Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №444/4066/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/4066/26

Провадження № 2/444/2639/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

24 вересня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

розглянувши у залі суду у місті Жовква Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини. Просить стягнути з відповідача на утримання повнолітньої дитини, а саме дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання за денною формою у Національному університеті “Львівська політехніка” на факультеті Архітектура та містобудування в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 03 вересня 2026 року до закінчення дочкою, ОСОБА_3 , навчання, тобто до 30 червня 2029 року,з підстав зазначених у позові.

Позивачка в судове засідання не прибула, однак надала заяву у якій просить справу розглядати у її відсутності. Просить позов задоволити.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Від нього не надходило на адресу суду жодних клопотань, заяв про відкладення судових засідань, відзиву на позовну заяву. Також ним не подавалися на адресу суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ч. 1 ст. 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за зареєстрованою адресою місця проживання , не з`явився в судове засідання без повідомлення причин , що згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин, не подав відзив , суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, зважаючи на подану нею заяву про розгляд справи у її відсутності та без участі відповідача та про постановлення заочного рішення у справі.

Дослідивши усі матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Судом встановлено, що 01.03.2008 року між сторонами було укладено шлюб.

В шлюбі в них народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану Жовківського районного управління юстиції Львівської області 05 вересня 2008 року.

Однак, рішенням Жовківського районного суду Львівської області 16.03.2010 року між сторонами розірвано шлюб, що стверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 від 16.03.2010 року.

Незважаючи на те, що дочка сторін ОСОБА_3 досягнула повноліття, однак навчається на денній формі навчання за кошти фізичної особи - платна форма навчання у Національному університеті “Львівська політехніка” зарахована на перший курс з 11.08.2025 року, переведена на другий курс 21.07.2026 року. Закінчить вона навчання 30 червня 2029 року року, що підтверджується довідками № 255 та № 139, які видані навчальним закладом.

Саме через навчання на денній формі дочка позбавлена можливості працювати та утримувати себе самостійно, а тому потребує коштів на утримання від батька. Позивач не має фінансових можливостей утримувати дочку на достатньому рівні самостійно. Водночас, дитина проживає з позивачем.

Відповідачу рішенням Жовківського районного суду Львівської присуджено до сплати аліменти на утримання дочки, однак останній аліменти платив частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по сплаті аліментів на суму 114 099, 86 грн, що стверджується розрахунком заборгованості по аліментах від 29.07.2026 року.

Навчання дитини є платним, що підтверджено заявою про приєднання до договору №749-2к від 08.08.2025 року. Позивач оплачує навчання доньки, що стверджується платіжними інструкціями про оплату за навчання від 21.08.2025 та від 22.08.2026 року.

Досягнення донькою повноліття не звільняє батька, ОСОБА_2 , від обов`язку утримувати дитину, оскільки така продовжує навчання.

А тому, звернення в суд з даним позовом зумовлене саме захистом позивача прав та інтересів повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, для забезпечення її потреб.

Обов`язок утримання дітей покладено на обох батьків.

Відповідач інших дітей чи членів сім`ї на утриманні не має.

Відповідач працює в ТЗОВ “Агропромпостач”, а відтак у нього є стабільний дохід та можливість давати кошти на утримання доньки.

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Згідно з ст.201 Сімейного кодексу України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України.

З положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ, частин 7, 8 Сімейного кодексу України вбачається, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.

Тобто такий обов`язок преважає над можливістю платника таке утримання надавати.

Батько є особою молодого віку, працездатним, а тому має можливість надавати кошти утримання дитини поки така навчається.

При визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові КМ України від 26 лютого 1993 р. №146 “Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб”. Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.

Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України.

А тому, враховуючи вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України, те, що обов`язок утримувати дітей, в тому числі і повнолітніх, які продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років виникає в обох батьків в рівній мірі.

Зважпючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач має сплачувати аліменти на утримання дочки в частці від його доходу, а саме в розмірі 1/4 його доходу (заробітку).

Зважаючи на наведені обставини, вважаю, що аліменти в такому розмірі жодним чином не обмежать та не порушать прав відповідача, водночас такий розмір аліментів надасть можливість забезпечувати потреби повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, зі сторони батька.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь держави підлягає стягненню 1331,20 грн. судового збору.

На підставі ст.ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 133, 141, 264, 265, 274-275, 279 ЦПК України, керуючись ст.ст. 180-185 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 )

в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 27 березня 2008 року Жовківським РВ ГУМВС України у Львівській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 )

кошти на утримання (аліменти) повнолітньої дитини, а саме дочки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка продовжує навчання за денною формою у Національному університеті “Львівська політехніка” на факультеті Архітектура та містобудування

в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2

щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 03 вересня 2026 року і до закінчення дочкою, ОСОБА_3 , навчання, тобто до 30 червня 2029 року.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 )в користь держави 1331,20 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Одночасно роз"яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо Львівському апеляційному суду.

Повний текст рішення складено 24.09.2026 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.