Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №335/8300/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/8300/26 2/335/4261/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі — позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі — відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2109627900168 від 06 квітня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2109627900168. Згідно з умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 4 500,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту становить 16 днів, а граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) — 365 днів (1 рік).

Первісний кредитор повністю виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши кредитні кошти відповідачу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену в заяві-анкеті, що підтверджується довідкою платіжної організації ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 12.01.2026 року.

Усупереч умовам договору та графіку платежів, відповідач не здійснив своєчасного повернення отриманих коштів та не сплатив нараховані проценти у повному обсязі.

У подальшому відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом укладення договорів відступлення права вимоги (факторингу):

— 01.12.2021 року укладено Договір факторингу № 1-12 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»;

— 10.01.2023 року укладено Договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»;

— 10.03.2026 року укладено Договір про відступлення прав вимоги № 10-03/26 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань станом на момент звернення до суду заборгованість за розрахунком становить 79 533,90 грн. Враховуючи норму ч. 1 ст. 13 ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених вимог, а також принципи розумності та пропорційності, позивач обмежив позовні вимоги процентами, нарахованими станом на 31.01.2022 року, та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 57 444,30 грн, з яких: 4 500,00 грн — заборгованість за тілом кредиту, 52 944,30 грн — заборгованість за процентами.

Позивач, посилаючись на приписи ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України щодо заміни кредитора у зобов`язанні, а також ст. ст. 526, 610, 611 та 1054 ЦК України, які встановлюють обов`язок належного виконання зобов`язань за кредитним договором та правові наслідки їх порушення, просить суд стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати за відсутності представника ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, місце проживання якого зареєстроване на тимчасово окупованій території Запорізької області, про час та місце судового засідання повідомлений оголошенням на офіційному вебпорталі судової влади України, в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позов не подав.

Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 був укладений у письмовій (електронній) формі кредитний договір № 2109627900168.

Також відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2109627900168Z від 06.04.2021 року підписано Паспорт споживчого кредиту та Заяву-анкету клієнта, у яких сторони погодили істотні умови кредитування.

На виконання умов договору первісний кредитор перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 4 500,00 грн на його банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 12.01.2026 року.

Таким чином, ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» виконало зобов`язання щодо надання кредиту за кредитним договором № 2109627900168 від 06.04.2021 року в сумі 4 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язається повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З кредитного договору № 2109627900168 від 06.04.2021 року, укладеного між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 , випливає, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам Закону України «Про електронну комерцію» та чинного законодавства України.

01.12.2021 року було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109627900168.

10.01.2023 року було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109627900168.

10.03.2026 року було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/26, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2109627900168 від 06.04.2021 в загальному розмірі 79 533,90 грн, з яких 4 500,00 грн – заборгованість за простроченою до повернення сумою кредиту (тіло кредиту), 75 033,90 грн - прострочені проценти за користування кредитом.

Враховуючи викладене, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло статусу нового кредитора стосовно відповідача за Договором № 2109627900168 від 06.04.2021 року у розумінні ст. ст. 512, 514 ЦК України та умов договорів про відступлення права вимоги.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором № 2109627900168 від 06.04.2021 року належним чином не виконував, повернення суми кредиту та сплату процентів у визначені строки не здійснив.

За змістом частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надав, складений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами не спростував.

Перевіривши складений позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 57 444,30 грн, з яких 4 500,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 52 944,30 грн — заборгованість за процентами (зменшивши суму вимог за процентами з міркувань розумності та пропорційності).

Суд зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів у розмірі 52 944,30 грн є меншою від суми процентів, обчисленої відповідно до умов п. 1.4 та п. 1.9 Договору за 365 днів, та суми процентів, право вимоги сплати яких набув позивач за договором факторингу.

Керуючись ч. 1 ст. 13 ЦПК України, згідно з якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог у визначеному позивачем розмірі — 57 444,30 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підтвердження сплати судового збору позивачем надано платіжне доручення № 0664840013 від 25.06.2026 року на суму 2 662,40 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Взаємовідносини між позивачем та особою, що надає правову допомогу, регулюються Договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеним між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (Виконавець). На виконання умов Договору надано копію Заявки на надання юридичної допомоги № 317 від 01.06.2026 року та Витяг з Акта № 38 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026 року, згідно з яким вартість наданих послуг визначена у розмірі 16 000,00 грн (надання усної консультації — 4 000,00 грн, складання позовної заяви — 12 000,00 грн).

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

У постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши надані позивачем на підтвердження факту понесення ним витрат на правничу допомогу документи, суд вважає, що відображена у таких документах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, оскільки ця справа належить до категорії малозначних справ незначної складності, а сформована у цій категорії справ судова практика є усталеною та не потребує довготривалого вивчення.

Урахувавши незначну складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги позивачу, очевидну непропорційність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з предметом спору, суд вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до 5 000,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76–81, 141, 223, 247, 259, 263–265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ідентифікаційний код 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, оф. 521) заборгованість за кредитним договором № 2109627900168 від 06 квітня 2021 року в розмірі 57 444 (п`ятдесят сім тисяч чотириста сорок чотири) гривні 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ідентифікаційний код 42640371) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Копію заочного рішення надіслати сторонам. Відповідача повідомити про ухвалення цього рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади України з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Стеценко