Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №464/3917/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3917/26

пр.№ 2/464/2813/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 року Сихівський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі – ТОВ «Факторинг Партнерс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

директор ТзОВ «Факторинг Партнерс» - Я.Сердійчук 01.06.2026 звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2838179 від 26.08.2020 в розмірі 16 400 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 укладено договір №2838179, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит в розмірі 5 000 грн, строком на 30 днів, а позичальник зобов`язалась одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок позичальника. Однак, відповідачка не виконує свої зобов`язання за договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування такими не сплачує. Між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») 26.03.2021 укладено договір №26932021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги за кредитним договором №2838179 від 26.08.2020. Надалі, між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» 23.05.2024 укладено договір №23/05/24, відповідно до якого позивач набув права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором №2838179. Таким чином, у відповідачки ОСОБА_1 виникла заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 16 400 грн, з яких 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 11 400 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Ухвалою від 08.06.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву.

У зазначений відповідачці ОСОБА_1 строк остання не скористалась своїм правом, відповідно до ст.178 ЦПК України, для подання відзиву на позов.

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2838179, згідно з яким на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сторонами погоджено такі умови договору: сума кредиту складає 5 000 грн; строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього договору; знижена процентна ставка 0,01% в день від суми кредиту; стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту.

Кредитний договір №2838179 підписаний відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора С103901.

Згідно з листом ТОВ «Авентус Україна» від 11.05.2026, 26 серпня 2026 року здійснено переказ грошових коштів в розмірі 5000 грн відповідачці ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №2838179 у відповідачки ОСОБА_1 станом на 24.12.2020 виникла заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 16 400 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000 грн та за відсотками в розмірі 11 400 грн.

Між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 26.03.2021 укладено договір факторингу №26032021, згідно з п.1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

На підтвердження переходу прав вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором позивачем також надано витяг з Додатку №1 до договору №26032021 від 26.03.2021.

Згідно з договором факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступило, а позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей, в томі числі до відповідачки ОСОБА_1 .

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки ОСОБА_1 для укладення договору на таких умовах.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Факторинг Партнерс» є новим кредитором за Кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача тіла кредиту за договором №2838179 від 26.08.2020 в розмірі 5 000 грн.

Разом з тим, щодо розміру заборгованості за процентами за користування кредитом суд враховує таке.

Пунктом 1.4. договору про надання споживчого кредиту №2838179 від 26.08.2020 передбачений строк дії договору 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 1.5.1. договору знижена процентна ставка становить 0,01% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4. цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Відповідно до п. 1.5.2. стандартна процентна ставка становить 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: - у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в п.1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору, а також у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна», кредитодавець здійснював нарахування процентів за користування кредитом з 26.08.2020 по 24.12.2020, тобто 121 день.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Оскільки договір про надання споживчого кредиту №2838179 від 26.08.2020 укладено на 30 днів, строк дії договору закінчився 25.09.2020. Вказана дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів також передбачена графіком платежів, який є додатком №1 до Кредитного договору.

Умовами договору передбачений порядок продовження строку його дії за ініціативою споживача (пролонгація), а саме розділом 4 Кредитного договору.

Згідно з п. 4.2. договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно), може ініціювати продовження строку користування кредитом шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту із зазначенням нової дати повернення на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна», відповідачкою ОСОБА_1 жодної оплати за Кредитним договором здійснено не було, відтак відсутні підстави для висновку про пролонгацію строку кредитування на умовах, передбачених розділом 4 Кредитного договору.

В іншому випадку, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором 30-ти денний термін, договір передбачає процентну ставку за подальше користування кредитними коштами у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, зокрема п.1.5.2 договору.

Так, оскільки на день закінчення строку дії Кредитного договору у відповідачки ОСОБА_1 була наявна заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн та за процентами в розмірі 2 850 грн, кредитодавець ТОВ «Авентус Україна» продовжив нарахування процентів за стандартною процентною ставкою протягом 90 днів, тобто до 24.12.2020.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений п. 1.4 договору строк, за відсутності активних дій відповідачки, визначених розділом 4 договору (пролонгації строку кредиту), є неправомірною поведінкою, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк.

З огляду на наведене, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами за договором про надання споживчого кредиту № 2838179 від 26.08.2020 підлягали нарахуванню до 25.09.2020, в розмірі 2 850 грн, згідно з наданим розрахунком заборгованості.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором № 2838179 від 26.08.2020, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 7 850 грн та складається з тіла кредиту в розмірі 5 000 грн та відсотків в розмірі 2 850 грн, а тому позов слід задовольнити частково.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн в матеріалах справи містяться: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги №2762 від 01.04.2026 та витяг з Акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026.

Встановлено, що правнича допомога позивачу ТОВ «Факторинг Партнерс» надана адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», згідно з договором про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, на суму 9 000 грн.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Аналізуючи матеріали справи, подані докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 16 400 грн, тобто справа відноситься до малозначних, відтак сума заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн є непропорційною щодо ціни позову.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн.

Окрім цього, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 274,38 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит №2838179 від 26.08.2020 в розмірі 7 850 (сім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн, з яких 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2 850 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1 274,38 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн, а всього 2 774 грн 38 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.09.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6 оф.521.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК