Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №520/28217/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

30 вересня 2026 року №520/28217/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення ОСОБА_1 належної індексації пенсії за віком відповідно до частини другої та четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням передбачених законодавством коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії, коефіцієнтів збільшення, передбачених законодавством про індексацію пенсій, зокрема за 2019 та 2020 роки, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України № 1058-IV, з урахуванням усіх періодів страхового стажу, набутого після призначення пенсії та після попередніх перерахунків, які відповідно до закону підлягають врахуванню при перерахунку пенсії.

Аргументуючи ці вимоги, позивачка зазначила, що з 20.08.2018 отримує пенсію за віком, обчислену з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5377,90 грн, проте з 01.03.2019 та з 01.05.2020 індексацію її пенсії не проведено взагалі, а з 01.03.2021 відповідач збільшує на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти не показник, з якого обчислено її пенсію, а показник 3764,40 грн, визначений пунктом 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, що суперечить частині 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та правовим висновкам Верховного Суду. Указала також, що перерахунки пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії, не замінюють щорічної індексації, а з відповіді відповідача неможливо перевірити, які періоди стажу і заробітку враховано.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, клопотання позивачки про витребування доказів задоволено частково та зобов`язано відповідача подати до суду електронну пенсійну справу позивачки, протоколи всіх перерахунків пенсії з 20.08.2018, розрахунки пенсії станом на 01.03.2019, 01.05.2020, 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 і 01.03.2026, інформацію про всі застосовані коефіцієнти індексації та відомості про фактично виплачені суми пенсії, а також встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Згідно з частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною 1 цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач наданим процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, витребуваних судом доказів не надав. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 20.08.2018 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

02.04.2026 позивачка звернулася до відповідача із заявою, зареєстрованою 07.04.2026 за № 24655/К-2000-26, у якій просила провести перерахунок пенсії відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення її пенсії, та виплатити недоотримані суми пенсії.

Листом від 21.04.2026 № 26780-24655/К-03/8-2000/26 відповідач повідомив позивачку, що її пенсію за віком обчислено з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, коефіцієнта заробітної плати 0,54155 і страхового стажу 36 років 7 місяців 25 днів, розмір пенсії станом на 20.08.2018 становив 1702,38 грн. Цим же листом відповідач зазначив, що перерахунок пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV проводиться за Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн на встановлені коефіцієнти: з 01.03.2019 - 1,17 (4404,35 грн), з 01.05.2020 - 1,11 (4888,83 грн), з 01.03.2021 - 1,11 (5426,60 грн), з 01.03.2022 - 1,14 (6186,32 грн), з 01.03.2023 - 1,197 (7405,03 грн), з 01.03.2024 - 1,0796 (7994,47 грн), з 01.03.2025 - 1,115 (8913,83 грн), з 01.03.2026 - 1,121 (9992,40 грн); що з 01.03.2019 та з 01.05.2020 пенсії, призначені за зверненнями, що надійшли у 2018 році, не перераховувалися з урахуванням коефіцієнтів індексації заробітної плати у зв`язку з недоцільністю; а з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 пенсію позивачки перераховано з урахуванням відповідних розмірів проіндексованого показника.

Цим же листом повідомлено, що відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV пенсію позивачки перераховано з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії: з 01.10.2020 за її зверненням (страховий стаж 38 років 9 місяців 23 дні), з 01.04.2023 (страховий стаж 41 рік 3 місяці 23 дні, коефіцієнт заробітної плати 0,54246) та з 01.04.2025 (страховий стаж 43 роки 2 місяці 23 дні) без додаткового звернення, а станом на 01.03.2026 розмір пенсії обчислено із заробітку 5420,48 грн (показник 9992,40 грн х коефіцієнт 0,54246) і становить 3725,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що пенсію позивачки обчислено з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5377,90 грн, з 01.03.2019 та з 01.05.2020 перерахунок її пенсії відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV не проводився, а з 01.03.2021 відповідач збільшував на коефіцієнти збільшення показник 3764,40 грн, а не показник, з якого обчислено пенсію позивачки.

Стверджуючи про неналежну індексацію пенсії та неналежний перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, заявниця ініціювала даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про індексацію пенсії суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124). Пунктом 5 Порядку № 124 визначено, що перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року.

Суд зазначає, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: за приписами Закону - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а за приписами Порядку - той самий показник станом на 01 жовтня 2017 року.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним. Під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справах № 200/422/24 і № 620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справах № 120/1483/24 і № 400/4663/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 460/2711/24, від 30 квітня 2025 року у справі № 440/9779/24, від 13 травня 2025 року у справі № 560/8245/24, від 29 травня 2025 року у справі № 400/3325/24, від 15 липня 2025 року у справі № 260/3981/24 та від 28 липня 2025 року у справі № 420/18490/24, а також у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24.

Оскільки позивачці пенсія за віком з 20.08.2018 обчислена з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, то й індексація її пенсії має здійснюватися з урахуванням саме зазначеного показника середньої заробітної плати, а не того показника, що визначений станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн. Пенсію позивачці призначено за зверненням, що надійшло у 2018 році, тому вона підлягала перерахунку відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV починаючи з 01.03.2019.

Посилання відповідача на те, що з 01.03.2019 та з 01.05.2020 пенсії, призначені за зверненнями, що надійшли у 2018 році, не перераховувалися «у зв`язку з недоцільністю», суд відхиляє. Частина 2 статті 42 Закону № 1058-IV зобов`язує щороку проводити перерахунок раніше призначених пенсій і не передбачає такої підстави для його непроведення, як недоцільність. Непроведення перерахунку за наведеним відповідачем мотивом можливе лише за умови порівняння показника 5377,90 грн, з якого обчислено пенсію позивачки, зі збільшеним на коефіцієнти показником 3764,40 грн (4404,35 грн з 01.03.2019 і 4888,83 грн з 01.05.2020), проте Закон № 1058-IV не передбачає порівняння збільшеного на коефіцієнти показника станом на 01.10.2017 з незбільшеним показником, з якого обчислено пенсію особи, і вибору більшої з цих величин. Показник 5377,90 грн сам підлягав послідовному збільшенню на ті самі коефіцієнти, які відповідач застосовував до показника 3764,40 грн. Отже, непроведення перерахунку пенсії позивачки з 01.03.2019 і з 01.05.2020 та проведення перерахунків з 01.03.2021 по 01.03.2026 шляхом збільшення показника 3764,40 грн є протиправними.

Індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 124, № 251, № 127, № 118, № 168, № 185, № 209 і № 236 здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, коли кожен наступний коефіцієнт застосовується до вже збільшеного показника. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2026 року у справі № 440/74/25.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Оскільки перерахунок пенсії позивачки з 01.03.2019 не проведено з вини відповідача, перерахунок і виплата пенсії мають бути здійснені з цієї дати.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень: у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Умови перерахунку пенсії відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV визначені законом, а тому належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2019 шляхом послідовного збільшення показника 5377,90 грн на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV суд зазначає таке.

Абзацом першим частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Відповідно до абзацу п`ятого частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах.

Абзацом третім частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Судом установлено, що відповідач проводив перерахунки пенсії позивачки з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії, з 01.10.2020 за її зверненням, а також з 01.04.2023 і з 01.04.2025 без додаткового звернення, тобто у спосіб і строки, передбачені частиною 4 статті 42 Закону № 1058-IV, при цьому з кожним перерахунком коефіцієнт страхового стажу позивачки збільшувався відповідно до набутого нею стажу. Позивачка не зазначила жодного конкретного періоду страхового стажу або заробітної плати, який відповідач не врахував при цих перерахунках, і не навела дати, з якої відповідач зобов`язаний був, але не провів черговий перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV, а з урахуванням дати останнього перерахунку з 01.04.2025 строк для чергового перерахунку на час звернення позивачки до суду не настав. Із заявою про проведення такого перерахунку позивачка до відповідача не зверталась: її заява від 02.04.2026 стосувалась перерахунку пенсії відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV.

Посилання позивачки на те, що з відповіді відповідача неможливо перевірити, які періоди стажу і заробітку враховано, а обов`язок доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, висновків суду в цій частині не змінює. Лист відповідача від 21.04.2026 містить відомості про тривалість страхового стажу і коефіцієнти, застосовані при кожному з перерахунків, і позивачка цих відомостей не спростувала та не навела обставин, які б свідчили про неврахування відповідачем будь-якого періоду її страхового стажу. Покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку доказування не звільняє позивача від обов`язку зазначити, у чому саме полягає порушення його права.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Судовому захисту підлягає порушене право, а не загальна вимога провести перерахунок з урахуванням усіх періодів стажу, які «відповідно до закону підлягають врахуванню», без зазначення того, у чому саме полягає порушення. Зобов`язання відповідача за такою вимогою фактично означало б покладення на нього обов`язку, який уже виконується в силу закону, і не усувало б жодного встановленого судом порушення.

За таких обставин вимога позивачки про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV, а також вимога про визнання протиправними дій відповідача в частині непроведення належної індексації пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV задоволенню не підлягають через недоведеність порушення права позивачки.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, витребуваних судом доказів не надав і правомірності своїх дій щодо індексації пенсії позивачки не довів.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 07.09.2026. Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги позивачки становлять дві самостійні вимоги немайнового характеру - щодо індексації пенсії відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та щодо перерахунку пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV, з яких задоволено першу, тому на користь позивачки підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 143, 162, 241-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії за віком відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , у розмірі 5377,90 грн на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2019 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , у розмірі 5377,90 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124), 1,11 (постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251), 1,11 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127), 1,14 (постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118), 1,197 (постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168), 1,0796 (постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185), 1,115 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209) та 1,121 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236), з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар