Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №461/7288/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7288/26

Провадження №3/461/2541/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., захисника – адвоката Мельника О.Д., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце народження - Хмельницька область, с. Загінці, місце роботи - Фізична особа-підпиємець, посада або рід занять - керівник, місце проживання - АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 07.01.2026 виданий УДМС України в Хмельницькій обл., РНОКПП НОМЕР_2

за ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України,

встановив:

згідно протоколу про порушення митних правил та відповідного подання митного органу, 03.07.2026 року Львівською митницею отримано Акт від 05.06.2026 №14/26/19/2318218000 «Про результати документальної невиїзної перевірки стану дотримання ФОП ОСОБА_1 (РКНОПП НОМЕР_2 ) вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 10.10.2025 № 25UA209230095847U0» складений Хмельницькою митницею. За результатами перевірки прийняте Податкове повідомлення-рішення форми «Р» №UA400000202628 від 01.07.2026.

За результатами опрацювання матеріалів документальної невиїзної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (РКНОПП НОМЕР_2 ) за МД від 10.10.2025 №25UA209230095847U0 здійснено митне оформлення, зокрема, товару «високовольтна масштабована установка зберігання енергії; модель - EP12 Plus; марка - FOX ESS; кількість - 15 шт. Технічні характеристики: хімічний склад акумуляторів - LiFePO4 (літій-залізо-фосфатний), номінальна ємність акумуляторної системи - 11,52 кВт•год (11520 Вт/год), номінальна напруга - 384 В, номінальна вихідна потужність - 11,52 кВт (11520 Вт)» (далі - Товар 1), який класифіковано за кодом згідно УКТ ЗЕД 8507600000 та до якого застосовано пільгу за кодом 245 «Товари для відновлення енергетики, відповідно до розділу 936 Митного кодексу України».

В графі 31 МД від 10.10.2025 №25UA209230095847U0 зазначено, що установка зберігання енергії EP12 Plus має номінальну ємність акумуляторної батареї 11,52 кВт•год. Але одиниці вимірювання кВт•год вказують на те, що це не ємність у ампер-годинах (Ah), яка є критерієм для надання/отримання пільги, а номінальна енергія.

Відповідно до пункту 871 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (зі змінами внесеними Законом України від 16.07.2024 року № 3853-ІХ) та пункту 936 Розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України (зі змінами внесеними Законами України від 25.03.2025 року № 4323-ІХ та від 04.12.2025 № 4710-IX), тимчасово звільняються від оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість, серед іншого, товари що ввозяться на митну територію України (у тому числі переміщуються (пересилаються) на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях) для вільного обігу та класифікуються за кодом згідно УКТ ЗЕД 8507600000 (крім установок зберігання енергії потужністю менш як 300 Вт змінного та/або постійного струму та акумуляторів електричних ємністю менш як 100 А*год.).

Згідно УКТЗЕД у товарній позиції 8507 класифікуються «Акумулятори електричні, включаючи сепаратори для них, прямокутної (в тому числі квадратної) або будь-якої іншої форми».

Відповідно до примітки 3 Митного тарифу України до товарної групи 85 УКТЗЕД (далі – Примітка 3 Митного тарифу) у товарній позиції 8507 термін «електричні акумулятори» поширюється на електричні акумулятори, представлені з додатковими компонентами, які сприяють виконанню функції акумулятора зі зберігання і постачання енергією або захищають його від пошкодження, такі як електричні з`єднувачі, терморегулятори (наприклад, терморезистори) і пристрої захисту.

Акумулятори, які складаються з однієї або більше послідовно з`єднаних електрохімічних комірок та електричної схеми для з`єднання комірок між собою, які часто називаються «акумуляторними батареями», класифікуються в цій товарній позиції незалежно від того чи входять або ні до їх складу допоміжні компоненти, які сприяють функції акумулятора зі зберігання і постачання енергії або захищають його від пошкодження, такі як електричні з`єднувачі, терморегулятори (наприклад, терморезистори), електричні схеми захисту акумуляторів та захисні кожухи. Вони класифікуються у цій товарній позиції навіть коли вони призначені для використання з певним пристроєм.

Згідно статті 1 Закону України № 2019-VIII від 13.04.2017 «Про ринок електричної енергії» установки зберігання енергії – це електроустановка, де відбувається зберігання енергії. Електричний акумулятор – це хімічне джерело електричного струму багаторазової дії, особливість якого полягає в зворотності внутрішніх хімічних процесів, що забезпечує його багаторазове циклічне використання (через заряд - розряд) для накопичення електричної енергії та автономного електроживлення різноманітних електротехнічних пристроїв та систем. Тобто, механізм роботи установок зберігання енергії аналогічний до функції електричних акумуляторів, а саме зберігання і постачання енергії.

Оскільки назва товарної позиції 8507 – це «Акумулятори електричні...», то будь-який суб-код (у тому числі 8507600000 – літій-іонні) описує різновиди саме електричних акумуляторів.

Таким чином, у розумінні УКТЗЕД не існує окремого товару «установка зберігання енергії», який би не був електричним акумулятором, інакше він би класифікувався в іншій товарній позиції. Тобто, з точки зору митного законодавства, установка зберігання енергії не є альтернативою електричних акумуляторів, вона є їх різновидом.

Проведений аналіз поданих до митного оформлення товаросупровідних та комерційних документів, інформації зафіксованої під час пропуску товарів через митний кордон України, а також інформації з офіційного сайту компанії FOX ESS дає підстави стверджувати, що високовольтний акумулятор FOX ESS EP12 має наступні характеристики: номінальну ємність 30А•год (Ah), номінальну напругу 384 В та номінальну енергію 11,52 кВт•год. Ці характеристики також вказано на стор.11 інструкції користувача до моделі EP12 Plus, яку можна переглянути на сайті fox-ess.com.

Отже, Товар 1 (високовольтна установка модель - EP12 Plus зберігання енергії з літій-залізо-фосфатним акумулятором ємністю 30 А•год.) не відповідає умовам звільнення від оподаткування (щодо показника ємності), встановленим пунктом 936 Розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України та пунктом 871 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та пільгу за кодом 245 застосовано неправомірно.

Відтак, Товар 1 підлягає оподаткуванню на загальних підставах: ставка ввізного мита – 0%, ставка податку на додану вартість – 20%. Фактурна вартість Товару 1 становить 19110 EUR (з урахуванням дисконту 390 EUR), що у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день прийняття МД до митного оформлення (1 EUR = 48,1386 грн.) становить 919 928,65 гривень. Витрати на доставку товару – 20928,45 гривень. Митна вартість товару обрахована за основним методом і визначена в розмірі – 940 857,10 грн. шляхом додавання до фактурної вартості товару витрат на його доставку. У зв`язку з тим, що ставка ввізного мита – 0%, ПДВ складатиме 188 171,42 гривень.

Таким чином, за результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення пункту 2 частини третьої статті 75, пункту 1 частини першої статті 277, частини 1 статті 281 та пункту 936 Розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України; пункту 190.1 статті 190 та пункту 871 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 188 171,42 грн.

Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною 3 статті 257 Митного кодексу України визначено, що митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено Митним кодексу України оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Згідно ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Підпунктами а, б, г пункту 5, частини 8 статті 257 Митного кодексу України, декларантом вносяться до митної декларації відомості про товари, його найменування, звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар, а також код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до пункту 3.2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. № 651, зареєстрованого в Міністерстві фінансів України 14.08.2012 за № 1372/21684 (із змінами), відомості, заявлені у митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до пунктів 1, 3 та 4 частини 1 статті 266 Митного кодексу України декларант зобов`язаний: - здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; - надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; - у випадках, визначених Митним кодексом України та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Згідно з частиною 8 статті 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 265 Митного кодексу України, декларантом має право виступати: особа, в інтересах та від імені якої здійснюється декларування (утримувач митного режиму в разі прямого представництва).

Відповідно до вимог частини 4 статті 266 Митного кодексу України, у разі декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення утримувачем митного режиму від власного імені або його прямим митним представником передбачену цим Кодексом відповідальність за невиконання обов`язків декларанта, передбачених частиною першою цієї статті, несе утримувач митного режиму.

Декларування товару здійснено ТОВ «Брокерське агентство «КАЯНІС» в особі директора ОСОБА_2 , відповідно до Договору на митно-брокерське обслуговування від 05.08.2025 №59-0825, про що і зазначено у графах 14, 44, 54 вказаної митної декларації.

Відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», для інформації за кодом «1001» зазначається односимвольний код, що відображає статус особи, яка подає митну декларацію, яких може приймати значення: «1» – декларант, який самостійно, у власних інтересах та від власного імені здійснює декларування; «2» – прямий представник; «3» – непрямий представник.

Відповідно до інформації, яка міститься у графі 44 митної декларації типу ІМ40ДЕ від 10.10.2025 № 25UA209230095847U0 (код 1001 – Статус особи, яка подає митну декларацію) заявлено значення «2», яке свідчить про те, що декларування здійснено відповідно до пункту 2 частини 1 статті 265 Митного кодексу України, а особа яка подала митну декларацію має статус прямого митного представника.

Тобто, ТОВ «Брокерське агентство «КАЯНІС» в особі директора ОСОБА_2 виступає прямим представником, а декларантом є ФОП ОСОБА_1 (РКНОПП НОМЕР_2 ) (утримувач митного режиму).

На виклики (вих. митниці №7.4-2/20-03/14/18986 від 17.07.2026 та №7.4-1/20-03/14/ НОМЕР_3 від 24.07.2026) до Львівської митниці стосовно перевірки по вищевказаному факту громадянка ОСОБА_1 не прибула, пояснень стосовно обставин ввезення та митного оформлення товару не надала.

03.08.2026 Львівською митницею отримано лист ФОП ОСОБА_1 від 27.07.2026 №28/07-02, яким повідомила, що остання позбавлена можливості з`явитися до митного органу у визначені в листі Львівської митниці дату та час, оскільки зазначеного листа було отримано 24.07.2026. Львівською митницею повторно надіслано лист-виклику №7.4-1/20-03/14/ НОМЕР_3 від 24.07.2026, який гр. ОСОБА_1 , згідно реєстру поштових відправлень отримала особисто 01.08.2026, однак, у визначені в листі дату та час остання не прибула.

Враховуючи викладене, відповідно до протоколу, митним органом встановлено, що гр. ОСОБА_1 (РКНОПП НОМЕР_2 ), будучи утримувачем митного режиму, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів (податок на додану вартість) на суму 188 171,42 гривень, вчинила протиправні дії, які призвели до заявлення у митній декларації типу ІМ40ДЕ від 10.10.2025 № 25UA209230095847U0 неправдивих відомостей про те, що товар відповідає вимогам пункту 936 Розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України та підлягає звільненню від оподаткування податком на додану вартість.

Зазначені дії кваліфіковано митним органом, як порушення митних правил, передбачене ст. 485 МКУ.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Мельник О.Д. в судовому засіданні факт вчинення правопорушення заперечив з підстав наведених у наданих суду письмових поясненнях. Зокрема, вказав, що підставою для порушення справи про порушення ОСОБА_1 стали матеріали проведеної Хмельницькою митницею документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 одержаний від Хмельницької митниці Акт від 05.06.2026р. №14/26/19/2318218000 «Про результати документальної невиїзної перевірки стану дотримання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вимог законодавства України з питань митної справив частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг та звільнення від оподаткування за митною декларацією від 10.10.2025р. №25UA209230095847U0»

На підставі Акту перевірки, Хмельницькою митницею було прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.07.2026р. №UA400000202628 (надалі – «ППР від 01.07.2026р.»), відповідно до якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання» на суму 188171,42грн, а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 47 042,85 грн.

ППР від 01.07.2026р. оскаржене фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до суду. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2026р. відкрито провадження в адміністративній справі №560/17139/26 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , пред`явленим до Хмельницької митниці, про визнання протиправним та скасування ППР від 01.07.2026р.

На час подання до Галицького районного суду м.Львова цих пояснень спір у адміністративній справі №560/17139/26 Хмельницьким окружним адміністративним судом ще не вирішено і рішення у справі не ухвалено.

Згідно п.56.18. ст.56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Цей же пункт Податкового кодексу України містить норму, відповідно до якої при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

До дня набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №560/17139/26, яка перебуває у провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду, грошове зобов`язання, визначене у ППР від 01.07.2026р., є неузгодженим із всіма наслідками, визначеними Податковим кодексом України. Водночас, висновки контролюючого органу, наведені в Акті перевірки, який був підставою для прийняття ППР від 01.07.2026р. не можуть, на моє переконання, прийматися до уваги під час розгляду справи про порушення ОСОБА_1 митних правил.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Зміст п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України та ч.1 ст.486 Митного кодексу України дає підстави стверджувати, що до вирішення Хмельницьким окружним адміністративним судом спору у адміністративній справі №560/17139/26, у межах якої буде надано оцінку правомірності та обґрунтованості висновків Хмельницької митниці, викладеним в Акті перевірки, цей документ в розумінні ст.495 Митного кодексу України не може бути доказом у справі про порушення ОСОБА_1 митних правил, оскільки використання його як доказу унеможливлює виконання таких завдань провадження у справі про порушення митних правил, як повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Крім цього, зазначає про те, що у провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебували дві адміністративні справи, а саме: справа №560/3423/26, відкрита за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСОЛАР", пред`явленим до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації; справа №560/8008/26, відкрита за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСОЛАР", пред`явленим до Хмельницької митниці, про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.08.2026р., ухваленим у адміністративній справі №560/3423/26, та рішенням цього ж суду від 05.08.2026р., ухваленим у адміністративній справі №560/8008/26, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙСОЛАР" позови було задоволено.

В обох вказаних справах, судом надано оцінку твердженням митних органів про те, що до імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙСОЛАР" товарів не має застосовуватися передбачена законом преференція – звільнення від сплати податку на додану вартість. Як вбачається із змісту згаданих вище рішень, в обох справах суд, задовольняючи заявлені позовні вимоги, дійшов висновку про хибність таких тверджень митних органів та наявність визначених законом підстав для застосування преференції. Підставою для такого висновку було те, що, як встановлено судом, імпортоване Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙСОЛАР" обладнання є саме установкою зберігання енергії, а не акумулятором, як стверджував митний орган.

Відповідно до рішень суду у вказаних адміністративних справах, твердження митного органу про відсутність підстав для застосування преференції стосувалися високовольтних масштабованих установок зберігання енергії марки FOX ESS моделі: EP12 Plus, тобто такого ж обладнання, яке було імпортовано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за вказаною у протоколі електронною вантажною митною декларацією №25UA209230095847U0 від 10.10.2025.

Крім цього, зазначає, що 05.06.2025р. між компанією FOXESS NETHERLANDS BV (надалі також «Продавець») і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , було укладено зовнішньоекономічний договір - контракт №05/06-2-2025 (надалі також – «Контракт»). Відповідно до п.1.1. Контракту Продавець зобов`язався продавати ФОП ОСОБА_1 промислові акумулятори, інвертори, а також інше обладнання у визначений сторонами термін. Згідно п.1.2. Контракту асортимент, кількість, ціна та вартість товару мала визначатися в інвойсах-проформах, які повинні складатися щодо кожної партії товару і вважаються невід`ємною частиною Контракту.

На виконання умов Контракту компанією, 05.06.2025р. між компанією FOXESS NETHERLANDS BV (надалі також «Продавець») і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , було укладено зовнішньоекономічний договір - контракт №05/06-2-2025 (надалі також – «Контракт»). Відповідно до п.1.1. Контракту Продавець зобов`язався продавати ФОП ОСОБА_1 промислові акумулятори, інвертори, а також інше обладнання у визначений сторонами термін. Згідно п.1.2. Контракту асортимент, кількість, ціна та вартість товару мала визначатися в інвойсах-проформах, які повинні складатися щодо кожної партії товару і вважаються невід`ємною частиною Контракту.

За для митного оформлення імпортованого товару митним брокером було сформовано та подано до Львівської митниці ЕВМД від 10.10.2025 р.

У поданій до митного оформлення ЕВМД від 10.10.2025р. митним брокером було вказано про застосування до імпортованого товару: високовольтна масштабована установка зберігання енергії модель ЕР12 Plus, марка FOX ESS (номінальна ємність акумуляторної системи 11,52кВт/год (11520 Вт/год), номінальна напруга – 381В, номінальна вихідна потужність – 11,52кВт (11520 Вт.) нульової ставки ввізного мита та податку на додану вартість.

Вказану преференцію передбачено п.157 розділу IV «Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)» Класифікатору звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012р. №1011. Відповідно до вказаного класифікатора звільнень підставою для застосування пільги (преференції) під кодом «245» є п.871 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та п.936 розділу XXI Митного кодексу України.

Згідно зазначених норм податкового законодавства на період дії в Україні воєнного стану, але не більш як до 1 січня 2026 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість та ввізним митом операцій з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту товари, які класифікуються, зокрема, за кодом УКТ ЗЕД: 85076000 (за виключенням установок зберігання енергії потужністю менш як 300Вт змінного та/або постійного струму та акумуляторів електричних ємністю менш як 100А/год).

Разом з ЕВМД від 10.10.2025р. митним брокером було подано до Львівської митниці низку документів, які дозволяли ідентифікувати вказаний товар, як такий, до якого має застосовуватися пільга (преференція) за кодом «245», а саме: Контракт, висновок Хмельницької торгово-промислової палати №В-27 від 18.09.2025р., висновок Хмельницької торгово-промислової палати №В-26 від 11.09.2025р. Технічні характеристики товару (DATASHEET EP12), рахунок (комерційний інвойс) №NL 202509243 та рахунок проформу (проформу інвойс) №NL-202509243, а також інші документи, необхідні для митного оформлення товару.

По закінченню митного оформлення товари, імпортовані ФОП ОСОБА_1 за ЕВМД від 10.10.2025р., були випущені у вільний обіг на території України без будь-яких обмежень.

Однак, 05.05.2026р., тобто більше ніж через півроку після митного оформлення товарів, імпортованих ФОП ОСОБА_1 за ЕВМД від 10.10.2025р., на підставі наказу Хмельницької митниці №103 від 05.05.2026р. «Про проведення документальної невиїзної перевірки стану дотримання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) вимог законодавства України з питань митної справи», відповідно до п.9 ч.1 ст.336, п.2.ч.3. ст.345 та п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, посадовими особами зазначеного митного органу проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої й було складено вже згаданий вище Акт перевірки, що послугував підставою для порушення провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ст.485 Митного кодексу України

Сукупний аналіз змісту Акту перевірки та Протоколу дозволяє стверджувати, що викладені у зазначених документах висновки є ідентичними. Відмінність полягає лише у тому, що висновки митного органу, наведені в Акті перевірки стали підставою для прийняття ППР від 01.07.2026р., яке, як вже зазначалося вище, оскаржене ФОП ОСОБА_1 до Хмельницького окружного адміністративного суду, а висновки, викладені у протоколі – підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Наведені у протоколі про порушення митних правил твердження про протиправність дій ОСОБА_1 , які призвели до заявлення у митній декларації неправдивих відомостей не ґрунтуються на змістовному дослідженні правових норм, їх системному тлумаченні та викладені без урахування наданих митному органу документів.

Вважає, що підставою для складання протоколу стали хибні, наведені у ньому твердження, які є результатом змішування понять «акумулятор» та «установка зберігання енергії» із застосуванням, при цьому, величин, в яких вимірюється ємність акумуляторів до величин, в яких вимірюється потужність установок зберігання енергії, що й мало наслідком безпідставне ототожнення цих двох груп товарів.

Так, відповідно до п.п.4, п.2 Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування ввізним митом товарів для потреб виробництва та/або ремонту машин механізованого розмінування, товарів, які сприяють відновленню енергетичної інфраструктури України, та щодо окремих особливостей митного оформлення товарів, призначених для потреб безпеки і оборони» від 16.07.2024р. №3854-IX (надалі – «Закон №3854-IX») (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо деяких питань адміністративної відповідальності за порушення митних правил, уточнення порядку виконання окремих митних процедур та усунення термінологічних неузгодженостей»), розділ XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України доповнено пунктом 936 наступного змісту:

«Тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, але не більш як до 1 січня 2026 року, звільняються від оподаткування ввізним митом товари, що ввозяться на митну територію України (у тому числі переміщуються (пересилаються) на митну територію України у міжнародних поштових та експрес відправленнях) для вільного обігу та класифікуються за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 8406 (крім 8406 10 00 00), 8410 (тільки турбіни гідравлічні та їх частини), 8483 40 21 00, 8502 20 40 90, 8502 20 60 90, 8502 20 80 90, 8411 (крім турбогвинтових та турбореактивних двигунів та їх частин), 8501 64 00 00, 8504 40 84 00 (крім інверторних зварювальних апаратів), 8504 40 88 00 (крім інверторних зварювальних апаратів), 8504 40 90 00 (крім інверторних зварювальних апаратів), 8507 60 00 00 (крім установок зберігання енергії потужністю менш як 300 Вт змінного та/або постійного струму та акумуляторів електричних ємністю менш як 100 А/год), 8541 43 00 00, 8537 (крім 8537 10 98 10), 8503 00 99 00 (тільки для вітроенергетичних електрогенераторних установок)».

Згідно Митного тарифу України (Групи 50-97) (Додаток до Закону України "Про Митний тариф України") - Група 85 «Електричні машини, обладнання та їх частини; апаратура для запису або відтворення звуку, телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя» до товарної підпозиції 8507 60 00 00 відносяться акумулятори електричні, включаючи сепаратори для них, прямокутної (в тому числі квадратної) або будь-якої іншої форми, літій-іонні.

Згідно з приміткою 3 до Групи 85 Митного тарифу України, у товарній позиції 8507 термін «електричні акумулятори» поширюється на електричні акумулятори, представлені з додатковими компонентами, які сприяють виконанню функції акумулятора зі зберігання і постачання енергією або захищають його від пошкодження, такі як електричні з`єднувачі, терморегулятори (наприклад, терморезистори) і пристрої захисту. Вони можуть також включати частину захисного кожуха товарів, у яких вони будуть використовуватися.

Зміст п.936 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України (в редакції вказаного вище закону), а також примітки 3 до Групи 85 Митного тарифу України дозволяє стверджувати, що незважаючи на ту обставину, що у товарній позиції 8507 УКТ ЗЕД не зазначаються окремо установки зберігання енергії, однак, такі установки відносяться до цієї товарної позиції, оскільки, -

- по-перше, такий висновок зроблено законодавцем, адже, відсилаючи у п.936 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України на товарну підпозицію УКТ ЗЕД 8507 60 00 00 та встановлюючи виключення щодо застосування запровадженої зазначеною нормою преференції, він чітко вказує, що до установок зберігання енергії, які хоча і відносяться до зазначеної підпозиції, однак мають потужність менше як 300 Вт, пільга не застосовується;

- по-друге, до складу таких установок входять акумулятори електричні, проте, на відміну від акумуляторів, установки зберігання енергії (як вказано у примітці 3) мають додаткові компоненти, що сприяють виконанню функції акумулятора.

Директива Європейського парламенту і Ради 2006/66/ЕС від 6.09.2006р. «Про батареї і акумулятори та про відходи батарей і акумуляторів, а також про скасування Директиви 91/157/ЄЕС», як і УКТ ЗЕД, також прямо не розмежовує акумулятори та установки зберігання енергії. Так, відповідно до визначення, яке міститься у п.1 ст.3 вказаної директиви «батарея» або «акумулятор» означає будь-яке джерело електричної енергії, згенерованої в результаті прямого перетворення хімічної енергії, що складається з одного чи більше первинних (таких, що не перезаряджаються) елементів живлення або з одного чи більше вторинних (таких, що перезаряджаються) елементів живлення.

Відповідно до п.95-2 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії», установки зберігання енергії – це електроустановки, де відбувається зберігання енергії.

Саме певна відмінність установок зберігання енергії від акумуляторів у т.ч. у правовому регулюванні, нечіткі нормативні визначення зазначених пристроїв й призводить до безпідставного їх ототожнення, зокрема, митними органами, і має наслідком донарахування податкових зобов`язань вже після митного оформлення товарів та випуску їх у вільний обіг. Такий підхід суперечить вимогам Закону №3854-IX і є протиправним.

Відповідно до змісту п.936 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України, законодавець чітко розмежовує поняття «установка зберігання енергії» та «акумулятор електричний». Згідно вказаної норми зазначені товари не можуть вважатися ідентичними, тотожними, оскільки до кожного із окремих товарів застосовано різні (окремі) характеристики, за якими встановлено обмеження на застосування передбаченої Законом №3854-IX преференції, а саме:

а) для установок зберігання енергії - показник потужності менш як 300Вт змінного та/або постійного струму;

б) для акумуляторів електричних ємність – менш як 100А/год.

Таким чином, для застосування передбаченої Законом №3854-IX преференції потужність першого із вказаних пристроїв повинна перевищувати 300Вт, а ємність другого має бути більшою 100А/год.

Оскільки вказані вище пристрої є різними за своєю конструкцією і метою використання, а їх технічні параметри вимірюються у різних одиницях: в установках зберігання енергії - у ватах (Вт) (потужність), а в акумуляторах - у ампер/годинах (А/ год) (ємність), під вирішення питання про застосування до них передбаченої Законом №3854-IX преференції, необхідно керуватися показниками потужності (Вт) - для установок зберігання енергії та показниками ємності (А/год) - для акумуляторів.

При цьому відповідно до процитованої норми закону для установок зберігання енергії встановлено критерій лише за потужністю (300Вт і більше), а критерії ємності для них у тексті закону - відсутні. Водночас, для акумуляторів електричних законодавцем встановлено критерій лише за ємністю (100А/год і більше), а критерій потужності для них у тексті закону – відсутні.

Синтаксичний та пунктуаційний аналіз процитованої норми закону дозволяє стверджувати, що застосований законодавцем сполучник «та» виконує функцію єднального сполучника між двома елементами переліку («крім [категорії А] та [категорії Б]»). Це означає, що встановлена Законом №3854-IX пільга не застосовується: або до установок зберігання енергії, що мають потужність менш як 300 Вт, або окремих акумуляторів, що мають ємність менш як 100 А/год. Таким чином, попри наведені у Протоколі твердження одночасна відповідність обом параметрам (потужності та ємності) для одного пристрою Законом №3854-IX не вимагається.

Незважаючи на те, що загалом функції установок зберігання енергії є аналогічними до функцій електричних акумуляторів, а саме - зберігання і постачання енергії, зазначені прилади мають відмінності, які дозволяють їх розрізняти.

Так, електричний акумулятор – це хімічне джерело електричного струму багаторазової дії, особливість якого полягає в зворотності внутрішніх хімічних процесів, що забезпечує його багаторазове циклічне використання (через заряд розряд) для накопичення електричної енергії та автономного електроживлення різноманітних електротехнічних пристроїв та систем. Щодо установки зберігання енергії, то наведене у процитованій вище нормі Закону України «Про ринок електричної енергії» її визначення – «електроустановка, де відбувається зберігання енергії», не у повній мірі дозволяє ідентифікувати відмінність вказаного приладу від електричного акумулятора. Так, установка зберігання енергії має у своєму складі різні пристрої для накопичення та видачі електроенергії, а акумулятор є одним із компонентів такої установки. Установка зберігання енергії (power storage system) - це комплексний (багатокомпонентний) технічний засіб, який включає не лише акумулятор (батарею акумуляторів), але може включати й інші елементи, як-то: контролер заряду - пристрій, який керує процесом заряду акумулятора, запобігаючи його пошкодженню; інвертор (для змінного струму) - перетворювач постійного струму від акумулятора на змінний, який використовується в побутовій техніці; перетворювач постійного струму (для постійного струму) - змінює напругу постійного струму; систему пожежогасіння; інші компоненти - елементи для зв`язку з мережею, захист, систему управління.

Таким чином, установка зберігання енергії призначена для збереження електричної енергії, отриманої з різних джерел (сонячних фотоелектричних модулів, вітрових турбін, електричної мережі) і надання її за потреби, як у режимі мережевого живлення, так і для резервного живлення.

Що ж до акумулятора (electrical battery), то це - окремий пристрій або частина установки, яка зберігає електроенергію в хімічній формі та перетворює її на електричну при використанні. Акумулятор призначений для накопичення енергії для подальшого використання.

З огляду на вищевикладене, ключова відмінність акумулятора від установки зберігання енергії полягає у тому, що акумулятор є основним елементом, який призначений для зберігання електричної енергії, а установка зберігання енергії є цілісною системою, яка включає акумулятор та інше обладнання, що дозволяє ефективно використовувати накопичену енергію, перетворюючи її між формами постійного та змінного струму та керувати зазначеними процесами.

Відповідно до Експертного висновку №В-27, складеного Хмельницькою Торгово-Промисловою палатою 18.09.2025р. (подавався до Львівської митниці разом із ЕВМД від 03.11.2025р.) в результаті проведеного аналізу документів та моніторингу інтернет джерел встановлено, що установки серії ЕР (у т.ч. ЕР12) за характеристиками, зазначеними в технічній документації виробника, в листі підтвердженні виробника - FOX ESS СО.LTD., листі громадського об`єднання «Асоціація фахівців з відновлювальної енергетики», та, приймаючи до уваги комплектність ВМS (інтегрована система управління), наявність системи пожежогасіння, відповідність міжнародним сертифікаціям та можливість масштабування відносяться до систем зберігання енергії.

Як зазначається у Керівництві користувача на установки енергії (УЗЕ) серії EP (Розділ 6. Інформація про продукт) EP є фотоелектричною системою зберігання енергії на основі літій-іонного залізо-фосфатного акумулятора. До того ж, у Технічній специфікації (datasheet) на EP12 високовольтний акумулятор EP12, виробником компанією FOX ESS СО.LTD вказано, що EP12 є високопродуктивною системою акумуляторного зберігання електроенергії, яка забезпечу максимальну гнучкість і підходить для широкого спектру застосувань. Додаткові акумулятори можна встановлювати паралельно, що забезпечує максимальну ємність зберігання.

Як вказано у листі від 22.08.2025р. компанії FOXESS СО LTD - виробника обладнання, що реалізується під торговою маркою FOX ESS, посилання на який міститься у вказаному вище висновку експерта, низка приладів, які виробляються зазначеною компанією, в т.ч. виробів серії ЕР, класифікуються як системи зберігання енергії. У цьому ж листі вказується, що прилади оздоблено системою управління батареєю (ВМS), контрольними модулями та іншими необхідними компонентами, що забезпечують безпечну експлуатацію, моніторинг та управління системою зберігання енергії.

У листі компанії FOX ESS СО.LTD від 25.02.2026р., наведено детальну інформацію про компоненти, з яких складається установка зберігання енергії EP12 (EP12 Plus), а також опис функціонального призначення кожного із таких компонентів та установки в цілому. Відповідно до змісту другого із вказаних вище листів установка зберігання енергії EP12 (EP12 Plus) включає дев`ять різних компонентів, які забезпечують її роботу. При цьому, обладнаний температурним датчиком акумуляторний модуль є лише одним із таких дев`яти компонентів.

Згідно Сертифіката відповідності від 02.09.2025р., виданого органом з оцінки відповідності – ТОВ «ООВ «ПРОМСТАНДАРТ» на підставі протоколу випробувань №0115.01/25Д від 15.01.2025р., виданого ВЛ ТОВ «УКРПРОМЛАБ», установки зберігання енергії торгівельної марки FOXESS у кількості 45 моделей, в т.ч. серії НОМЕР_4 , відповідає вимогам перелічених у сертифікаті ДСТУ і технічних регламентів.

Аналогічного змісту інформація міститься також у Декларації про відповідність від 02.09.2025р., виданій зазначеним вище органом з оцінки відповідності.

У наведених в згаданих вище сертифікаті та декларації переліках відсутня установка ЕР12 (EP12 Plus) (вказана, крім інших, попередня модель цієї установки – ЕР11), як зазначається у вказаному вище листі компанії FOXESS СО LTD, усі вироби серії ЕР класифікуються як системи зберігання енергії. За вказаної обставини наведене у сертифікаті та декларації твердження про те, що установка серії ЕР11 торгівельної марки FOXESS є саме установкою зберігання енергії розповсюджується також і на установки зберігання енергії серії ЕР12 (ЕР12 Plus) цієї ж торгівельної марки.

Згідно п.1 ст.1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», на виконання вимог якого органом з оцінки відповідності й було видано зазначені вище сертифікат і декларацію, документом про відповідність є декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності. У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» оцінка відповідності вимогам технічних регламентів здійснюється у випадках і шляхом застосування процедур оцінки відповідності, які визначені в таких технічних регламентах.

Сертифікат і декларація підтверджують, що в результаті застосування процедури оцінки відповідності, проведеної органом з оцінки відповідності, встановлено, що об`єкти оцінки - установки зберігання енергії марки FOXESS відповідають вимогам технічних регламентів. Тобто наданий заявником для проведення процедури оцінки відповідності товар є саме установою зберігання енергії.

Відповідно до Акту перевірки одним із документів, які використовувалися під час її проведення, та, відповідно, стали підставою для викладених в акті тверджень, а, відповідно, і тверджень, наведених митним органом у Протоколі є лист Державної митної служби України від 31.07.2024р. №15/15-04-02/7/4080 «Щодо митного оформлення установок зберігання енергії».

Вказаний документ містить визначення понять «електричний акумулятор» та «установка зберігання електроенергії». Щодо установок зберігання енергії, то у листі зазначено лише те, що установки зберігання енергії, включаючи зарядні станції та «павербанки» потужністю менш як 300Вт не підпадають під дію Законів України від 16.07.2024р. №3853-ІХ та №3854-ІХ.

Оскільки потужність (енергоємність) імпортованої ФОП ОСОБА_1 високовольтної масштабованої установки зберігання енергії марки FOX ESS (модель ЕР12 Plus) становить 10,36кВт/год, що значно перевищує наведений у Законі №3854 IX та листі митного органу показник, до такої установки цілком правомірно було застосовано визначену законом преференцію. Необхідно, при цьому, наголосити, що у листі Державної митної служби України жодної згади про те , що з метою застосування преференції установка зберігання енергії повинна одночасно відповідати обом параметрам (потужності та ємності).

ОСОБА_1 не заявляла неправдивих відомостей щодо імпортованого нею товару, не надавала документів, що містять такі відомості, не вчиняла інших протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, оскільки передбачену Законом №3854-IX преференцію було застосовано до таких товарів правомірно.

Крім цього вказує на те, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, характеризується виключно умисною формою вини.

Разом із ЕВМД від 10.10.2025р. ФОП ОСОБА_1 було подано до Львівської митниці усі документів, які дозволяли ідентифікувати вказаний товар, як такий, до якого має застосовуватися пільга (преференція) за кодом «245». На підставі ЕВМД від 10.10.2025р. та доданих до неї, перелічених вище документів, саме Львівською митницею, як контролюючим органом, було прийняте рішення про застосування до імпортованого ФОП ОСОБА_1 - високовольтної масштабованої установки зберігання енергії (модель: EP12 Plus, марка: FOX ESS) пільги (преференції) під кодом «245», тобто звільнено його від оподаткування податком на додану вартість та ввізним митом, а тому після завершення митного оформлення зазначений товар було випущено у вільний обіг на території України.

Крім того, як вбачається із змісту Акту перевірки і Протоколу, митними органами не витребовувалися у ФОП ОСОБА_1 будь-які додаткові документи. Крім того, інші документи, які могли б свідчити про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог митного законодавства також митним органом виявлені не були. Тобто, під час здійснення перевірки, за результатами якої було складено Акт перевірки Хмельницькою митницею досліджувалися ті ж самі документи, які було надано ФОП ОСОБА_1 . Львівській митниці під час митного оформлення товарів за ЕВМД від 10.10.2025р. Однак, проаналізувавши вказані документи, різні підрозділи одного державного органу – Державної митної служби, дійшли протилежних висновків. Однак, це відбулося не внаслідок умисних дій ФОП ОСОБА_1 , як вказано у протоколі, а через хибну інтерпретацію норм Закону №3854-IX.

Зазначене є додатковим доказом відсутності у діях ОСОБА_1 умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, та недоведеності митним органом існування такого умислу, як підстави для притягнення ОСОБА_1 до визначеної цією нормою відповідальності.

Відтак, вважає, що Львівською митницею не доведено наявність у діях ОСОБА_1 як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, на підставі чого просить закрити провадження у справі.

Представник митниці у судовому засіданні протокол підтримав.

Заслухавши доводи представника митниці та захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).

Відповідно до положень ст. 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п.23).

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24)

Митні правила - встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом та іншими законами України (п.28).

Товари - це будь-які рухомі речі, у т.ч. ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Частинами 1, 3 ст. 257 МКУ визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від митного органу випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Згідно ч. 1 ст. 485 МК України, відповідальність настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

За твердженням митного органу той факт, що громадянин ОСОБА_1 вчинила інкриміноване йому правопорушення доводиться дослідженим в ході розгляду справи нижченаведеними доказами:

-протоколом про порушення митних правил № 1278/209000/2026 від 05.08.2026 року;

-актом про результати документальної невиїзної перевірки стану дотримання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вимог законодавства України з питань митної справи в частину обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 10.10.2025 №25UA209230095847U0;

-податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2026 №UA4400000202628;

-розрахунком до податкового повідомлення-рішення від 01.07.2026 №UA4400000202628;

-роздруківками митної декларації ІМ40ДЕ №25UA209230095847U0;

-документами наданими митними органами Республіки Польща;

-сертифікатом відповідності зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.PS.25-0796;

-експертним висновком Хмельницької торгово-промислової палати № В-27 від 18.09.2025;

-інвойсом №NL-202509243;

-міжнародною товаро-транспортною накладною;

-контрактом №05/06-2-2025 від 05.06.2025;

-платіжною інструкцією в іноземній валюті №5 від 19.09.2025;

-договором №29-0825 на митно-брокерське обслуговування від 05.08.2025;

-доповідною запискою працівника митного органу.

-доповідною запискою від 05.08.2026 щодо обставин виявлення ознак порушення митних правил, які містять відомості щодо виявлення обставин наведених у протоколі

-листами митних органів щодо збирання інформації.

Вищенаведені докази містять відомості про переміщуваний товар, засвідчують порядок проходження митних процедур та факти подачі митному органу відповідних документів.

Фактично сам зміст відповідних документів поданих суду та порядок проходження митних процедур учасниками провадження не оспорюється. Розбіжності позицій митного органу та сторони захисту стосуються інтерпретації дій ОСОБА_1 в контексті наявності чи відсутності у її діях складу інкримінованого правопорушення.

Оцінюючи зазначені доводи учасників провадження у своїй сукупності, виходжу з наступного.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, є встановлений порядок митного декларування товару або сплата митних платежів у строк та спосіб, встановлений законом.

Об`єктивною стороною даного адміністративного правопорушення, зокрема, є дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом зазначення неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Згідно ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення, серед іншого, характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка його вчинила характеру незаконності дій та свідомого порушення порядку митного декларування товару та сплати митних платежів у спосіб, встановлений законом.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 485 МК України, склад вищевказаного правопорушення полягає саме в умисному заявлені в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Згідно положень ст. 488 МКУ, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 486 МКУ, провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

В силу вимог ст. 508 МК України, у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи, зокрема, опитуються особи, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, інші особи; витребовуються документи, необхідні для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірені їх копії чи витяги з них; вчиняються інші процесуальні дії, під час яких складаються протоколи, форми яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція), притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Надточій проти України" від 15.05.2008.

Згідно ст.6 даної Конвенції:

«Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b)мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

c)захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагати інтереси правосуддя;

d)допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

е) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею-одержувати безоплатну допомогу перекладача».

Крім цього, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ст.486 МК України).

У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак, висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 508 МКУ та ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а фактично являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Водночас, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Стаття 6 Конвенції також встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, враховую те, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред`явлено «кримінальне обвинувачення» у його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися у світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання.

Так, Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

Процес у справі про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).

Отже, адміністративні стягнення у даній категорії справ, мають каральний і стримуючий характер.

Водночас, розмір та вид стягнення у цій категорії справ інколи перевищує розмір покарань, зокрема штрафів, визначених санкцією окремих статей Кримінального кодексу України.

Таким чином, адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 статті 485 МК України може бути віднесене до «кримінального обвинувачення», у розумінні статті 6 Конвенції, із поширенням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній (в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні (в даному випадку на відповідних особах митного органу), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія митного органу не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву у доведеності вини особи.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (у даному випадку митний орган), був спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити усю сукупність фактів, встановлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень, у даному випадку митний орган в особі уповноважених на це осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Як встановлено в ході розгляду справи, факт, спосіб та обставини перевезення товару, зміст поданих митному органу документів, кількість та найменування товарів, що перевозились наведених у протоколі, стороною захисту не заперечуються.

Судом встановлено також наступне.

10.10.2025 ТОВ «БА» КАЯНІС», на підставі договору №59-0825 на митно-брокерське обслуговування, в інтересах ФОП ОСОБА_1 подано митну декларацію ІМ40ДЕ 25UA209230095847U0.

Відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ 25UA209230104733U3 та наданих документів, вантажовідправником/експортером товару виступає компанія – FOXESS NETHERLANDS BV, De Sontdert 24, 5928RV Venlo, вантажоодержувач – ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .

У графі 31 «Високовольтна масштабована установка зберігання енергії. – Модель – ЕР12 Plus. Марка – FOX ESS. Кількість – 15 шт. Технічні характеристики: - хімічний склад акумуляторів – LiFePO4 (літій-залізо-фосфатний). – номінальна ємність акумуляторної системи – 11,52 кВт*год (11512 Вт*год). – номінальна напруга - 384 В. – номінальна вихідна потужність – 11,52 кВТ (11520 Вт.) – Модель EQ4800-S. (4,66 кВт. год.). Марка – FOX ESS. Кількість – 16 шт. EQ 4800 – це високопродуктивна, масштабована система зберігання енергії за допомогою акумуляторів. Модульна конструкція забезпечує максимальну гнучкість, що робить її придатною для широкого спектру застосувань. Додаткові акумулятори можна встановлювати послідовно, що дозволяє досягти максимальної ємності зберігання 41,94 кВт-год. Технічні характеристики: - хімічний склад акумуляторів – LiFePO4 (літій – залізо - фосфатний). – номінальна ємність акумуляторної системи – 4,66 кВт*год, 4.66 кВт (4660 Вт). Стан – нові. Для цивільного використання. Не призначений для використання у військових цілях. Виробник – FOXESS СО., LTD., China.

У графі 36 митної декларації ІМ40ДЕ 25UA209230095847U0 від 10.10.2025 заявлено код митної преференції «245000245».

За митною декларацією ІМ40ДЕ 5UA209230095847U0 від 10.10.2025 здійснено звільнення від сплати вивізного (експортного) мита у розмірі 20% від митної вартості товарів - пільга по сплаті вивізного (експортного) мита становить 310 536,75 грн.

Для застосування митної преференції зі звільненням від сплати вивізного (експортного) мита декларантом було подано:

- сертифікат відповідності зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.PS.25-0796;

- експертний висновок Хмельницької торгово-промислової палати №В-27 від 18.09.2025, згідно якого: установка зберігання енергії ЕР6 – високовольтна масштабована системи зберігання акумуляторних батарей літієвого типу, модульної конструкції потужністю від 5,76 кВт. год. з можливістю масштабування до 23,04 кВт. год.; установка зберігання енергії ЕР12 – високовольтна масштабована система зберігання акумуляторних батарей літієвого типу, модульної конструкції потужність 11,52 кВт. год. з можливістю масштабування до 46,08 кВт. год., за характеристиками, зазначеними в технічні документації виробника, в листі-підтверджені виробника FOXESS CO.LTD., в листі підтвердженні ГО «Асоціація фахівців з відновлювальної енергетики» та беручи до уваги комплексність BMS (інтегрована система управління), наявність системи пожежогасіння, відповідність міжнародним сертифікаціям та можливістю масштабування встановлено, що установки серії ЕР (ЕР6, ЕР12) відносяться до систем зберігання енергії.

Згідно п. 87-1 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, але не більш як до 1 січня 2029 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України (у тому числі переміщення (пересилання) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях) у митному режимі імпорту товарів, визначених пунктом 9-36 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 9-36 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України, тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, але не більш як до 1 січня 2029 року, звільняються від оподаткування ввізним митом товари, що ввозяться на митну територію України (у тому числі переміщуються (пересилаються) на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях) для вільного обігу та класифікуються за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 8406 (крім 8406 10 00 00), 8410 (тільки турбіни гідравлічні та їх частини), 8483 40 21 00, 8502 20 40 90, 8502 20 60 90, 8502 20 80 90, 8502 31 00 00, 8411 (крім турбогвинтових та турбореактивних двигунів та їх частин), 8501 64 00 00, 8504 40 84 00 (крім інверторних зварювальних апаратів), 8504 40 88 00 (крім інверторних зварювальних апаратів), 8504 40 90 00 (крім інверторних зварювальних апаратів), 8507 60 00 00 (крім установок зберігання енергії потужністю менш як 300 Вт змінного та/або постійного струму та акумуляторів електричних ємністю менш як 100 А•год), 8541 43 00 00, 8537 (крім 8537 10 98 10), 8503 00 99 00 (тільки для вітроенергетичних електрогенераторних установок).

Відповідно до положень Митного тарифу України (додаток до ЗУ «Про Митний тариф України»), а саме п.3 групи 85 розділу XVI, - у товарній позиції 8507 термін "електричні акумулятори" поширюється на електричні акумулятори, представлені з додатковими компонентами, які сприяють виконанню функції акумулятора зі зберігання і постачання енергією або захищають його від пошкодження, такі як електричні з`єднувачі, терморегулятори (наприклад, терморезистори) і пристрої захисту. Вони можуть також включати частину захисного кожуха товарів, у яких вони будуть використовуватися. Так, за кодом 8507 обліковується товарна позиція «Акумулятори електричні, включаючи сепаратори для них, прямокутної (в тому числі квадратної) або будь-якої іншої форми». За кодом 8507 60 00 00 підгрупа «літій-іонні».

Таким чином, згідно діючого законодавства, операції з ввезення на митну територію України зокрема такого товару, як «акумулятори електричні літій-іонні» (код УКТ ЗЕД 8507 60 00 00), звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до змісту процитованої норми законодавцем чітко розмежовано поняття «установка зберігання енергії» та «акумулятор електричний». До кожного із зазначених товарів застосовано різні (окремі) характеристики, за якими встановлено обмеження на застосування передбаченої Законом №3854-IX преференції, а саме:

а) для установок зберігання енергії - показник потужності менш як 300Вт змінного та/або постійного струму;

б) для акумуляторів електричних ємність менш як 100А/год.

Таким чином, для застосування передбаченої Законом №3854-IX преференції потужність першого із вказаних пристроїв повинна перевищувати 300Вт, а ємність другого має бути більшою 100А/год.

Згідно акту про результати документальної невиїзної перевірки стану дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 10.10.2025 №25UA209230095847U0 від 05.06.2026 №14/26/19/2318218000, з поміж іншого зазначено, що графі 31 МД від 10.10.2025 №25UA209230095847U0 зазначено, що установка зберігання енергії ЕР12 Plus має номінальну ємність акумуляторної батареї 11,52 кВт. год. Але одиниці вимірювання кВт. год вказуються на те, що це не ємність у ампер-годинах, яка є критерієм для надання/отримання пільги, а номінальна енергія. Проведений аналіз поданих до митного оформлення товаросупровідних та комерційних документів, інформації зафіксованої під час пропуску товарів через митний кордон України, а також інформації з офіційного сайту компанії FOX ESS дає підстави стверджувати, що високовольтний акумулятор FOX ESS ЕР12 має наступні характеристики: номінальна ємність 30А год, номінальну напругу 384 В та номінальну енергію 11,52 кВт год, які також вказані на стр. 11 інструкції користувача до моделі ЕР12 Plus, яку можна переглянути на сайті fox-ess.com. (с. 6-7). що установка зберігання енергії ЕР12 Plus має номінальну ємність акумуляторної батареї 11,52 кВт. год. Але одиниці вимірювання кВт. год вказуються на те, що це не ємність у ампер-годинах, яка є критерієм для надання/отримання пільги, а номінальна енергія. Проведений аналіз поданих до митного оформлення товаросупровідних та комерційних документів, інформації зафіксованої під час пропуску товарів через митний кордон України, а також інформації з офіційного сайту компанії FOX ESS дає підстави стверджувати, що високовольтний акумулятор FOX ESS ЕР12 має наступні характеристики: номінальна ємність 30А год, номінальну напругу 384 В та номінальну енергію 11,52 кВт год, які також вказані на стр. 11 інструкції користувача до моделі ЕР12 Plus, яку можна переглянути на сайті fox-ess.com.

Суд виходить з того, що пункт 9-36 розділу XXI Митного кодексу України розмежовує установки зберігання енергії та електричні акумулятори, встановлюючи для них різні критерії. Для установок зберігання енергії визначальним є показник потужності не менше 300 Вт, тоді як для електричних акумуляторів - ємність не менше 100 А/год. Одночасної відповідності одного товару обом цим показникам законодавство не вимагає.

Відповідно до керівництва користувача установки зберігання енергії (УЗЕ) серії ЕР, технічна характеристика акумулятора EP12 (EP12 Plus), номінальна ємність (А*год) – 30 А-год., номінальна енергія 11,52 кВт. год.

EP12 є установкою зберігання енергії потужністю понад 300 Вт, вона відповідає встановленому для такого виду товару критерію, а тому ТОВ «БА» КАЯНІС», на підставі договору №59-0825 на митно-брокерське обслуговування, в інтересах ФОП ОСОБА_1 подано митну декларацію ІМ40ДЕ 25UA209230085847U0 були підстави для вказання коду преференції «245».

Виходячи з наведеного, суд погоджується з доводами представника ОСОБА_1 – адвоката Мельника О.Д. про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу спрямованого на неправомірне зменшення розміру митних платежів або вчинення будь-яких інших дій, які охоплюються складом інкримінованого правопорушення.

До такого висновку суд приходить виходячи з того, що декларантом своєчасно за встановленою процедурою подано митному органу усі необхідні документи. У свою чергу, наведені вище докази подані стороною захисту та зазначені у письмових поясненнях мотиви вказують на те, що у декларанта були обґрунтовані підстави зазначати у документах поданих митному органу саме той код преференції який було вказано, що свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення.

У свою чергу, даних про свідоме надання недостовірної інформації у документах товаровиробником в ході розгляду справи не здобуто.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 01.07.2026 №UA400000202628, визначено суму податкового зобов`язання 188 171,42 грн та розмір штрафних санкцій 25% в розмірі 47 042,85 грн.

Водночас, згідно п.56.18. ст.56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Цей же пункт Податкового кодексу України містить норму, відповідно до якої при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Так, податкове повідомлення-рішення від 01.07.2026 оскаржене фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до Хмельницького окружного адміністративного суду. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №560/17142/26 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , пред`явленим до Хмельницької митниці, про визнання протиправним та скасування ППР від 02.07.2026.

До дня набрання судовим рішенням у адміністративній справі №560/17139/26 законної сили, грошове зобов`язання, визначене у ППР від 01.07.2026 , є неузгодженим із всіма наслідками, визначеними Податковим кодексом України.

За відсутності обґрунтованих, належних, достатніх, та допустимих доказів, які свідчать про умисел декларанта на неправомірне зменшення розміру митних платежів (шляхом повідомлення неправдивих відомостей про товар) для звільнення від оподаткування, законних підстав для кваліфікації дій особи як порушення митних правил відповідно до ст. 485 МК України в ході розгляду справи не встановлено.

У цьому контексті суд відзначає, що наявність прямого умислу характеризується тим, що винний чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин з порушенням встановленого порядку, зокрема у даному випадку прагне досягти незаконного звільнення або зменшення сплати митних платежів.

За наведених обставин приходжу до висновку, що подані суду митним органом матеріали не доводять наявність у діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони інкримінованого порушення митних правил.

Крім того, приходжу до висновку, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.485 МК України, тобто зовнішні ознаки, встановлені законом про адміністративну відповідальність (Митним кодексом України), у яких проявляється зовні процес вчинення суспільно небезпечного діяння в ході розгляду справи також не доведена належними та допустимими доказами.

Як зазначено у постанові від 08 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а, адміністративне провадження №К/9901/21241/18) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що в ході розгляду справи не здобуто належних та допустимих доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, враховуючи вимоги закону щодо того, що усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягається до відповідальності, на підставі ретельного аналізу доказів у справі, приходжу до висновку про відсутність у діях особи відносно якої складено протокол складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.527 МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

З урахуванням наведених вище доводів та мотивів, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 458, 459, 461, 485, 486, 527, 528 МК України,

постановив:

Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 485 МК України закрити.

Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.

Суддя Стрельбицький В.В.