Суд: Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 24 вересня 2026 р.
Справа: №335/5660/26
Суддя: Рибалко Н. І.
1Справа № 335/5660/26 2/335/3127/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
21.05.2026 ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2766527 від 10.08.2020 у розмірі 26 240,00 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 2766527 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 8 000,00 грн., строком на 30 днів, за стандартною процентною ставкою 1,90 %.
26.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26032021, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується передати (відступити) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
23.05.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №23/05/24, за умовами якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати (відступити) ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, відповідачка має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 2766527 від 10.08.2020 у розмірі 26 240,00 грн., що спонукало ТОВ «Факторинг Партнерс» звернутися до суду із вказаним позовом, який за викладених обставин просить задовольнити.
Ухвалою судді від 29.05.2026 позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи.
09.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Серебрянниковим Д.В. подано відзив на позовну заяву відповідно до якого представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів укладення між сторонами електронного договору позики відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Зокрема, матеріали справи не містять підтвердження надсилання відповідачці електронного повідомлення про прийняття пропозиції, заповнення нею відповідного формуляра заяви чи вчинення інших дій, що свідчать про акцепт. Позивачем також не доведено проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет (зокрема, шляхом перевірки одноразового ідентифікатора чи пароля), а у справі відсутні копії паспорта та РНОКПП відповідача. Окрім цього, позивач не надав доказів фактичного перерахування коштів у розмірі 8000 грн на банківський рахунок відповідача. Крім того, представник відповідача зазначив, що 10.08.2020 невстановлені особи шахрайським шляхом, без відома та волевиявлення відповідача, оформили кредит на її ім`я. За цим фактом 11.08.2020 правоохоронними органами зареєстровано кримінальне провадження № 12020085060000260 за ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство), що підтверджується витягом з ЄРДР. Відповідачка ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який із 30.04.2021 перебуває на військовій службі та є учасником бойових дій, що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб від 13.10.2023, актовий запис № 1976, посвідчення УБД та довідки в/ч від 27.06.2026. Також сторона відповідача вказала на безпідставність нарахування відсотків після закінчення 30-денного строку кредитування (до 09.09.2020), оскільки кредитор продовжував щоденно нараховувати по 152,00 грн до 08.12.2020. Заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн. відповідач вважає необґрунтованими та неспівмірними, у зв`язку з чим вони не підлягають задоволенню.
13.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником ТОВ «Факторинг Партнерс» Ушаковою М.І. подано відповідь на відзив, відповідно до якої зазначила, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між первісним кредитором та відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на виконання умов укладеного договору позикодавцем через оператора платіжних послуг ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» було перераховано грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , що відповідав умовам п. 2.1 договору. Спростовуючи заперечення сторони відповідача, представник позивача вказала, що відповідач обмежується лише твердженнями про недоведеність факту отримання кредиту, не надаючи при цьому жодних доказів на їх підтвердження. Разом з тим, сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодилася на зазначені умови. Позивач також зазначив, що факт внесення відомостей до ЄРДР за заявою відповідача не може ні підтвердити, ні спростувати обставини, на які вона посилається, оскільки саме по собі повідомлення про злочин не є доказом вчинення правопорушення. Матеріали справи не містять доказів встановлення події злочину чи оголошення підозри винним особам за результатами досудового розслідування. Позивач наголосив, що єдиним належним і достатнім доказом шахрайських дій може бути виключно обвинувальний вирок суду, який наразі відсутній. Відтак, відповідачем не спростовано презумпцію правомірності укладеного правочину, а наявність кримінального провадження не звільняє боржника від обов`язку виконання взятих на себе договірних зобов`язань перед кредитором. Крім того, з 18 травня 2024 набрав чинності закон про мобілізацію, яким вносяться численні зміни до законодавства, для дружин військових запроваджуються додаткові пільги, в тому числі - звільнення від сплати процентів по кредитам. Отже пункт 15 статті 14 Закону про захист військовослужбовців можливо застосувати до відсотків, нарахованих тільки після 18.05.2024, у випадку якщо позичальником є дружина. Разом з тим, такі відсотки нараховувались раніше, а отже їх зменшення чинним законодавством не передбачено. Більше того, на момент укладення договору особа не перебувала у шлюбі з військовослужбовцем. Крім того, вважає, що позивачем обґрунтовано та доведено належним чином розмір та характер витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 18.08.2026 поновлено ТОВ «Факторинг Партнерс» пропущений строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»: ідентифікаційні дані власника картки № НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 8 000,00 грн., які 10.08.2020 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_2 за період із 10.08.2020 по 15.08.2020; інформацію, чи відкривалась ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банківська картка № НОМЕР_2 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період із 10.08.2020 по 15.08.2020. інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
На виконання ухвали суду від 18.08.2026, від представника АТ КБ «Приватбанк» 18.09.2026 надійшли витребувані судом докази.
