Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №463/6154/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №463/6154/26

Провадження № 2/461/3508/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Кремінець К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1622-2359 від 05.11.2025 в розмірі 70865,55 грн. та судовий збір - 2662,40 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 05.11.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту ( creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1622-2359. Кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали у вигляді електронного документа у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію». На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А 8708, для підписання кредитного договору №1622-2359 від 05.11.2025, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 5700 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період* - 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; промо-ставка - 0,20 % в день; знижена % ставка - 1,00 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення Договору. 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Також, Додатковою угодою №1 від 08.11.2025, Додатковою угодою №2 від 18.12.2025 та Додатковою угодою №3 від 04.01.2026 до Договору про відкриття кредитної лінії №1622-2359 від 05.11.2025 Кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит на суму 2000 грн., на суму 17300 грн. та на суму 5000 грн. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Проте, відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання за таким не виконала належним чином, відтак, станом на 05.05.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 70 865,55 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 24939,36 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 30176,19 грн.; заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК - 15000 грн; заборгованість по комісії - 750 грн. Кредитодавець відповідно до умов кредитного договору направив позичальнику вимогу про усунення порушень умов кредитного договору, однак така останнім проігнорована. Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задоволити.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02.07.2026 справу передано за підсудністю на розгляд до Галицького районного суду м. Львова.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026 визначено головуючого суддю Зубачик Н.Б.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.09.2026 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача та надано відповідачу час на підготовку та скерування відзиву на позовну заяву.

14.09.2026 представник відповідача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог та вирішити питання про розподіл судових витрат: стягнути із ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема по оплаті послуг за надання правової допомоги у розмірі 6500 грн. В обгрунтування відзиву покликається на те, що тягар доведення обгрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. На підтвердження факту перерахування кредитних коштів, позивач надав довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1622-2359 від 05.11.2025 та довідку ТОВ «Фінансова компанія «Контрактний Дім», проте, з вказаних довідок неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних по здійсненій операції, за яким здійснювався переказ. Відтак, вважає вказані довідки не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів, а у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки позивач не заявляв клопотання про витребування інформації про належність платіжної картки відповідачу та підтвердження зарахування на таку грошових коштів у розмірі 5700 грн., 2000 грн., 17300 грн., 5000 грн. Разом з тим, представник покликаючись на практику Верховного Суду та норми законодавства, вказує, що доказами надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Однак, позивачем такі докази не надані, зокрема, розрахунок заборгованості не містить даних про осіб, повноважних на його видання із зазначенням прізвища та посади, відповідальних за здійснення бухгалтерської операції і правильність її оформлення. Такий розрахунок заборгованості є текстовою роздруківкою даних у виді таблиці, повинен бути оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім цього, зазначає, що до позовної заяви не було долучено будь-яких доказів, які підтверджують використання електронного підпису саме відповідачем чи надходження вказаного електронного підпису на номер телефону, що належить відповідачу. Водночас, незважаючи на недоведеність позовних вимог, сторона відповідача вважає, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає нормам закону та договору позики. Зокрема, щодо встановлення обов`язку оплати комісії за укладення кредитного договору, а саме умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугами є нікчемною відповідно до ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, передбачена сплата позичальником комісії за надання кредиту 4500 грн., яка нараховується за ставкою 15,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту є нікчемною. Крім цього вважає, що заявлені до стягнення нараховані позивачем відсотки є явно завищеними, вони створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності, а відтак є несправедливими умовами в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також, у відповідності п.8 ч.3 ст.178 ЦПК України, зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить загалом 6500 грн., що складається з витрат на правову допомогу.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Повідомлення сторін про розгляд справи був здійснений шляхом скерування судових повісток на поштову та електронну адреси сторін.

Позивач у визначений процесуальний строк відповіді на відзив не подав та інших заяв до суду від нього не надходило.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 05.11.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту ( creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1622-2359 продукту «MiniKasa» /а.с.176-198/.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

На виконання зазначених вимог, відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор А 8708, для підписання кредитного договору №1622-2359 від 05.11.2025.

Відповідно до п.4.1., 4.2 договору загальний розмір кредиту за цим Договором становить 5700,00 грн., дата надання кредиту 05.11.2025.

Згідно із п.4.8 договору базовий період складає 30 календарних днів.

Відповідно до п.4.10 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Пунктом 4.14 договору встановлено, що строк кредитування становить 365 календарних днів, дата повернення (виплати) кредиту 04.11.2026.

Пунктами 4.15, 4.17 договору, визначено реальну річну процентну ставку, яка складає 3181,68 %, денна процентна ставка складає: 0,918 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає: 24790,65 грн.

Згідно із п.4.18. Договору, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Договору складають 19090,65 грн. та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу Кредиту.

Невід`ємною частиною цього Договору є додатки: Правила відкриття кредитної лінії, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором відповідно до Методики НБУ (п. 12.22).

До Договору про відкриття кредитної лінії №1622-2359 від 05.11.2025, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем, позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, які підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А8708.

Додатковою угодою від 08.11.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1622-2359 Кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит на суму 2000 грн. /а.с.77-82/.

Крім того, Додатковою угодою від 18.12.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1622-2359 Кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит на суму 17300 грн. /а.с.70-75/.

Також, Додатковою угодою від 04.01.2026 до Договору про відкриття кредитної лінії №1622-2359 Кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит на суму 5000 грн. /а.с.63-68/.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, а відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання нею грошових коштів.

Факт видачі кредитних коштів на номер особистого електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 зазначеного відповідачем у договорі підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та довідками ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» /а.с.61, 83-86/.

Однак, відповідач всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушила вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Таким чином, станом на 05.05.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 70 865,55 грн., а саме: основний борг - 24939,36 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 30176,19 грн.; заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК - 15000 грн; заборгованість по комісії - 750 грн. /а.с.55-59/.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено парафом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У своїй постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Таким чином, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1622-2359 від 05.11.2025 у формі електронного документа, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А8708».

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», пройшла реєстрацію на офіційному веб-сайті товариства. При цьому, відповідач не обмежилася лише отриманням тексту договору, а вчинила послідовність дій, необхідних для укладення електронного правочину, зокрема пройшла ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, зазначила персональні дані та номер мобільного телефону, зазначила реквізити платіжної картки, отримала одноразовий ідентифікатор та використала його для підписання договору і супутніх документів.

Крім того, після укладення первісного договору між сторонами були укладені Додаткові угоди №1 від 08.11.2025, №2 від 18.12.2025 та №3 від 04.01.2026, за умовами яких відповідачу надавалися додаткові кредитні кошти у відповідному розмірі 2 000 грн, 17 300 грн та 5 000 грн.

Отже, поведінка відповідача після укладення договору також об`єктивно підтверджує прийняття нею умов кредитування та існування між сторонами відповідних договірних правовідносин.

Таким чином, підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомилася перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.

Посилання представника відповідача на недоведеність факту використання саме відповідачем одноразового ідентифікатора суд відхиляє, оскільки належних і допустимих доказів того, що договір укладався іншою особою, а персональні дані, номер мобільного телефону та реквізити платіжної картки використовувалися без відома відповідача, матеріали справи не містять.

Також відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про звернення до позивача, банківської установи або правоохоронних органів із приводу неправомірного використання її персональних даних чи платіжного засобу.

Таким чином, доводи сторони відповідача у відзиві є безпідставними, оскільки факт укладення договору підтверджений належними та допустимими доказами, які відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Разом з тим, факт про перерахунок кредитних коштів відображений у довідці ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та довідках ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім». Зазначені докази в сукупності є достатніми для підтвердження факту перерахування коштів саме відповідачу, оскільки платіжна картка є індивідуальним платіжним засобом, а відомості про її номер були зазначені при укладенні договору. Обов`язок доведення факту належності картки іншій особі в силу ст. 81 ЦПК України покладається на відповідача, однак таких доказів суду не надано. Твердження у відзиві про те, що довідки позивача не є належним доказом, спростовується тим, що такі оцінюються судом у сукупності з іншими доказами, що узгоджується з вимогами ст. 89 ЦПК України.

Крім цього, розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, вона мала право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористалася.

Судом також встановлено, що відповідач здійснювала часткові платежі за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості, підписаним уповноваженою посадовою особою позивача та скріпленим печаткою фінансової установи. Вчинення відповідачем таких платежів після укладення договору є додатковим доказом того, що вона визнавала існування між сторонами кредитних правовідносин та виконувала взяті на себе договірні зобов`язання хоча б частково.

При цьому, законодавством у сфері споживчого кредитування встановлено спеціальні вимоги до визначення та розрахунку загальної вартості кредиту, процентної ставки та інших платежів. Законодавчі зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», зокрема встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1 відсоток.

З Договору про відкриття кредитної лінії №1622-2359 від 05.11.2025 вбачається, що визначена сторонами стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів та 0,74 % за кожен день користування кредитом починаючи зі 181-го дня.

Таким чином, визначений договором розмір денної процентної ставки сам по собі не перевищує встановленого законом максимального показника.

Відтак, посилання сторони відповідача на те, що погоджений сторонами розмір процентів є несправедливим, саме по собі не є достатньою підставою для невиконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми та обставини справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, доказів погашення заборгованості за таким відповідачем суду не надано, відтак суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в розмірі 24939,36 грн. та заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 30176,19 грн.

Разом з тим, позивачем, в розмір заборгованості за кредитним договором №1622-2359 від 05.11.2025, заявленої у позові, крім заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, включена заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 15000 грн. та заборгованість по комісії у розмірі 750 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору №1622-2359 від 05.11.2025 та додаткових угод до такого свідчить про те, що комісія за надання кредиту, встановлена в п. 4.11 такого, а в додаткових угодах у п.2.6. таких є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору та додаткових угод не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.

Оскільки положення кредитного договору №1622-2359 від 05.11.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, відтак, суд вважає, що нарахована відповідачу заборгованість по комісії за надання кредиту в сумі 750 грн. не підлягає до стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 визначено, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, у пункті 8.38 постанови зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по даний час.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено 05.11.2025, тобто під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З огляду на вищевказане, стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, що становить 15000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, доказів погашення заборгованості за укладеним кредитним договором суду не надано, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення та стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 55115,55 грн. (70865,55 грн. (загальна сума заборгованості) - 15000 грн. (заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України) - 750 грн. (заборгованість по комісії) = 55115,55 грн.).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2070,68 грн. (з розрахунку 55115,55 грн./ 70865,55 грн. х 2662,40 = 2070,68 грн.).

Окрім того, згідно п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_2 у відзиві просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, зокрема по оплаті послуг за надання правової допомоги у розмірі 6500,00 грн.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження наявності витрат на правову допомогу стороною відповідача не долучено Договір про надання правової допомоги, акту приймання - передачі, а також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу, відтак суд дійшов висновку, що вимога відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1622-2359 від 05.11.2025 в розмірі 55115 (п`ятдесят п`ять тисяч сто п`ятнадцять) грн. 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» сплачений судовий збір в розмірі 2070 (дві тисячі сімдесят) грн. 68 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598, електронна адреса: esud@creditkasa.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Зубачик Н.Б.