Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №461/5381/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5381/26

Провадження № 2/461/3411/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Кремінець К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в:

представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №35724 від 13.11.2019 в розмірі 15488,92 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2622,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 13.11.2019 між ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №35724, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до п.п. 2.1, 2.1.1 кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі (загальному розмірі) 13334 гривень на споживчі потреби. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначених умовами кредитного договору. Згідно положень договору сторони погодили, що кредит надається в безготівковій формі і може бути наданий безпосередньо позичальнику та/або шляхом перерахування коштів на рахунки третіх осіб, якщо позичальник має грошові зобов`язання перед такими особами та/або шляхом погашення заборгованості позичальника перед кредитодавцем за іншим кредитним договором. Позичальник, підписанням цього договору, підтвердив, що до підписання цього договору отримав для ознайомлення проект договору про споживчий кредит у паперовому та електронному вигляді, всі умови йому зрозумілі, він погоджується їх виконувати вільно без будь якого примусу. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в сумі 15488,92 грн., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 10178,67 грн., заборгованість за відсотками - 4470,25 грн. та заборгованість за пенею - 840 грн. 12.10.2020 ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №20201012, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС», включно і до відповідача за кредитним договором №35724 від 13.11.2019. Відтак, відповідач перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» має невиконані зобов`язання з повернення кредитних коштів, які в добровільному порядку не виконує, що зумовило звернення до суду з відповідним позовом та стягнення заборгованості в судовому порядку.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.08.2026 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Крім того, ухвалою суду витребувано в АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ: 00032129; адреса: 01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г) інформацію, а саме: чи є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником банківської карти за номером № НОМЕР_2 ?; чи надходили кошти в розмірі 10000,5 грн. на рахунок банківської картки № НОМЕР_2 в період з 13.11.2019 по 18.11.2019?; надати виписку руху коштів по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 13.11.2019 по 18.11.2019 включно.

26.08.2026 на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2026 АТ «Ощадбанк» надало інформацію, про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_3 та на такий було зарахування коштів в сумі 10000,50 грн. за період з 13.11.2019 по 18.11.2019 включно.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.09.2026 розгляд справи відкладено та надано відповідачу час на підготовку та скерування відзиву на позовну заяву.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Повідомлення сторін про розгляд справи було здійснено шляхом скерування судових повідомлень на їх поштову та електронну адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від нього не надходило.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 13.11.2019 між ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №35724, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі (загальному розмірі) 13334 гривень на споживчі потреби, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у договорі /а.с.22-27/.

Позичальник підтвердив, що до підписання даного договору, кредитодавець заздалегідь у письмовому вигляді ознайомив його з: інформацією, що необхідна була для отримання споживчого кредиту позичальником, яка містила наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця; інформацією, наведеною в паспорті споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)), форма якої передбачена Законом України «Про споживче кредитування»; інформацією про необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), та про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами; інформацією про кредитодавця, його місцезнаходження; інформацією, наведеною у правилах; іншою інформацією про умови кредитування; інформацією про реальну річну процентну ставку, а також про орієнтовну загальну вартість кредиту та інших послуг кредитодавця; інформацією, зазначеною в частині другій статті 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.1.2 кредитного договору).

Пунктом 2.1.1 кредитного договору визначено, що сума кредиту надається позичальнику шляхом перерахування з поточного рахунку кредитодавця наступному порядку: у розмірі 10000,50 гривень на поточний рахунок/картку позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у банку: код банку 325796-АТ Ощадбанк (Львівська обл.); у розмірі 3333,50 гривень на поточний рахунок № НОМЕР_4 Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Проксіма», ідентифікаційний код: 33592726, відкритий у АТ "Укрексімбанк", МФО 322313, з метою оплати позичальником страхових платежів (страхових сум) встановлених договором добровільного страхування №PR136214 від 13 листопада 2019 року.

Відповідно до п.2.2 кредитного договору, днем надання кредиту вважається день перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами, вказаними в п.3.1. цього договору. Типом кредиту за цим договором є кредит.

Згідно п.3.1.1 кредитного договору, перебіг строку, на який надається кредит, розпочинається з моменту підписання цього договору і перерахування коштів кредитодавцем за реквізитами, вказаними в п.3.1 цього договору та складає 24 тижні. Строк правомірного користування кредитом закінчується відповідно до Графіку платежів.

Пунктом 3.1.2 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю - 210,00 % (процентів) річних від суми кредиту. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредиту, зазначеного в п. 3.1.1 даного договору.

Крім того, 13.11.2019 відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, інші правові аспекти /а.с.29-31/.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до інформації, наданої АТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_3 та на такий було зарахування коштів в сумі 10000,50 грн. за період з 13.11.2019 по 18.11.2019 включно /а.с.117-118/.

Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС» виконало свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти на банківський рахунок в сумі 10000,50 грн., який він вказав при укладенні кредитного договору. Факт отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1

12.10.2020 між ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №20201012, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками /а.с.72-80/.

На виконання вимоги даного договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перерахувало на рахунок отримувача ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС»284346,76 грн. та відповідно були здійснено передачі реєстру боржників, що підтверджується копією платіжної інструкції №19969 від 16.10.2020 /а.с.83/.

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №20201012 від 12.10.2020, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №35724 від 13.11.2019 /а.с.81/.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором №35724 від 13.11.2019, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань утворилась заборгованість, яка становить 15488,92 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10178,67 грн., заборгованість за відсотками - 4470,25 грн. та заборгованість за пенею - 840 грн. /а.с.46-49/.

10.07.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на адресу відповідача направлено досудову вимогу, в якій повідомлено про відступлення права вимоги від ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», та зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості за Договором №35724 від 13.11.2019, яка становить 15488,92 грн. /а.с.84/.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 14 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.

Враховуючи викладені вище норми та обставин справи, суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №35724 від 13.11.2019.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, доказів погашення заборгованості за таким відповідачем суду не надано, суд вважає, що позивач набув права щодо стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц (провадження № 61-26417св18) викладена правова позиція, що «за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

При цьому, відповідач, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також не надав свого розрахунку заборгованості, який би містив інший розмір заборгованості.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просив стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

В даному випадку позивач підтверджує понесення ним витрат на професійну правничу допомогу наступними доказами, а саме: договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, який укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; актом №28 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 10.07.2026; детальним описом від 10.07.2026 наданих послуг до акту №28 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, в якому зазначено види послуг та кількість затрачених годин; копією ордера на надання правничої допомоги серії ВС №1381377 від 02.07.2025 /а.с.10, 89-91/.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК України встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), а також суд враховує те, що вказана категорія справи є справою малозначною, незначної складності, а також наявність усталеної судової практики в аналогічних справах, тому написання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, і як наслідок сума 8000 грн. витрат є завищеною. Відтак, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що витрати у заявленому розмірі підлягають зменшенню з 8000 грн. до 2000 грн., що, на переконання суду, буде справедливим та співмірним розміром. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 215, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №35724 від 13.11.2019 в розмірі 15488 (п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження: 79029, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 35234236, електронна пошта: info@kredyt-kapital.com.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Зубачик Н.Б.