21.09.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Серебрянниковим Д.В. подано письмові пояснення, з посиланням на те, що з наданої банком виписки (Сторінка 3) вбачається, що в день укладення договору 10.08.2020 кошти в розмірі 8 000 грн були зараховані на рахунок і в той самий день, повністю зняті невідомими особами через банкомати м. Запоріжжя (пр. Соборний, 186 та вул. Героїв Сталінграду, 2) траншами по -4000 грн, -4000 грн, -2000 грн, -1000 грн та переказом на сторонню карту на суму -5000 грн. Відповідач не мала внутрішньої волі на укладення договору, коштами не користувалася, а тому договір є нікчемним відповідно до ст. 203 ЦК України. Наступного дня, 11.08.2020 відповідач невідкладно заявила про злочин до поліції (ЄРДР № 12020085060000260), що підтверджує її повну добросовісність. З урахуванням наданої відповіді від АТ КБ «ПриватБанк», адвокатом Серебрянниковим Д.В. 21.09.2026 було направлено додатковий адвокатський запит до органів Національної поліції щодо стану розслідування кримінального провадження. Разом з тим, представник вважає, що позивач безпідставно вимагає стягнути 18 240,00 грн. нарахованих відсотків, хоча в матеріалах справи містяться офіційні докази того, що відповідач є дружиною чинного військовослужбовця Національної гвардії України (в/ч НОМЕР_1 ) та учасника бойових дій ОСОБА_2 . Крім того, операції відбулися понад 6 років тому, у зв`язку з чим сторона відповідача наполягає на застосуванні наслідків спливу загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України) та необґрунтованості витрат позивача на адвоката у розмірі 13 000 грн.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим від представника позивача Єськової О.В. надійшла заява, відповідно до якої просила суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, разом з тим у письмових поясненнях представник відповідачки просив суд розгляд справи провести за відсутності сторони відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
21.09.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 25.09.2026.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За правилами ч. ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
У п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що 10.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальність «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 2766527 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 8 000,00 грн., строком на 30 днів, за процентною ставкою 1,90% в день (стандартна процентна ставка) в межах строку кредиту. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 695,40% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору за заниженою ставкою складає 8 024,00 грн., за стандартною ставкою складає 12 560,00 грн. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» розміщених на офіційному сайті https://creditplus.ua.
Згідно з п. 3.1 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Водночас, відповідно до п. 4.1 Договору строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2 -4.5 Договору.
Споживач у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 договору.
Відповідно до п. 4.3 Договору, пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів:- перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або - протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі «Зворотній зв`язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений Споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом.
Відповідно до п.5.4 кредитного договору, споживач зобов`язаний: у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором; повідомляти Товариство про зміну даних, зазначених у розділі 10 Договору протягом 3-х календарних днів; виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором, Правилами та чинним законодавством України.
Згідно п. 9.2 кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М920682.
Аналогічні умови містяться у паспорті споживчого кредиту та є підписаними відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М920682.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати суму кредиту - 8 000 гривень, проценти за користування кредитом - 24,00 гривень.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, ТОВ «Авентус Україна» підтверджує, що ОСОБА_1 , з якою було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2766527 від 10.08.2020, ідентифікована товариством. Договір зі сторони товариства було підписано аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобом копіювання зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному між сторонами договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, та накладено на договір кваліфіковану електронну печатку товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу. Договір зі сторони клієнта було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на веб-сайті товариства та направлено клієнту на її номер мобільного телефону, який повідомлений клієнтом в ІКС Товариства та вказаний в договорі: одноразовий ідентифікатор - М920682, час відправки - 22 год. 30 хв. 10.08.2020, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_4 .
Факт перерахування грошових коштів на картку відповідачки, підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6665-ВП від 09.04.2026, яке відповідно до договору № ВП-200417-1 від 20.04.2017 про переказ коштів, 10.08.2020 успішно перерахувало грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_5 . (п.2.1 Договору - картка № НОМЕР_2 ).
На підставі наведеного суд вказує, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.
Відповідно до відповіді з АТ КБ «ПриватБанк» від 18.09.2026, в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером телефону за період з 10.08.2020 по 10.08.2020 та знаходився в анкетних даних ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ). В результаті аналізу операцій, здійснених по карті, виявлена операція 10.08.2022 по надходженню грошових коштів в сумі 8 000 грн.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», крім того відсутні належні докази про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачці не належить.
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у своїй постанові від 01.07.2024 року у справі № 638/161/22 (провадження №61-4022 св 24), без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідачки, які стосуються підписання кредитного договору.
У свою чергу, матеріали справи не містять і відповідачкою суду не надано доказів того, що її персональні дані (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, місце проживання, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів), були використані неправомірно для укладення електронного договору від її імені, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Відповідачкою також не доведено, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, їй не належить.
Разом з тим, суд проаналізувавши твердження представника відповідача щодо обставин, за яких відповідачка стала жертвою шахрайських дій та 11.08.2020 звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення, про що були внесені відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020085060000260 від 11.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки сам по собі факт внесення до ЄРДР відомостей за ознаками ч.1 ст. 190 КК України, не підтверджує обставин, що свідчать про недійсність спірного правочину.
У матеріалах справи відсутній вирок чи постанова суду у кримінальній справі, що набрали законної сили, які б свідчили про те, що відносно неї вчинені шахрайські дії.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не зверталась з позовом щодо визнання правочину (договору про споживчий кредит № 2766527 від 10.08.2020) недійсним, будь-які рішення з приводу цього матеріали справи не містять.
Тому суд вважає доведеним, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
26.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26032021, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується передати (відступити) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
23.05.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №23/05/24, за умовами якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати (відступити) ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 26 240,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 240,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином до позивача, перейшли всі права щодо права вимоги до відповідача за кредитним договором № 2766527 від 10.08.2020 згідно з якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачці кредит.
Разом з тим, договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Укладені договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитним договором.
Таким чином до позивача, перейшли всі права щодо права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2766527 від 10.08.2020.
Згідно з розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 07.05.2026 становить 26 240,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 240,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
За вказаних обставин судом встановлено, що відповідачкою отримано кошти в сумі 8 000,00 грн., які нею не повернуті, а тому кошти у вказаному розмірі підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс», яке набуло права стягнення.
Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за кредитним договором № 2766527 від 10.08.2020 укладеним з ТОВ «Авентус Україна», з 10.09.2020 по 07.05.2026 задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою кредитного договору, дана фінансова установа надала позичальнику суму кредиту, а остання зобов`язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі до 09.09.2020. Доказів погодження інших строків нарахування процентів за кредитним договором № 2766527 від 10.08.2020 суду не надано.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування за кредитним договором № 2766527 від 10.08.2020 укладеним з ТОВ „Авентус Україна" до 09.09.2020, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/17048/17.
Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавців відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «Факторинг Партнерс», як правонаступника ТОВ „Авентус Україна", вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 10.09.2020 по 07.05.2026, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Суд відхиляє доводи представника відповідача стосовно того, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від нарахування відсотків, як член сім`ї військовослужбовця, оскільки правовідносини між сторонами за спірним договором виникли до укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано лише 13.10.2023. Тобто на момент укладення правочину відповідачка не перебувала у статусі члена сім`ї військовослужбовця, що виключає поширення на ці договірні зобов`язання відповідних пільг чи особливих правових режимів, пов`язаних із зазначеним статусом.
Представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
У відповідності до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до боржника, після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Дія карантину, встановленого зазначеною Постановою, неодноразово продовжувалась. Востаннє дію карантину було продовжено до 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2023 № 383.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IXрозділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362,559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначений закон набрав чинності 17.03.2022.
Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пункт 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 діяло положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.
Лише із набранням чинності Законом України від 14.05.2025 №4434-IX "Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», а саме, 04.09.2025 (через три місяці з дня, наступного за днем опублікування цього Закону), відновився перебіг строків позовної давності, які діяли до введення воєнного стану.
З позовом до суду ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося 21.05.2026, тобто в межах строку позовної давності.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідачка умови за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 2766527 від 10.08.2020 у розмірі 12 560,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 560,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладеним між позивачем та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявкою на надання юридичної допомоги №179 від 01.04.2026, витягом з Акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 в якому сторони погодили обсяг надання правових послуг адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та їх вартість згідно якого адвокатом надано послуги з усної консультації вартістю 4 000,00 грн., складання позовної заяви вартістю 9 000,00 грн.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 25 000 грн. є не обґрунтованим та завищеним.
Так, справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 13 000 грн. є неспівмірними.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до 7 000 грн.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають стягненню витрати на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3 350,90 грн. (47,87%).
Крім того, оскільки позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам (47,87%), які в даному випадку складають 1 274,38 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223 ч. 4 , 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 2766527 від 10.08.2020 у розмірі 12 560 (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму сплаченого судового збору у розмірі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) гривні 38 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 3 350 (три тисячі триста п`ятдесят) гривень 90 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, адреса: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, 03150;
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.І. Рибалко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua