Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №333/2789/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/2789/26

Провадження №2/333/3130/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., представника позивача Медведського П.О., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справи №333/2789/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі -ТОВ «Коллект Центр») звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №4918273 від 02.11.2021 року у розмірі 57750,00 грн., і за кредитним договором №77837872 від 01.11.2021 року у розмірі 33819,43 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 02.11.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» було укладено договір про споживчий кредит №4918273, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 10000,00 грн, строком на 15 днів з 02.11.2021 року, зі сплатою відсотків на умовах договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 17.11.2021 року. Крім того, 01.11.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики №77837872 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 11386,00 грн, строком на 9 днів з 01.11.2021 року, зі сплатою відсотків за користування позикою у розмірі 1,99 % у день, дата повернення позики - 10.11.2021 року. 26.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, у тому числі за договором №4918273 від 02.11.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН». ТОВ «Вердикт Капітал», у свою чергу, відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, у тому числі за договором №4918273 від 02.11.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН». Крім того, 22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, у тому числі за договором позики №77837872 від 01.11.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». ТОВ «Вердикт Капітал», у свою чергу, відступило право вимоги до боржників за договорами ТОВ «Коллект центр» відповідно до договору відступлення (купівлю-продаж) права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі за договором позики №77837872 від 01.11.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості за договорами, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 91569,43 грн. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у розмірі 91569,43 грн., понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн. і витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

25 травня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що сплив строк позовної давності. Позивач просить стягнути відсотки після спливу визначеного договором строку кредитування. Позивач додає до позовної заяви виключно власні розрахунки заборгованості, які є внутрішніми документами компанії та не можуть вважатися беззаперечним доказом видачі кредиту. Крім того, відповідач не отримував жодних належних письмових повідомлений відступлення про права вимоги за договором факторингу. Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25 000,00 грн. Відповідач вважає дану суму абсолютно неспівмірною, штучно завищеною та такою, що не відповідає критеріям реальності та розумності. Дана справа є типовою, незначної складності, розглядається у спрощеному порядку, а позовна заява є стандартним шаблоном колекторської компанії. Жодних складних юридичних дій чи значних часових витрат представником позивача понесено не було.

01 червня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначив, зокрема, що 02.11.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір № 4918273. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікація відповідача підтверджується довідкою про ідентифікацію. Згідно з даною довідкою на номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в заявці-анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо. 01.11.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір № 77837872. Крім того, ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення договору від його імені, відповідачем не надані. Укладені кредитні договори між первісним кредитором та відповідачем відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. З наданих документів вбачається, що договір було підписано одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується квитанцією, відповідно до якої 02.11.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 10000,00 грн на картку №. НОМЕР_1 , призначення: кошти згідно з договором №4918273. Враховуючи, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ ФК «Фінекспрес» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Вказане підтверджується листом ТОВ ФК «Фінекспрес», відповідно до якого 01.11.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 11386,00 грн на картку № НОМЕР_2 , призначення: кошти згідно договору №77837872. Небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат на правову допомогу із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на досвід адвоката та обсяг складеного документу, оскільки сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 24 вересня 2026 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні, яке відбулося 24 вересня 2026 року, просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

02.11.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір про споживчий кредит №4918273, за умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 1.1.).

Сума кредиту становить 10000,00 грн у валюті: гривня (пункт 1.2.).

Кредит надається строком на 15 днів з 02.11.2021 року (строк кредитування) (пункт 1.3).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 17.11.2021 року (пункт 1.4.).

Комісія за надання кредиту становить 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1.).

Проценти за користування кредитом - 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2.).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6.).

Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору (пункт 1.7.).

Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору в термін (дату), вказаний у п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених в п.2.3 договору (пункт 2.2.1.).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2.).

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначена в п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну(базову) встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п.1.6. Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (пункт 2.2.3.).

Згідно пунктом 6.1 договору його укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до пункту 6.3 договору, приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного Договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

На підтвердження підписання відповідачем договору про споживчий кредит №4918273 від 02.11.2021 року до матеріалів позовної заяви додано довідку про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 здійснив акцепт договору шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора «V62106» 02.11.2021 року, який відправлено на номер телефону НОМЕР_3 .

На підтвердження виконання ТОВ «МІЛОАН» зобов`язання за договором про споживчий кредит №4918273 від 02.11.2021 року, позивач надав копію квитанції від 02.11.2021 року про перерахування на рахунок НОМЕР_1 коштів в сумі 10000,00 грн.

Інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» на запит суду підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_3 був/є фінансовим, по рахунку було зарахування коштів на суму 10000,00 грн 02.11.2021 року.

Також, позивачем була надана відомість про щоденні нарахування та погашення за період з 02.11.2021 року до 16.01.2022 року.

26.01.2022 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу №26-01/2022-83, за умовами якого сторони погодили, що ТОВ «МІЛОАН» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржниками.

Відповідно до додатку №3 до договору факторингу №26-01/2022-83 відповідач значиться в реєстрі боржників за договором про споживчий кредит №4918273 від 02.11.2021 року в сумі 43250,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 10000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 32250,00 грн; заборгованість за комісією - 1000,00 грн.

Згідно з положеннями умов договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», сторони погодили, що ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з додатку №3 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №26-01/2022-83 значиться в реєстрі боржників за договором про споживчий кредит №4918273 від 02.11.2021 року в сумі 57750,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 46750,00 грн - заборгованість за відсотками, заборгованість за комісією - 1000,00 грн.

Крім того, 01.11.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77837872. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Згідно з п.1 договору позики №77837872 від 01.11.2021 року, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

За умовами вказаного договору позики ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11386,00 грн. строком на 9 днів зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розрахунку 1,99 % на добу (знижена процентна ставка), базова процентна ставка - 1,99 % за день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70 % за день, орієнтовна загальна вартість позики - 13425,23 грн.

Інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» на запит суду підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_3 був/є фінансовим, по рахунку було зарахування коштів на суму 11386,00 грн 01.11.2021 року.

22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, у тому числі за договором позики №77837872 від 01.11.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Відповідно до витягу з додатку №3 до договору факторингу №22/02/2022 ОСОБА_1 значиться в реєстрі боржників за договором позики №77837872 від 01.11.2021 року в сумі 33817,56 грн, з яких: 11386,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 22431,56 грн - заборгованість за відсотками.

ТОВ «Вердикт Капітал», у свою чергу, відступило право вимоги до боржників за договорами ТОВ «Коллект центр» відповідно до договору відступлення (купівлю-продаж) права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі за договором позики №77837872 від 01.11.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Відповідно до витягу з додатку №3 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року ОСОБА_1 значиться в реєстрі боржників за договором позики №77837872 від 01.11.2021 року в сумі 33819,43 грн, з яких: 11386,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 22431,56 грн - заборгованість за відсотками, 1,87 грн - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно зі ст.625 ЦК України.

На підставі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини відступлення права вимоги за кредитними договорами №4918273 від 02.11.2021 року і №77837872 від 01.11.2021 року на користь ТОВ «Коллект Центр».

Позивачем наданий розрахунок заборгованості за кредитними договорами №4918273 від 02.11.2021 року і №77837872 від 01.11.2021 року.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують факт укладення між сторонами кредитних договорів №4918273 від 02.11.2021 року і №77837872 від 01.11.2021 року в електронній формі шляхом їх підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому зазначені договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих за кредитним договорами коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про споживчий кредит №4918273 від 02.11.2021 року був погоджений сторонами та становив 15 днів.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту за вказаним кредитним договором матеріали справи не містять.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем комісії за пролонгацію відповідно до п. 2.2.1 зазначеного кредитного договору.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит №4918273 від 02.11.2021 року становить 2250,00 грн. за період з 02.11.2021 року по 17.11.2021 року включно, виходячи з розрахунку: 10000,00 грн. (залишок тіла кредиту) х 1,50% (відсоткова ставка за п.1.5.2 договору) х 15 днів (строк кредиту).

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за договором споживчого кредиту у розмірі 46750,00 грн.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Зі змісту укладеного договору випливає, що кредит за договором про споживчий кредит №4918273 від 02.11.2021 року надається строком на 15 днів з 02.11.2021 року (строк кредитування).

Пунктом 2.2.3 договорів встановлено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. кредитних договорів.

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору (пункт 2.3.1.1.).

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (пункт 2.4.1.).

Як було зазначено вище, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитами, зміну дат повернення всієї суми кредиту та у зв`язку з цим сплачував комісії, визначені п. 2.2.1 кредитного договору, матеріали справи не містять.

В іншому випадку, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором №4918273 від 02.11.2021 року 15-денний термін, вказаний договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.

Не дивлячись на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами, в договорах визначається як стандартна процентна ставка (п. 1.6 договору), очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі не виконання відповідачем умов кредитного договору, а саме не повернення кредитних коштів у встановлений п.1.3 договору строк кредитування (за договором №4918273 від 02.11.2021 року 15-денний термін), тобто фактично є санкцією.

