Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №520/21453/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Справа № 520/21453/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом Військової частина НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення суми,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 88276,82 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 був зарахований до військової частини НОМЕР_2 та призначений на посаду сапера, після чого у зв`язку з переформуванням частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 його особовий склад увійшов до складу військової частини НОМЕР_1 . У червні 2022 року його знято з котлового забезпечення через лікування після поранення, проте за даними військово-медичних установ він на стаціонарному лікуванні не перебував. Наказом від 06.06.2026 його визнано таким, що самовільно залишив частину, а службове розслідування встановило безпідставне отримання ним грошового забезпечення у сумі 88276,82 грн, яке він не повернув попри вимогу. Просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти.

Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку листа. Також, ухвалу суду направлено та доставлено до останнього, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Ухвалою суду від 27.07.2026 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою суду від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Згідно з пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного.

Суд установив, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.11.2021 № 278 старшого солдата ОСОБА_1 зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_2 перебувала в підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .

26.09.2025 відбулося переформування військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у військову частину НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.06.2022 № 164 ОСОБА_1 знято з триразового котлового забезпечення з 15.06.2022 у зв`язку з вибуттям на лікування після поранення під час бойового зіткнення у АДРЕСА_1 .

Листом військової частини НОМЕР_3 № 116/4355 від 08.06.2026 повідомлено, що 02.06.2026 ОСОБА_1 перебував на консультації у лікаря-хірурга та направлений для подальшого обстеження до КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради.

Листом начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» № 545/4/9061 від 09.06.2026 підтверджено, що з 15.06.2022 по 09.06.2026 ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у НВМКЦ «ГВКГ» та цивільних закладах охорони здоров`я зони відповідальності не перебував.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.06.2026 № 157 ОСОБА_1 визнано таким, що 04.06.2026 в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2026 № 2444 призначено службове розслідування за фактом переплати грошового забезпечення. За результатами розслідування встановлено, що в період з 19.06.2026 по 30.06.2026 ОСОБА_1 отримав без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 88 276,82 грн.

15.07.2026 на адресу відповідача направлено Вимогу № 2980 про повернення безпідставно отриманих коштів, яку не виконано.

Вказані обставини стали підставою для звернення військовою частиною до суду з даним позовом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).

Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Основним нормативно-правовим актом, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до п. 2 розділу 1 Порядку №260, до складу грошового забезпечення військовослужбовців відносяться щомісячні основні, додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія, додаткові винагороди, тощо.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядок № 260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.12 Порядку №260, військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Отже, у період перебування військовослужбовця на лікуванні за ним зберігається виплата грошового забезпечення.

Водночас, згідно з п.15 Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до пункту 3 розділу XVІ Порядку № 260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 5 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу XVІ Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячна премія не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі – Постанова №168) передбачено, що на період дії воєнного стану особам, які несуть службу в районах ведення бойових дій встановлено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень, а особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, передбачена додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу участі осіб у таких діях та заходах.

Пунктом 2-1 Постанови №168 визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених Постановою №168 визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На період подій питання виплати додаткової винагороди регулювалось окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, в якому зазначено, що виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин – особовому складу військової частини, накази на виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Окрім цього, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували – з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира.

Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.

Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Отже, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Суд установив, наказом від 06.06.2026 № 157 ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив військову частину 04.06.2026. Доказів наявності поважних причин відсутності, перебування на лікуванні у визначених закладах чи виконання обов`язків військової служби в спірний період відповідачем не надано і в матеріалах справи відсутні.

Листом НВМКЦ «ГВКГ» підтверджено відсутність стаціонарного лікування з 15.06.2022 по 09.06.2026.

Таким чином, правові підстави для виплати грошового забезпечення за період з 19.06.2026 по 30.06.2026 були відсутні.

У даній справі виплата здійснена за відсутності правовідносин щодо виконання обов`язків військової служби (самовільне залишення частини), тобто платник помилявся щодо істотних обставин. Відповідач, отримуючи кошти, не доповів безпосередньому командиру про обставини, що стосуються виконання службових обов`язків (ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України), та не надав документів, які б підтверджували поважність відсутності. Отже, виняток статті 1215 ЦК України не застосовується.

Розмір безпідставно набутих коштів — 88 276,82 грн — підтверджується матеріалами службового розслідування та не спростований відповідачем.

Доказів добровільного повернення вказаної суми відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку про те, що у відповідача виник обов`язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вищевказаний період, оскліьки набуті без достатньої правової підстави.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов Військової частина НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення суми - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 88276,82 гривень (вісімдесят вісім тисяч двісті сімдесят шість гривень 82 копійки).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження – АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ;

відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.09.2026.

Суддя М. І. Садова