Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №332/368/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/368/26

Провадження №: 2/332/2658/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Завіновської А.П., при секретарі судового засідання Літвіновій Т.А., за участю представника позивача – адвоката Александрова О.А. та представника відповідача – адвоката Писаренка С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, в судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

23.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс звернулося до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало наступне.

01.01.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 5317320.

На підставі кредитного договору № 5317320, ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 4 550, 00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою відсотків 1,90% в день.

ОСОБА_1 користувалась коштами але своєчасно не вносила платежі, внаслідок чого станом на день подання позовної заяви за вказаним договором утворилася заборгованість на загальну суму 9 304, 75 грн., яка склалася за тілом кредитом – 4 550, 00 грн., процентами на дату відступлення права вимоги – 4 754, 75 грн., яку ОСОБА_1 , добровільно не сплачує.

10.02.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір факторингу № ФК 10-02/23, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

01.08.2025 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 01-08/25, відповідно до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги за вказаним договором.

02.01.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3135995.

На підставі кредитного договору № 3135995, ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 10 000, 00 грн., строком на 15 днів, з кінцевою датою повернення кредитних коштів 17.01.2022 року; зі сплатою відсотків 2,5% в день; комісії за надання кредиту – 1 900 грн.

ОСОБА_1 користувалась коштами але не вносила платежі, внаслідок чого станом на день подання позовної заяви за вказаним договором утворилася заборгованість на загальну суму 34 150 грн., яка склалася за тілом кредитом – 10 000 грн., процентами на дату відступлення права вимоги – 22 250 грн., комісією – 1 900 грн., яку ОСОБА_1 , добровільно не сплачує.

26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги за вказаним договором.

З огляду на вказане, ТОВ «Факторинг Партнерс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаними кредитними договорами та судові витрати.

11.03.2026 року у даній справі було ухвалено заочне рішення, яке ухвалою суду від 06.04.2026 скасовано і справу призначено до судового розгляду на 10 год. 00 хв. 04.05.2026 року, яке в подальшому було неодноразово відкладено, останній раз на 09 год. 00 хв. 25.09.2026 року.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Писаренко С.Ю., заперечував факт отримання відповідачкою кредитних коштів, а також вказував, що позивачем нараховані відсотки за користування коштами поза межами строку кредитування, а витрати на правничу допомогу є завищеними, а тому просив врахувати вказані обставини та у задоволені позову відмовити.

У відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» просило позов задовольнити з підстав наведених у ньому.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала повноваження на представництво її інтересів в суді своєму представнику - адвокату Писаренку С.Ю.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності відповідачки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача – адвокат Писаренко С.Ю. судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону ; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

01.01.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 5317320.

На підставі кредитного договору № 5317320, ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 4 550, 00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою відсотків 1,90% в день.

Договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Факт отримання відповідачкою коштів підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 20.07.2026 № 20.1.0.0.0/7-260720/44352-БТ, про зарахування на картковий рахунок останньої кредитних коштів в розмірі 4 500 грн., що підтверджується також випискою по рахунку.

Виходячи з розрахунку заборгованості, внаслідок неналежного виконання умов договору, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість на загальну суму 9 304, 75 грн., яка склалася за тілом кредитом – 4 550, 00 грн., процентами на дату відступлення права вимоги – 4 754, 75 грн. Коштів за вказаним договором відповідачкою сплачено не було.

Суд погоджується з позовними вимоги щодо наявної у відповідачки заборгованості за тілом кредиту (основним зобов`язанням) в розмірі 4 500 грн.

Водночас щодо суми нарахованих відсотків у вказаному розмірі суд зазначає наступне.

В постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Вимог щодо нарахування процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України у позові не заявлено.

Згідно до розрахунку, проценти нараховувались поза межами кредитування.

Таким чином, розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування повинен розраховуватися наступним чином – 4500*1,90%*30=2 593,50 грн.

Отже, саме в такому розмірі, суд вважає доведеним суму прострочених відповідачкою відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, до стягнення з відповідачки за вказаним договором підлягає заборгованість за тілом кредиту (основним зобов`язанням) в розмірі 4 500 грн., та відсотками за користування коштами – 2 593, 50 грн.

10.02.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Сіті Фінанс» укладено договір факторингу № ФК 10-02/23, відповідно до умов якого ТОВ «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

01.08.2025 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 01-08/25, відповідно до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги за вказаним договором.

02.01.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3135995.

На підставі кредитного договору № 3135995, ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 10 000, 00 грн., строком на 15 днів, зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 2,5% в день та комісії за надання кредиту – 1 900 грн.

Договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Факт отримання відповідачкою коштів підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 20.07.2026 № 20.1.0.0.0/7-260720/44352-БТ, про зарахування на картковий рахунок останньої кредитних коштів в розмірі 10 000 грн., що підтверджується також випискою по рахунку.

Виходячи з розрахунку заборгованості внаслідок неналежного виконання умов договору, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість на загальну суму 34 150 грн., з якої за тілом кредитом – 10 000 грн., процентами на дату відступлення права вимоги – 22 250 грн., комісією – 1 900 грн. Коштів за вказаним договором відповідачкою сплачено не було.

Суд погоджується з позовними вимоги щодо наявної у відповідачки заборгованості за тілом кредиту (основним зобов`язанням) в розмірі 10 000 грн.

Водночас щодо суми нарахованих відсотків саме в такому розмірі суд зазначає наступне.

В постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Вимог щодо нарахування процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України у позові не заявлено.

Згідно до розрахунку, проценти нараховувались поза межами кредитування.

Таким чином, розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування повинен розраховуватися наступним чином – 10 000*2,5%*15= 3 750 грн.

Отже, саме в такому розмірі, суд вважає доведеним суму прострочених відповідачкою відсотків за користування кредитними коштами.

З приводу нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 1 900 гривень, то суд зазначає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 дійшла наступного висновку:

«10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1 і 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту».

Зазначений висновок відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, враховуючи, що сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту, то вказані вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, до стягнення з відповідачки за вказаним договором підлягає заборгованість за тілом кредиту (основним зобов`язанням) в розмірі 10 000 грн., відсотками за користування коштами – 3 750 грн., а також комісією за надання кредиту в розмірі 1 900 грн.

26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги за вказаним договором.

Вказана заборгованість на час розгляду справи в суді не погашена.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позов ТОВ «Факторинг Партнерс» слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитними договорами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000, 00 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надані наступні докази: копія договору про надання правової допомоги № 02-07/2024, укладеного 02.07.2024 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», витяг з Акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року на суму 16 000, 00 грн.

Представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, але в разі стягнення просив зменшити їх до мінімального розміру.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 810/3806/18 від 17.09.2019, № 320/11366/20 від 13.05.2022.

З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000, 00 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в межах задоволених позовних вимог по сплаті судового збору в розмірі 1 396, 43 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість:

- за кредитним договором № 5317320 від 01.01.2022 року на загальну суму 7 143, 50 грн., яка склалася за тілом кредитом – 4 550, 00 грн., відсотками за користування коштами – 2 593, 50 грн.;

- за кредитним договором № 3135995 від 02.01.2022 року на загальну суму 15 650 грн., яка склалася за тілом кредитом – 10 000 грн., відсотками за користування коштами – 3 750 грн., комісією – 1 900 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», судовий збір в розмірі 1 396, 43 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Представник позивача - адвокат Александров Олексій Олександрович.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_1 .

Представник відповідача – адвокат Писаренко Сергій Юрійович, адреса: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 30 вересня 2026 року.

Суддя: А.П. Завіновська