Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №480/2588/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Справа № 480/2588/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2588/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і просить суд:

- визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18.12.2025 № 114/в щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням 40% втрати працездатності внаслідок хвороби, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 26 лютого 2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України у зв`язку з військовою агресією та безпосередньо приймав участь у бойових діях під час збройної агресії російської федерації у складі в/ч НОМЕР_1 . 05.03.2025 року позивача було звільнено з військової служби за станом здоров`я. Відповідно до Протоколу засідання штатної ВЛК №2025-0501-1254-3298-3 від 01.05.2025 року постановлено, що захворювання пов`язане із захистом Батьківщини. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №172/25/1935/р від 13.08.25 року встановлено 40% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини. У зв`язку із встановленням 40% втрати працездатності, через захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року №975. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 18.12.2025 № 114/в відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки позивача було звільнено з військової служби 05.03.2025, а 13.08.2025 року встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Позивач не погоджується із рішенням Міністерства оборони України, вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 звернувся у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, хоча в цей період він був вимушений очікувати встановлення причинно-наслідкового зв`язку з хворобою та встановлення відсотку працездатності. А отже, зазначене рішення комісії Міністерства оборони України є протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, без врахування усіх обставин та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 16.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. На виконання зазначеної ухвали усунуто недоліки та приведено позовну заяву у відповідність до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України.

Ухвалою суду від 27.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача - комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача Міністерства оборони України було подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено протоколом засідання комісії від 18.12.2025 № 114/в прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, а тому відсутні підстави для його скасування.

Дослідивши обставини у справі та докази, якими сторони обґрунтовують свою позицію у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, зокрема у період з 26.02.2022 по 05.03.2025 у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком позивача НОМЕР_2 (а.с. 64).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.03.2025 № 81 старшого солдата ОСОБА_1 , стрільця-регулювальника комендантського відділення комендантського взводу військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 4 березня 2025 року № 33-РС, у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, відповідно пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 5 березня 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 56 зв.бік -а.с. 57).

Відповідно до протоколу засідання штатної ВЛК № 2025-0501-1254-3298-3 від 01.05.2025 року постановлено, що захворювання ОСОБА_1 – «Ішемічна хвороба серця. Післяінфарктний (Q-інфаркт міокарду нижньої стінки лівого шлуночка від 06.11.2022) великовогнищевий кардіосклероз. Стенозуючий атеросклероз коронарних артерій (КВГ від 06.11.2022: оклюзія ОГ ЛКА). Стан після стентування ОГ ЛКА 1 стентом з лікувальним покриттям від 06.11.2022. СНІ ст. Гіперотонічна хвороба ІІ (другої) стадії, - захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини (а.с. 13-14).

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №172/25/1935/р від 13.08.2025 ОСОБА_1 встановлено 40% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини (а.с. 57 зв.бік-а.с. 58).

14.08.2025 позивач, з метою отримання одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідною заявою та надав копії документів для оформлення і призначення вказаної грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” від 25.12.2013 № 975 (а.с. 55 зв.бік – а.с. 56).

Пакет документів позивача був направлений до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України 27.08.2025 за вих. № 11/11873 для прийняття відповідного рішення (а.с. 55).

Відповідно протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 № 114/в (затверджено 22.12.2025р.) позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивач звільнений з військової служби 05.03.2025, а 13.08.2025 встановлено ступінь втрати працездатності, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби (а.с. 54).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно статті 41 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011- XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Так, згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ступеню втрати працездатності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

З аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавець обмежив строк на звернення для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, а саме не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби.

Частиною дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок №975.

Практика Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020, від 24 червня 2021 року у справі № 120/1985/20-а, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 25 липня 2022 року у справі № 380/6447/20 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.

У відповідності до абзацу третього пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975) (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ступеню втрати працездатності) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата огляду, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно пункту 18 Порядку № 975 (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ступеню втрати працездатності) у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму:

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов`язаному або резервісту, призваному на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №172/25/1935/р від 13.08.2025 позивачу встановлено 40% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини.

Згідно вказаного рішення форма розгляду експертною командою - очно, у закладі охорони здоров`я, дата проведення оцінювання – 13.08.2025.

Отже, дата 13.08.2023, яка зазначена у вказаному рішенні, є в розумінні пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №320/4821/19, аналізуючи положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, дійшов висновку, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:

суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;

визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби;

відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено:

тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;

причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23.

Тобто, допомога виплачується не тільки у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин.

Разом з цим, право на отримання особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби пов`язується із часом звільнення з військової служби.

Таким чином, законодавцем чітко визначено вичерпний перелік підстав виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності. Одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, у розмірі, що визначається у відсотках та вказується часовий проміжок між звільненням з військової служби та втратою працездатності, а саме три місяці.

За встановленими обставинами, позивача звільнено з військової служби 05.03.2025, а ступінь втрати працездатності 40 відсотків, внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини встановлено 13.08.2025, тобто у строк, що перевищує три місяці після звільнення з військової служби.

Відтак, відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без установлення інвалідності через пропуск тримісячного строку після звільнення з військової служби.

У постанові від 26.04.2024р. у справі №260/2081/23 Верховний Суд зауважує, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

При цьому, у постанові від 26.04.2024р. у справі №260/2081/23 Верховний Суд зазначив, що вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що відсутність рішення експертної команди з зазначенням ступеня втрати працездатності є непереборною обставиною, яка не залежала від його волі щодо вчасного звернення із відповідною заявою про призначення одноразової грошової допомоги.

При цьому позивач не наводить у позовній заяві жодних конкретних обставин, які б перешкоджали йому вчасно пройти огляд і отримати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Жодних доказів на підтвердження того, з яких саме причин огляд позивача експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи та встановлення позивачу відсотку втрати професійної працездатності відбувся більш, ніж через два місяці (13.08.2025) після видачі направлення на оцінювання (16.05.2025) позивачем не надано, матеріали справи не містять.

Щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду у постановах від 04.03.2020 у справі № 826/6846/16 та від 29.04.2020 у справі № 760/9823/16-а, то суд вважає їх нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки у вказаних справах предмет спору стосується призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, в той час як у цій справі позивач оскаржує відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко