Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №560/7058/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7058/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "БАРДА-2007" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "БАРДА-2007" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене листом №5752/6/22-01-04-04-14 від 06.04.2026, про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2026, зобов`язати внести до реєстру платників єдиного податку відомості про Фермерське господарство "БАРДА-2007" як платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік та видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що своєчасно та в повному обсязі подав до контролюючого органу пакет звітності для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. Згідно з поданим Розрахунком частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 становила 75,81%. Позивач зазначає, що правомірно включив до рядка 3.1 Розрахунку суму 6299761,60 грн., що складається з державної компенсації за придбану с/г техніку (170208,00 грн.) та компенсації відсотків за кредитними/лізинговими договорами за державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%» (6129553,60 грн). Зазначені кошти є цільовим фінансуванням, не є доходом від комерційної діяльності та відображені в бухгалтерському обліку відповідно до НП(С)БО. Позивач стверджує, що Відповідач порушив процедуру, оскільки податковим законодавством не передбачено прийняття рішення про відмову у підтвердженні статусу у формі листа за наслідками камеральної перевірки. Позбавлення статусу платника єдиного податку можливе виключно шляхом прийняття рішення про анулювання реєстрації (виключення з реєстру) на підставі висновків документальної перевірки.

Відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи правомірність своїх дій тим, що актом камеральної перевірки від 19.03.2026 №4904/22-01-04-04/35522891 виявлено невідповідність розрахунку частки с/г товаровиробництва вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (далі ПК України). На думку податкового органу, до рядка 3.1 Розрахунку підлягають включенню виключно бюджетні дотації, отримані відповідно до статті 16-1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України». Компенсація відсотків за програмою «Доступні кредити 5-7-9%» (Постанова КМУ №28) до таких не належить, а отже її включення до зменшення доходу є безпідставним. За розрахунком Відповідача скоригована частка становить 72,48%, що позбавляє Позивача права перебувати на спрощеній системі 4 групи. Відповідач відхилив посилання Позивача на листи Мінекономіки та Мінфіну, вказавши, що вони не є нормативно-правовими актами.

Позивачем подана відповідь на відзив, у якій Позивач деталізував механізм бухгалтерського обліку спірних коштів (Дт 951 - Кт 684; Дт 684 - Кт 482; Дт 482 - Кт 718), долучивши до матеріалів справи копії 9 кредитних та лізингових договорів з банківськими установами, довідки банків про суми компенсацій, а також бухгалтерські довідки по рахунку 482. Позивач звернув увагу на те, що Відповідач у своєму відзиві не спростував доводи щодо порушення процедури прийняття рішення (перевищення меж камеральної перевірки та відсутність рішення про анулювання реєстрації).

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

ФГ «БАРДА-2007» зареєстроване як юридична особа з 29.10.2007 та з 2008 перебуває на спрощеній системі оподаткування (четверта група).

З метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026, Позивач у лютому 2026 (11.02.2026 та 16.02.2026) подав до контролюючого органу визначений підпунктом 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України пакет звітності.

Відповідно до поданого Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 (реєстраційний №9031464743 від 16.02.2026) показник частки с/г товаровиробництва визначено Позивачем на рівні 75,81%. При цьому, у рядку 3.1 Розрахунку (величина, на яку зменшується загальна сума доходу) Позивачем відображено суму 6299761,60 грн.

23.02.2026 Головне управління ДПС у Хмельницькій області направило Позивачу запит № 2673/6/22-01-04-04-14 про надання пояснень та документальних підтверджень щодо суми, відображеної у рядку 3.1 Розрахунку.

Листом від 27.02.2026 №32 Позивач надав розгорнуті пояснення, вказавши, що вказана сума складається з 170208,00 грн. (часткова компенсація вартості с/г техніки) та 6129553,60 грн (компенсація державою відсотків за кредитно-лізинговими договорами).

19.03.2026 Відповідачем складений акт камеральної перевірки №4904/22-01-04-04/35522891, в якому зроблений висновок про безпідставність включення до рядка 3.1 суми 6129553,60 грн., внаслідок чого контролюючий орган самостійно здійснив перерахунок, визначивши частку с/г товаровиробництва Позивача на рівні 72,48%.

06.04.2026 Головне управління ДПС у Хмельницькій області направило Позивачу лист №5752/6/22-01-04-04-14 «Про відмову у щорічному підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік».

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування.

Аналіз норм Податкового кодексу України свідчить про те, що камеральна перевірка є способом невідкладного контролю, під час якого перевіряється виключно арифметична та логічна правильність заповнення показників звітності. Натомість, питання правильності ведення бухгалтерського обліку, первинної кваліфікації господарських операцій, джерел походження коштів (цільове фінансування, доходи від реалізації), перевірка укладених кредитних договорів та банківських виписок потребують дослідження первинних бухгалтерських документів (регістрів обліку, проводок Дт-Кт), що, в силу імперативних приписів пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України є предметом документальної (планової чи позапланової) перевірки.

Здійснюючи перекваліфікацію економічної суті отриманих Позивачем компенсаційних коштів у межах камеральної перевірки, контролюючий орган вийшов за межі законодавчо наданих йому повноважень.

Порядок анулювання реєстрації платників єдиного податку чітко регламентований статтею 299 ПК України. Відповідно до пункту 299.10 цієї статті реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у визначених випадках (зокрема, якщо частка товаровиробництва менша 75 відсотків).

Суд встановив, що Відповідач не приймав рішення про анулювання реєстрації ФГ «БАРДА-2007», а обмежився направленням листа. Відповідач у своєму Відзиві не надав жодних спростувань щодо зазначеного процедурного порушення.

У зв`язку з цим може виникнути гіпотетичне припущення про існування двох паралельних, не пов`язаних між собою механізмів: процедури прийняття контролюючим органом рішення про «відмову у щорічному підтвердженні статусу» за наслідками розгляду звітності (як наслідку камеральної перевірки) та процедури «анулювання реєстрації» (як наслідку документальної перевірки, передбаченого п. 299.11 ст. 299 ПК України). Згідно з такою концепцією, якщо контролюючий орган не приймає формального рішення про анулювання реєстрації, а лише надсилає інформаційний лист про відмову у її підтвердженні, то й вимоги щодо проведення виїзної документальної перевірки начебто не застосовуються.

У той же час, нормами чинного податкового законодавства взагалі не передбачено повноважень контролюючого органу приймати рішення «про відмову у щорічному підтвердженні статусу» у формі звичайного листа.

Єдиним легітимним способом реалізації владних управлінських функцій у випадку виявлення невідповідності критеріям (після проведення належної документальної перевірки) є прийняття суб`єктом владних повноважень вмотивованого рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, яке реалізується шляхом виключення суб`єкта з відповідного Реєстру. Податковий кодекс України не наділяє суб`єкта владних повноважень дискрецією щодо винайдення альтернативних (не передбачених законом) форм реалізації своїх контрольних функцій.

Як вже зазначалось, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою.

Відповідно до імперативних приписів ПК України єдиним юридично значущим механізмом припинення перебування особи на спрощеній системі оподаткування (в тому числі через недотримання критерію щодо розміру частки сільськогосподарського товаровиробництва) є анулювання такої реєстрації за рішенням контролюючого органу.

Водночас, теоретична конструкція, яка допускає можливість позбавлення особи податкового статусу шляхом направлення листа-повідомлення за наслідками камерального зіставлення цифр, фактично легалізує підміну встановленого законом інституту «анулювання реєстрації» штучним поняттям «відмови у підтвердженні», що є порушенням принципу належного урядування та правової визначеності. Будь-які сумніви щодо дотримання платником умов перебування на спеціальному режимі оподаткування, які потребують аналізу природи фінансових надходжень, підлягають перевірці виключно у межах документальної перевірки.

Ключовим питанням матеріального права у цій справі є правомірність включення до рядка 3.1 Розрахунку компенсації відсотків за програмою «Доступні кредити 5-7-9%».

Суд виходить з того, що акт камеральної чи документальної перевірки не є актом індивідуальної дії, що породжує самостійні правові наслідки, а є саме носієм доказової інформації - службовим документом, у якому зафіксовані обставини, виявлені посадовими особами під час контрольного заходу. Саме тому акт перевірки не підлягає самостійному оскарженню.

Однак, коли на підставі такого акта приймається правозастосовне рішення (у даному випадку лист-відмова, що порушує права платника), суд, перевіряючи правомірність цього фінального рішення, діє в межах принципу офіційного з`ясування обставин у справі. Якщо доводи особи зводяться до того, що спірне рішення є протиправним через хибність математичного чи методологічного розрахунку, покладеного в його основу, суд повинен надати правову оцінку складовим такого розрахунку.

Відповідно до пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України до четвертої групи належать с/г товаровиробники, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75%. Згідно із затвердженою формою Розрахунку частки, рядок 3.1 має назву «Сума одержаних з державного бюджету коштів фінансової підтримки». Ці кошти зменшують загальну базу (знаменник) доходу з тією метою, щоб державна допомога не розмивала відсоток аграрного виробництва.

Відповідач зазначає про те, що в цей рядок включаються виключно дотації, передбачені статтею 16-1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України».

Суд критично оцінює таке звужене тлумачення з огляду на таке: по-перше, згідно з Порядком надання фінансової державної підтримки суб`єктам підприємництва, затвердженим Постановою КМУ від 24.01.2000 №28 (програма «5-7-9%») зазначені кошти прямо визначені Урядом як фінансова державна підтримка. По -друге, економічна суть цих коштів не є доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) чи іншої комерційної діяльності. Вони мають суто компенсаційний, цільовий характер. По-третє, суд бере до уваги докази бухгалтерського обліку, надані Позивачем. Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» Позивач правомірно обліковував ці кошти як цільове фінансування (рахунок 482) із наступним визнанням доходу (субрахунок 718) пропорційно понесеним фінансовим витратам на сплату відсотків (рахунок 951). Матеріалами справи (договорами з банками АТ «Кредобанк», АТ «Ощадбанк», АТ КБ «Приватбанк», довідками про зарахування компенсацій та бухгалтерськими довідками) підтверджений цільовий характер суми 6129553,60 грн.

Отже, якщо показник у розмірі 72,48% виведений Відповідачем внаслідок штучного виключення з розрахунку сум, які за своєю економічною природою та правилами бухгалтерського обліку є цільовим державним фінансуванням (зокрема, компенсацією відсотків за кредитами), логічний ланцюжок руйнується на етапі формування базових змінних. Відповідно, рішення, висновок якого формально логічно випливає з безпідставно викривлених вихідних даних, не може вважатись таким, що ґрунтується на законі, та визнається судом необґрунтованим і протиправним.

Суд також враховує зміст листів Міністерства фінансів України (від 23.04.2026 №11230-09-5/11305) та Міністерства економіки (від 24.02.2026 №7042-05/18987-03), які хоч і не є джерелом права (нормативно-правовими актами), містять офіційне роз`яснення центральних органів виконавчої влади, які формують фінансову та аграрну політику держави, щодо методології заповнення розробленої ними ж форми звітності. Так, у цих листах роз`яснено, що до рядка 3.1 Розрахунку включаються усі види фінансової підтримки з державного бюджету, що обліковуються на рахунку 48.

Відтак, суд вважає, що Позивач правомірно і обґрунтовано включив суму 6299761,60 грн. до рядка 3.1 Розрахунку, забезпечивши частку сільськогосподарського товаровиробництва на рівні 75,81%.

Що стосується похідних вимог, а саме зобов`язання Відповідача внести дані до реєстру платників Єдиного податку 4 групи та видати довідку, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.

Дослідивши зміст оскаржуваного листа від 06.04.2026 №5752/6/22-01-04-04-14, суд встановив, що контролюючим органом за результатами камеральної перевірки було сформовано виключно висновок про відмову у щорічному підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Водночас, вказаний лист не містить владних приписів щодо анулювання реєстрації Позивача як платника єдиного податку, і Відповідачем під час судового розгляду не надано доказів прийняття окремого рішення про виключення ФГ «БАРДА-2007» з Реєстру платників єдиного податку.

За таких обставин, в силу імперативних приписів про безстроковість реєстрації, Позивач де-юре не втратив статус платника єдиного податку четвертої групи. Разом із тим, протиправна відмова Відповідача у щорічному підтвердженні цього статусу створює для платника податків стан правової невизначеності, перешкоджає отриманню відповідної довідки та обмежує його у реалізації прав, передбачених спрощеною системою оподаткування.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальшу необхідність звернення до суду.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що Позивача не було у встановленому законом порядку виключено з Реєстру платників єдиного податку, вимога про «внесення до реєстру» не відображає фактичного стану правовідносин. Тому належним та ефективним способом захисту порушених прав Позивача у цій ситуації є зобов`язання контролюючого органу офіційно визнати (підтвердити) наявний статус платника шляхом відображення відповідної інформації в інтегрованих картках/базах даних податкового органу та видати відповідну довідку.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити похідні позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Хмельницькій області підтвердити Фермерському господарству «БАРДА-2007» статус платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік та видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до частин 4, 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг). Розмір витрат має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову/значенням справи.

Суд оцінює наведені Відповідачем у відзиві аргументи щодо невідповідності заявленої суми критеріям розумності та співмірності. Дослідивши матеріали справи, суд бере до уваги, що ця адміністративна справа є справою незначної складності (розглядається за правилами спрощеного провадження без виклику сторін), не потребувала виклику свідків, залучення експертів чи вивчення значного масиву специфічної документації поза межами стандартної фінансової звітності. Керуючись принципом співмірності, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, відтак вважає розумним, обґрунтованим та співмірним зі складністю цієї справи відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Оскільки відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення і доводи Позивача належними доказами не спростував, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області (викладене у листі від 06.04.2026 №5752/6/22-01-04-04-14) про відмову у щорічному підтвердженні Фермерському господарству «БАРДА-2007» статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області підтвердити Фермерському господарству «БАРДА-2007» статус платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік та видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік.

Стягнути на користь Фермерського господарства «БАРДА-2007» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29 вересня 2026 року

Позивач:Фермерське господарство "БАРДА-2007" (вуд. 1 Травня, 2,с. Рудка (Дунаєвецький),Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька обл.,32421 , код ЄДРПОУ - 35522891)

Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя І.С. Козачок