Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №520/20381/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Справа № 520/20381/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна податкова служба України про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до ивного суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області: - від 30.06.2026 за №1058158-2405-2030-UA63120270010096107, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2025 рік у сумі 3196,46 грн, за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; -від 30.06.2026 за №1058157-2405-2030-UA63100050010081626, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2025 рік у сумі 973,44 грн, за квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; -від 30.06.2026 за №1058156-2405-2030-UA26040190010045761, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2025 рік у сумі 1398,09 грн, за квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; - вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником трьох квартир у Харкові, Лозовій та Івано-Франківську, при цьому квартира у Лозовій перебуває у спільній сумісній власності з матір`ю без виділення часток, а тому покладення на нього обов`язку зі сплати податку є протиправним, що підтверджено рішеннями судів у справах № 520/21930/24 та № 520/18140/25; відповідач ігнорує ці рішення. Квартири у Харкові позивач вказує на встановлену нульову ставку податку на певний період та неправильний розрахунок суми за 2025 рік; загальна площа об`єктів оподаткування становить 182,5 кв. м (з урахуванням пільги — 122,5 кв. м); позивач просить визнати протиправними та скасувати всі три податкові повідомлення-рішення і постановити окрему ухвалу за ст. 249 КАС України. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідач у відзиві просить відмовити в задоволенні позову. Наводить аргументи про те, що нарахування здійснено на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, загальна площа об`єктів становить 218,3 кв. м, застосовано пільгу 60 кв. м відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України. Щодо спільної сумісної власності посилається на відсутність згоди співвласників, яку позивач не надав, та на направлення листа від 19.12.2024. Зазначає, що податкові повідомлення-рішення мали інформативний характер і не направлялися у паперовому вигляді. Просить у позові відмовити.

Позивач у відповіді на відзив наполягає на своїх доводах, вказує на ігнорування відповідачем судових рішень, що набрали законної сили, та на відсутність звернення до іншого співвласника.

Ухвалою суду від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 26.08.2026 заяву відповідача про уточнення складу учасників справи залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Згідно з пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебуває квартира загальною площею 110,2 кв. м (житлова - 72,2 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно позивачу та його матері ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира загальною площею 35,8 кв. м (житлова - 18,1 кв. м) за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, з 13.05.2025 позивачу на праві приватної власності належить квартира загальною площею 72,3 кв. м (житлова - 35,7 кв. м) за адресою: АДРЕСА_3 .

11.07.2026 в електронний кабінет позивача надійшли податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.06.2026, якими йому визначено податкові зобов`язання за 2025 рік № 1058158-2405-2030-UA63120270010096107, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2025 рік у сумі 3196,46 грн, за квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ; № 1058157-2405-2030-UA63100050010081626, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2025 рік у сумі 973,44, грн за квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ; № 1058156-2405-2030-UA26040190010045761, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2025 рік у сумі 1 398,09 грн, за квартиру за адресою: АДРЕСА_6 .

Не погоджуючись із оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період).

В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пункт 12.5 статті 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Положеннями підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

За правилами підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно підпункту «б» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.

Тобто, відповідно до абзацу «а» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метри. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Ставки податку встановлюються рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування та типів об`єктів у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).

Особливості визначення платника у разі спільної власності встановлені пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України: якщо об`єкт перебуває у спільній частковій власності - платником є кожна особа за належну їй частку; якщо об`єкт перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; якщо об`єкт поділений в натурі - платником є кожна особа за належну їй частку.

Суд встановлює, що квартира загальною площею 35,8 кв. м у м. Лозовій перебуває у спільній сумісній власності позивача та ОСОБА_2 без виділення часток у натурі. Це підтверджується витягами з ДРРП та не заперечується відповідачем.

Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2, 4 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно із частинами 1, 2 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, зокрема, якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб - власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є власник об`єкту оподаткування, а у разі, якщо такий об`єкт перебуває у сумісній власності кількох осіб, без поділу в натурі, обов`язок зі сплати такого податку покладається на особу лише за її згодою та згодою інших співвласників.

У оскаржуваному повідомленні-рішенні № 1058157-2405-2030-UA63100050010081626 у рядках про загальну площу об`єкта та розмір частки у праві спільної власності зазначено однакову цифру 35,80, що фактично означає визначення за позивачем 100 % права власності. Такий підхід прямо суперечить встановленим судовими рішеннями обставинам і нормам ПК України.

Отже, включення квартири у м. Лозовій до об`єктів оподаткування позивача та визначення саме його платником є протиправним. Податкове повідомлення-рішення № 1058157-2405-2030-UA63100050010081626 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Щодо квартири загальною площею 110,2 кв. м у м. Харкові суд зазначає наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (у редакції рішень 29 сесії 8 скликання від 19.08.2024 № 633/24 та 52 сесії 8 скликання від 29.03.2026 № 1038/26) за період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2025 року встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб, на рівні 0 відсотків.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2025 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 8000 грн. Відповідно, ставка 1 % становить 80 грн за 1 кв. м.

База оподаткування після застосування пільги, передбаченої пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України (60 кв. м), становить 110,2 – 60 = 50,2 кв. м. З урахуванням нульової ставки за І–ІІ квартали 2025 року податок підлягає нарахуванню лише за ІІІ–IV квартали, що становить 2008,00 грн (50,2 кв. м Ч 80 грн).

Відповідач нарахував 3196,46 грн, не врахувавши нульову ставку, встановлену рішенням місцевої ради, та неправильно визначивши базу з урахуванням площі квартири. Такий розрахунок є протиправним.

Податкове повідомлення-рішення № 1058158-2405-2030-UA63120270010096107 підлягає скасуванню.

Щодо квартири загальною площею 72,3 кв. м у м. Івано-Франківську набута позивачем 13.05.2025 (середина ІІ кварталу 2025 року). При обчисленні податку відповідач включив її площу до загальної суми 218,3 кв. м разом із квартирою у м. Лозовій, що спотворило розрахунок «питомої ваги» та бази оподаткування.

Оскільки квартира у м. Лозовій підлягає виключенню з об`єктів оподаткування позивача, а розрахунок щодо квартири у м. Харкові є неправильним, загальна база оподаткування, застосована відповідачем, є помилковою. Це безпосередньо вплинуло на правильність нарахування щодо квартири у м. Івано-Франківську.

Податкове повідомлення-рішення № 1058156-2405-2030-UA26040190010045761 також підлягає скасуванню.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.06.2026 прийняті відповідачем з порушенням вимог ст. 266 ПК України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що адміністративний позов необхідно задовольнити.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Стосовно клопотання сторони позивача про прийняття у порядку ст. 249 КАС України винести окрему ухвалу, суд прийшов наступного.

Відповідно до частини першої - четвертої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окреме ухвалу та зробити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усування причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окреме ухвалу про наявність підстави для розгляду питання про притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність, які визнаються протиправними. Суд може постановити окреме ухвалу у випадках зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого необхідно притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (в тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме порушено.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що окрема ухвала має на меті усування виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушений закон та є підставою для розгляду питання про відповідальність винних осіб, вона може стосуватися будь-якого суб`єкта, зокрема й того, який не бере участі у справі.

Таким чином, окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, які сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Можливість її постановлення зумовлена ??завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушених органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових, службових осіб у здійсненні процесів управлінських функцій.

За цими обставинами слід зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Протест, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, розумних або системних порушень закону.

Підставою для прийняття окремої ухвали є порушення закону та встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена ??лише у випадку, якщо під час самого судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не створена. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого правопорушення слід перевірити на відповідність (службова невідповідність, зловживання владою тощо).

Аналізуючи викладене, обов`язковими умовами для прийняття окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акта із чітким визначенням такої норми та обґрунтуванням, у чому саме виникає відповідне порушення.

Фактичною підставою для постановлення окремої ухвали суду позивач наводить доводи про те, що працівника відповідача не враховано преюдицію судових рішень щодо тих самих об`єктів нерухомості та висновки суду щодо відсутності підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

З огляду на викладене та обставини справи, наявність обов`язкових умов для прийняття окремої ухвали, суд прийшов переконання про те, що підстав для постановлення окремої ухвали відносно представника відповідача, а відтак у заяві представника позивача слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна податкова служба України про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області:

- від 30.06.2026 за №1058158-2405-2030-UA63120270010096107, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2025 рік у сумі 3196,46 грн, за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

-від 30.06.2026 за №1058157-2405-2030-UA63100050010081626, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2025 рік у сумі 973,44 грн, за квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;

-від 30.06.2026 за №1058156-2405-2030-UA26040190010045761, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2025 рік у сумі 1398,09 грн, за квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Державної податкової служби у Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, місцезнаходження – місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок № 46, код ЄДРПОУ 43983495;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна податкова служба України, місцезнаходження – місто Київ, Львівська площа, будинок № 8, код ЄДРПОУ 43005393.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.09.2026.

Суддя М. І. Садова