Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №460/15289/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року м. Рівне№460/15289/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесенні до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі ч. 4 статті 28 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” в редакції від 05 грудня 2012 року, що був чинний станом на 05 січня 2013 року та повторного постановлення на військовий облік на підставі Постанови КМУ від 16 серпня 2024 року № 932 "Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів"; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного Державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі ч. 4 статті 28 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” в редакції від 05 грудня 2012 року, що був чинний станом на 05 січня 2013 року у зв`язку із настанням граничного віку перебування в запасі другого розряду. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав військове звання рядового складу, а тому, на його переконання, з досягненням 05 січня 2013 року 40-річного віку він досяг граничного віку перебування у запасі другого розряду відповідно до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на той час, та підлягав виключенню з військового обліку. Позивач вважає, що подальше збільшення законодавцем граничного віку перебування у запасі до 50, а згодом до 60 років не може бути підставою для поновлення його статусу військовозобов`язаного, оскільки на момент набрання відповідними змінами чинності він уже досяг встановленого на той час граничного віку перебування у запасі. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов в якому позов не визнав. У відзиві зазначив, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 16 вересня 2003 року. Відповідач наголосив, що облікова картка позивача не містить відомостей про його виключення з військового обліку, а військовий квиток підтверджує саме зняття, а не виключення позивача з такого обліку. На переконання відповідача, після законодавчого збільшення граничного віку перебування у запасі позивач, який не досяг 60-річного віку, підпадає під дію чинного Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому правові підстави для внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку відсутні.

Ухвалою суду від 17.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З наданого військового квитка серії НОМЕР_1 від 29.06.1991 вбачається, що позивач проходив військову службу та мав військове звання солдата.

Військовий квиток містить відмітки щодо військового обліку позивача, у тому числі відмітку про зняття його з військового обліку.

Водночас відмітки про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі військовий квиток не містить.

В обліковій картці військовозобов`язаного зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомостей про його виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі облікова картка не містить.

З військово-облікового документа, сформованого засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста «Резерв+» 07 березня 2026 року, вбачається, що позивач має статус військовозобов`язаного, а органом військового обліку зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30 червня 2026 року позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У заяві позивач просив внести відомості про його виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням 05 січня 2013 року 40-річного віку, припинити відображення у Реєстрі відомостей про нього як військовозобов`язаного та привести відомості Реєстру у відповідність до, на його думку, фактичного та юридичного стану.

Заява направлена відповідачу поштовим відправленням 30 червня 2026 року. Як стверджує позивач, вказана заява залишилася без належного реагування зі сторони відповідача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з частинами першою-третьою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та включає, зокрема, виконання військового обов`язку в запасі і дотримання правил військового обліку.

Військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування у запасі. Вони перебувають на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

На час досягнення позивачем 40-річного віку стаття 28 Закону №2232-XII передбачала поділ запасу військовозобов`язаних на два розряди залежно від їх віку.

Частиною другою статті 28 Закону №2232-XII у редакції, чинній станом на 05 січня 2013 року, було передбачено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються за віком на перший та другий розряди.

До другого розряду належав, зокрема, рядовий склад - до 40 років.

Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону №2232-XII граничний вік перебування у запасі другого розряду був граничним віком перебування у запасі та у військовому резерві.

Отже суд погоджується з позивачем у тій частині, що станом на 05 січня 2013 року законодавчо визначений для нього як особи рядового складу граничний вік перебування у запасі становив 40 років.

Надалі Законом України від 27 березня 2014 року №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» статтю 28 Закону №2232-XII було змінено та граничний вік перебування у запасі другого розряду для відповідної категорії осіб збільшено до 50 років.

У подальшому Законом України від 22 липня 2014 року №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування у запасі другого розряду збільшено до 60 років.

У чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції частина друга статті 28 Закону №2232-XII установлювала для військовозобов`язаних рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду граничний вік перебування у запасі до 60 років, а частина четверта цієї статті визначала цей вік граничним віком перебування у запасі.

За змістом пункту 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування у запасі.

Суд звертає увагу на необхідність розмежування понять «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», позаяк вказані поняття не є тотожними та мають різні правові наслідки.

Зняття особи з військового обліку не означає припинення її статусу військовозобов`язаного та не виключає можливості подальшого взяття такої особи на військовий облік за наявності передбачених законом підстав.

Натомість виключення з військового обліку здійснюється виключно за визначеними законом підставами.

На необхідності розмежування цих юридичних категорій звернув увагу Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 280/2880/24. У цій постанові Верховний Суд виходив з того, що підстави зняття та виключення з військового обліку визначаються законом, а наявність обставин, які не передбачені законодавством як відповідна підстава, сама собою не породжує обов`язку територіального центру комплектування та соціальної підтримки вчинити таку дію.

У цій справі наданий позивачем військовий квиток підтверджує наявність відмітки про його зняття з військового обліку, однак не містить відмітки про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі.

Не містить таких відомостей й облікова картка позивача.

Відтак матеріали справи не підтверджують того, що до внесення у 2014 році змін до Закону №2232-XII компетентним органом фактично було прийнято та оформлено рішення про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі.

Саме в такому аспекті правовідносини щодо збільшення граничного віку перебування у запасі вже неодноразово були предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 814/4386/15 Верховний Суд розглядав спір, у якому особа також посилалася на те, що до законодавчих змін 2014 року досягла 40-річного граничного віку перебування у запасі.

У тій справі Верховний Суд установив, що військово-облікові документи особи не містили даних про її зняття або виключення з військового обліку, тоді як станом на час виникнення спірних правовідносин законодавством граничний вік перебування у запасі вже було збільшено до 60 років. Верховний Суд зазначив, що після набрання чинності відповідними змінами особа, яка не досягла нового граничного віку перебування у запасі, підпадає під дію нової редакції Закону №2232-XII.

Від часу набрання чинності такими змінами вони поширюють дію наперед на осіб, які не досягли встановленого законом нового граничного віку перебування у запасі. Верховний Суд також визнав помилковим застосування до таких правовідносин статті 58 Конституції України як підстави для незастосування нової редакції Закону.

При цьому Верховний Суд виходив із необхідності оцінювати правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а не виключно з огляду на норми, які діяли у момент досягнення особою 40-річного віку.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3113/17.

У справі № 820/3113/17 особа перебувала на військовому обліку військовозобов`язаних запасу другого розряду у військовому званні рядового до досягнення нею 40 років. У військовому квитку такої особи містилася відмітка про зняття її з військового обліку після досягнення 40-річного віку, однак у 2017 році її повторно взяли на військовий облік.

Верховний Суд зазначив, що стаття 28 Закону №2232-XII у редакції, чинній на час досягнення тією особою 40-річного віку, дійсно встановлювала для рядового складу відповідний граничний вік. Водночас після внесення Законами №1169-VII та №1604-VII змін до Закону №2232-XII граничний вік був підвищений спочатку до 50, а згодом до 60 років.

За висновком Верховного Суду, з набранням чинності такими змінами особа підпала під дію нової редакції Закону №2232-XII як така, що не досягла встановленого ним граничного віку перебування у запасі. Верховний Суд також відхилив доводи про порушення статті 58 Конституції України та зазначив, що законодавчі зміни поширюють свою дію на правовідносини, які виникають після набрання ними чинності. Для перевірки правомірності повторного взяття особи на військовий облік належало застосовувати законодавство, чинне на момент вчинення відповідних дій.

Отже, сам факт того, що позивач досяг 40-річного віку 05 січня 2013 року, не означає, що у 2026 році до спірних правовідносин має застосовуватися виключно редакція Закону №2232-XII, чинна станом на 05 січня 2013 року.

Суд враховує, що предметом цього спору є не оцінка дій військового комісаріату, які мали або не мали бути вчинені 05 січня 2013 року, а заявлена у 2026 році протиправна бездіяльність відповідача щодо невнесення до чинного державного реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку та вимога зобов`язати відповідача внести такі відомості.

Тому правомірність поведінки відповідача повинна оцінюватися відповідно до законодавства, чинного на час виникнення саме цих спірних правовідносин.

На час звернення позивача до відповідача граничний вік перебування у запасі для осіб відповідної категорії становив 60 років. Позивач такого віку не досяг.

Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що до законодавчих змін 2014 року позивача було належним чином саме виключено з військового обліку компетентним органом.

Тому вимога позивача фактично зводиться до того, щоб у 2026 році зобов`язати відповідача внести до Реєстру відомості про юридичний факт виключення з військового обліку, який матеріалами справи не підтверджений.

Суд також враховує правове регулювання порядку ведення військового обліку, чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Відповідно до Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

На районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено, зокрема, здійснення взяття, зняття та виключення з військового обліку у випадках, передбачених законодавством, ведення військово-облікової документації, внесення відповідних відомостей та виконання функцій з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про виключення особи з військового обліку має бути наслідком існування передбаченої законом підстави для такого виключення або підтвердження факту раніше здійсненого належного виключення особи з військового обліку.

У цій справі жодної із зазначених обставин не встановлено.

Позивач станом на час звернення до відповідача не досяг граничного віку перебування у запасі, встановленого чинною редакцією Закону №2232-XII.

Доказів того, що до внесення законодавчих змін його було виключено з військового обліку компетентним органом із внесенням відповідної відмітки до військово-облікових документів, матеріали справи також не містять.

Відмітка про зняття позивача з військового обліку не є доказом його виключення з такого обліку.

Не спростовує таких висновків і посилання позивача на частину першу статті 58 Конституції України.

Відповідно до цієї норми закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності та припиняється з моменту втрати ним чинності, а до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Проте застосування збільшеного законом граничного віку до правовідносин, які виникли після набрання відповідними змінами чинності, не означає надання закону зворотної дії у часі.

Такий висновок безпосередньо відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 вересня 2018 року у справі №814/4386/15 та від 17 лютого 2020 року у справі №820/3113/17.

Щодо посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932, то суд зазначає, що сама по собі автоматизована верифікація або актуалізація відомостей у відповідних інформаційних системах не створює нового юридичного факту виключення особи з військового обліку та не замінює передбачених Законом №2232-XII підстав для такого виключення.

Отже, вирішальним для спірних правовідносин є не технічний спосіб відображення інформації у Реєстрі, а наявність чи відсутність установленої законом матеріально-правової підстави для виключення позивача з військового обліку і такої підстави судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що невнесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку на підставі досягнення ним 40-річного віку у 2013 році не є протиправною бездіяльністю, оскільки на час виникнення спірних правовідносин позивач не досяг чинного граничного віку перебування у запасі, а факту його належного виключення з військового обліку у минулому матеріалами справи не підтверджено.

Вимога про зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності та також не підлягає задоволенню. Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні.

Правові підстави для відшкодування судового збору у порядку ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Т.О. Комшелюк