Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №560/21708/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/21708/25

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої державі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з капітана ОСОБА_1 , завдані державі збитки, що сталися внаслідок неналежного виконання посадових обов`язків у розмірі 40260,00 (сорок тисяч двісті шістдесят) гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 05.07.2023 з позицій мінометного розрахунку мінометної батареї 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 після обстрілу зникли два міномети: М57 60 мм № 7714 та БМ37 82 мм № 12471. Ці міномети були закріплені за командиром мінометної батареї капітаном ОСОБА_1 . За результатами службового розслідування встановлено, що втрата сталася внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків військової служби, передбачених статтями 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у формі службової недбалості. Сума завданих державі збитків становить 181805,66 грн. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2023 № 4007 «Про результати службового розслідування» відповідача притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 40260,00 грн, відповідно до частини другої статті 5 Закону № 160-IX. Надаючи письмові пояснення, відповідач визнав свою вину та погодився добровільно відшкодувати шкоду в цьому розмірі. Наказ від 18.09.2023 № 4007 відповідач не оскаржував. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.09.2025 № 277 відповідача звільнено з військової служби у відставку, у зв`язку з чим стягнення з його грошового забезпечення не проведено. Доказів відшкодування шкоди відповідач не надав. Позивач також просив відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою судді від 19.12.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 01.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої державі. Вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Капітан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.03.2022 № 2 його зараховано до списків особового складу та призначено на посаду командира мінометної батареї 3 єгерського батальйону.

Згідно з накладними на видання (здавання) військового майна від 19.03.2022 № 48 та від 20.04.2022 № 170, а також записами в книзі обліку наявності та руху військового майна (підрозділ, склад) мінометної батареї 3 єгерського батальйону, інвентарний № 511, мінометна батарея отримала шість мінометів 60 мм М57 та два міномети 82 мм БМ37.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2023 № 38 «Про введення в стрій озброєння та військової техніки РАО» міномети 60 мм М57 № 7714 та 82 мм БМ37 № 12471 введено в стрій і закріплено за командиром мінометної батареї 3-го єгерського батальйону капітаном ОСОБА_1 .

За усним наказом командира мінометної батареї 3 єгерського батальйону капітана ОСОБА_1 05.07.2023 мінометний розрахунок мінометної батареї виїхав на бойове завдання і близько 04:00 прибув на позицію.

У рапорті командира 3 єгерського батальйону капітана ОСОБА_2 від 07.07.2023 (вх. № 1668 від 10.07.2023) зазначено, що близько 06:00 05.07.2023, після обстрілу позицій мінометного розрахунку, що розпочався близько 05:30, за невстановлених обставин втрачено майно служби ракетно-артилерійського озброєння - міномети 60 мм М57 № 7714 та 82 мм БМ37 № 12471.

Факт втрати озброєння зафіксовано в журналі бойових дій НОМЕР_2 окремої єгерської бригади, інвентарний № 3/10, розпочатому 28.03.2023, на аркуші № 154 за 11.07.2023. У записі зазначено, що 05.07.2023 приблизно о 06:00, під час передачі вогневих позицій мінометної батареї 3-го єгерського батальйону 2-му бмп НОМЕР_3 обрмп, після обстрілу позицій мінометного розрахунку, що розпочався близько 05:30, при невизначених обставинах мінометним підрозділом 3 єб було втрачено міномет М57-60 мм № 7714 (1 од.) та міномет БМ37-82 мм № 12471 (1 од.).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.07.2023 № 2671 призначено службове розслідування.

Згідно з довідкою щодо вартісної оцінки заподіяної шкоди від 12.07.2023, сума збитків, завданих державі внаслідок втрати майна служби ракетно-артилерійського озброєння, становить 181805,66 грн.

У письмових поясненнях, наданих під час службового розслідування, капітан ОСОБА_1 зазначив таке. Для виконання бойових завдань підрозділу зі складу РАО було отримано міномети 60 мм М57 № 11398 та 82 мм БМ37 № 12471, які знаходились на позиції «Боні». 05.07.2023 о 04:00 на позицію заступив 2-ий розрахунок 1-го взводу, командиром якого був призначений молодший сержант ОСОБА_3 . Біля 09:00 командир розрахунку доповів по рації про обстріл позиції ворожим танком, а о 10:00 - про зникнення мінометів з місця стаціонарної позиції. Пошуки результату не дали. У цих поясненнях відповідач визнав свою вину у втраті військового майна і погодився добровільно відшкодувати частину завданої шкоди у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 40260,00 грн.

За результатами службового розслідування складено акт від 17.09.2023. Згідно з ним дії капітана ОСОБА_1 полягають у невиконанні вимог статей 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та неналежному виконанні обов`язків військової служби. Позивач зазначає, що в акті помилково вказано форму вини «прямий умисел», тоді як вина відповідача виражається у формі службової недбалості. Обставин, що пом`якшують відповідальність, службовим розслідуванням не встановлено.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2023 № 4007 «Про результати службового розслідування» капітана ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 40260,00 грн. Цей наказ відповідачем не оскаржувався і доведений до нього під підпис.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.09.2025 № 277 капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку у зв`язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Доказів відшкодування відповідачем шкоди, у тому числі добровільного, матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Спір про стягнення шкоди, завданої військовослужбовцем державі під час проходження військової служби, пов`язаний з проходженням публічної служби і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, на що обґрунтовано посилається позивач з урахуванням постанов Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 та від 22.01.2020 у справі № 813/1045/18.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 420/3612/20, розглядаючи спір про стягнення шкоди з колишнього військовослужбовця, зазначив, що правильним є висновок судів про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню строки звернення до суду з позовом, передбачені КАС України.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 10 Закону України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX) відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Частиною першою статті 12 Закону № 160-IX встановлено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Отже, поки відповідач проходив військову службу, шкода відшкодовувалася шляхом стягнення з його грошового забезпечення на підставі наказу командира. Право на звернення до суду з позовом про її стягнення виникло у позивача з дня звільнення відповідача з військової служби, тобто з 26.09.2025. Позов подано 17.12.2025, тобто в межах тримісячного строку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Шкоду виявлено 05.07.2023, а наказ про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності видано 18.09.2023, тобто в межах цього строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

3. командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу;

4. матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

5. пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1. наявність шкоди;

2. протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3. причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4. вина особи в завданні шкоди.

Частиною четвертою статті 3 Закону № 160-IX встановлено, що переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 5 Закону № 160-IX:

1. Особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

2. Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

3. Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до частин першої - третьої, шостої, сьомої статті 8 Закону № 160-IX:

1. Посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

2. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

3. Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

4. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

5. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Статтею 9 Закону № 160-IX визначено:

1. Завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:

1. дії непереборної сили;

2. необхідної оборони;

3. крайньої необхідності;

4. виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;

5. виправданого службового ризику;

6. затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;

7. виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

2. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.

3. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 160-IX службовий ризик - можливість виникнення та вірогідні масштаби наслідків негативного впливу протягом певного часу, спричиненого діями або бездіяльністю особи, на яку поширюється дія цього Закону, в особливих, надзвичайних (екстремальних) умовах, спрямованими на запобігання шкоді, якщо її не можна було уникнути іншим способом.

Частиною другою статті 10 Закону № 160-IX передбачено, що особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 160-IX сума стягнень завданої шкоди може бути зменшена судом залежно від обставин, за яких завдано шкоди, ступеня вини та матеріального стану винної особи (крім випадків завдання шкоди умисними злочинними чи вчиненими з особистих корисливих мотивів діяннями).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 160-IX наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608), визначено таке.

Відповідно до пункту 7 розділу I Порядку № 608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

Згідно з пунктом 2 розділу VIII Порядку № 608 під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

Пунктом 3 розділу VIII Порядку № 608 встановлено, що до матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України затверджено Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Згідно зі статтею 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Абзацом першим статті 111 Статуту встановлено, що командир роти (корабля 4 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти (корабля), за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти (корабля), за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті (на кораблі), за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти (корабля), за успішне виконання ротою (кораблем) бойових завдань, за ведення ротного (корабельного) господарства.

Згідно зі статтею 112 Статуту командир роти (корабля 4 рангу) зобов`язаний, зокрема: підтримувати особовий склад роти (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку в постійній бойовій готовності; досконало знати і вміло володіти всіма видами зброї і техніки роти, правильно їх зберігати, використовувати та особисто перевіряти їх наявність, утримання та бойову готовність, проводити планові та позапланові (раптові) перевірки наявності та стану озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пально-мастильних матеріалів та майна роти.

Батарея є підрозділом рівня роти, що вбачається зі змісту статей 112-1, 118-3, 121 Статуту, які визначають обов`язки посадових осіб «роти (батареї)». Тому обов`язки, визначені статтями 111, 112 Статуту, поширюються на командира мінометної батареї.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2025 року у справі № 420/18550/23 зазначив, що форма вини є визначальною обставиною для визначення меж матеріальної відповідальності військовослужбовця чи відповідної особи відповідно до Закону України №160-ІХ. У разі, якщо шкода завдана з необережності, відповідальність особи обмежується межами, передбаченими частиною першою статті 5 Закону України №160-ІХ, а саме не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи наявність умов для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, суд виходить з такого.