Пролонгація дії кредитних договорів без ініціативи позичальника (п. 2.2.1 договору) за змістом укладених договорів, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п. 1.3 договору строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений п. 1.3 договору строк, за відсутності активних дій відповідача, визначених п. 2.2.1 договорів (сплати комісій за продовження дії договору), є неправомірною поведінкою, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу за договором №4918273 від 02.11.2021 року 15-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договорами.

В даному випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного ст. 625 ЦК України, вимог про що останній не заявляв.

Крім того, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, який триває донині.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором про споживчий кредит №4918273 від 02.11.2021 року у розмірі 13250,00 гривень, що складається з: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2250,00 грн - заборгованості за процентами, 1000,00 грн - заборгованості за комісією.

Також суд не може погодитися із визначеним позивачем розміром заборгованості за договором позики №77837872 від 01.11.2021 року.

Судом встановлено, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань за цим договором належним чином не виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування позикою не сплатив.

Разом з тим доказів звернення відповідача до ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» щодо пролонгації граничного строку повернення позики за договором позики №77837872 від 01.11.2021 року до суду не надано, а тому строк кредитування за цим договором позики не змінювався.

ТОВ «Коллект Центр» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами строку позики задоволенню не підлягають.

Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов`язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Зі змісту укладеного між сторонами договору, вбачається, що кредит надається строком на 9 днів з 01.11.2021 року. Матеріали справи не містять доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту.

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений договором строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк, за відсутності активних дій відповідача направлених на зміну кінцевої дати повернення кредиту, є неправомірною поведінкою боржника, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 9-денного періоду кредитування проценти за користування кредитними коштами визначені у розмірі встановленому договором.

У даному випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного ст. 625 ЦК України.

Досліджуючи подані позивачем докази в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, перевіривши їх, оцінивши у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, суд виходить з наступного.

Відповідно до розрахунку заборгованості по договору позики, проведеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», нарахування процентів здійснювалось з 01.11.2021 року по 08.02.2022 року, тобто більше ніж за 9 днів, що перевищує строк, на який надавалась позика, тоді як доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Факт оплати частини заборгованості сам по собі не є підтвердженням пролонгації договору. Нарахування та стягнення процентів за користування позикою поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України.

Вимога позивача в частині стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджується з нормами матеріального права.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за договором позики за процентами понадстрокове користування позикою поза межами строку кредитування є безпідставними.

У зв`язку з викладеним, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов`язання по їх поверненню та сплати відсотків належним чином не виконував, а отже зобов`язаний повернути позивачу суму заборгованості за основною сумою боргу і суму заборгованості за процентами, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики №77837872 від 01.11.2021 року слід задовольнити частково у розмірі 13425,23 грн. (орієнтовна загальна вартість позики згідно з договором).

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача з приводу стягнення заборгованості за договорами на загальну суму 26675,23 гривень з відповідача є обґрунтованими, доведені матеріалами справі та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що у стягненні суми заборгованості слід відмовити у зв`язку із спливом позовної давності не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, трирічний строк позовної давності продовжувався у період дії воєнного стану, який триває і на даний час.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 25000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «Коллект Центр» надавалася Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року.

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано витяг з Акту №18 від 30.01.2026 року, за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 25000,00 грн.: надання усної консультації з вивченням документів (2 год. - 4000,00 грн), складання позовної заяви (6 год. - 18000,00 грн), письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики, 1 год - 3000,00 грн) а також заявку про надання юридичної допомоги.

Витрати на правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за договорами кредиту чи позики для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Фактично адвокатом складено лише два процесуальні документи у справі - позовну заяву і відповідь на відзив, що не є великими за обсягом та складними за змістом. З урахуванням категорії справи складання позову не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль.

Отже, враховуючи, що позов задоволений частково, відповідачем заявлено клопотання про неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог на 29,13 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 775,56 грн, сплаченого при подачі позову з врахуванням пониженого коефіцієнта 0,8.

Керуючись ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, оф.306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором №4918273 від 02.11.2021 року у розмірі 13250 (тринадцять тисяч двісті пятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2250,00 грн - заборгованості за процентами, 1000,00 грн - заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, оф.306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором №77837872 від 01.11.2021 року у розмірі 13425 (тринадцять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 23 копійки, з яких: 11386,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2039,23 грн - заборгованості за процентами.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, оф.306, код ЄДРПОУ 44276926) витрати на оплату судового збору у розмірі 775 (сімсот сімдесят п`ять) гривень 56 копійок і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 29 вересня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков