Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №480/1185/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р. Справа № 480/1185/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського районного суду Сумської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського районного суду Сумської області (далі - відповідач-1, Тростянецький районний суд Сумської області), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі - відповідач-1, ТУ ДСА у Сумській області),в якій просила:

1) визнати протиправним наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області Васяєва Сергія Анатолійовича від 14 січня 2025 року № 02/04-08 «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду», яким встановлено з 01 січня 2025 року надбавку за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу ОСОБА_1 , головному спеціалісту відділу документообігу Сумського районного суду Сумської області, як такій, що має стаж державної служби 17 років 05 місяців та скасувати наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області від 14 січня 2025 року № 02/04-08 в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожен календарний рік стажу державної служби ОСОБА_1 - в розмірі 30 відсотків посадового окладу,

2) зобов`язати ТУ ДСА у Сумській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Сумського районного суду Сумської області від 15.01.2024 № 12/06-09 «Про встановлення надбавки» за вислугу років на державній службі, починаючи з 01 січня 2025 року, із урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом порушено її право на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантований статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу». Посилаючись на рішення Конституційного Суду України наголошує, що Закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, а Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. З огляду на викладене, на переконання позивача, положення Закону України Про Державний бюджет України щодо встановлення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не більше 30 відсотків не відповідає нормам Конституції України та спеціального Закону України «Про державну службу», а тому не можуть бути застосовані.

Позивач вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню норма спеціального нормативно-правового акта, а саме частини 1 статті 52 Закону України «Про державну службу», згідно якої надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3-х відсотків посадового окладу державного службовця за кожний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Позовна заява була розподілена автоматизованою системою комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судді Осіповій О.О. та ухвалою якої від 18.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На підставі розпорядження керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 №317 було здійснено повторний автоматичний розподіл справи та цю справу розподілено судді Воловику С.В., ухвалою якого від 15.01.2026 справу прийнято до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Втім у подальшому, на підставі розпорядження керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 №1288 було здійснено повторний автоматичний розподіл справи та цю справу розподілено судді Шевченко І.Г., ухвалою якої від 25.03.2026 справу прийнято до провадження, поновлено провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ТУ ДСА України в Сумській області подало відзив, в якому заперечувало проти задоволення вимог з огляду на те, що ТУ ДСА України в Сумській області як розпорядник коштів нижчого рівня не має правових підстав для самостійного нарахування поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-ІХ. Пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі на рівні 2% посадового окладу державного службовця, за кожен календарний рік, але не більше 30% посадового окладу.

Сумський районний суд Сумської області відзиву до суду не подав. При цьому, частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи (а.с.7, 13-15), позивач з 15.01.2024 та на момент виникнення спірних правовідносин обіймала посаду головного спеціаліста відділу документообігу Сумського районного суду Сумської області.

Зокрема, згідно наказу Сумського районного суду Сумської області від 16.01.2024 №12/06-09 ОСОБА_1 призначено з 16 січня 2024 року на посаду головного спеціаліста відділу документообігу Сумського районного суду Сумської області на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України, та до дня визначення керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства, з посадовим окладом згідно штатного розпису, а також встановлено їй надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 48 % від посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої, станом на 16.01.2024 становить 16 роки 6 місяці (а.с.7).

Наказом керівника апарату Сумського районного суду Сумської області Васяєва Сергія від 14.01.2025 №02/04-08 «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату у 2025 році» на підставі пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» державним службовцям Сумського районного суду Сумської області, в т.ч. позивачу, з 01.01.2025 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу (а.с.9).

Позивач, не погоджуючись з тим, що їй при розрахунку надбавки за вислугу років на державній службі відповідачем були застосовані приписи п.13 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", у якому зазначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України Про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу. Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів. (частина 4 статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII) відповідно до його преамбули визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 3 Закону № 889-VIII визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років. (частина 1 статті 46 Закону № 889-VIII)

Відповідно до частин 1-2, 4-5, 8 статті 50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України Про судоустрій і статус суддів.

Частиною 1 статті 52 Закону № 889-VIII встановлено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас Верховна Рада України 19.11.2024 ухвалила Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (далі - Закон України № 4059-IX), у пункті 13 розділу Прикінцеві положення якого законодавець визначив, що у 2025 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України; варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Норми Закону № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» запроваджено інші умови оплати праці державних службовців, відмінні від положень частини 1 статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме в частині визначення максимальної межі розміру надбавки за вислугу років на державній службі 30 відсотків замість 50 відсотків, а також розміру самої надбавки 2 відсотки - замість 3 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Спірним у цій справі є з`ясування питання, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки державного службовця за вислугу років: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.

Суд зазначає, що схоже питання було предметом розгляду Верховним Судом під час вирішення зразкової справи №240/7215/24.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24 визначені наступні ознаки типової справи:

позивач державний службовець місцевого загального суду, якому з 01 січня 2024 року встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;

відповідачі місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;

предмет спору розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;

спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX;

предмет позову позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов`язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону № 889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24 висловлені наступні узагальнені висновки:

"Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби."

Суд звертає увагу, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24 стосувався пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», однак, пункт 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX є ідентичними та стосуються одних і тих самих правовідносин, а тому суд дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24 є застосовним в цій справі.

Додатково суд зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» № 4282-IX від 11.03.2025, який у відповідній частині набрав чинності з 01.04.2025, частину першу статті 52 Закону № 889-VIII викладено в такій редакції: «1. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.».

Отже, з 01.04.2025 Закон України № 889-VIII також передбачає проведення нарахування та виплати надбавки за вислугу років у розмірі, визначеному Законом України № 4059-ІХ.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, нарахування та виплата у 2025 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 13 розділу Прикінцеві положення Закону України № 4059-IX, який зупинив дію приписів Закону України № 889-VIII і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а тому правомірно застосований відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, стосовно позивача під час визначення розміру її набавки за вислугу років, як державного службовця.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати протиправним наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області Васяєва Сергія від 14.01.2025 №02/04-08 «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату у 2025 році» в частині, що стосуються встановленого позивачу розміру надбавки за вислугу років на 2025 рік на рівні 30 відсотків місячного посадового окладу.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши зібрані у справі докази та надавши правову оцінку спірним правовідносинам з урахуванням наведеного вище правового регулювання та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу та похідних вимог про зобов`язання ТУ ДСА в Сумській області провести перерахунок та виплату позивачу надбавки за вислугу років на державній службі.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сумського районного суду Сумської області (вул. Академічна, 13,м. Суми,Сумська область,40030, код ЄДРПОУ 02886485), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (40002, м.Суми, вул.Українських Перемог, буд.4, код ЄДРПОУ 26270240) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.09.2026.

Суддя І.Г. Шевченко