Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №335/12454/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/12454/25 2/335/874/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання — Добрянського Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі — ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 (далі — відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 23 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі — ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит № 73379699 (далі — Кредитний договір).

Кредитний договір укладено в електронній формі через вебсайт первісного кредитора (https://mycredit.ua/ua/documents-license/) шляхом обміну електронними повідомленнями із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (код 33431) відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Перед укладенням договору відповідач ознайомився з умовами кредитування, паспортом споживчого кредиту та Правилами надання коштів у кредит, які є публічною офертою.

Відповідно до умов Кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 30 днів (зі строком повернення до 21 лютого 2025 року) зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 0,500% на день та комісії за надання кредиту в розмірі 15,00% від суми кредиту (1 500,00 грн). Зобов`язання з надання кредиту первісний кредитор виконав у повному обсязі шляхом перерахування коштів на електронний платіжний засіб відповідача № НОМЕР_1 через платіжну установу ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС».

22 квітня 2025 року відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на суму 3 560,00 грн, які були зараховані в рахунок зменшення основної суми боргу (тіла кредиту), унаслідок чого залишок непогашеного тіла кредиту склав 6 440,00 грн. Після 22 квітня 2025 року відповідач зобов`язання за Кредитним договором не виконував.

26 червня 2025 року позивач на підставі Договору факторингу № 27/03/25, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 27 березня 2025 року, набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 73379699 у загальному розмірі 14 240,00 грн.

Загальний розмір заборгованості відповідача станом на день звернення з позовом становить 14 240,00 грн, з яких 6 440,00 грн — заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 1 500,00 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом; 4 800,00 грн — заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом; 1 500,00 грн — комісія за надання кредиту.

Позивач вказує, що відповідач зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконував, допустив прострочення платежів, а після відступлення права вимоги жодних коштів на погашення заборгованості не сплатив. Посилаючись на норми ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 599, 610–612, 625, 626, 638, 1049, 1054 ЦК України та положення Закону України «Про електронну комерцію», позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 14 240,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою судді від 29 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив справу розглядати за відсутності представника товариства, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

На підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України суд ухвалив здійснювати заочний розгляд справи за наявними матеріалами. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

23 січня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит № 73379699 в електронній формі. Кредитний договір укладено через вебсайт (https://mycredit.ua/ua/documents-license/) із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (код 33431). Перед укладенням Договору відповідач ознайомився з умовами кредитування, паспортом споживчого кредиту та Правилами надання коштів у кредит.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 30 днів (до 21.02.2025) зі сплатою процентної ставки 0,500% на день та комісії за надання кредиту в розмірі 15,00% (1 500,00 грн). Перерахування коштів у сумі 10 000,00 грн на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 03.11.2025 № КД-000074210/ТНПП.

22 квітня 2025 року відповідач сплатив 3 560,00 грн у рахунок часткового погашення основної суми боргу, унаслідок чого залишкова заборгованість за тілом кредиту зменшилася до 6 440,00 грн.

26 червня 2025 року позивач на підставі Договору факторингу № 27/03/25, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 27 березня 2025 року, набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 73379699 у загальному розмірі 14 240,00 грн, що підтверджується реєстром боржників № 8 від 26 червня 2025 року та актом прийому-передачі права вимоги до відповідача за Кредитним договором № 73379699.

Заборгованість відповідача за розрахунком позивача становить 14 240,00 грн (6 440,00 грн — тіло кредиту, 1 500,00 грн — відсотки, 4 800,00 грн — проценти за понадстрокове користування за п.п. 2.2, 10.5.1 Договору, 1 500,00 грн — комісія).

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 вказували, що умови кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, якщо банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх послуг.

Разом з тим у даній справі комісія в сумі 1 500,00 грн визначена п.п. 2.2.4 Договору як одноразова комісія за надання кредиту (15,00% від суми кредиту), яка була включена до загальної вартості кредиту, розрахована відповідно до Постанови Правління НБУ від 08.06.2017 № 49 та зафіксована в Паспорті споживчого кредиту до укладення Договору. Оскільки погодження зазначеної комісії відбулося при підписанні Договору відповідно до умов Закону України «Про споживче кредитування», вимоги про її стягнення є обґрунтованими.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 205, 207, 639 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» договір, укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Договір про споживчий кредит, укладений в електронній формі, підписується із застосуванням електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом установлено, що відповідач підтвердив свою згоду на укладення Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора (33431), чим висловив свідому волю на виникнення кредитно-правових зобов`язань.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За ст. 1082 ЦК України неотримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконання грошового зобов`язання. Права вимоги позивача належним чином підтверджені Договором факторингу № 27/03/25 та Реєстром боржників № 8.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Розрахунок заборгованості, складений позивачем, відповідач не спростував, не надав власного розрахунку, а також доказів, що підтверджують виконання зобов`язання з повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом у розмірі та на умовах, визначених Кредитним договором, відповідач суду не надав.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором (надання грошових коштів), а позичальник — повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15).

Надані позивачем виписка про рух коштів та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 202/24279/13-ц, факт отримання кредиту та виконання зобов`язань підтверджується сукупністю доказів, зокрема кредитним договором, виписками про рух коштів та розрахунком заборгованості. Сплата відповідачем часткового платежу в розмірі 3 560,00 грн свідчить про визнання позичальником факту отримання та користування кредитними коштами.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на рахунку (постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» у частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченою до повернення сумою кредиту, прострочених процентів за користування ним та комісії за його видачу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Натомість вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зроблено висновок, що «компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Верховним судом у постанові від 19.09.2020 року у справі № 686/18977/17 зазначено, що «положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення».

Згідно з пунктом 2.2.3 Кредитного договору денна процентна ставка за договором складає 0,5%. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) визначена у п. 2.2.4 і складає 4,0%.

Користування кредитом — це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Суд зауважує, що пункт 2.4 Кредитного договору розміщений у розділі 2 «Параметри та умови Кредиту» Кредитного договору, який регулює саме правомірну поведінку сторін, а не наслідки її порушення.

Умовами укладеного сторонами Кредитного договору не передбачено розмір процентів річних від простроченої суми як міри відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4 800,00 грн, нараховані позивачем на підставі п. 2.2.4 договору, не є процентами як мірою відповідальності, передбаченими ст. 625 ЦК України.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

За своєю правовою природою визначені сторонами проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4% на день є пенею — неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. Указаний стан неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» і триває донині.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви в електронній формі через підсистему «Електронний суд» позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією від 05.12.2025 № 150324.

Загальна ціна позову становить 14 240,00 грн. Позов задоволено частково на суму 9 440,00 грн, що складає 66,29% від заявлених позовних вимог. У задоволенні вимог на суму 4 800,00 грн (33,71%) — відмовлено.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 605,86 грн (2 422,40 грн ? 66,29%), а решта сплаченого судового збору в сумі 816,54 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за Договором надання коштів у кредит № 73379699 від 23 січня 2025 року у загальному розмірі 9 440,00 грн (дев`ять тисяч чотириста сорок гривень 00 копійок), з яких 6 440,00 грн — заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 1 500,00 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 500,00 грн — комісія за надання кредиту.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 605,86 грн (одна тисяча шістсот п`ять гривень 86 копійок).

Копію заочного рішення надіслати учасникам справи.

\

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Стеценко