Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №332/4887/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4887/26

Провадження №: 2/332/4219/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Сапунцова В.Д.,

секретаря судового засідання – Горбань Є.Г.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки – адвоката Горбачової Ю.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Горбачової Юлії Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Горбачова Ю. І, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позову адвокат вказує, що 12.06.2026 у м. Запоріжжі по вул. Перемоги в районі зупинки громадського транспорту гастроном «Ластівка» відбулась дорожньо -транспортна пригода (ДТП) за участі автомобілів Hyundai i20 д. н. з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 (позивачка) та був під її керуванням та автомобілем Skoda Octavia д. н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 (відповідач).

Постановою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2026 у справі № 335/7001/26 (3/335/1445/2026) відповідача визнано винним у вчиненні цього ДТП, а саме адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок ДТП позивачці було завдано істотної матеріальної та моральної шкоди. Масштабність цієї ДТП та значний обсяг заподіяних збитків об`єктивно підтверджуються повідомленням ТДВ «Експрес Страхування» вих. № 0014526/10/3-4.26.01479 від 16.07.2026, згідно з яким позивачці було повідомлено про прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування лише матеріального збитку у розмірі 188 227,76 грн. Виплата відшкодування у настільки суттєвому розмірі, на думку позивачки, беззаперечно свідчить про високу інтенсивність зіткнення та винятковий характер руйнувань.

Також позивачка зазначила, що зазначена ДТП стала для позивачки надзвичайно стресовою подією, яка створила реальну та безпосередню загрозу її життю та здоров`ю. Усвідомлення того, що через протиправні дії відповідача вона могла загинути або отримати тяжкі тілесні ушкодження, спричинило сильне нервове потрясіння, почуття страху та тривалі душевні переживання. Особлива глибина та тривожність цих переживань обумовлені тим, що позивачка має тяжкі хронічні захворювання серця та перенесла складну операцію. Зокрема, позивачка з дитинства мала вроджену ваду серця та у 2012 році перенесла хірургічну операцію на відкритому серці — пластику міжшлуночкової перегородки. Згідно з наданими медичними документами (виписний епікриз ЗОКБ № 12233 та результати добового моніторингу ЕКГ), позивачка має подовжений інтервал QT та підвищену чутливість серця до стресу та адреналіну. Для людини з таким діагнозом гострий психоемоційний стрес, раптовий переляк і сильний викид адреналіну під час ДТП є надзвичайно небезпечними. Вони створюють критичне навантаження на серцево-судинну систему та можуть спровокувати небезпечні для життя порушення серцевого ритму, втрату свідомості чи навіть раптову зупинку серця. Усвідомлення позивачкою наявності у неї оперованого серця та розуміння того, що спричинений ДТП стрес міг призвести до непоправних наслідків, викликало у неї підвищений, екстремальний страх за власне життя, який триває й досі та значно поглиблює її моральні страждання.

Крім того, ДТП істотно порушила звичний ритм життя позивачки. Автомобіль, який є необхідним для її професійної діяльності, з 12 червня 2026 року і до цього часу перебуває у неробочому стані, що позбавило її можливості вільно пересуватися між місцем її роботи на кафедрі Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, яке територіально знаходиться в КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» та Запорізьким державним медико-фармацевтичним університетом, куди вона за службовою необхідністю регулярно прибуває. Неможливість користуватися власним транспортним засобом, вимушена зміна звичного способу пересування, постійні організаційні труднощі та залежність від сторонніх обставин щоденно завдають позивачці додаткових моральних переживань. Особливих душевних страждань позивачка зазнала напередодні запланованої поїздки на міжнародний професійний конгрес до Французької Республіки. Через пошкодження автомобіля вона була змушена терміново змінювати маршрут, шукати альтернативні способи пересування, нести додаткові витрати та перебувати у постійному хвилюванні щодо можливості здійснення поїздки.

Додатковим джерелом моральних переживань стала й поведінка відповідача після ДТП. Попри первинне визнання своєї вини, надалі він фактично відмовився від безпосереднього врегулювання питання, запропонувавши вирішувати його виключно через адвоката, що було сприйнято позивачкою як небажання добровільно відповідати за наслідки своїх дій. Подальше визнання вини під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вже не усунуло тих моральних страждань, яких позивачка зазнала внаслідок такої поведінки.

З метою підтвердження характеру та обсягу моральних страждань позивачка звернулася за психологічною допомогою. За результатами первинної психологічної консультації та психологічного обстеження від 03.07.2026 року психологом психотерапевтом ОСОБА_4 складено психологічний висновок, відповідно до якого дорожньо-транспортна пригода від 12.06.2026 року стала для позивачки психотравмувальною подією. Висновком встановлено наявність у позивачки підвищеного рівня тривожності, емоційного напруження, нав`язливого повернення до спогадів про ДТП, страху повторення аналогічної ситуації, підвищеної настороженості під час користування транспортом, порушення відчуття безпеки, труднощів з емоційною стабілізацією та інших проявів стресової реакції, що негативно впливають на її повсякденне життя.

У висновку також зазначено, що психоемоційний стан позивачки ускладняється необхідністю тривалого вирішення питань, пов`язаних із наслідками ДТП, неможливістю користування власним автомобілем, зміною звичного способу життя та необхідністю адаптації до нових умов пересування. Психолог рекомендував пройти курс індивідуальної психологічної допомоги обсягом 11 психотерапевтичних сесій вартістю 2 000 грн кожна, загальна рекомендована вартість лікування становить 22 000 грн. Таким чином, унаслідок протиправних дій відповідача позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тривалих душевних стражданнях, погіршенні психоемоційного стану, перенесенні сильного страху за власне життя через наявне опероване захворювання серця, істотному порушенні звичного способу життя, втраті відчуття безпеки, необхідності адаптації до нових умов життя та проходження курсу психологічної допомоги. Зазначені обставини підтверджуються сукупністю наданих суду доказів, зокрема медичними документами про перенесену операцію на серці, результатами моніторингу ЕКГ та психологічним висновком від 03.07.2026 року. З огляду на характер правопорушення, глибину та тривалість моральних страждань, ступінь вимушених змін у житті позивачки, підвищений ризик для її життя та здоров`я через захворювання серця, а також засади розумності, виваженості та справедливості, позивачка оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 90 000 грн та просила суд стягнути зазначену суму з відповідача, а також просила стягнути з відповідача всі судові витрати (суму судового збору та витрати на правову допомогу).

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2026 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив на позов, в якому вказав, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди не визнає та додатково вказав, що матеріальні збитки повинні бути відшкодовані позивачці в межах лімітів страховою компанією, в якій він застрахував свою цивільну відповідальність. Також у відзиві відповідач просив розглянути справу за його відсутності на підставі наявних матеріалів. Також відповідно до наданих додаткових пояснень відповідач заперечував проти заявлених вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, вважав їх недоведеними.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник - адвокат Горбачова Ю.І. підтримали позов та просили його задовольнити.

За клопотанням позивачки фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії постанови Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2026 у справі № 335/7001/26 (3/335/1445/2026), 12.06.2026 року о 14 год. 00 хв. в м. Запоріжжя, вул. Перемоги 97, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_3 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду. Внаслідок зіткнення Hyundai здійснив зіткнення з маршрутним транспортним засобом Меrcedes Benz, державний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_5 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмованих немає. Відповідно до цієї постанови суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченного ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн (а.с. 34-35).

Таким чином, вказаною постановою суду було встановлено вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, яка трапилась 12.06.2026, внаслідок якої були завдані пошкодження зокрема автомобілю Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керувала позивачка ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказані у постанові Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2026 у справі № 335/7001/26 обставини доказуванню не підлягають.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої ДТП, у розмірі 90 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» № 4 від 31.03.1995, розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає у межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Розглянувши позов ОСОБА_1 про відшкодування їй моральної шкоди, суд виснує, що дійсно внаслідок скоєння відповідачем ОСОБА_2 ДТП та завдання внаслідок неї механічних пошкоджень автомобілю, яким керувала, користувалася позивачка та власником якого вона також є, позивачці була спричинена моральна шкода, що проявилася у перенесені нею неприємної стресової ситуації дорожньо-транспортної пригоди, зміні планів, певних незручностях в організації свого життя через неможливість використання пошкодженого автомобіля, затраченому часі та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану.

При цьому, з наданих позивачкою у якості доказів завдання моральної шкоди копій медичних документів: консультативного висновку спеціаліста від 04.11.2023 (а.с. 20), добового мониторивування електричної активності серця від 09.10.2023 (а.с 21.), результатів добового моніторингу ЕКГ від 23.08.25 (а.с. 22-23) та виписного епікризу ЗОКБ № 12233 від 24.07.2012 (а.с.24-25) вбачається, що таке захворювання відповідачки, як вада серця носить вроджений характер, а звернення відповідачки до медичних установ, відповідно до дат складання вищезазначених медичних документів, мали місце до дня ДТП, тобто до 12.06.2026. Отже такі звернення ніяк не можуть бути пов`язані з подією ДТП. При цьому доказів про звернення до медичних установ після події ДТП позивачкою не надано.

Суд також критично ставиться до доводів позивачки про те, що особливих душевних страждань внаслідок ДТП позивачка зазнала напередодні запланованої поїздки на міжнародний професійний конгрес до Французької Республіки та те, що через пошкодження автомобіля вона була змушена терміново змінювати маршрут, шукати альтернативні способи пересування, нести додаткові витрати та перебувати у постійному хвилюванні щодо можливості здійснення поїздки. Так, у якості доказів можливої участі позивачки у міжнародному професійному конгресі у Французькій Республіці позивачкою до позову надані документи, викладені іноземною мовою без здійснення перекладу на державну мову у встановленому порядку, через що суд позбавлений можливості дослідити надані документи та дати їм належну оцінку (а.с.26-27). Крім того, позивачкою не доведено належними доказами, що само по собі здійснення поїздки на вказану конференцію до Французької Республіки було можливо лише на належному їй автомобілі, що був пошкоджений в результаті ДТП, а не іншим транспортом.

В цьому контексті також не є переконливими за відсутності належних доказів доводи позивачки щодо неможливості, через пошкодження внаслідок ДТП належного їй автомобіля, вільно пересуватися за допомогою іншого транспорту між місцем роботи позивачки на кафедрі Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, яке територіально знаходиться в КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» та Запорізьким державним медико-фармацевтичним університетом, куди вона за службовою необхідністю регулярно прибуває.

Суду також не надані докази того, що додатковим джерелом моральних переживань стала поведінка відповідача після ДТП. При цьому суд зазначає, що відповідно до мотивувальної частини постанови Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2026 у справі № 335/7001/26 9 ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні, щиро розкаявся у вчиненому, не заперечував обставин, викладених у протоколі. Незважаючи на наведенні обставини визнання відповідачем своєї провини у скоєнні ДТП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, позивачкою не робились спроби врегулювання питання відшкодування відповідачем моральної шкоди у позасудовому порядку, про що зазначено самою позивачкою у позові у відповідності до приписів п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Разом з тим судом враховується, що після події ДТП позивачка звернулася за психологічною допомогою. Так за результатами первинної психологічної консультації та психологічного обстеження від 03.07.2026 року психологом психотерапевтом ОСОБА_4 складено психологічний висновок, відповідно до якого дорожньо-транспортна пригода від 12.06.2026 стала для позивачки психотравмувальною подією. Висновком встановлено наявність у позивачки підвищеного рівня тривожності, емоційного напруження, нав`язливого повернення до спогадів про ДТП, страху повторення аналогічної ситуації, підвищеної настороженості під час користування транспортом, порушення відчуття безпеки, труднощів з емоційною стабілізацією та інших проявів стресової реакції, що негативно впливають на її повсякденне життя (а.с. 31-32).

Виходячи з вказаних обставин, враховуючи глибину та ступінь моральних страждань позивачки, керуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 моральну шкоду розмірі 4 500,00 грн.

Щодо витрат по сплаті судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відсоток задоволеності позовної вимоги складає 5 %, тому до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 53,25 грн (1 064,96 грн х 5 % = 53,25 грн).

Щодо сплати витрат на правничу допомогу

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Позивачка у позовній заяві та заяві про відшкодування судових витрат просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 20 000,00 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу було надано Договір про надання правової допомоги від 22.07.2026 № 0107/26 (а.с. 55), додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 56), детальний опис наданої правової допомоги від 21.09.2026 (а.с. 57), акт виконаних робіт (надання правничої допомоги) від 21.09.2026 (а.с. 58), квитанції № 0028 від 22.07.2026 про сплату гонорару (а.с. 59).

Враховуючи обсяг виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, беручи до уваги те, що позовні вимоги задоволені частково в розмірі 5 % від заявлених вимог, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача 1000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Горбачової Юлії Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою моральної шкоди грошові кошти в розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволеної позовної вимоги понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 53 (п`ятдесят три) грн 25 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Представник позивача: адвокат Горбачова Юлія Ігорівна, адреса листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Суддя: В.Д. Сапунцов