Втрату мінометів підтверджують рапорт командира 3 єгерського батальйону від 07.07.2023 (вх. № 1668 від 10.07.2023), запис у журналі бойових дій за 11.07.2023 та пояснення самого відповідача. Пошуки мінометів результату не дали, їх місцезнаходження невідоме. Розмір шкоди визначено довідкою щодо вартісної оцінки заподіяної шкоди від 12.07.2023 - 181805,66 грн, яка долучена до матеріалів службового розслідування відповідно до частини шостої статті 8 Закону № 160-IX. Отже, шкода, завдана військовій частині внаслідок втрати військового майна, є прямою дійсною шкодою в розумінні пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX.

У поясненнях відповідач зазначив номер міномета М57 як № 11398, тоді як у накладних, книзі обліку військового майна, наказі від 20.04.2023 № 38, рапорті від 07.07.2023 та журналі бойових дій зазначено № 7714. Суд враховує, що обліковими документами за відповідачем закріплено саме міномет М57 № 7714. Сам відповідач визнає втрату двох мінометів, отриманих для виконання бойових завдань, у тому числі міномета БМ37 № 12471, щодо номера якого розбіжностей немає. Тому розбіжність у зазначенні номера міномета М57 у поясненнях відповідача не спростовує факту втрати закріпленого за ним озброєння. Розбіжність у зазначенні часу втрати (близько 06:00 у рапорті та журналі бойових дій, 09:00-10:00 у поясненнях відповідача) також не впливає на встановлення цього факту.

Міномети, які були втрачені, закріплені за відповідачем наказом від 20.04.2023 № 38. Як командир мінометної батареї, відповідач відповідав за стан і збереження озброєння батареї, був зобов`язаний правильно його зберігати, особисто перевіряти його наявність, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння та берегти державне майно. Службовим розслідуванням встановлено, що втрата мінометів сталася внаслідок неналежного виконання відповідачем цих обов`язків. Відповідач у письмових поясненнях визнав свою вину у втраті військового майна та погодився добровільно відшкодувати шкоду в розмірі 40260,00 грн.

Відповідач відзиву не подав, обставин, встановлених службовим розслідуванням, не спростував і доказів, які б свідчили про їх недостовірність, не надав.

Наказ від 18.09.2023 № 4007 про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності в установленому статтею 14 Закону № 160-IX порядку не оскаржувався, не скасований і є чинним.

Вину відповідача у формі необережності (недбалості) підтверджують його пояснення та висновки службового розслідування. Позивач визнає помилковим зазначення в акті службового розслідування форми вини «прямий умисел». Це узгоджується із застосуванням до відповідача саме обмеженої матеріальної відповідальності.

Щодо обставин, що виключають матеріальну відповідальність. Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 160-IX такі обставини підлягають встановленню під час проведення розслідування. Службовим розслідуванням обставин, передбачених частиною першою статті 9 Закону № 160-IX, не встановлено. Втрата мінометів сталася в бойовій обстановці після обстрілу позиції, однак матеріали справи не містять доказів того, що міномети знищені внаслідок дії противника, тобто непереборної сили, або що їх втрата була наслідком дій відповідача, спрямованих на запобігання шкоді в умовах виправданого службового ризику. Міномети зникли з місця стаціонарної позиції, а відповідач на такі обставини під час службового розслідування не посилався і свою вину визнав.

Позивач застосував до відповідача частину другу статті 5 Закону № 160-IX. Проте за пунктом 3 частини першої статті 1 цього Закону командиром (начальником) у його розумінні є командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу, а відповідач обіймав посаду командира мінометної батареї. Тому підставою для притягнення відповідача до обмеженої матеріальної відповідальності за шкоду, завдану з необережності, є частина перша статті 5 Закону № 160-IX. Обидві норми встановлюють однакову межу відповідальності - не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб. Тому неточність у визначенні правової підстави на розмір стягнення не впливає.

На день видання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності (18.09.2023) прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 гривні (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік»). Розмір стягнення - 40260,00 грн - відповідає п`ятнадцяти прожитковим мінімумам (2684 х 15) і не перевищує розміру завданої шкоди.

Щодо підстав для зменшення суми стягнення. Підстави для зменшення суми стягнення відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 160-IX суд не встановив. Розмір стягнення вже обмежено п`ятнадцятьма прожитковими мінімумами для працездатних осіб, що становить близько 22 відсотків завданої шкоди. Відповідач доказів свого матеріального стану не надав і про зменшення суми стягнення не просив.

Відповідача звільнено з військової служби, а шкоду він добровільно не відшкодував, хоча під час службового розслідування погодився це зробити. Тому відповідно до частини першої статті 12 Закону № 160-IX шкода підлягає відшкодуванню в судовому порядку.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки таких витрат позивач не поніс, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду, завдану державі, у розмірі 40260,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя В.К. Блонський