Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №335/6037/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 24.09.2026

Справа № 335/6037/26

Провадження № 2/334/4221/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2026 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові посилалися на те, що 20.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 45755828.

Згідно п.п.2.1 кредитного договору за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

18.03.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 18/03/26, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно Реєстру боржників №2 від 18.03.2026 року до Договору факторингу № 18/03/26 від 18.03.2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19294,80 грн., з яких: 6000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 334,80 грн. – сума заборгованості за відсотками; 12000 грн. – сума заборгованості за пенею; 960 грн. – комісія за надання кредиту.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № 45755828 в розмірі 19294,80 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 334,80 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12000 грн. – сума заборгованості за пенею; 960 грн. – комісія за надання кредиту; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесені судові витрати; здійснювати розгляд справи за відсутністю представника, у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

23.06.2026 року ухвалою судді прийнято цивільну справу до свого провадження та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

10.08.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник відповідача: адвокат Рощин В.С. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору № 45755828 від 20.10.2025 року на суму 6000 грн. та отримання цих коштів. Відповідач визнає до стягнення: основну суму боргу (тіло кредиту) – 6000 грн; відсотки за користування у межах строку договору – 334,80 грн. Спір стосується виключно правомірності нарахування пені (12000 грн.) та комісії (960 грн).

Пеня заявлена у розмірі 12000 грн, що становить 200% тіла кредиту. Договірна умова, на підставі якої нараховано таку пеню, суперечить імперативній нормі закону і не підлягає застосуванню в частині перевищення законної межі. Також, пеня не підлягає стягненню з відповідача повністю на підставі п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Прострочення відповідача мало місце у листопаді–грудні 2025 року, тобто в період дії воєнного стану, а пеню нараховано саме за це прострочення. Отже, відповідач звільнений від обов`язку її сплати, а сама пеня підлягає списанню первісним кредитором і не могла бути відступлена позивачу як дійсна вимога.

Комісія «за надання кредиту» нараховується одноразово за сам факт видачі коштів, тобто за дію, що не є окремою фінансовою послугою у самостійному розумінні. Крім того, конкретний розмір пені та комісії на видимій сторінці сайту первісного кредитора (mycredit.ua), на яку посилається договір, не відображається, а міститься у вкладених файлах, які потрібно окремо завантажувати. За таких умов споживач був позбавлений реальної можливості ознайомитися із зазначеними умовами перед підписанням, що додатково свідчить про їх несправедливість.

У зв`язку з безпідставним пред`явленням позовних вимог відповідач був змушений звернутися за правничою допомогою та понести відповідні витрати в розмірі до 10000 грн.

Прохали розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; позов задовольнити частково; відмовити у стягненні пені у розмірі 12000 грн. повністю; відмовити у стягненні комісії у розмірі 960 грн. повністю; судові витрати розподілити між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, докази розміру яких буде подано у строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України.

11.08.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник позивача за довіреністю Білотіл А.Г. з відповіддю на відзив, в якій посилалися на те, що відповідачем факт укладення кредитного договору у відзиві не спростовується. До того ж, відповідачем безпосередньо визнається укладення ним кредитного договору з первісним кредитором, відповідно, відповідач визнає отримання на підставі кредитного договору коштів та визнає свою обізнаність щодо умов кредитних договорів.

Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов кредитного договору, в тому числі і порядку нарахування відсотків, що свідчить про факт погодження відповідача із всіма умовами кредитного договору, враховуючи і нарахування відсотків.

За весь період перебування права вимоги по кредитному договору у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача ту заборгованість, яка була нарахована первісним кредитором на дату відступлення права вимоги до позивача. Жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафи, пені).

Відповідачем умови кредитного договору не виконувались, отже нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору є правомірним, а відповідач жодним чином не позбавляється від обов`язку виконання умов кредитного договору та погашення заборгованості в повному обсязі.

Відповідачем суду не надано копію договору про надання правничої допомоги з додатками, акту приймання передачі послуг, копію квитанції про оплату послуг. Вартість правничої допомоги в сумі 10000 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірним. Враховуючи сукупність обставин цієї конкретної справи, розмір судових витрат у сумі 10000 грн. є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка відзиву не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, справа розглядається без участі представників, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру), а тому не підлягає задоволенню.

Прохали позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі; розгляд справи проводити за відсутності представника позивача; стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесені судові витрати.

11.08.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник відповідача: адвокат Рощин В.С. з запереченнями на відповідь на відзив, в яких посилалися на те, що позовна заява прямо містить вимоги про стягнення: пені – 12000 грн.; комісії за надання кредиту – 960 грн., при цьому складова «проценти за понадстрокове користування кредитом» у позові дорівнює 0,00 грн. Відзив відповідача був спрямований саме проти пені та комісії. Натомість, у відповіді на відзив позивач стверджує протилежне власному позову: доводить правомірність нарахування «процентів за понадстрокове користування» (посилаючись на правила первісного кредитора та право нараховувати їх протягом 90 днів), хоча за позовом ця складова становить 0,00 грн; прямо зазначає: «Жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафи, пені)», тоді як заявляє у позові саме пеню в сумі 12000 грн. Те, що заявлені 12000 грн. є саме пенею, а не «процентами за понадстрокове користування», прямо випливає з матеріалів справи. Спроба позивача перекваліфікувати пеню у «проценти за понадстрокове користування» суперечить змісту позову і є недопустимою зміною підстав вимоги, здійсненою у відповіді на відзив.

Замість відповіді по суті позивач обґрунтовує обставини, які відповідач не оспорював: правомірність та розмір відсотків; факт укладення договору, вільне волевиявлення та дійсність електронного правочину; дійсність договору факторингу та порядок надання витягу з реєстру боржників. Позивач спростовує неіснуючі заперечення і не торкається дійсного предмета спору — правомірності пені та комісії.

Заперечення позивача проти витрат на правничу допомогу є передчасним. Остаточний розмір витрат буде підтверджений описом робіт (погодинний розрахунок 1000 грн. за годину) і буде поданий у визначений законом строк.

Прохали позов задовольнити частково; відмовити у стягненні пені у розмірі 12000 грн. повністю; відмовити у стягненні комісії у розмірі 960 грн. повністю; судові витрати розподілити між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, докази розміру яких буде подано у строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України.

24.09.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові прохали розглянути справу у відсутність представника.

24.09.2026 року в судове засідання відповідач та його представник: адвокат Рощин В.С. не з`явилися, подали відзив на позов, 24.09.2026 року представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач – ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №2815210 від 01.06.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, фактично мешкає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №2815292 від 01.06.2026 року з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

20.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит №45755828, згідно умов якого сума кредиту – 6000 грн., строк кредиту – 30 днів, дата повернення кредиту – 18.11.2025 року, процентна ставка в день - 0,719%, комісія за надання кредиту – 16% від суми кредиту (960 грн.), орієнтовна реальна процентна ставка 1069,75%, орієнтовна загальна вартість кредиту – 7294,80 грн., пеня – 4% в день.

Договір підписано відповідачем в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «07783».

Аналогічні умови передбачено у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «64830».

Кредитодавець виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 6000 грн. шляхом їх перерахування на рахунок відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки ТОВ «Европейська платіжна система» від 28.04.2026 року, та не заперечується сторонами.

18.03.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 18/03/26, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно Реєстру боржників №2 від 18.03.2026 року до Договору факторингу № 18/03/26 від 18.03.2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19294,80 грн., з яких: 6000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 334,80 грн. – сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 12000 грн. – сума заборгованості за пенею; 960 грн. – комісія за надання кредиту.

Відповідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитним договором №45755828 від 20.10.2025 року за період з 20.10.2025 року по 18.03.2026 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість в сумі 19294,80 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 334,80 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12000 грн. - неустойка, 960 грн. – комісія за надання кредиту.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання ОСОБА_1 договору надання коштів у кредит № 45755828 від 20.10.2025 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало в повному обсязі умови кредитного договору, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту 6000 грн., проте відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за кредитним договором № 45755828 від 20.10.2025 року нараховано заборгованість в розмірі 19294,80 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 334,80 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12000 грн. - неустойка, 960 грн. – комісія за надання кредиту.

В подальшому, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19294,80 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 334,80 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12000 грн. - неустойка, 960 грн. – комісія за надання кредиту, на підставі Договору факторингу № 18/03/26 від 18.03.2026 року, що підтверджується Реєстром боржників №2 від 18.03.2026 року.

Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти, відсотки та комісію, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу та за відсотками: згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 нараховано заборгованість за основною сумою боргу 6000 грн. та 334,80 грн. за відсотками, відповідач суму боргу та відсотки не сплачував, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу та 334,80 грн. – заборгованість за відсотками.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою: згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 нараховано заборгованість за неустойкою у виді пені в сумі 12000 грн.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у Постанові від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22 зазначив: «Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України). Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року у справі № 320/8618/15-ц). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 року в справі № 910/8349/22). Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Таким чином, з урахуванням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що нарахована відповідачу сума заборгованості за неустойкою у виді пені в сумі 12000 грн. у період дії в Україні воєнного стану (з 24.02.2022 року) за кредитним договором підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем), оскільки відповідач, як позичальник, законом звільнений від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії: відповідно п.2.2.4 кредитного договору комісія за надання кредиту 16% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі становить 960 грн.

Під час укладення кредитного договору відповідач був ознайомлений з його умовами, висловив своє волевиявлення шляхом підписання договору, проти положень договору, умовами якого передбачено сплату комісії за надання кредиту, не заперечував, дійсність договору не оспорював.

Суд не бере до уваги посилання відповідача у відзиві на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, оскільки предметом спору в тій справі було визнання недійсним кредитного договору щодо щомісячної комісії за обслуговування споживчого кредиту в ПАТ «Ідея Банк», в той час як в даній справі пред`явлено до стягнення одноразову комісію за надання кредиту, який видано фінансовою установою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», яка не є банком.

Тому, суд дійшов висновку, що передбачена умовами договору одноразова комісія за надання кредиту у сумі 960 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 7294,80 грн., з яких: 6000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 334,80 грн. – сума заборгованості за відсотками; 960 грн. – комісія за надання кредиту.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 19294,80 грн. задоволено вимоги на суму 7294,80 грн., тобто на 37,80 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 1006,38 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова буд.2, IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором №45755828 від 20.10.2025 року в розмірі 7294,80 грн. (сім тисяч двісті дев`яносто чотири гривні 80 копійок), з яких: 6000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 334,80 грн. – сума заборгованості за відсотками; 960 грн. – комісія за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова буд.2, IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1006,38 грн.

В задоволенні решти розміру позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз