Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №304/1052/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1052/26 Провадження № 2/304/906/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кибзи М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Перечин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (місце проживання яких за адресою: АДРЕСА_1 ), в інтересах яких діє їх законний представник ОСОБА_4 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (місцезнаходження: 89221, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Тур`ї Ремети, вул.Тканка, 1 (ЄДРПОУ-04351280), про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

02.06.2026 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє їх законний представник ОСОБА_4 , звернулися до Перечинського районного суду Закарпатської області з позовом, поданим представником адвокатом Зизич Н.Ю., до Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визначення права власності на спадкове майно, та у пред`явленому позові позивачі просять: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом за покійним дідусем, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Порошково Ужгородського району Закарпатської області; за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом за покійним дідусем, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с Порошково Ужгородського району Закарпатської області; за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом за покійним дідусем, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Порошково Ужгородського району Закарпатської області.

Заявлені позовні вимоги позивачі мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла їх прабабуся - ОСОБА_6 , після смерті якої у спадок залишився житловий будинок АДРЕСА_3 . Оскільки, заповіту покійна ОСОБА_6 не залишила, спадщину за нею у порядку ст.1270 ЦК України прийняв її син ОСОБА_5 , який є дідусем позивачів.

У зв`язку з певними розбіжностями у документах, рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2024 року встановлено факт, що ОСОБА_6 була матір`ю ОСОБА_5 . Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_5 не встиг та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Згідно довідки, виданої старостою Порошківського старостинського округу № 838 від 31 жовтня 2023 року, за адресою АДРЕСА_3 , на день смерті ОСОБА_5 , крім нього, у будинку нікого не було зареєстровано та ніхто не проживав. Спадкова справа за померлим заведена не була.

Так як на момент смерті ОСОБА_5 його внуки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 були неповнолітніми, то у відповідності до ч.4 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину за покійним дідусем.

У травні 2026 року ОСОБА_4 , як законний представник неповнолітніх дітей, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Васіловки В.О., яка листом № 261/01-16 від 22 травня 2026 року повідомила про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, оскільки правовстановлюючий документ на будинок відсутній, а також рекомендувала звернутися до суду для вирішення даного питання ,а тому позивачі змушені звернутися до суду з даним позовом та з огляду на існування перешкод у оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку, просять позов задовольнити.

Ухвалою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 08 червня 2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі №304/1052/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє їх законний представник ОСОБА_4 , до Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визнання права власності на спадкове майно, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, відтак призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву. Одночасно витребувано від приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка Вікторії Олександрівни завірені копії спадкових справ після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У підготовче судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , їх законний представник ОСОБА_4 , та представник ОСОБА_4 - адвокат Зизич Н.Ю. не з`явилися, проте остання подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить такі задовольнити за підставами та обґрунтуваннями, наведеними у позові, при цьому просить не вирішувати питання розподілу процесуальних витрат.

Представник відповідача Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області у підготовче судове засідання не з`явився, проте подав на адресу суду заяву, в якій просять розглянути справу № 304/1052/26 без участі представника сільської ради, не заперечують проти задоволення позовних вимог за наявності достатніх підстав.

Враховуючи те, що учасники справи в підготовче судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалося.

З урахуванням положень ч.1 ст.198, ч.3 ст.211 ЦПК України суд ухвалив про проведення підготовчого засідання за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 ст.206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи ті обставини, що відповідач визнає заявлені позивачами вимоги, проти задоволення позову заперечень не має, і таке визнання позовних вимог відповідає Закону, не порушує будь-чиї права чи законні інтереси інших осіб, суд вважає за можливе на підставі ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у цій справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи № 304/1052/26, з`ясувавши всі обставини по вказаній справі, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12,13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 17 січня 2008 року виконкомом Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, актовий запис № 09.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2024 року у справі № 304/1523/24, яке набрало законної сили 24 грудня 2024 року, заяву ОСОБА_4 , заінтересована особа: Перечинська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин задоволено та встановлено факт, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , була матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як вбачається з довідки старости Порошківського старостинського округу за вих.№ 837 від 31 жовтня 2023 року, за адресою АДРЕСА_3 дійсно зареєстрований особовий рахунок, номер об`єкта погосподарського обліку 0481 в погосподарській книзі № 12. Головою вищевказаного дворогосподарства та забудівельником була ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно довідок Старости Порошківського старостинського округу за вих.№ 836 від 31 жовтня 2023 року та № 290 від 13 червня 2024 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала та була зареєстрована в дворогосподарстві за поштовою адресою АДРЕСА_3 , де разом з нею був зареєстрований і проживав її син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 . По вищевказаній адресі інші особи не проживали та зареєстрованими не були.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З огляду на відсутність заповіту спадкодавця ОСОБА_6 , що вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 85655787 від 17 червня 2026 року, наданої приватним нотаріусом Васіловка В.О., право на спадкування після її смерті одержали спадкоємці за законом.

Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 85655777 від 17 червня 2026 року, наданої приватним нотаріусом Васіловка В.О., спадкова справа стосовно спадкодавця ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , не заведена.

Враховуючи, що ОСОБА_5 (син спадкодавця ОСОБА_6 ), як спадкоємець першої черги за законом у відповідності до ст.1261 ЦК України, який постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України не відмовився від спадщини, а наявність інших спадкоємців першої черги чи спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку, та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , не встановлено, відтак він вважається таким, що прийняв спадщину одноосібно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 14 березня 2023 виконавчим комітетом Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис № 47.

Як вбачається з довідки старости Порошківського старостинського округу за вих. № 838 від 31 жовтня 2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав та був зареєстрований в дворогосподарстві за адресою АДРЕСА_3 , де разом з ним за вказаною адресою ніхто не проживав та не був зареєстрований.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Частиною третьою статті 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст.1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з належними до господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

З технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , виготовленого ФОП ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_4 вбачається, що станом на 11.03.2026 року за адресою АДРЕСА_3 розташовані наступні будівлі та споруди: житловий будинок, огорожа. Вказаний житловий будинок (літ.А) складається з: передпокою площею 7,5 кв.м., кухні-їдальні площею 15,6 к.м., кімнати площею 15,7 кв.м., комори площею 7,4 кв.м., загальна площа будинку складає 46,2 в.м, житлова площа - 15,7 кв.м, та копія вказаного технічного паспорту є в матеріалах справи.

Згідно зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд, виготовленого ФОП ОСОБА_7 щодо об`єкту нерухомого майна - житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_3 зазначено, що станом на дату оцінки інвентаризаційна вартість вказаного об`єкту нерухомості становить - 55288,00 грн.

З огляду на відсутність заповіту спадкодавця ОСОБА_5 , що вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 85655725 від 17 червня 2026 року, наданої приватним нотаріусом Васіловка В.О., право на спадкування після його смерті одержали спадкоємці за законом.

Відповідно до частини другої статті 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1265 ЦК України визначено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Тобто частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює особливий спосіб прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами та особами з обмеженою цивільною дієздатністю.

Для малолітньої особи частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює самостійну презумпцію прийняття спадщини, яка не залежить від спільного проживання з спадкодавцем. Обов`язок подати заяву, передбачений статтею 1269 ЦК України, поширюється на спадкоємця, який має прийняти спадщину шляхом активного волевиявлення, але не скасовує спеціального правила, передбаченого частиною четвертою статті 1268 ЦК України.

Подібна за змістом правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29 липня 2026 року у справі № 381/2957/22 (провадження № 61-7166св26).

Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 183/4406/16 зроблено висновок, відповідно до якого частина четвертої статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Отже, враховуючи те, що позивачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент відкриття спадщини за дідусем ОСОБА_5 , тобто станом на 09 березня 2023 року, були малолітніми, відтак виходячи з правила, передбаченого частиною четвертою статті 1268 ЦК України, вони є таким, що прийняли спадщину у рівних частках (по 1/3).

При цьому суд зауважує, що в ході судового розгляду не встановлено відмови батьків (усиновлювачів), опікунів малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від прийняття спадщини з дозволу органу опіки та піклування, як це передбачено ч.4 ст.1273 ЦК України, а також не встановлено наявність інших спадкоємців чи спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Разом з цим, відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Васіловки В.О. від 22 травня 2026 року за № 261/01-16 ОСОБА_4 , як законному представнику ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з огляду на ненадання правовстановлюючих документів на майно, яке підлягає спадкуванню за померлим ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 , рекомендовано звернутись до суду з відповідною заявою.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 85655714 від 17 червня 2026 року, наданої приватним нотаріусом Васіловка В.О., спадкова справа стосовно спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заведена.

Відповідно до ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз`яснено в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч.3 ст.1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених статтями 335, 376 та 392 ЦК України.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п.11 ч.1 ст.346 ЦК України).

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).

В свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Згідно з п.п.1,2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у зв`язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України та враховувати, що заповідач, зокрема, має право: призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК); без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до п.23 вказаної Постанови Пленуму, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року зазначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.

Відповідно до ст.55,124 Конституції України, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Встановлені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини підтверджуються сукупністю вивчених судом фактичних даних за наданими документами, що дає суду підстави для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє їх законний представник ОСОБА_4 .

Таким чином, оскільки у позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд, використовуючи винятковий спосіб їх захисту - визнання права власності на спадкове майно, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у разі задоволення судом позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати у даній справі складаються з судового збору, сплаченого законним представником ОСОБА_4 в інтересах позивачів, при зверненні з позовом до суду, в сумі 1331,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1.685624617.1 від 28 травня 2026 року, копія якої є в матеріалах справи /а.с.4/. Натомість, враховуючи що стороною позивача не заявлялось за окремою заявою вимог про відшкодування понесених ними судових витрат за рахунок відповідача у даній справі, адвокат Зизич Н.Ю., з урахуванням принципу диспозитивності, просить не вирішувати питання розподілу понесених позивачами судових витрат, тому на підставі положень ст.13 ЦПК України, суд не розглядає зазначене питання, оскільки таке волевиявлення позивачів не суперечить вимогам Закону та не порушує права відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.41,55,124 Конституції України, ст.ст.16, 328, 331, 1216-1218, 1223, 1241, 1265, 1268-1270, 1276, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-83, 197, 200 ч.3, 206 ч.4, 258-259, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє їх законний представник ОСОБА_4 , до Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - право власності на 1/3 (одну третю) частину житлового будинку з належними до нього господарськими будовами та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - право власності на 1/3 (одну третю) частину житлового будинку з належними до нього господарськими будовами та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - право власності на 1/3 (одну третю) частину житлового будинку з належними до нього господарськими будовами та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення набирає законної сили згідно зі статтею 273 ЦПК України.

Рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО