Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №560/3841/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3841/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1) визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не надсилання відповіді на заяву від № вх. 2272/Р-2200-26 від 03.02.2026 на електронну адресу Позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною;

2) зобов`язати Відповідача надіслати відповідь на заяву від № вх. 2272/Р-2200-26 від 03.02.2026 року на електронну адресу Позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.02.2026 позивач звернувся до начальника ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про надання довідки ОК-5 та протоколу призначення (перерахунку) пенсії з додатками (розрахунком заробітної плати та стажу) станом на 2025 рік. У заяві він висловив бажання отримати відповідь на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач зазначає, що заяву підписано цифровим підписом, створеним за допомогою АЦСК ПриватБанку, який має відповідний сертифікат. Заяву отримано та зареєстровано за вх. № 2272/Р-2200-26.

20.02.2026 на електронну пошту позивача надійшов лист відповідача від 19.02.2026 № 4063-2272/Р-02/8-2200/26. На думку позивача, відповіді на своє питання він не отримав. Станом на 10.03.2026 відповідь на вказану ним електронну адресу не надійшла. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною.

Ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивач є одержувачем пенсії за віком. Відповідь на його заяву містить конфіденційну інформацію про особу. Відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, така відповідь надсилається через мережу Інтернет у зашифрованому вигляді, якщо заявник надав сертифікат шифрування кваліфікованого електронного підпису, або поштовим відправленням. Позивач сертифіката шифрування не надав. Тому листом від 19.02.2026 № 4063-2272/Р-02/8-2200/26 відповідач повідомив позивача про надіслання відповіді поштою, а саму відповідь надіслав на поштову адресу позивача.

У відзиві відповідач також просив про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною шостою статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1. у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2. якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Предметом цього позову є оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо розгляду звернення позивача. Отже, справа належить до категорії, визначеної пунктом 1 частини першої статті 263 КАС України, і підлягає розгляду в письмовому провадженні. Крім того, обставини справи повністю підтверджуються письмовими доказами. Відповідач не навів обставин, для з`ясування яких необхідно заслухати усні пояснення сторін. З огляду на зазначене суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача на підставі пунктів 1 і 2 частини шостої статті 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач є одержувачем пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

03.02.2026 на електронну адресу відповідача надійшла заява позивача, зареєстрована за вх. № 2272/Р-2200-26. У заяві позивач просив надати інформацію, а саме довідку ОК-5 та протокол призначення (перерахунку) пенсії з додатками (в додатках розрахунок заробітної плати та стажу) станом на 2025 рік. Інформацію просив надіслати на адресу електронної пошти. У заяві зазначено поштову адресу позивача: АДРЕСА_1 , та адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1

За результатами розгляду заяви відповідач 19.02.2026 склав два листи.

Лист від 19.02.2026 № 4063-2272/Р-02/8-2200/26 адресовано позивачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Його підписано кваліфікованим електронним підписом в. о. начальника головного управління. Цим листом позивачу повідомлено таке. До його заяви не надано сертифіката шифрування кваліфікованого електронного підпису, а відповідь містить конфіденційну інформацію. Тому з урахуванням постанови правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1 відповідь надіслано листом на поштову адресу позивача. Позивачу також роз`яснено право оскаржити відповідь до Пенсійного фонду України або в судовому порядку. Позивач підтверджує, що отримав цей лист на електронну пошту 20.02.2026.

Лист від 19.02.2026 № 4099-2272/Р-02/8-2200/26 адресовано позивачу за поштовою адресою: АДРЕСА_1 . Цим листом позивачу повідомлено, що дані за формою ОК-5 є інформацією з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Така інформація надається територіальними органами Пенсійного фонду України в паперовій формі застрахованій особі особисто при пред`явленні документа, що посвідчує особу, або її представнику. Тому, як зазначив відповідач, підстав сформувати та направити таку довідку електронною поштою немає. Позивачу роз`яснено можливість отримати інформацію з реєстру через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, увійшовши в особистий кабінет з використанням кваліфікованого електронного підпису або за допомогою банківської картки.

У додатку до цього листа на 5 арк. позивачу надано засвідчені копії таких документів:

- рішення № 968250867946 про перерахунок пенсії з 01.03.2025;

- розрахунку заробітку для обчислення пенсії;

- розрахунку страхового стажу за формою РС-право.

Зі змісту цих документів вбачається, що вони містять прізвище, ім`я, по батькові позивача, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, дату народження, адресу місця проживання, відомості про інвалідність, помісячні відомості про заробітну плату, періоди трудової діяльності та військової служби, а також розмір пенсії.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частини третьої статті 32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Відносини, пов`язані з реалізацією громадянами права на звернення, врегульовано Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно з частиною шостою статті 5 Закону № 393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Частиною сьомою статті 5 Закону № 393/96-ВР визначено, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до абзаців другого та сьомого частини першої статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Порядок здійснення та забезпечення права на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною другою статті 2 Закону № 2939-VI визначено, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є:

1. конфіденційна інформація;

2. таємна інформація;

3. службова інформація.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 10 Закону № 2939-VI кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

Частиною третьою статті 10 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані:

1. надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2. використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3. вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

4. виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг визначає Закон України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі - Закон № 2155-VIII).

Відповідно до пунктів 27, 30 та 52 частини першої статті 1 Закону № 2155-VIII:

кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису;

кваліфікований сертифікат електронного підпису - сертифікат електронного підпису, що видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг і відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 23 цього Закону;

сертифікат електронного підпису - електронне свідоцтво, що пов`язує відкритий ключ електронного підпису з фізичною особою та підтверджує щонайменше прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) або псевдонімізацію такої особи.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 20 Закону № 2155-VIII формування та видача кваліфікованих сертифікатів відкритого ключа іншого призначення, ніж для автентифікації веб-сайту, створення електронного підпису та електронної печатки, здійснюються відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 20 Закону № 2155-VIII визначено, що особливості надання кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката шифрування встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону № 2155-VIII електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання електронних даних за участю третіх осіб, може здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без їх використання. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи публічного права та їх посадові особи використовують кваліфіковані електронні підписи та печатки, а також електронні підписи та печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів.

Порядок приймання та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, визначає Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (далі - Положення № 13-1). Абзац восьмий пункту 10 розділу IV Положення № 13-1 викладено в редакції Змін до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затверджених постановою правління Пенсійного фонду України від 07 квітня 2023 року № 18-1, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2023 року за № 701/39757.

Згідно з абзацом сьомим пункту 10 розділу IV Положення № 13-1 розгляд звернення здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством. Про результати розгляду звернення заявник повідомляється у спосіб, зазначений ним у зверненні (у письмовій та/або електронній формі).

Відповідно до абзацу восьмого пункту 10 розділу IV Положення № 13-1 якщо відповідь на звернення містить інформацію з обмеженим доступом, включаючи відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру або інші повідомлені особою відомості для призначення (перерахунку, надання) виплат, що здійснюються органами Пенсійного фонду, то така відповідь надсилається через мережу Інтернет у зашифрованому вигляді з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (у разі надання заявником сертифікату шифрування кваліфікованого електронного підпису заявника, згенерованого будь-яким кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг), або поштовим відправленням за адресою, зазначеною у пенсійній справі одержувача, справі одержувача житлової субсидії, пільг, справі про страхові виплати як місце проживання (місцеперебування) таких одержувачів, а у разі розбіжностей у повідомлених заявником відомостях про особу з даними таких справ одержувачів або неможливості ідентифікувати особу заявника на адресу електронної пошти заявника надсилається відмова у задоволенні звернення із зазначенням причин такої відмови.

Порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначає Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення № 10-1).

Згідно з пунктом 2 розділу V Положення № 10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб надається безоплатно Пенсійним фондом України та територіальними органами Пенсійного фонду України в паперовій та/або електронній формі.

Відповідно до абзаців першого та четвертого пункту 6 розділу V Положення № 10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами, зокрема: дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) в межах максимальної величини, яка враховується для розрахунку всіх соціальних виплат, - згідно з додатком 7 до цього Положення.

Абзацом першим пункту 7 розділу V Положення № 10-1 визначено, що інформація з Реєстру застрахованих осіб надається в електронній формі після ідентифікації особи у базі даних веб-порталу відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (зі змінами), а також застрахованим особам через термінали доступу, у тому числі автоматизовані, суб`єктів, підключених до інформаційних сервісів на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України відповідно до договорів, укладених у порядку, встановленому законодавством про отримання інформації з систем, де здійснюється обробка інформації, вимоги щодо захисту якої встановлено Законом (зовнішні користувачі масових прикладних сервісів).

Згідно з пунктом 8 розділу V Положення № 10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб надається територіальними органами Пенсійного фонду України в паперовій формі:

застрахованій особі особисто при пред`явленні паспорта (іншого документа, що посвідчує особу), документа, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, або свідоцтва про загальнообов`язкове соціальне страхування чи пенсійного посвідчення;

у разі якщо застрахованою особою є неповнолітня або недієздатна особа чи особа, цивільна дієздатність якої обмежена, - батькам, опікуну, піклувальнику (законному представнику), представнику закладу, який здійснює опіку та піклування, при пред`явленні документів, що дають змогу територіальному органу Пенсійного фонду України ідентифікувати застраховану особу та її законного представника чи піклувальника або представника закладу, який здійснює опіку та піклування, а також документів, що підтверджують статус законного представника застрахованої особи чи її піклувальника або представника закладу, який здійснює опіку та піклування (відповідне посвідчення, свідоцтво про народження, рішення суду тощо);

представнику застрахованої особи чи страхувальника - при пред`явленні документів, що посвідчують особу представника та її повноваження діяти від імені особи, яку він представляє, а також засвідчених копій документів, що дають змогу територіальному органу Пенсійного фонду України ідентифікувати застраховану особу, страхувальника.

Відповідно до пункту 10 розділу V Положення № 10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб, що містить відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, його сімейний стан, інформацію про інвалідність (групи, підгрупи, причини інвалідності із зазначенням у відповідних випадках нозологічних форм захворювань), матеріальний стан, адресу, дату і місце народження, місце проживання та перебування, надається виключно особі, якої вони стосуються (уповноваженій нею особі), а також у випадках, передбачених законами.

Застосовуючи наведені норми до обставин цієї справи, суд виходить з такого.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з бездіяльністю відповідача, яка, на його думку, полягає у ненадсиланні відповіді на заяву від 03.02.2026 вх. № 2272/Р-2200-26 на його електронну адресу.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає в невчиненні дії, яку він зобов`язаний і мав змогу вчинити в межах своїх повноважень. Тому для вирішення спору суд має з`ясувати, чи був відповідач зобов`язаний за законом надіслати позивачу відповідь по суті його заяви саме на адресу електронної пошти.

Встановлені обставини свідчать, що відповідач заяву позивача розглянув. За результатами розгляду він склав лист від 19.02.2026 № 4099-2272/Р-02/8-2200/26 з відповіддю по суті порушених питань, до якого додав засвідчені копії рішення про перерахунок пенсії з розрахунками заробітку і страхового стажу. Цей лист надіслано позивачу поштою.

Одночасно відповідач надіслав позивачу на зазначену ним адресу електронної пошти лист від 19.02.2026 № 4063-2272/Р-02/8-2200/26. У ньому повідомлено про результат розгляду заяви, про спосіб надіслання відповіді та про причини, з яких відповідь не надіслано електронною поштою. Позивач факт отримання цього листа 20.02.2026 визнає.

Отже, повної пасивності відповідача при розгляді заяви позивача не було. Спір між сторонами фактично стосується способу, в який відповідач надіслав позивачу відповідь по суті заяви з доданими документами.

Позивач просив надати довідку ОК-5 та протокол призначення (перерахунку) пенсії з розрахунком заробітної плати та стажу. Така інформація є відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та відомостями для призначення (перерахунку) пенсії. Документи, надані позивачу у відповідь на заяву, містять його персональні дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, дату народження, адресу місця проживання, відомості про інвалідність, помісячні відомості про заробіток, періоди трудової діяльності та військової служби, розмір пенсії.

За змістом частини другої статті 32 Конституції України, частини першої статті 6 та частини першої статті 7 Закону № 2939-VI така інформація є конфіденційною інформацією про фізичну особу, тобто інформацією з обмеженим доступом. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону № 2939-VI розпорядник, який володіє інформацією про особу, зобов`язаний вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб.

За пунктом 10 розділу V Положення № 10-1 така інформація надається виключно особі, якої вона стосується, або уповноваженій нею особі. Право позивача знайомитися з відомостями про себе гарантоване частиною третьою статті 32 Конституції України та пунктом 2 частини першої статті 10 Закону № 2939-VI. Проте це право не означає обов`язку розпорядника передавати ці відомості каналом зв`язку, який не дає змоги пересвідчитися, що доступ до них отримає саме ця особа.

Закон № 393/96-ВР гарантує громадянину право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви (статті 15, 18, 19). Однак він не встановлює обов`язку органу державної влади в усіх випадках надсилати відповідь по суті звернення саме на адресу електронної пошти, з якої надійшло звернення.

Частина сьома статті 5 Закону № 393/96-ВР вимагає зазначати в електронному зверненні електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Ця норма визначає вимоги до змісту електронного звернення. Вона не встановлює імперативного правила щодо способу надіслання відповіді, яка містить інформацію з обмеженим доступом.

Спосіб надіслання органами Пенсійного фонду України відповідей на звернення врегульовано пунктом 10 розділу IV Положення № 13-1. Абзац сьомий цього пункту встановлює загальне правило: про результати розгляду звернення заявник повідомляється у спосіб, зазначений ним у зверненні.

Абзац восьмий цього пункту є спеціальною нормою щодо відповідей, які містять інформацію з обмеженим доступом, у тому числі відомості з реєстру застрахованих осіб і відомості для перерахунку пенсії. Такі відповіді надсилаються через мережу Інтернет виключно у зашифрованому вигляді і лише за умови, що заявник надав сертифікат шифрування кваліфікованого електронного підпису. В іншому разі відповідь надсилається поштовим відправленням.

Ці положення спрямовані на виконання обов`язку, покладеного на розпорядника інформації пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону № 2939-VI. Незашифроване повідомлення електронної пошти не гарантує, що доступ до його змісту отримає лише особа, якої стосується інформація. До того ж звичайна адреса електронної пошти не є засобом ідентифікації її власника.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що підписання ним заяви кваліфікованим електронним підписом зобов`язувало відповідача надіслати відповідь на електронну пошту.

Відповідно до пунктів 27, 30 та 52 частини першої статті 1 Закону № 2155-VIII кваліфікований сертифікат електронного підпису пов`язує відкритий ключ електронного підпису з фізичною особою і призначений для створення та перевірки електронного підпису. Сертифікат шифрування є кваліфікованим сертифікатом відкритого ключа іншого призначення. Його формування та видача мають особливості, визначені абзацом другим частини другої та частиною четвертою статті 20 Закону № 2155-VIII.

Отже, накладення позивачем кваліфікованого електронного підпису на заяву дає змогу ідентифікувати підписувача. Однак воно не надає відповідачу технічної можливості зашифрувати відповідь на ключ позивача. Сертифіката шифрування позивач відповідачу не надав. Тому передбачений абзацом восьмим пункту 10 розділу IV Положення № 13-1 спосіб надіслання відповіді через мережу Інтернет у зашифрованому вигляді був для відповідача недоступним.

Посилання позивача на частину другу статті 17 Закону № 2155-VIII суд також відхиляє. Позивач виклав цю норму в редакції, яка на час виникнення спірних правовідносин не діяла. Чинна редакція частин першої та другої статті 17 Закону № 2155-VIII визначає вимоги до використання електронних довірчих послуг, зокрема обов`язок органів державної влади використовувати кваліфіковані електронні підписи та печатки. Ця норма не зобов`язує суб`єкта владних повноважень надсилати конфіденційну інформацію про особу незашифрованим електронним повідомленням.

Щодо довідки за формою ОК-5 суд додатково зазначає таке.

Такі дані є інформацією з Реєстру застрахованих осіб, що формується за додатком 7 до Положення № 10-1 (абзац четвертий пункту 6 розділу V Положення № 10-1). Відповідно до пунктів 2, 7, 8 розділу V Положення № 10-1 така інформація надається у двох формах:

- у паперовій формі особисто застрахованій особі (її представнику) при пред`явленні документів, що посвідчують особу;

- в електронній формі після ідентифікації особи у базі даних вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України.

Отже, Положення № 10-1 передбачає електронну форму надання цієї інформації лише за умови попередньої ідентифікації особи засобами вебпорталу. Надсилання такої інформації на звичайну адресу електронної пошти ним не передбачено. Саме про можливість отримати інформацію через особистий кабінет на вебпорталі з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідач роз`яснив позивачу в листі від 19.02.2026 № 4099-2272/Р-02/8-2200/26. Відмову в наданні довідки ОК-5 як таку позивач у цій справі не оскаржує, предметом позову є лише спосіб надіслання відповіді.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. Він розглянув заяву позивача і надіслав відповідь, що містить інформацію з обмеженим доступом, поштовим відправленням. На адресу електронної пошти позивача він надіслав повідомлення про результат розгляду і про причини вибору такого способу. Обов`язку надіслати позивачу відповідь з доданими документами на адресу електронної пошти за відсутності наданого ним сертифіката шифрування у відповідача не було. Тому протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах відповідач не допустив.

Відповідь на заяву позивача надано 19.02.2026, тобто в межах місячного строку, визначеного частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР. Позивач порушення строку розгляду заяви не стверджує.

Посилання позивача на рішення у справах № 560/13391/23 та № 560/486/26 суд не бере до уваги як підставу для задоволення позову. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Рішення, на які посилається позивач, такими постановами не є.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4. безсторонньо (неупереджено);

5. добросовісно;

6. розсудливо;

7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач надав суду копії листів від 19.02.2026 № 4063-2272/Р-02/8-2200/26 та № 4099-2272/Р-02/8-2200/26 з додатками. Ці докази у своїй сукупності підтверджують правомірність його поведінки, тобто відповідач виконав обов`язок доказування, покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача є необґрунтованою. Похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача надіслати відповідь на заяву на електронну адресу позивача задоволенню також не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позивач звільнений від сплати судового збору, у задоволенні позову відмовлено, а доказів понесення відповідачем судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, матеріали справи не містять. Тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський