Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №304/1517/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1517/26 Провадження № 2/304/1069/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.

при секретарі: Галас А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

03.08.2026 до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 , поданий представником адвокатом Козар М.В., до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що 28.02.2015 року вона уклала шлюб із ОСОБА_2 , який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 91, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 .

Позивачка вказує, що від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка вказує, що з травня 2025 року вони з відповідачем ОСОБА_2 припинили подружні стосунки, притаманні в сім`ї та кожен з них живе своїм життям, в них різні характери, відсутнє взаєморозуміння і взаємодопомога, також сталася втрата їх спільних інтересів та відсутність бачення їх спільного майбутнього, внаслідок чого подальше спільне життя i збереження шлюбу вважає неможливим. Зазначає, що сторони не цікавляться життям один одного, спільне господарство з цього часу вони не ведуть, кожен має окремий бюджет. Спір щодо майна наразі відсутній.

Позивачка у позові зазначає, що наміру на примирення з відповідачем та збереження шлюбу вона не має та вважає примирення неможливим. Тому вказує за доцільність припинення юридичного зв`язку між нею та відповідачем, скориставшись правом розірвання шлюбу в судовому порядку, у зв`язку з чим позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений 28.02.2015 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 91.

Ухвалою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 07.08.2026 прийнято до розгляду позов ОСОБА_1 , відкрито провадження у цивільній справі № 304/1517/26 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена судом своєчасно та належним чином, проте, 17.09.2026 року до суду представником позивачки - адвокатом Козар М.В. подано письмову заяву, в якій просить розглянути справу без участі позивачки та її представника, також додано письмову заяву ОСОБА_1 , в якій позивачка висловила прохання не стягувати з відповідача судові витрати у виді судового збору та залишити їх за нею, позивачкою у справі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду направлено поштовим зв`язком 01.09.2026 письмову заяву відповідача, в якій останній просить розглядати справу про розірвання шлюбу без його участі та зазначає, що на розлучення з ОСОБА_5 він згідний.

Враховуючи те, що учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалося.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи №304/1517/26, з`ясувавши всі обставини у вказаній цивільній справі, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами цієї справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 28 лютого 2015 року сторони по справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклали шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №91, про що повторно видано 29.07.2026 свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , оригінал якого є в матеріалах справи (а.с.4). Як вбачається з вказаного свідоцтва про шлюб, після державної реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище ОСОБА_1 не змінювала.

Від спільного подружнього життя сторони мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , яка народилася у м.Будапешт ІНФОРМАЦІЯ_5 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження м.Будапешт та у свідоцтвах про народження яких батьком записаний ОСОБА_2 , відповідач у справі, а в графі «мати» зазначена ОСОБА_1 (позивачка) та копії вказаних свідоцтв серії НОМЕР_2 від 05.08.2015 року та серії НОМЕР_3 від 05.02.2020 року, відповідно, у засвідчених перекладах містяться в матеріалах справи (а.с.9,10).

Як вбачається з позовної заяви, подружні стосунки між сторонами припинені по причині розбіжностей характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові та довіри один до одного, та припинення шлюбних відносин, у зв`язку з чим позивачка звертається до суду з даним позовом про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду: зокрема, положеннями ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України (далі СК України).

Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ст.111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, сторони вважають неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов`язати їх прийняти заходи до примирення.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, виходячи з принципів об`єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі та суд приходить до висновку, що дана сім`я розпалася остаточно та будь-яких підстав до її збереження судом не встановлено та відповідачем в судовому засіданні не доведено.

Крім того, оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням її до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Примушування до шлюбу не допускається, відповідно до приписів статті 24 СК України. А тому, подальше спільне подружнє життя і збереження шлюбу між сторонами суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вивчивши обґрунтування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про розірвання шлюбу, відсутність відзиву (заперечень проти позову) відповідача ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, викладені у позовній заяві свідчать про те, що шлюб між сторонами фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим, шлюбні стосунки сторони не підтримують, та формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу позивачки та порушує її інтереси, що має істотне значення, та враховуючи також подану відповідачем ОСОБА_2 заяву в редакції від 23.08.2026 року, відповідно до якої відповідач позов визнав повністю, тому суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересах їх малолітніх дітей.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Крім того, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у разі задоволення судом позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, враховуючи позицію позивачки ОСОБА_1 , яка в поданій до суду 17.09.2026 року заяві просить судовий збір в сумі 1331,20 грн, сплачений нею при пред`явленні позову, з відповідача не стягувати та судові витрати залишити за нею, позивачкою у справі, тому питання відшкодування судових витрат у даній справі судом не вирішується.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.51, 124 Конституції України, ст.ст.105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст.7, 10, 11, 265-268, 279 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 28 лютого 2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 91.

Копію рішення направити до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, для відома.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО