Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №480/1332/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Справа № 480/1332/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1332/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі та військового збору, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/1127/23.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі та військовий збір, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/1127/23.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/11273/23 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу належного грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 20.05.2023 року.

На виконання зазначеного рішення суду відповідач виплатив позивачу 31.01.2026 невиплачену суму грошового забезпечення. Тобто, відповідачем належні позивачу при виключенні зі списків особового складу частини суми грошового забезпечення сплачені не в день виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а лише на виконання рішення суду по справі №480/11273/23 31.01.2026 року.

На виконання рішення суду здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення в сумі 106981,08 грн на картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» з врахуванням утриманого ПДФО 18%, військового збору 5%.

Позивач зазначив, що на виконання рішення суду у справі №480/11273/23 відповідач виплатив грошове забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%.

Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка. За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого грошового забезпечення, є протиправними.

У зв`язку із вищезазначеними обставинами, позивач вважає порушеними свої права на грошове забезпечення у повному обсязі, а тому звернувся до суду за їх захистом.

Ухвалою суду від 04.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обгрунтування яого зазначив, що позивач у позовній заяві взагалі не наводить обставин та доказів відмови ненарахування позивачеві компенсації ПДФО та стягнення з позивача військового збору у розмірі 5%. Отже факт порушення з боку військової частини НОМЕР_1 прав позивача не доведено.

Натомість відповідач зазначив, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/11273/23 позивачеві дійсно здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення в сумі 106981,08 грн на картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк».

Проте зазначена сума складається із нарахованого грошового забезпечення 108 610,23 грн, стягнутого податку на доходи фізичних осіб 19 549,80 грн (18 %), стягнутого військового збору 1629,15 грн (1,5 %) та компенсованого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19 549,80 грн. (108 610,23 - 19 549,80 - 1629,15 + 19549,80 = 106981,08 грн), що підтверджується розрахунком.

Таким чином, доводи позивача про нездійснення компенсації ПДФО та стягнення військового збору у розмірі 5% не відповідають дійсності.

Просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору (а.с. 20-22).

Ухвалою суду від 30.09.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.09.2023 №258 позивача виключено зі списків особового складу частини.

На день виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу належного грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 20.05.2023 року.

Про вищевказані обставини зазначено у позовній заяві та не заперечувалось представником відповідача у відзиві на позовну заяву, а тому не підлягають доказуванню в силу приписів ч. 1 ст. 78 КАС України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 по справі № 480/11273/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 з 26.05.2022 до 31.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити з 26.05.2022 до 31.12.2022 перерахунок, а військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2022, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2023 до 19.05.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити з 01.01.2023 до 19.05.2023 перерахунок, а військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", станом на 01.01.2023, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок, а військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2022, та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", станом на 01.01.2023, із урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших вимог відмовлено (посилання на рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/Review/124607037).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 по справі № 480/11273/23 без змін.

На виконання вищевказаного рішення суду 31.01.2026 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачеві 106981,08 грн на його картковий рахунок (а.с. 6).

Відповідно до розрахунку грошового забезпечення, що належить до виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 по справі № 480/11273/23 (за період з 26.05.2022 по 19.05.2023) становить:

- Грошове забезпечення – 108 610,23 (утримано податок на доходи фізичних осіб – 19 549,84, військовий збір – 1 629,15);

- Компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб – 19 549,84 грн;

- Єдиний соціальний внесок, нарахований на грошове забезпечення – 23 894,25 грн.

Також, зазначено, що належить до виплати на картковий рахунок 106 981,08 (а.с. 24).

Вважаючи, що відповідачем протиправно на виконання рішення суду утримано з грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб 18% та військовий збір 5%, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок № 44).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно із пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Виходячи із системного аналізу цих норм, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою військовослужбовцям грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм вбачається, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, у відповідача наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення суду від 21.01.2025 у справі № 480/11273/23.

Як встановлено судом компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19 549,84 грн. відповідачем було виплачено на картковий рахунок позивача, що підтверджується розрахунком грошового забезпечення, що належить до виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 по справі № 480/11273/23 (за період з 26.05.2022 по 19.05.2023) (а.с. 24).

Також у вказаному розрахунку зазначено, що з ОСОБА_1 утримано 1629,15 грн військового збору.

Суд зазначає, що відповідно до математичних підрахунків 1,5 % від суми грошового забезпечення 108610,23 грн = 1629,15 грн.

З огляду на наведене, судом не встановлено порушене право позивача щодо ненарахування та не виплати позивачу грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового, начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, утриманого при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 480/11273/23, а також щодо утримання з позивача військового збору у розмірі 5% замість 1,5 %.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук