Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №443/955/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/955/26

Провадження №2/443/842/26

РІШЕННЯ

іменем України

30 вересня 2026 року м.Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Сливки С.І.,

за участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.,

представника позивача – адвоката Сікори В.Є.,

представника відповідача – адвоката Чорненького Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Сікора Вікторія Євгенівна звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 350 116,57 грн, з яких : 336 116,57 грн — вартість знищеного автомобіля; 14 000,00 грн — витрати на проведення автотоварознавчої експертизи; стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 4501,17 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн..

В обґрунтування поданого позову представник позивача покликається на те, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 14.10.2024, ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 . 31 грудня 2025 року о 18 годині 20 хвилин на автодорозі М-39 Стрий– Тернопіль–Вінниця–Умань–Кропивницький–Знам`янка–Дніпро–Луганськ–Ізварине, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі — ДТП) за участю двох транспортних засобів: автомобіля «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля «Tesla Model Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач, керуючи автомобілем «Tesla Model Y», д.р.н. НОМЕР_3 , здійснюючи поворот ліворуч на неврегульованому перехресті, не переконався у безпечності маневру, не дотримався вимог пп. 2.3 «б», 1.5, 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України та не надав дорогу автомобілю «Volkswagen Jetta», що рухався по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку прямо, — внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Автомобіль «Volkswagen Jetta», д.р.н. НОМЕР_2 , що є власністю ОСОБА_1 , отримав значні механічні пошкодження, внаслідок яких за результатами автотоварознавчого дослідження визнаний таким, що не підлягає доцільному ремонту.

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року у справі № 443/117/26 (провадження № 3/443/121/26) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів).

Крім того, постановою суду у справі № 443/117/26 встановлено, що відповідач на момент ДТП керував транспортним засобом, щодо якого не було укладено чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ОСЦПВ). Факт відсутності у Відповідача чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент скоєння ДТП (31.12.2025) додатково підтверджується відомостями з централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). Згідно з результатами відкритої перевірки чинності полісу внутрішнього страхування за державним реєстраційним номером автомобіля Відповідача («Tesla Model Y», д.р.н. НОМЕР_3 ) станом на дату пригоди, такий поліс у базі МТСБУ відсутній (не знайдено).

З метою досудового врегулювання спору та отримання відшкодування, позивач звернулася із відповідною заявою про здійснення регламентної виплати до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). Однак, листом від 24.03.2026 № 3-01б/5464 МТСБУ правомірно відмовило позивачу у здійсненні виплати. Відмову мотивовано тим, що відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ відшкодовує шкоду, заподіяну майну незабезпеченим транспортним засобом, лише за умови, що сам потерпілий є забезпеченим транспортним засобом (тобто має чинний поліс ОСЦПВ).

Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність позивача також не була застрахована, МТСБУ позбавлене законних підстав для здійснення регламентної виплати. За таких обставин, виключається солідарна чи субсидіарна відповідальність страхових компаній або МТСБУ. Відповідно, єдиним належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення завданої майнової шкоди в повному обсязі безпосередньо з винної особи — відповідача, в порядку загального делікту.

Також зазначає, що відповідач в добровільному (позасудовому) порядку відмовився компенсувати спричинені збитки. Позивач змушена була не користуватися цим автомобілем за призначенням для своїх потреб та цілей сім`ї. Також, відповідач свідомо, безпідставно проігнорував обґрунтовані законні вимоги позивача, з метою захисту своїх порушених прав позивач змушена звернутись до суду із даним позовом. На час та після вказаної ДТП позивач вимушена була відмовитись від звичного способу життя, вона не мала можливості нормально спілкуватись зі своєю родиною і друзями. Усвідомлення того факту, що близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавити себе нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача; сам факт перенесення ДТП викликав душевну біль і завдав душевної травми; особиста вимушена бездіяльність та безпомічність також спричиняли моральні страждання позивачці. З урахуванням характеру та обсягу завданих страждань, їхнього тривалого впливу на якість життя позивача, позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 100 000 грн..

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 19.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін в судове засідання.

Ухвалою від 26.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача – адвокат Чорненький Я.Б. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме визнав позовні вимоги щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача майнової шкоди в розмірі 336116,57 грн. та витрат на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 14000,00 грн.. В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди не визнає, також просить зменшити витрати на правову допомогу заявлені позивачем до 15000 грн.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Volkswagen Jetta» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 (а.с.23 на звороті).

Згідно постанови Жидачівського районного суду Львівської області від 10.02.2026 у справі №443/117/26, яка набрала законної сили 23.02.2026, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (а.с.21-23).

Вказаною постановою встановлено, що 31 грудня 2025 року о 18:20 год. на автодорозі М-39 Стрий – Тернопіль – Вінниця – Умань – Кропивницький - Знам`янка – Дніпро - Луганськ-Ізварине, 41км+350м. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Tesla Model Y», державний номерний знак НОМЕР_3 , здійснюючи поворот ліворуч на неврегульованому перехресті, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не переконався в безпечності маневру, не дав дорогу автомобілю марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_2 під керування ОСОБА_3 , який рухався по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку прямо, у результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відтак, ОСОБА_2 порушено вимоги п.п. 2.3 «б», 1.5, 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (ч.2 ст. 82 ЦПК України).

Таким чином, факт винуватості ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 31.12.2025, є встановленим та не підлягає доказуванню.

Станом на 31.12.2025 транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_3 не мав діючого полісу страхування, що підтверджується роздруківкою із сайту МТСБУ(а.с.25).

Листом-відповіддю від 24.03.2026 Моторно (транспортне) страхове бюро України повідомило ОСОБА_1 про те, що ними було розглянуто її звернення щодо дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка мала місце 31.12.2025 за участю транспортного засобу (ТЗ) марки «Volkswagen», з номерним знаком НОМЕР_2 .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Відповідно до наявної в МТСБУ інформації, по відношенню до транспортного засобу марки «Volkswagen», з номерним знаком НОМЕР_2 відсутній чинний на дату ДТП договір зазначеного виду страхування.

З огляду на зазначене вище, МТСБУ не має правових підстав для здійснення регламентної виплати (а.с.18 на звороті).

20.03.2026 між ОСОБА_1 та судовим експертом Холодцовим Д.В. укладено договір про надання експертних послуг №23057, вартість якої згідно акту наданих послуг №23057 від 02.04.2026 складає 14000,00 грн., яка була оплачена ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією від 02.04.2026 (а.с.12-13,20).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого (автотоварознавчого) дослідження №23057 від 02.04.2026 (а.с.26-44):

1.Ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП (до ДТП 31.12.2025) становить 401 416,57 грн.;

2.Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП становила 1 364667,10 грн.;

3.Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП 31.12.2025 становила 521 210,54 грн.;

4.Ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП 31.12.2025 (в пошкодженому стані) становить 65300,00 грн.;

5.Розмір матеріального збитку (завданої шкоди) пов`язаної з пошкодженням автомобіля «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначену як різниця вартості автомобіля до та після ДТП 31.12.2025 становить 336 116,57 грн.

01.05.2026 позивач звернулася до відповідача із претензією про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 31.12.2025, однак така залишилась відповідачем без належного реагування (а.с.17-18).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Щодо відшкодування майнової шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (п.1. ч.1, ч.3 ст.22 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами ч.1,2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, надавши оцінку аргументам сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується постановою суду, яка набрала законної сили, внаслідок якої позивачу завдано майнової шкоди, розмір якої становить 336116,57 грн.

Крім цього позивачем для визначення розміру завданої шкоди було понесено витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 14000,00 грн.

При цьому, представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення із відповідача майнової шкоди в розмірі 336116,57 грн. та понесених позивачем витрат на проведення експертизи у розмірі 14000,00 грн. визнав у повному обсязі.

З урахуванням установлених обставин справи, визнання позову представником відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди в розмірі 336116,57 грн. та витрат на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 14000,00 грн. підлягають до задоволення

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями), при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року).

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Надаючи оцінку доводам представникам позивача щодо завдання позивачу моральної шкоди, суд погоджується зі обґрунтуваннями завданої моральної шкоди позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу, зокрема те, що відповідач в добровільному (позасудовому) порядку відмовився компенсувати спричинені збитки, позивачка змушена була не користуватися цим автомобілем за призначенням для своїх потреб та цілей сім`ї. На час та після ДТП позивач вимушена була відмовитись від звичного способу життя, оскільки звичайний ритм життя був порушений. Внаслідок істотного пошкодження транспортного засобу, неможливості його експлуатації, необхідності вжиття заходів для захисту порушеного права було порушено звичний життєвий уклад позивача, для відновлення якого необхідні додаткові затрати та зусилля.

Одночасно, зважаючи на сутність моральної шкоди, немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного та фізичного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, а тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України № 6-28008св10 від 13.07.2011 року).

За висновками Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

На переконання суду, визначений представником позивача розмір моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн. є завищеним, і дотримуючись засад розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що обґрунтованим є розмір завданої моральної шкоди 3000,00 грн., оскільки на переконання суду такий розмір моральної шкоди є справедливим і достатнім для компенсації понесених позивачем незручностей внаслідок пошкодження транспортного засобу.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3531,16 грн., виходячи з розрахунку 353116,57 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 4501,17 грн. (сплачені сума судового збору) : 450116,57 грн. (розмір заявлених позовних вимог), що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства (пункт 40). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44). Адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту (пункт 64).

Суд, зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, враховує рішення Європейського суду з прав людини, зокрема: у справах «East/WestAllianceLimitedпроти України» (Заява №19336/04), «Баришевський протиУкраїни» (Заява № 71660/11), «Двойних протиУкраїни» (Заява № 72277/01), «Меріт протиУкраїни» (заява № 66561/01) ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; у справі «Лавентс протиЛатвії» (заява № 58442/00) ЄСПЛ вказав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи:

- Договір про надання правничої допомоги №01/23-04/26 від 23.04.2026 року (а.с.14-16);

- Акт здачі-передачі наданих послуг №1 від 12.05.2026 відповідно до договору про надання правничої допомоги №01/23-04/26 від 23.04.2026 (а.с.9);

- Довідка про підтвердження оплати правничої допомоги від 13.05.2026 (а.с.9 на звороті).

З умов наданого договору, який укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Сікорою Вікторією Євгенівною, вбачається, що предметом цього договору є те, що адвокат зобов`язується надати клієнту юридичні послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується належним чином прийняти та оплатити останні. Юридичні послуги за цим договором включають представництво інтересів клієнта перед підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, у тому числі, але не виключно, у судах у справі про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватця ДТП, матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, яке мало місце 31.12.2025 року.

Загальна вартість договору визначається як сума вартості юридичних послуг, наданих у відповідності до погоджених сторонами замовлень та підтверджується актами надання послуг, підписаними сторонами протягом строку дії договору. Загальна вартість послуг за даним договором становить 30 000,00 грн. (п.3.1 договору). Приймання-передача наданих юридичних послуг здійснюється шляхом підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг (надалі Акт наданих послуг) (п.4.1 договору).

Відповідно до Акту здачі-приймання наданих послуг №1 від 12.05.2026, адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні (правничі) послуги в повному обсязі, а саме: детальний правовий аналіз наданих клієнтом матеріалів, документів та інформації щодо обставин ДТП, яке мало місце 31.12.2025 року; надання усних та письмових юридичних консультацій; підготовка, складання та направлення обґрунтованої досудової вимоги (претензії) винуватцю ДТП з метою мирного (досудового) вирішення спору; підготовка, складання та подання до суду позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, з усіма необхідними додатками згідно з вимогами процесуального законодавства; комплексне представництво інтересів клієнта у суді під час розгляду справи; безпосередня участь адвоката в усіх призначених судових засіданнях; підготовка та подання необхідних поточних процесуальних документів (заяв, клопотань, письмових пояснень, відповідей на відзив, заперечень, тощо); отримання процесуальних рішень у справі.

Вартість наданих послуг на підставі договору про надання правничої допомоги №01/23-04/26 від 23.04.2026 становить 30 000,00 грн..

Як видно із довідки про підтвердження оплати правничої допомоги від 13.05.2026, складеної адвокатом Сікора В., остання зазначає, що ОСОБА_1 здійснено оплату вартості правничої допомоги готівковими коштами в розмірі 30 000,00 грн. в рахунок оплати правничої допомоги відповідно до умов договору №01/23-04/26 від 23.04.2026 за актом наданих послуг №1 від 12.05.2026.

Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання ОСОБА_1 адвокатом Сікорою В.Є. правової допомоги в рамках укладеного між ними договору.

Одночасно суд погоджується із твердженнями представника відповідача про те, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом враховано те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; взято до уваги критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, а також те, що відповідачем визнаються позовні вимоги в частині стягнення із нього майнової шкоди заявленої позивачем.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмету спору та фінансового стану обох сторін.

Відтак, із урахуванням складності справи, яка віднесена до категорії малозначних справ, складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, дотримуючись принципів розумності та співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, з урахуванням кількості та тривалості судових засідань у справі, способу участі представника позивача в судових засіданнях (в режимі відеоконференції), клопотання представника відповідачки про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суми 15 000,00 грн а також те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи слід зменшити, встановивши такий у сумі 15 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) майнову шкоду у розмірі 336 116 (триста тридцять шість тисяч сто шістнадцять) гривень 57 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі гривень) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) 3531 (три тисячі п`ятсот тридцять одну) гривню 16 копійок витрат на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень витрат на проведення експертизи.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка