Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №520/21306/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Справа № 520/21306/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з приводу обчислення пенсії ОСОБА_1 до виплати з 01.07.2026 із застосуванням понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 з урахуванням раніше проведених платежів;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 до виплати станом на 01.07.2026 - 29528,50 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2026 без обмежень сумою - 29528,50 грн із збереженням показника 74 % відповідних сум грошового забезпечення та виплатити суму недоплаченої пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було вчинено протиправні дії, що полягають у застосуванні коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» з 01.07.2026. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав. Просить позов задовольнити.

Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення на позов.

28.07.2026 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою судді від 06.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років на умовах Закону № 2262-ХІІ.

З перерахунку пенсії з 01.07.2026 судом встановлено, що основний розмір пенсії позивача нараховано виходячи з 74% грошового забезпечення, з урахуванням індексацій та доплат становить 34418,33 грн. Пониження суми 34418,33 грн згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025. Підстава перерахунку: рішення суду. Підсумок пенсії складає 29528,50 грн.

09.07.2026 позивач звернувся із запитом до відповідача у якому просив: «здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.07.2026 р. без обмеження максимальним розміром та без урахування положень постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025р. «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» із збереженням показника 74% відповідних сум грошового забезпечення».

Відповідач 17.07.2026 листом № 2000-0308-8/124918 повідомив про те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 року по справі № 520/6926/26 з датою набрання законної сили 23.06.2026, головним управлінням проведено перерахунок пенсії з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром у розмірі 74 % відповідних сум грошового забезпечення. З 01.03.2026 пенсію обчислено з урахуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до п. 1 постанови № 1778.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо застосування коефіцієнтів зменшення пенсії згідно з пунктом 1 Постанови № 1778, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон України № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1-1 Закону України № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (з урахуванням змін, внесених Законами від 24.12.2015 № 911-VIII, від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі Закон України № 3668-VI), максимальний розмір пенсії (...) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Закон України № 3668-VІ набрав чинності з 01.10.2011.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Законом України № 3668-VI частину п`яту статті 43 Закону України № 2262-ХІІ викладено у такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон України № 1058-IV).

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до , зокрема «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30.12.2025 № 1778 (далі - Постанова №1778), яка набрала чинності 01.01.2026 та застосовується з 01.01.2026.

Пунктом 1 Постанови № 1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.1.

Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 Постанови № 1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

Отже, з урахуванням наведених вище норм законодавства слідує, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії.

Тобто, приписами ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови № 1778 запроваджено тимчасове (на 2026 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України №2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, отже вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом України № 2262-ХІІ та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що в свою чергу суперечить приписам вже згаданої вище норми статті 1-1 Закону України № 2262-ХІІ, яка є спеціальною у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Окрім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та п.1 Постанови № 1778 фактично призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Суд враховує, що згідно частин 2, 3 статті 8 Конституції України передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Отже, оскільки Законом України № 2262-ХІІ і Законом України № 1058-IV не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і Постанова № 1778 у період воєнного стану на які посилається апелянт.

Згідно із частиною 4 статті 63 Закону України № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд сформував правовий висновок, що безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону України № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею. При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону України № 2262-XII. Адже до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України. Абзац 3 статті 11 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України № 2262-XII наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, як вказав в постанові Верховний Суд у справі № 826/3858/18 зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Згідно з постановою від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, Постанови № 1778 є протиправними діями.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25 в подібних правовідносинах, від 17.06.2026 у справі № 580/1002/26, від 20.07.2026 у справі № 560/1321/26.

Додатково суд враховує, що пункт 1 Постанови № 1788 встановлює обмеження розміру пенсій, зокрема призначених відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, ідентичні тим, які визначались у 2025 році положеннями пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025, прийнятої на виконання Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі Закон України № 4059-IX).

Розглянувши касаційну скаргу у справі № 120/1081/25, спір у якій виник у правовідносинах, які є подібними до тих, що й у справі, яка розглядається, тільки за 2025 рік (застосування положень Закону України № 4059-IX про держбюджет на 2025 та Постанови № 1), Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким: застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України № 2262-XII, положень статті 46 та постанови Кабінету Міністрів України № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі № 320/2229/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду та постановою Верховного Суду від 20.05.2026, визнано протиправним та нечинним абзац 1 пункту 1 Постанови КМУ № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині його застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України № 2262-XII.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з приводу обчислення пенсії ОСОБА_1 до виплати з 01.07.2026 із застосуванням понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, з урахуванням виплачених сум.

Щодо зобов`язання відповідача провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2026 без обмежень сумою - 29528,50 грн із збереженням показника 74 % відповідних сум грошового забезпечення та виплатити суму недоплаченої пенсії з урахуванням фактично виплачених сум, суд зазначає наступне.

З перерахунку пенсії позивача з 01.07.2026 судом встановлено, що основний розмір пенсії позивача нараховано виходячи з 74% грошового забезпечення, з урахуванням індексацій та доплат становить 34418,33 грн. Пониження суми 34418,33 грн згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025. Підстава перерахунку: рішення суду. Підсумок пенсії складає 29528,50 грн.

Відтак суд дійшов висновку, що спір між сторонами виник не у зв`язку із тим, що відповідачем обмежено відсотковий розмір грошового забезпечення та не у зв`язку із виплатою перерахованої суми пенсії та такого суд не установив із матеріалів справи, а тому права та інтереси позивача у цій частині позову не порушено та докази цього відсутні, а відтак, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд приходить висновку про відмову у задоволені таких позовних вимог.

У випадку, якщо позивач за результатом вчиненого відповідачем, на підставі рішення суду у вказаній справі, перерахунку буде незгоден з нарахованою до сплати сумою пенсії, він не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом.

Крім того, суд зазначає, що обмеження пенсії позивача сумою 29528,50 грн виникло при застосуванні до підсумку пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, що підтверджується перерахунком пенсії позивача з 01.07.2026.

Так, рішенням у даній справі зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, з урахуванням виплачених сум.

Тобто, права позивача було відновлено належним чином, а відтак в частині зобов`язання відповідача провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2026 без обмежень сумою - 29528,50 грн слід відмовити.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторони відповідача, які викладені у відзиві на позов, суд надав оцінку у сукупності із наявними у справі доказами, однак такі не впливають на висновки суд у цій справі.

Будь-яких інших фактичних даних, які б вплинули на рішення суду у цій справу не встановлено.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з приводу обчислення пенсії ОСОБА_1 до виплати з 01.07.2026 із застосуванням понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 з урахуванням раніше проведених платежів

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження – місто Харків, майдан Свободи, 5, код ЄДРПОУ 14099344.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.09.2026.

Суддя М. І. Садова