Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №464/5356/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/5356/26

пр.№ 3/464/2019/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко Олена Валеріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований – АДРЕСА_1 ,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 18 липня 2026 року о 10:45 год на вул.Сихіввська,12 в м.Львові, керуючи транспортним засобом «Пежо» номерний знак НОМЕР_2 , під час виїзду з паркувального місця не переконався у безпечності виконання маневру, не надав перевагу у русі транспортному засобу «Хюндай» д.н. НОМЕР_3 , що рухався проїзною частиною, та вчинив ДТП. Унаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1 порушив п.10.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУАП.

До такого висновку суддя дійшов з огляду на наступне.

У ст.280 КУАП закріплено обов`язок орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

За змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 240/12/17 сформульовано правовий висновок про те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Стаття 124 КУАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою відповідальність за ст.122-4 КУАП.

Як унормовано Правилами дорожнього руху України, зокрема, п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Учинення правопорушником адміністративного правопорушень підтверджується наданими органами поліції та безпосередньо дослідженими суддею в порядку КУАП письмовими доказами у відповідності до ст.251 КУАП: протоколом про адміністративні правопорушення (серії ЕПР1 № 722546 від 18.07.2026); схемою місця дорожньо-транспортної пригоди з зафіксованими пошкодженнями, складеної за участі її учасників без жодних зауважень; письмовими поясненнями потерпілого, письмовими визнавальними поясненнями правопорушника та його визнавальними по суті поясненнями в суді, в яких зазначив, що при виїзді з паркувального місця не побачив автомобіль потерпілого, адже його огляд перекрив інший транспортний засіб, страхова компанія відшкодувала потерпілому завдані збитки, та, що окрім його вини, у зазначеній ДТП винуватий і сам потерпілий, який не мав виїжджати на дорогу, куди він прямував.

Підстав сумніватися у достовірності доказів не встановлено, а покликання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо винуватості і самого потерпілого у зазначеній ДТП, не впливають на результати висновків суду та не виключає вини самого ОСОБА_2 .

Обставини, які б виключали провадження в справі відповідно до ст.247 КУАП та беззастережно доводили протилежне, відсутні.

Суддя акцентує увагу, що у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, а також ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

За вчинене правопорушник підлягає адміністративній відповідальності, з урахуванням характеру скоєного у сфері безпеки дорожнього руху та особи правопорушника, суддя вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у м`якшому виді - штраф, що буде згідно зі ст.23 КУАП достатньою та необхідною мірою відповідальності.

Оскільки на правопорушника накладено адміністративне стягнення, то відповідно до ст.40-1 КУАП з нього на користь держави підлягає до стягнення судовий збір. Обставини, які надавали право на звільнення від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст.221, 283, 284 КУАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору.

У випадку несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУАП з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО