Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №520/19536/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року № 520/19536/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заічко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» і пунктом 11 Розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 28 липня по 07 серпня 2025 року, та за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 09 серпня по 07 вересня та з 09 вересня по 08 жовтня 2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» і пунктом 11 Розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 28 липня по 07 серпня 2025 року, та за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 09 серпня по 07 вересня та з 09 вересня по 08 жовтня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_4 . З 28.07.2025 по 07.08.2025 року позивач безперервно перебував на стаціонарному лікуванні, а також потребував відпустки для лікування після поранення, що підтверджується медичними документами та висновками військово-лікарських комісій, зокрема довідками від 20.10.2024 р. №1554/423, від 28.03.2025 р. №151/ВЛК, від 13.04.2025 р. №224/ВЛК, якими встановлено причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини та необхідність тривалого лікування. За рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.02.2026 року № 250/26/112/Р позивачу встановлено третю групу інвалідності, через травми (поранення, контузії, каліцтва) і захворювання, що одержані під час захисту Батьківщини. Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 12.11.2025 № 362-РС позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я, а наказом від 17.11.2025 року № 399 позивача виключено зі списків військової частини та з усіх видів забезпечення. При здійсненні розрахунку виплат при звільненні, відповідачем не було враховано усі складові грошового забезпечення, зокрема додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168. Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача, вважає її протиправною та такою, що порушує його законні права на належне грошове забезпечення, у зв`язку із чим вимушений звернутися до суду з даним позовом.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов. Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Військова частина НОМЕР_2 жодним чином не порушувала права позивача на отримання грошового забезпечення та виплачувала його у відповідності до норм чинного законодавства України. Зазначив, що позивач за час перебування в списках особового складу військової частини НОМЕР_2 не звертався до відповідача із заявами щодо здійснення перерахунку, не надавав відомості які б свідчили про ступінь тяжкості поранення. Отже правові підстави нараховувати та виплачувати позивачу додаткову винагороду, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 із розрахунку 100 000 гривень за спірний період у відповідача відсутні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 11.03.2022 року по 17.112025 року проходив військову службу за мобілізацією у Збройних Силах України.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 12.11.2025 року № 362-РС, позивача звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту другого частини четвертої статті 26 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (зі змінами та доповненнями) за станом здоров`я, а наказом від 17.11.2025 року № 399 позивача виключено зі списків військової частини та з усіх видів забезпечення.

Під час проходження військової служби позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в наслідок чого неодноразово отримував мінно-вибухові травми, акубаротравми та інші поранення (контузії, травми і каліцтва), що підтверджується Довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 20.10.2024 р. № 1554/423, від 28.03.2025 р. № 151/ВЛК, від 13.04.2025 р. № 224/ВЛК.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 3596/25 ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України», встановлено, що позивач проходив стаціонарне лікування у період з 28 липня по 07 серпня 2025 року.

Надалі, на підставі довідки Військово-лікарської комісії (ВЛК) № 2025-0808-1446-0604-7 від 08 серпня 2025 року, позивачу було встановлено потребу у звільненні від виконання службових обов`язків. У зв`язку з цим, згідно з відпускним квитком №647 від 09.08.2025 року, йому надано 30-денну відпустку для лікування з 09 серпня по 07 вересня 2025 року.

Згідно з довідкою ВЛК №2025-0908-1135-0607-0 від 08.09.2025 року, позивач повторно потребував лікування, внаслідок чого на підставі відпускного квитка № 956 від 10.09.2025 року строк відпустки було продовжено ще на 30 календарних днів — з 09 вересня по 08 жовтня 2025 року.

За рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.02.2026 року №250/26/112/Р позивачу встановлено третю групу інвалідності, через травми (поранення, контузії, каліцтва) і захворювання, що одержані під час захисту Батьківщини.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» і Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами та доповненнями), що і стало підставою звернення до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів статті 16 закону України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 року №1934-XII (зі змінами та доповненнями) держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей. Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів. Соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до пунктів 2 - 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64 та №69 "Про загальну мобілізацію" у зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного стану Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Відповідно до пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Поряд з цим пунктом 1-2 Постанови №168 встановлено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 2-1 зазначеної Постанови № 168 визначено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї Постанови та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови.

Абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів - здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн. за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження).

Крім цього, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, також включені військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

Наказом Міністерства оборона України від 25.01.2023 №44 затверджені зміни до Положення №260 та внесений до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).

Пунктом 2 Розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що на період воєнного стану додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» виплачується у розмірі 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника.

Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.

З аналізу наведених норм постанови Кабінету Міністрів України №168 вбачається встановлення декількох підстав для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, про що повинно бути прямо зазначено у документах,

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення,

- перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Це означає, що виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, що така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Військовослужбовець, який дістав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду до 100000 грн.

Під час лікування після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду до 100000 грн., а під час відпустки за станом здоров`я (під час реабілітації) додаткову винагороду до 100000 грн. отримують ті військовослужбовці, у яких поранення визнане тяжким за висновком ВЛК або ЛЕК.

Отже, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, є відповідні накази командирів (начальників), тоді як документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів і розпоряджень, журналів бойових дій, рапортів командирів підрозділів та довідок командирів військових частин.

Судом установлено, що позивач в період з 11.03.2022 року по 17.11.2025 року проходив військову службу за мобілізацією у Збройних Силах України.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 12.11.2025 року №362-РС, позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я, а наказом від 17.11.2025 року № 399 виключено зі списків військової частини та з усіх видів забезпечення, тобто під час проходження служби позивач зазнав таких втрат здоров`я, які перешкоджають подальшому проходженню військової служби.

Судом встановлено, що під час проходження військової служби, позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в наслідок чого неодноразово отримував мінно-вибухові травми, акубаротравми та інші поранення (контузії, травми і каліцтва), що підтверджується Довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 20.10.2024 р. № 1554/423, від 28.03.2025 р. № 151/ВЛК, від 13.04.2025 р. № 224/ВЛК, які містяться у матеріалах справи.

Під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини поблизу н.п. Олександро-Калинове Донецької області, позивач отримав мінно-вибухову травму: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, гематому правого стегна, множинні дрібні вогнепальні осколкові сліпі поранення обличчя, забій лівого колінного суглобу та забій правого стегна. Лікувався на етапах медичної евакуації, де виконувались етапні оперативні втручання.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного пацієнта № 3596/25 ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 28 липня по 07 серпня 2025 року. У матеріалах справи наявні докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні, що пов`язано із отриманням поранення.

За висновком Військово-лікарської комісії, що міститься у довідці військово-лікарської комісії від 08.08.2025 року №2025-0808-1446-0604-7, позивач потребував відпустки на 30 днів для лікування, яка йому була надана з 09 серпня по 07 вересня 2025 року, що підтверджується відпускним квитком від 09 серпня 2025 року № 647.

Згідно з висновком військово-лікарської комісії, оформленим довідкою від 08.09.2025 року № 2025-0908-1135-0607-0, позивач потребував звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою (відпустки для лікування) строком на 30 календарних днів.

Крім того, згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 08.09.2025 року №2025-0908-1135-0607-0, Позивач потребував відпустки для лікування строком на 30 календарних днів. Вказану відпустку йому було надано на період з 09 вересня по 08 жовтня 2025 року, що засвідчується відпускним квитком від 10.09.2025 року №956.

Надалі, на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.02.2026 року № 250/26/112/Р, позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненнями, контузіями, каліцтвами та захворюваннями, одержаними під час захисту Батьківщини.

Положення зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України передбачають 2 ключові умови для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. у даному випадку: 1) тимчасова непрацездатність у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини; 2) перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Із врахуванням вищевикладеного та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 28 липня по 07 серпня 2025 року, та за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 09 серпня по 07 вересня та з 09 вересня по 08 жовтня 2025 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 28 липня по 07 серпня 2025 року, та за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 09 серпня по 07 вересня та з 09 вересня по 08 жовтня 2025 року.

Стосовно пропуску, на думку відповідача, позивачем строку звернення з даним позовом до суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 233 КЗпП (в редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 18.02.2022 у справі № 380/893/20, від 25.07.2022 у справі № 120/14148/21-а.

Предметом розгляду справи є бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» і пунктом 11 Розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, у розмірі 100000 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 28 липня по 07 серпня 2025 року, та за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 09 серпня по 07 вересня та з 09 вересня по 08 жовтня 2025 року.

Судом встановлено, що представник позивача звернувся до відповідача з запитом про надання інформації стосовно здійснення перерахунку додаткової винагороди за час відпустки для лікування після поранення (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Листом від 03.05.2026 року №1553/10306 відповідачем надано відповідь на адвокатський запит стосовно запитуваної інформації.

Таким чином, подання позову 06.07.2026 про бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, після рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025, строк звернення до суду щодо стягнення заробітної плати та інших належних виплат не обмежений жодним строком.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач звільнений зі служби, а не проходить службу по теперішній час, отже строк звернення до суду має відліковуватись з урахуванням ч. 2 ст. 233 КЗпП, а саме з моменту одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

В свою чергу, для правильного вирішення питання про дотримання чи пропуск позивачем строку звернення до суду необхідно з`ясувати, коли саме він отримав письмове повідомлення, що містило інформацію про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при звільненні. Саме дата отримання такого письмового повідомлення відповідно до приписів статті 233 КЗпП є визначальною для початку перебігу строку звернення до суду в правовідносинах, що є предметом судового дослідження.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2025 у справі № 520/27667/24.

Крім того, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 також зазначив, що тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Судом встановлено, що повний розрахунок додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у день звільнення проведено не було, а офіційну інформацію про розрахунок вказаної додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 позивачу було надано відповідачем листом від від 03.05.2026 року №1553/10306 (копія додається).

Таким чином, саме з цієї дати позивач довідався про порушення свого права на отримання належних виплат у повному обсязі. Позовну заяву подано до суду 06.07.2026 року, тобто в межах передбаченого законом тримісячного строку, а отже, строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Окремо суд звертає увагу, що Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 положення статті 233 КЗпП України в частині обмеження тримісячним строком права працівника на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати та інших належних виплат визнано неконституційними та такими, що втратили чинність. Це додатково підтверджує правомірність розгляду цієї справи по суті.

Відтак посилання відповідача на порушення строку позивачем є безпідставним.

Суд також наголошує, що згідно із правовою позицією викладеної у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 протягом усього періоду дії воєнного стану суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, позивачем не пропущено строк передбачений ст.233 КЗпП України на звернення до адміністративного суду з даним позовом. Враховуючи викладене, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; у достатньому поза розумним сумнівом обсязі виклав власні мотиви тлумачення змісту належних норм права, оцінки обставин справи та аргументів сторін.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду – відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» і пунктом 11 Розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 28 липня по 07 серпня 2025 року, та за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 09 серпня по 07 вересня та з 09 вересня по 08 жовтня 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» і пунктом 11 Розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 28 липня по 07 серпня 2025 року, та за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 09 серпня по 07 вересня та з 09 вересня по 08 жовтня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Заічко О.В.