026 №0003509-1307-2040, яка була сформована і доставлена до завершення строку добровільної сплати узгодженої суми, не може бути належною правовою передумовою для застосування заходів примусового стягнення з відповідача податкового боргу за статтею 95 ПК України.

Суд окремо зазначає, що цей висновок не означає скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2025 №00190320708, не змінює стану його чинності та не вирішує повторно питання правомірності нарахування пені.

Ці питання не є предметом розгляду у цій справі.

Так само відмова у задоволенні позову не є висновком про відсутність у відповідача будь-якого податкового обов`язку або про неможливість контролюючого органу вчинити передбачені ПК України дії щодо погашення податкового боргу.

Відмова у позові в цій справі зумовлена тим, що позивач не довів наявності всіх передбачених законом передумов для судового стягнення коштів з відповідача саме в межах заявлених позовних вимог і на підставі тих доказів, які подані до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів дотримання обов`язкової процедури, з якою Податковий кодекс України пов`язує можливість стягнення коштів з рахунків платника податків та за рахунок його готівки.

Тому позовні вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про стягнення з ТОВ «С-ТРАНС АВТО» коштів у сумі 4 620 422,35 грн у рахунок погашення податкового боргу задоволенню не підлягають.

Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів позивача, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 73, 77, 90, 139, 162, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у Харківській області - відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 вересня 2026 року

Позивач:Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61057 , код ЄДРПОУ - 43983495)

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО" (вул. Шевченка, 15,с. Берездів,Шепетівський р-н, Хмельницька обл.,30053 , код ЄДРПОУ - 37706791)

Головуючий суддя Є.В. Печений