Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №332/6847/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6847/25

Провадження № 2/332/1229/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного 14.05.2015 між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем кредитного договору № L01.188.36204, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 35 858,00 грн строком на 96 місяців зі сплатою процентів за ставкою 12,9000% річних від неповернутої суми кредиту, сплатою фіксованої щомісячної плати в розмірі 0,9800% від початкової суми кредиту.

17.11.2023 між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 17112023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором у розмірі 57 567,31 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Від представника позивача в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладеного 14.05.2015 між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем кредитного договору № L01.188.36204, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 35 858,00 грн строком на 96 місяців зі сплатою процентів за ставкою 12,9000% річних від неповернутої суми кредиту, сплатою фіксованої щомісячної плати в розмірі 0,9800% від початкової суми кредиту (а.с. 4-9).

17.11.2023 між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 17112023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором у розмірі 57 567,31 грн (а.с. 17-18).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 17112023 від 17.11.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 57 567,31 грн, з яких: 15 471,60 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 17 497,01 грн – заборгованість за відсотками, 24 598,70 грн – заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією (а.с. 20).

На виконання умов договору про відступлення прав вимоги на адресу відповідача позивачем було направлено повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснювала жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають задоволенню лише в частині тіла кредиту та заборгованості за відсотками, тобто в розмірі 32 968,61 грн, що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Поряд з цим, суд, керуючись принципом «суд знає закони» (jura novit curia), дійшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги позову про стягнення комісії в розмірі 24 598,70 грн, з огляду на таке.

Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між сторонами, позивач надав відповідачу кредит на поточні потреби, тобто на споживчі потреби, тому особливості регулювання відносин сторін мають визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Спірний договір укладено 14.05.2015, тому суд застосовує норми Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції від 03.01.2015, що діяла на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За приписами ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.02.2019 в рамках справи № 666/4957/15-ц (провадження № 61-43940св18).

Матеріали справи не містять інформації щодо того, в чому полягає комісія за обслуговування кредитної заборгованості, за які саме банківські послуги вона призначена та яким чином вираховується. Відповідна інформація не зазначена і в кредитному договорі.

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин. Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Наведене викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 в рамках справи № 363/1834/17.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволені частково, на 57,27%, відповідно, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 734,14 грн.

На підставі ст. ст. 526, 527, 530, 629, 1049, 1054, 1082 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № L01.188.36204 від 14.05.2015 в розмірі 32 968,61 грн та судовий збір в розмірі 1 734,14 грн.

У задоволенні інших вимог позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Суддя О.С. Яцун