Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №480/5433/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Суми Справа №480/5433/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Суть спору, позиція сторін. Клопотання сторін. Процесуальні дії суду.

На переконання позивача, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому зобов`язаний сплатити санкції. У зв`язку з порушенням термінів сплати санкцій відповідачу була нарахована пеня. Оскільки відповідач добровільно не сплатив позивачу санкції та пеню, то позивач звернувся до суду.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарській санкції за невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2023 рік у сумі 23034,77 грн та пеню за порушення термінів сплати таких санкцій у розмірі 193,41 грн.

Судом відкрито провадження у справі 05.07.2024.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що для працевлаштування особи з інвалідністю у 2023 році відповідачем було створено одне робоче місце за посадою робітника на лісокультурних (лісогосподарських) роботах та з метою працевлаштування особи з інвалідністю на цю посаду було подано форму 3-ПН. Крім того, наголошує, що після внесення змін до законодавства обов`язок щодо подання звітності про працевлаштування осіб з інвалідністю скасовано, а контроль за дотриманням нормативу покладено на органи Держпраці, які відповідної перевірки щодо відповідача не проводили.

Встановлені судом фактичні обставини.

Відповідач зареєстрована фізичною особою - підприємцем з 03.11.2015 та перебуває на обліку у позивача, як особа, яка в своїй діяльності використовує найману працю.

Позивачем у автоматизованому режимі сформовано та підписано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті відповідачем у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2023 рік становила 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб, при нормативі робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа. Середня річна заробітна плата штатного працівника складає 46069,55 грн та за 1 робоче місце, незайняте особою з інвалідністю, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 23034,77 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій на 15 днів, то відповідачу нараховано пеню в сумі 193,41 грн.

Висновки суду та їх мотиви.

Частиною 3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХII встановлено обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ визначено, що установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.ч.2, 4, 11 ст. 19 цього Закону підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Керівники підприємств, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Враховуючи зміни внесені до ст.19 Закону № 875-ХІІ Законом від 18.10.2022 № 2682-ХІ фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного фонду України інформацію: про створення підприємствами робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону.

Згідно з частинами 13, 14 ст.19 Закону № 875-ХІІ Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з ПФУ.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону № 875-ХІІ підприємства, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Суд звертає увагу, що п.1 постанови КМУ від 13.03.2023 № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) юридичних та фізичних осіб на період воєнного стану, введеного Указом Президента України. Тому під час дії воєнного стану органами Держпраці не проводяться заходи державного нагляду. Не виконання суб`єктом господарювання нормативу створення робочих місць для осіб з інвалідністю є наслідок для сплати ним адміністративно-господарських санкцій, і для цього не вимагається проведення перевірки органом нагляду, для фіксування такого. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23 та від 16.06.2025 у справі № 160/11423/23.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у позивача повноважень для нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2023 рік без проведення перевірки органами Держпраці.

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 затверджено Порядок подання форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 цього Порядку така форма подається роботодавцем за наявності попиту на робочу силу не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії (далі – форма № 3-ПН).

Отже, обов`язок подати форму № 3-ПН виникає за наявності вакансії, а належне та своєчасне її подання свідчить про інформування державної служби зайнятості про потребу в працівниках.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю в сумі 23034,77 грн та за період несплати санкцій з 16.04.2024 до 06.05.2024 нараховано пеню в розмірі 193,41 грн.

Разом з тим, позивачем не враховано, що відповідно до наказу відповідача від 08.06.2023 №2-ОД (з.б.а.с. 27) було створене одне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме посаду робітника на лісокультурних (лісогосподарських) роботах, а також те, що 09.06.2023 відповідачем подано до центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН про наявність вакантної посади для осіб з інвалідністю, що підтверджується відміткою Тростянецького управління Охтирської філії Сумського обласного центру зайнятості (а.с. 28-30).

Таким чином, центр зайнятості був поінформований про наявність вакансії для інвалідів у відповідача та мав можливість у 2023 році направляти відповідних осіб для подальшого працевлаштування.

Викладене свідчить про те, що відповідач створив робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та своєчасно поінформував державну службу зайнятості про наявність відповідної вакансії, тобто вжив залежних від нього заходів, спрямованих на забезпечення працевлаштування особи з інвалідністю.

Водночас позивачем не надано доказів того, що відповідач не вжив залежних від нього заходів, спрямованих на працевлаштування особи з інвалідністю, зокрема не створив відповідне робоче місце, не повідомив державну службу зайнятості про наявність вакансії або безпідставно відмовив особі з інвалідністю у працевлаштуванні.

Оскільки відповідач створив робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та своєчасно подав до центру зайнятості інформацію про наявність відповідної вакансії, а доказів того, що непрацевлаштування особи з інвалідністю було наслідком протиправної поведінки чи бездіяльності відповідача, позивачем не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Зазначений висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 11.09.2018 у справі № 812/1127/18, від 19.12.2018 у справі № 812/1140/18, від 23.07.2019 у справі № 820/2204/16, від 31.07.2019 у справі № 812/1164/18.

Отже, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, а саме у зв`язку з необґрунтованістю.

Судові витрати.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено та позивач є суб`єктом владних повноважень, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук