Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №462/9864/24 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 462/9864/24

Провадження № 2/463/174/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Нора Н.В.

з участю секретаря судових засідань Заверухи О.Б.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, -

встановив:

позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідача, в якому просить постановити рішення , яким усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Львові.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 . У ОСОБА_5 від попередніх подружніх стосунків є син ОСОБА_3 . Після тяжкої, тривалої хвороби ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. 03.07.2024 року вона поховала чоловіка. Організацію поховання, оплату ритуальних послуг також провела вона. Відповідач матеріальної участі в оплаті витрат на поховання не приймав. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина. До складу спадкового майна входить : гаражний бокс N? НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Космос» за адресою : м. Львів, вул. Головатого, 11; земельна ділянка N? НОМЕР_2 в садівничому товаристві «Троянда» за адресою : м. Львів , вул. Бігова ; транспортний засіб - автомобіль Мерседес-Бенс, модель S 350, Седан - В. За життя ОСОБА_5 заповіту не склав. 26.08.2024 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса ЛМНО Думи Г.М. для офромлення спадщини. ОСОБА_5 до травня місяця 2013 року працював, обіймав посади державного службовця. Але, через чисельні захворювання, лікування яких проводилось в умовах стаціонару, а також амбулаторно на протязі тривалого часу, змушений був звільнитися з роботи. 20.02.2014 року комісією Галицької міськрайонної МСЕК йому була встановлена друга група інвалідності у зв?язку з загальним захворюванням безтерміново. Працювати він не міг. За висновком комісії у нього була лише залишкова працездатність. Як інваліду другої групи йому була призначена пенсія. Інших доходів він не мав. За останні десять років життя ОСОБА_5 постійно лікувався через важкі хронічні захворювання: декомпресований стеноз гастроентероанастамозу, індуративний панкреатит, множинні абсцеси головки підшлункової залози, анемія , киста підшлункової залози, панкреонекроз, інфільтрація черевної порожнини, гостра кишкова непрохідність, вентральна багатокамерна грижа. За станом здоров?я він не міг обслуговувати себе самостійно в побуті Позивачка надавала йому допомогу та догляд. Забезпечувала продуктами дієтичного харчування за рекомендаціями лікарів, медичними препаратами. Під час лікування в медичних закладах здійснювала догляд, так як ОСОБА_5 не міг себе обслуговувати. Відповідач не цікавився станом здоров?я батька, хоча йому було відомо, що він тривалий час тяжко хворіє, потребує допомоги фінансово, фізичної та моральної. Зазначила, що виключно вона займалась організацією лікування ОСОБА_5 (лікування амбулаторно, стаціонарно, проведення УЗД, лабораторні дослідження). Вона неодноразово зверталася до відповідача, просила допомоги , так як її було важко як матеріально, так і фізично. Таку допомогу просив і ОСОБА_5 від свого сина. Пенсії яку він отримував не вистарчало навіть на медичні препарати, а треба було ще і спеціальне дієтичне харчування, а особливо догляд, так як він сам себе обслуговувати не міг.

Відповідач, ОСОБА_3 , подав відзив на позовну заяву, яку мотивує тим, що жодного доказу на підтвердження перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані, або на підтвердження потреби у отриманні ним допомоги саме від відповідача, також на підтвердження звернення за допомогою до сина та відмова останнього надати цю допомогу при наявності відповідної можливості суду не подано. Безпорадний стан його батька - повна брехня. Вже після отримання інвалідності він з позивачкою неодноразово їздив за кордон на відпочинок, що по суті це доводить наданий позивачкою документ - висновок лікаря в Єгипті. Так, після спільного тижневого відпочинку яке супроводжувалось "нездоровим" харчуванням та спільним вживанням алкогольних напоїв батькові стало зле і його забрали до лікарні. Сторонньої допомоги батько не потребував, або потребував не більше ніж будь-яка людина у віці 58 років. До останнього часу він їздив на відпочинок за кордон, їздив за кермом і вів повноцінний спосіб життя. Він ніде не працював оскільки разом з ОСОБА_6 вів бізнес (кафе кейтеринг) і до останнього часу мав відкритого приватного підприємця, виконував функції водія і т.д. Ніколи допомоги не просив ні в відповідача, ні в кого іншого з їх родини. ОСОБА_5 вийшов на пенсію маючи 6-й рант державної служби і, відповідно, отримав пенсію в розмірі не менш ніж 60% від його заробітної плати на момент звільнення (плюс надбавка за ранг). Вважає неправдивою інормацію про скрутне матеріальне становище повністю доводить і той факт що на момент смерті мій батько володів автомобілем Мерседес S класу з об?ємом двигуна 3,5 літра бензин. Крім того, у його власності була дача та гараж. Більше того, батько у 2017 році разом з сестрою продали чотирьохкімнатну квартиру площею 123 м. кв. на АДРЕСА_1 та отримали чималі кошти від цього продажу. Зазначає, що батько був фінансово незалежною людиною з активною життєвою позицією, яка не зверталась ні до кого за допомогою і не потребувала останньої, у тому числі й від відповідача. Також вважає, інформацію про те, що він не цікавився здоров`ям батька неправдивою, зазначив, що він часто спілкувався з ним, цікавився стном його здоров`я, також допомагав батьку із заміною клес на авто, оскільки вони були дуже важкі, також возив батькі неодноразово на необхідні йому процедури.

Представником позивача, було подано відповідь на відзив, який мотивує тим, що Що стосується причини смерті, то хронічний обструктивний бронхіт записаний як основна причина смерті, оскільки ця хвороба фактично слугувала причиною госпіталізації, однак справжньою причиною смерті була поліорганна недостатність. Ці дані можуть підтвердити свідки. Відповідач також заявляє, що безпорадний стан спадкодавця є брехнею і зазначає, що ОСОБА_5 разом з Позивачем неодноразово їздив закордон на відпочинок. Однак, Відповідач не зазначає, що остання поїздка за кордон була у 2018 році, саме в Єгипет, де у ОСОБА_5 стався приступ і його було госпіталізовано. Після цієї поїздки ОСОБА_5 більше ніколи не їздив закордон. За кермом ОСОБА_5 їздив, але дуже рідко, а приблизно за рік до смерті взагалі перестав, бо дуже сильно набрякали ноги. Також не відповідає дійсності інформація про підприємницьку діяльність - діяльність ОСОБА_5 як фізичної особи-підприємця (якої фактично не було) припинена ще у 2016 році. Виходячи із суми, яку Позивач отримала як допомогу на поховання, на момент смерті ОСОБА_5 отримував пенсію в розмірі 6075,31 грн і Позивачка ніколи не цікавилася пенсійними коштами спадкодавця: він розпоряджався ними самостійно виключно на свої потреби. Тобто, з одного боку Відповідач постійно твердить, що ОСОБА_5 почувався нормально, а з іншого боку каже, що возив його на необхідні медичні процедури. Також Відповідач наголошує, що в лікарню Святого Пантелеймона ОСОБА_5 привезли в жахливому стані і йому про такий стан батька нічого не було відомо, а Позивач своєчасно не повідомила його про цю ситуацію. Однак, виникає питання: як Відповідач, який спілкувався з ОСОБА_5 , за його словами, кілька разів на тиждень, не знав як почувається батько. В останній тиждень життя ОСОБА_5 почувався дуже погано, він дійсно нічого не їв, тому що не міг, а вживання пива пояснював полегшенням приступів болю.

Відповідачем, ОСОБА_3 , було подано заперечення на відповідь на відзив, який за своїм змістом аналогічний раніше поданим заявам по суті.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Нора Н.В.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 21.05.2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спдкування прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19.09.2026 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спдкування прийнято закрито та призначено до судового розгляду.

У судове засідання з`явились позивач ОСОБА_1 та її предстаник ОСОБА_2 , позов підтримали, просили задоволити з мотивів викладених в письмових заявах по суті.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник проти задоволення заперечили, просили відмовити в позові з підстав необгнтованості та недоведеності обставин на які покликається позивачка.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Фактичні обставини встановлені судом, та зміст спірний правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який укладено 19.06.2009 року в Галицькому відділі РАЦС ЛМУЮ , актовий запис N? 127 , свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 .

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 03.07.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 3922.

З довідки про причини смерті № 1242 від 02.07.2024 року вбачається, що причиною смерті ОСОБА_5 є хронічний обструкційний бронхіт.

З свідоцтва про право власності від 27.12.2026 року вбачається, що в цілому гаражний бокс N? НОМЕР_1 в гаражному кооперативі "Космос", який розташований на АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_5 на праві приватної власності.

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №8424410 вбачається, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки у СТ «Троянда» по АДРЕСА_2 .

20.02.2014 року комісією Галицької міськрайонної МСЕК ОСОБА_5 була встановлена друга група інвалідності у зв?язку з загальним захворюванням безтерміново.

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 30301 від 05.01.2017 року, повний діагноз ОСОБА_5 : Індуративний панкреатит в фазі загострення. Множинні абсцеси головки підшлункової залози. Анемія.

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 6066 від 28.03.2017 року, повний діагноз ОСОБА_5 : Декомпенсований стеноз гастроентеро анастомозу.

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 20698 від 31.08.2017 року, повний діагноз ОСОБА_5 : Хронічний панкреатит. Панкреанекоз. Киста підшлункової залози.

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 16986 від 03.08.2018 року, повний діагноз ОСОБА_5 : Гострий панкреатит, нарякова форма, больовий с-м, Стан після ПДР 2016р. Панкреонекроз, інфільтрація черевної порожнини.

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 13434 від 07.06.2018 року, повний діагноз ОСОБА_5 : Спайкова хвороба. Гостра кишкова непрохідність. П/о вентральна багатокамерна грижа. Хронічний панкреатит.

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 6012 від 15.03.2018 року, повний діагноз ОСОБА_5 : Хронічний панкреатит в стадії загострення.

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 921 від 23.01.2019 року, повний діагноз ОСОБА_5 : Спайкова хвороба. Гостра кишкова непрохідність.

З показів свідка, ОСОБА_7 , наданих під присягою вбачається, що ОСОБА_8 є її рідним братом. Він характеризувався, як самостійна та емоційно закрита людина, свої проблеми вирішував самостійно. ОСОБА_9 був фінансово забезпеченою людиною. Після смерті його матері він отримав в спадок частину квартири, також володів дачею, гаражем та земельною ділянкою. У 2016 році він пережив операцію про яку свідок дізналась вже після її проведення. З 2017 року свідок і померлий не підтримували зв`язків, це була позиція ОСОБА_9 , причиною такого слугували сімейні обставини пов`язані з продажем квартири. Щодо взаємин батька та сина, з тієї інофрмації якою володіє свідок, стосунки у них були хороші, вони бачились, жодних нарікань з боку померлого не було. Зі слів самого ОСОБА_9 , він приходив до батька в лікарню, однак наскільки часто свідок не знає. Її невідомі факти допомоги сина батькові, вона лише знає, що вони спілкувались, однак деталями не володіє. Відносини зі слів померлого та сина характеризує, як нормальні, від брата ніколи не чула, що син щось відмовився робити чи допомагати. Щодо відносин сина та позивачки їй не відомо. Також звернула увагу суду на те, що ОСОБА_10 фінансово допомагав під час похоронів батька, однак конкретними деталями не володіє. Разом з тим на сороковий день після похорону, вона, перша дружина померлого та ОСОБА_10 з дружиною, збирались в ресторані, де оплачував все ОСОБА_10 . Також була з ОСОБА_10 на могилі ОСОБА_9 , як зазначила, що відповідач допомагав прибирати могилу батька. Їй невідомо чи звертались протягом 2016-2024 роки позивачка або ОСОБА_9 до ОСОБА_10 за допомогою. Про операцію ОСОБА_9 свідок сама повідомила відповідача.

З показів свідка, ОСОБА_11 , наданих під присягою вбачається, що вона є дружиною відповідача, знайомі з ним 18 років на момент їх знайомства батьки ОСОБА_10 вже були розлучені. Відповідач з батьком спілкувався, стосунки у них були нормальні, вони спілкувались, бачились орієнтовно два рази в місяць, підтримували спілкування телефоном майже кожен день. ОСОБА_9 її вітав з днем народження, також ОСОБА_9 був на їх весіллі, був присутній на виписці з пологового при народженні спільної дитини свідка та відповідача. В 2016 році, в ОСОБА_9 була складна операція, її чоловік приїжджав до батька в лікарню, точну кількість разів, сказати не може, оскільки в той момент в неї була маленька дитина і вона змушена була доглядати за нею. Після цього вони спілкувались, неодноразово зустрічались всі разом, також померлий неодноразово заходив в сина додому відвідати внучку. Свідок зазначила, що обізнана про те, що ОСОБА_10 неодноразово допомагав батьку замінювати колеса на машині, також ОСОБА_10 підвозив його в лікарню. Коли батько відповідача помер відповідач давав гроші на похорони, приблизно в сумі 15000 тисяч гривень, однак кому ці гроші передавались свідок не знає, також чоловік організовував поминки на сорок днів, де були присутні рідні та близькі люди, за все оплачував ОСОБА_10 , він неодноразово приходив до батька на могилу. ОСОБА_9 та позивачка не звертались до ОСОБА_10 за допомогою протягом 2016- 2024 років.

З показів свідка, ОСОБА_12 , наданих під присягою вбачається, що відповідач є її двоюрідним братом. Щодо стосунків відповідача та його батька, свідок зазначила, що ОСОБА_10 є однією з небагатьох людей з кола родичів до яких ОСОБА_9 ставився добре. За своїм характером померлий був дуже закритою людиною і про його проблемами або захворювання родичі дізнавалися фактично постфактум. Коли свідок спілкувалась з відповідачем про ОСОБА_9 він розказував, що допомагав батькові, заначила, що відповідач завжди надав допомогу тоді коли тато його про це просив. Після приїзду свідка із закордону вони разом з ОСОБА_10 поїхали на могилу до батька, яку він доглядав, загалом свідок з відповідачем на цвинтарі три рази, організовував поминки на сорок днів. Також свідок повідомила суду, що за продаж квартири в 2017 році ОСОБА_9 отримав приблизно 40000 тис. доларів США.

З показів свідка, ОСОБА_13 , наданих під присягою вбачається, що з позивачкою свідок знайома більше 50 років, перебували в близьких дружніх стосунках, часто ходили один до одного в гості, а саме на вихідні та святкові дні. З того періоду як позивачка почала з ОСОБА_9 проживати, сина ніколи не бачила. Коли ОСОБА_9 вже хворів, всі питали його де ОСОБА_10 , однак він казав, що він зайнятий. ОСОБА_14 нічого поганого про відповідача не говорила. Зазначила, що син не брав участі у лікуванні батька, вона неодноразово була у лікарні, однак відповідача не бачила, похорони організовувала ОСОБА_14 . Перший раз сина побачила на похоронах ОСОБА_9 . Пам`ятник могилі ставиться за кошти позивачки. Протягом 2016 - 2023 року позивачка з ОСОБА_9 приїжджали до свідка в гості. В 2023 року коли вони були у гостях у свідка ОСОБА_9 міг сам себе обходити. Свідок повідомила суд про один випадок коли відповідач возив батька у лікарню, однак додому ОСОБА_9 вже повернувся сам на таксі.

З показів свідка, ОСОБА_15 , наданих під присягою вбачається, що свідок є рідною сестрою позивачки, з відповідачем вона знайома лише з святкувань, які організовувала ОСОБА_14 . Позивачка здійснювала догляд за чоловіком, однак з боку відповідача з розповідей своєї сестри допомоги не було. Свідок зазначила, що ОСОБА_10 одного разу відвіз батька до лікарні, однак додому батько повертався вже сам на таксі. Позивачка багато працювала, оскільки ОСОБА_9 вже хворів, і працювати він вже не міг. ОСОБА_9 ніколи нічого поганого про сина не говорив. Позивачка ніколи не зверталась за допомогою до ОСОБА_10 , з причин того, що батько був проти, за словами свідка операцію та супутні витрати оплачували ОСОБА_14 , також організація і оплата похоронів займалась ОСОБА_14 . Про сина ОСОБА_9 ніколи не згадував.

З показів свідка, ОСОБА_16 , наданих під присягою вбачається, що свідок з ОСОБА_9 були колегами. Він почав хворіти з 2014 року в подальшому він переніс важку операцію в грудні 2016 року, свідок зазначила, що в цьому відділенні в цей період часу оперували чоловіка свідка, вона в лікарні була кожен день, після операції був стан ОСОБА_9 був важкий, коло ОСОБА_9 була його дружини, коли її не було її заміняла його сестра. Свідок зазначила, що вона не знала, що в нього є син. Свідок не може стверджувати, що відповідач не відвідував батька в лікарні, однак його не бачила.

З показів свідка, ОСОБА_17 , наданих під присягою вбачається, що він є лікарем - хірургом, оперував ОСОБА_9 , він лежав в лікарні неодноразово, перша операція ОСОБА_9 була важка операція, тривала операція близько 20 годин, лежав в хірургічному відділенні, інші рази, які лежав ОСОБА_9 , його теж оперували. З його слів всі рази в лікарню привозила його дружина, за час перебування в лікарні окрім дружини свідок більше нікого не бачив в лікарні. Хто з членів сім`ї оплачував операції він не знає, одна самі операції були коштовні.

З показів свідка, ОСОБА_18 , наданих під присягою вбачається, що він знайомий з сім`єю ОСОБА_19 з 2000-го року, вони разом працювали, свідок вважає, що він був вкурсі всіх подій, що відбувались в житті ОСОБА_9 , свідок знав, що в померлого є син , але вони ніколи не бачились з сином, також вказував, що співробітники збирали кошти на лікування ОСОБА_9 , як допомогу за ініціативи колективу, однак загальну зібрану суму пригадати не може. Перший раз він побачив сина похоронах ОСОБА_9 . Зі слів свідка він ніколи не був присутній при спілкуванні сина та ОСОБА_9 , у його присутності ОСОБА_9 ніколи не спілкувався з сином, померлий ніколи не просив його про допомогу.

З показів свідка, ОСОБА_20 , наданих під присягою вбачається, що свідок є медсестрою, зазначила, що ОСОБА_5 лежав в лікарні неодноразово, перший раз лежав 2016 році, також були інші рази коли він лежав в лікарні, свідок його обслуговувала, яка пацієнта, робочий час свідка день і ніч, потім два дні вдома, стан пацієнта був важкий, після першої операції він пролежав в лікарні десь орієнтовно місяць. В лікарні догляд за чоловіком здійснювала ОСОБА_14 , окрім персоналу, більше нікого не бачила. Свідок не може стверджувати, що син жодного разу не приходив до батька в лікарню.

З показів свідка, ОСОБА_21 , наданих під присягою вбачається, що свідок є медсестрою, зазначила, що ОСОБА_9 лежав у відділенні в 2016 році, був неодноразово оперований. Найчастіше в лікарні допомагала ОСОБА_9 дружина, про сина її нічого не відомо. Після перших операції він сам ходити, однак після інших операцій було вже складно. Свідок не може стверджувати, що син жодного разу не приходив до батька в лікарню.

Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнято рішення.

У статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Правило абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2026 року у справі № 523/5419/24З зробив висновок, що правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц наголошено, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Спадкоємець може бути усунений від права на спадщину лише при одночасному існуванні цих обставин і доведеності їх сукупності (див.: постанова Верховного Суду у справі № 337/6000/15-ц від 21 березня 2018 року).

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини (див.: постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20-ц).

Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача (див.: постанови Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 289/1965/16-ц, від 29 грудня 2025 року у справі № 195/2005/23 від 29 січня 2026 року у справі № 523/5419/24, від 10 лютого 2026 року у справі № 462/5597/23).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Отже, суд при вирішенні спору про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

На переконання суду покази свідків не доводять винної поведінки відповідача, умисного ухилення від надання допомоги спадкодавцю.

Окрім цього отримані під час розгляду справи показання свідків не можуть бути єдиною та безумовною підставою для задоволення позову, оскільки вони самі по собі не є беззаперечним доказом наявності підстав для висновку про ухилення від утримання спадкодавця.

Надані позивачкою докази не містять відомостей про безпорадний стан спадкодавця та неможливість останньої самостійно здійснювати догляд за собою і задовольняти побутові потреби. Перебування ОСОБА_5 певний час у медичному закладі на стаціонарному лікуванні та необхідність лікування достовірно не свідчать про його безпорадний стан у розумінні частини п`ятої статті 1259 ЦК України.

Доводи позивачки про на те, що вона доглядала за чоловіком, займалася його похованням, не можуть бути підставою для усунення від спадкування, оскільки чинне законодавство не пов`язує можливість усунення одного із спадкоємців від права на спадкування у разі надання допомоги спадкодавцю іншим спадкоємцем. Спадкоємць може бути усунено від права на спадкування лише у разі сукупності таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Однак ОСОБА_1 не довела належними та допустимим доказами настання вказаних обставин.

Крім того в судовому засіданні не встановлено, що відповідач беззаперечно самоусувся від надання допомоги своєму батькові жодними належними та допустимими доказами цей факт не підтверджується.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для усунення ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 , оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів умисного ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю чи його бездіяльності, спрямованої на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю та доказів потреби спадкодавця в допомозі саме цієї особи, що входить до сукупності обставин, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи у відповідності до положень статті 141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, оскільки суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позову, а тому такі не підлягають до відшкодування.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Нор Н.В.