Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №464/5045/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/5045/26

пр.№ 3/464/1934/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко Олена Валеріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

у с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 07 липня 2026 року о 17:51 год по вул.Луганська-Козельницька у м.Львові, керуючи автомобілем марки «Кіа» номерний знак НОМЕР_2 , на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не дав дорогу автомобілю «Тесла» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , що наближався по головній дорозі до вказаного перехрещення проїзних частин, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення. У результаті ДТП транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень, а ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУАП.

До такого висновку суддя дійшов з огляду на наступне.

У ст.280 КУАП закріплено обов`язок орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

За змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 240/12/17 сформульовано правовий висновок про те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У силу приписів ст.14 Закону України «Про дорожній руху» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 124 КУАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п.1.10 ПДР України).

Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом. Безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах (п.1.10 ПДР України).

Як унормовано п.1611 Правил дорожнього руху України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Учинення порушником адміністративного правопорушення стверджується безпосередньо дослідженими доказами у відповідності до ст.251 КУАП, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 713333 від 07 липня 2026 року, складеним УПП у Львівській області ДПП, що за формою та змістом відповідає вимогам ст.256 КУАП, та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення.

У суді командир роти УПП у Львівській області ОСОБА_3 пояснила, що після заслуховування учасників пригоди та огляду відеозапису з камер Центру безпеки міста про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, який рухався другорядною дорогою та не надав дорогу автомобілю на головній дорозі, нею складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог закону. У підтвердження нею суду надано відеозапис з камер безпеки міста;

продемонстрованими у суді відеозаписами з камер спостереження, на яких зафіксовано дорожня обстановка та момент дорожньо-транспортної пригоди: автомобіль «КІА» без зупинок виїжджає на перехрестя та вдаряє у ліву сторону автомобіль «Тесла», який безупинно рухався у крайній лівій смузі. Перешкод у видимості (оглядовості) дороги для правопорушника не встановлено;

схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, де відображено розташування транспортних засобів після ДТП і локалізацію механічних пошкоджень транспортних засобів; зі змістом схеми учасники події були ознайомлені, що підтверджується їх особистими підписами на ній, при цьому будь-яких заперечень з боку останніх не надходило. Інспектор УПП у Львівській області Москаль П.Р. у суді показав, що схему складено лишень після отримання відеозапису з камер міста, з яких відслідковувались обставини пригоди. На планшеті відображається схема ДТП у кольорах, однак до суду направляється чорно-біла копія, що відповідно сприймається по-іншому. На схемі зазначив місце зіткнення та позначив дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» червоним кольором, адже іншого такого знаку не існує. Щодо зазначення у схемі про непроведення огляду водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння, то такий проводився після складення схеми – висновок щодо результатів медичного огляду складено о 22.12 год, відповідно і не міг бути зазначений у схемі пригоди, про що надав суду письмовий рапорт;

показаннями (поясненнями) у суді потерпілого ОСОБА_2 про те, що керував автомобілем «Тесла» по головній дорозі – вул.Луганська у крайній лівій смузі. На перехресті з другорядної дороги - вул.Козельницької виїхав автомобіль «КІА» під керуванням правопорушника, який не зупинився та не надав йому дорогу, спричинивши зіткнення. Потерпілим надано суду у кольоровому форматі схему місця ДТП та відеозапис з відеореєстратора керованого ним автомобіля;

відеозаписом з відеореєстратора автомобіля потерпілого, яким зафіксовано прямий руху автомобіля потерпілого, виїзд автомобіля порушника на смугу руху потерпілого, за наслідками чого і настала ДТП.

Правопорушником через електронну пошту суду із скріпленням електронним підписом подано письмове заперечення, в якому просить закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу правопорушення: відсутності об`єктивних джерел доказів – відсутності камер зовнішнього спостереження чи реєстратора, показання незалежних свідків, які не є учасниками пригоди, або висновок експерта; незазначення у схемі ДТП щодо огляду його на стан сп`яніння, а відсутність такого стану доводить, що він адекватно сприймав дорожню обстановку та об`єктивно оцінював ситуацію на дорозі; невідповідність зафіксованих пошкоджень та розташування транспортних засобів кваліфікації правопорушення; непідтвердження показань потерпілого – заінтересованої особи об`єктивними доказами.

Суддя, надаючи оцінку такій позиції правопорушника, виходить із наступного.

Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов`язок щодо збирання доказів в силу положень ч.2 ст.251 КУАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення, надано суду відеозапис з камер спостереження, а, зважаючи на наведені законодавчі положення, відсутні правові підстави його неприйняття.

Як регламентовано ст.269 КУАП, потерпілому надано право заявляти клопотання. Відповідно потерпілим на реалізацію таких законодавчих положень заявлено клопотання про долучення кольорової схеми ДТП та відеозапис з місця ДТП, яке відповідно задоволено судом.

Після долучення до справи таких доказів суд розгляд справи неодноразово відкладав. Проте правопорушник не реалізував своє право на ознайомлення з матеріалами справи, що передбачено ст.268 КУАП, та не забезпечив участі захисника в її розгляді, знехтувавши такими процесуальними правами.

Ретельно проаналізовані та детально досліджені у суді письмові та електронні докази, показання/пояснення, узгоджуються між собою, є послідовними, у сукупності та взаємозв`язку є достатніми, достеменно свідчать про вчинення порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що мали наслідком скоєння дорожньо-транспортної пригоди, та вини у цьому порушника. Підстав сумніватися в достовірності доказів немає. Встановлено, що порушник, рухаючись другорядною дорогою, був зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам на головний дорозі, чого не зробив. Саме ігнорування цих правил порушником безпосередньо сприяли виникненню та були причинно-наслідковим зв`язком дорожньо-транспортної пригоди. Керуючи джерелом підвищеної небезпеки, що може завдати потенційної шкоди, водій зобов`язаний оцінювати дорожню обстановку та діяти відповідно.

Щодо висновку Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 07 липня 2026 року за № 000828, яким не встановлено стан сп`яніння правопорушника, то такий ані спростовує, ані підтверджує факт вчиненням правопорушником дорожньо-транспортної пригоди, а незазначення щодо огляду в схемі пригоди не впливає на встановлення дійсних обставин пригоди.

Таким чином, голослівні аргументи правопорушника у заперечення провини, які ґрунтуються на власному суб`єктивному баченні обставин справи, не узгоджується з доказами по справі, а обрана ним позиція пов`язується з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Відомості, які б виключали провадження в справі відповідно до ст.247 КУАП та безумовно спростовували такий висновок, відсутні.

У силу приписів ст.268 КУАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокол про адміністративне правопорушення складено 07 липня 2026 року, з яким правопорушник ознайомився під розписку; справа надійшла до суду 09 липня 2026 року та неодноразово призначалась до розгляду з належним повідомленням правопорушника - 16, 23 та 29 липня, 02, 07, 15, 25 та 29 вересня 2026 року.

Жодного разу правопорушник до суду не прибув, подав численні клопотання про відкладення за станом здоров`я, а також у зв`язку із зайнятістю адвоката Зелінки В.В. в інших судових засіданнях, хоча повноваження такого для участі у справі так долучені і не були.

Востаннє правопорушником подано клопотання у зв`язку з перебування на реабілітації. При вирішенні цього клопотання суддя ураховує строки розгляду зазначеної категорії справ та притягнення до адміністративної відповідальності, численні відкладення розгляду справи за клопотанням правопорушника, подання ним письмових пояснень, проаналізованих судом, незабезпечення явки захисника для представлення його інтересів, хоча для цього було достатньо часу, ненаведення причин неявки, які б розцінювалися як поважні, адже сама по реабілітація у довготривалому періоді в амбулаторних умовах (підтверджується поданою самим правопорушником медичною документацією) не може визнаватися достатньою обставиною, яка б унеможливила явку до суду чи участі у справі в режимі відеоконференції відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Наведене розцінюється як затягування розгляду справи, зловживання процесуальними правами та не є порушенням права на захист. Учасники справи повинні добросовісно ставитися до виконання процесуальних обов`язків, їх поведінка не повинна призводити до невиправданого затримки у провадженні.

Наведене зумовлює висновок про неповажність причин для відкладення розгляду та суддя вважає за можливе розглядати справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, явка у цій категорії справ не є обов`язковою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, а також ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

За вчинене правопорушник підлягає адміністративній відповідальності та при накладенні адміністративного стягнення у відповідності до вимог ст.33 КУАП суддя враховує характер та обставини вчиненого правопорушення на транспорті, особу правопорушника та ступінь вини. З огляду на наведене суддя вважає, що на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді безальтернативного розміру штрафу, що буде згідно зі ст.23 КУАП достатньою та необхідною мірою відповідальності.

У порядку ст.30 КУАП позбавлення права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Таких обставин у цій справі не встановлено.

Оскільки на правопорушника накладено адміністративне стягнення, то відповідно до ст.40-1 КУАП з нього на користь держави підлягає до стягнення судовий збір. Обставини, які надавали право на звільнення від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст.221, 283, 284 КУАП, суддя

п о с т а н о в и л а :

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору.

Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Львiв. обл./Львів. обл/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA 268999980313040149000013001, код класифікації доходів бюджету: 21081300 (у порядку виконавчого провадження: стягувач Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області, адреса: 79005, м.Львів, вул.К.Левицького, 18, код ЄДРПОУ 38008294).

Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (у порядку виконавчого провадження: стягувач Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

У випадку несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін відповідно до вимог ст.ст.307,308 КУАП з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО