Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №443/1576/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Суд: Жидачівський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №443/1576/26

Суддя: СЛИВКА С. І.

Справа №443/1576/26

Провадження №2/443/1171/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

28 вересня 2026 рокуЖидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

представника позивача адвоката Богданова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жидачеві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богданов Олександр Васильович, звернуся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 40000,00 грн. боргу за договором позики, та здійснити розподіл судових витрат.

Позовні вимоги мотивує тим, що 19 березня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 40 000 грн.. Зазначені обставини підтверджуються власноручно написаною відповідачем розпискою від 19.03.2025. Відповідно до умов позики, відповідач зобов`язувався повернути отримані кошти до 01.10.2025. Однак на момент подання позову відповідач позичені гроші так і не повернув, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 06.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, не подав відзиву на позовну заяву, клопотання про проведення судового засідання без його участі не надходило, та не повідомив суд про причину неявки, хоча належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи.

При цьому, ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи в суді за зареєстрованим в передбаченому законом порядку місцем проживання. Направлене на його адресу рекомендоване повідомлення повернуто до суду з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній», що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).

Також, у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України повідомлення відповідача було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Жидачівського районного суду Львівської області).

У зв`язку з цим суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у відсутності відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Оскільки відповідач відзив на позовну заяву не подав, представник позивача не заперечує проти винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно ч.ч.1,2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 16 ЦК України закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

19.03.2025 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 40 000 (сорок тисяч) гривень та зобов`язався повернути до 01.10.2025, що підтверджується оригіналом розписки від 19.03.2025 (а.с.29).

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.

Розписка є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як укладення договору позики, так і його умови, а також, засвідчуючи отримання певної грошової суми.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Одночасно, будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені у позові, відповідачем не надано.

Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що між сторонами виникли та існують договірні правовідносини позики, позичальником не виконані зобов`язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень за договором позики від 19.03.2025.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064, 96 грн..

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує , зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України).

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи:

договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 21.07.2026, укладений між Адвокатським бюро «Богданова» в особі керуючого бюро Богданова Олександра Васильовича та ОСОБА_1 (клієнт) (а.с.30), згідно умов якого за надання правової (професійної правничої) допомоги клієнт сплачує бюро плату за правову допомогу згідно актів виконаних робіт за домовленістю. Остаточна сума визначається сторонами в акті виконаних робіт (п.4.1 договору);

акт виконаних робіт про надання правової (професійної правничої) допомоги ОСОБА_1 у справі про стягнення боргу за договором позики від 25.09.2026, згідно якого АБ «Богданова» було надані наступні послуги: ознайомлення з матеріалами та надання правової консультації щодо можливих способів захисту порушених прав ОСОБА_1 – 500,00 грн.; підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором позики, підготовка та систематизація додатків до позовної заяви, подача позовної заяви – 2000,00 грн.; представлення інтересів ОСОБА_1 у Жидачівському районному суді Львівської області під час судового засідання 07.09.2026 – 1500,00 грн.; представлення інтересів ОСОБА_1 у Жидачівському районному суді Львівської області під час судового засідання 28.09.2026 (передоплата) – 1500,00 грн. Загальна сума – 5000,00 грн. (а.с.31);

квитанція до прибуткового касового ордеру №57 від 25.09.2026, згідно якої ОСОБА_1 оплатив 5500,00 грн. за надання правової допомоги (а.с.32).

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, то такі свідчать про реальність надання ОСОБА_1 Адвокатським бюро «Богданова» Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» правової допомоги в рамках укладеного між ними договору, співмірність із складністю справи, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.12,81,141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка

Оригінал: reyestr.court.gov.ua