Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/11132/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11132/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Вовченко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 17.04.2016 року надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ), що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) виключити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Ухвалою від 22 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог в позивній заяві зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає в с. Іванівка, Любашівський район, Одеська область, являється військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Під час оновлення військово-облікових даних в мобільному застосунку "Резерв+" позивачу згенеровано військово-обліковий документ в якому міститься позначка "Порушення правил військового обліку”, дата звернення: 10.02.2026 року. На адвокатський запит представника позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 (Любашівка) від 12.03.2026 року отримано відповідь №314 від 31.03.2026 року. Станом на 31.03.2026 року ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, при цьому протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася. Водночас у реєстрі «Оберіг» міститься відомості про порушення правил військового обліку, які не підтверджені належними процесуальними документами. Відсутність належним чином складеного протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про те, що факт правопорушення щодо позивача документально не підтверджений. За таких умов немає правових підстав вважати його притягнутим до відповідальності, а тому внесення відповідних відомостей до Реєстру є протиправним.

Адміністративний позов з додатками надіслано ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено довідкою про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету 17.04.2026 року (а.с.24)

Ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження від 22.04.2026 року по справі № 420/11132/26 надіслано ІНФОРМАЦІЯ_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_5 22.04.2026, що підтверджено довідкою від 23.04.2026 (а.с. 24 зв.).

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 не скористався процесуальним правом надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з 20.04.2018 року за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено паспортом громадянина України ОСОБА_1 від 04.09.2008 року (а.с.10-11).

Відповідно до військово-облікового документу Резерв+ (сформованого 18.02.2026), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним, на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 ; звання: солдат; номер в реєстрі Оберіг 2090820244096621700002, BOC 956647, Будівельних робіт, робітник підсобний; причина звернення до Нацполіції: не прибули за повісткою до ТЦК та СП, дата звернення: 10.02.2026; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; дата уточнення даних 15.07.2024. Також у військово-обліковому документів позивача наявна відмітка «Порушення правил військового обліку» (а.с.12).

На адвокатський запит представника позивача від 12.03.2026 року (а.с.13) 4 відділом ІНФОРМАЦІЯ_5 31.03.2026 року надано відповідь №3/4, де зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 . права на відстрочку не мас, не заброньований, не має жодного чинного висновку ВЛК щодо ступеня придатності до військової служби. Гр. ОСОБА_2 порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та 15.07.2024 року за допомогою електронного кабінету військовозобов`язаного уточнив персональні (облікові) дані (крім ступеня придатності до військової служби)…. Зважаючи на те, що місцем праці ОСОБА_1 є м. Обухів Київської області, a місцем проживання ним зазначено с. Яновка Подільського району Одеської області, виникають обґрунтовані сумніви в правдивості зазначеної ним під час уточнення персональних даних інформації, щодо місця проживання. Зважаючи на викладене та на відсутність будь-якого чинного висновку ВЛК. на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) було направлено повістки № 4721747 від 25.08.2025 та № 6046595 від 21.12.2025 року. У вказані в повістках дати ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку із чим не вдалось направити його на медичне обстеження ВЛК (а.с. 14).

Позивач вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та представник позивача звернулася до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

В ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Приписами п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України визначено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на теперішній час.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

В Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ), визначені правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно зі ст. 1 Закону № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; оповіщення - доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також вручення (надсилання) повісток громадянам.

Приписами ст. 22 Закону № 3543-XII передбачено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; … проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (ч.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 3543-XII у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п.1).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян …; на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.9).

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони; (п.11).

З дослідженого військово-облікового документу Резерв+ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що він є військовозобов`язаним, на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 ; звання: солдат; номер в реєстрі Оберіг 2090820244096621700002, BOC 956647, Будівельних робіт, робітник підсобний; причина звернення до Нацполіції: не прибули за повісткою до ТЦК та СП, дата звернення: 10.02.2026; дата уточнення даних 15.07.2024. Також у військово-обліковому документів позивача наявна відмітка «Порушення правил військового обліку» (а.с.12).

Надаючи відповідь на адвокатський запит представника позивача від 12.03.2026 року, ІНФОРМАЦІЯ_7 зазначив, що ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію: 15.07.2024 року за допомогою електронного кабінету військовозобов`язаного уточнив персональні (облікові) дані, крім ступеня придатності до військової служби; не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_8 у вказані в повістках № 4721747 від 25.08.2025 та №6046595 від 21.12.2025 дати, у зв`язку з чим не вдалося направити позивача на медичне обстеження ВЛК. А також у відповідача виник сумнів щодо внесеної позивачем в Реєстр інформації про фактичне місце проживання.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі Закон №№ 1951-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі (п.3).

Відповідно до ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ч.1).

Згідно ч. 1 ст.7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 7) місце проживання та місце перебування; 17-1) відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; 20-1) відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі Порядок № 1487)

В п. 3 Порядку № 1487 зазначено, що для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1487, завданнями військового обліку є: … забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

Приписами абз. 3 п. 56 Порядку № 1487 визначено, що Національна поліція: за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

В абз. 16 п. 79 Порядку № 1487 зазначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Суд звертає увагу, що ст. 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, ст. 210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності - це законодавчо врегульована процедура визначена в Кодексі України про адміністративні правопорушення, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.

Відповідно Кодекс України про адміністративні правопорушення регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є уповноваженим органом щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП.

Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст. 284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.

Постанова про закриття справи відповідно до ст. 284 КУпАП виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу (в якій зазначено, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення). Постанова уповноваженої особи може бути оскаржена до суду.

До суду відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні достовірні докази прийнята постанови в порядку КУпАП відносно позивача.

Також у справі відсутні докази, що позивач після внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про те, що він є особою, яка порушила правила військового обліку, з`являвся до органів ТЦК.

Суд звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов`язки уповноваженого органу так і права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст. 268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення.

З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом.

Суд не приймає до уваги твердження, що позивач не вчиняв адміністративних правопорушень, оскільки відсутність складу правопорушення має бути встановлено компетентним, уповноваженим органом – ІНФОРМАЦІЯ_5 , або судом, але лише в порядку судового контролю за прийнятим рішенням.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд зазначає, що сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210-1 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає доставці до відповідного органу ТЦК та СП для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відображення у військово-обліковому документі Резерв+ «Порушення правил військового обліку» є технічним статусом, що відображає об`єктивний стан виконання громадянином його військового обов`язку на поточний момент.

Цей статус не є стягненням чи штрафом. Він лише відображає в системі та повідомляє особу та суб`єктів Реєстру, що за даною карткою є невиконане зобов`язання: не прибуття за повісткою чи не пройдено ВЛК у визначений строк.

В той же час, вимогами ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ) визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, на переконання суду, сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210-1 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає доставці до відповідного органу ТЦК та СП для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

З урахуванням вказаного, відповідачем, використовуючи інформаційно-комунікаційну систему, було внесено відомості щодо позивача, в якості способу його інформування.

Таким чином, суд зазначає, що самі по собі відомості про порушення правил військового обліку та не є тотожними відомостями про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З положень глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Положення № 402) вбачається, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (п.3.1).

В п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зазначено, що особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач проходив медичний огляд ВЛК.

Враховуючи, що постанова ВЛК під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду, а також запровадження Законом №3621-IX та Законом №4235-IX присічних строків для проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, суд дійшов висновку, що позивач, не виконав обов`язку щодо проходження медичного огляду ВЛК.

Суд зазначає, що доводи позивача про те, що виключно наявність протоколу про адміністративне правопорушення є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення військового обліку, є безпідставними та не свідчать про протиправність дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач як орган ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, діяв у межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений законодавством, здійснивши фіксацію та актуалізацію відомостей щодо позивача шляхом внесення відомостей про порушення правил військового обліку позивачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

При цьому, суд також акцентує увагу на необхідності розмежування понять матеріального складу адміністративного правопорушення та порушення правил військового обліку. Правила військового обліку є сукупністю встановлених Законом №2232-XII обов`язків, порушення яких є об`єктивним юридичним фактом, що виникає в момент невиконання особою конкретної вимоги, незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Тобто, правила військового обліку є цілісною системою встановлених Законом №2232-XII та Порядком №1487 обов`язків, виконання яких має безумовний та безперервний характер, а порушення цих правил є об`єктивним юридичним фактом, що виникає безпосередньо в момент невиконання особою конкретної вимоги закону або законного розпорядження органу військового управління, зокрема, неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду. Такий юридичний факт існує незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки адміністративна відповідальність за статтями 210, 210-1 КУпАП є лише формою державного реагування на вже вчинене правопорушення, а не підставою для виникнення статусу особи як такої, що порушила правила військового обліку.

Отже, відмітка у військово-обліковому документі Резерв+ позивача «Порушення правил військового обліку» або звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо доставлення особи є наслідком саме зафіксованого об`єктивного факту ігнорування військового обов`язку, що за своєю правовою суттю є реалізацією превентивних та виконавчих функцій у сфері мобілізаційної підготовки, а не актом притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ведення військового обліку це інформаційно-реєстраційна функція, фіксація в Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про те, що особа не прибула за повісткою до ТЦК та СП, є відображенням об`єктивного та фактичного стану виконання (чи невиконання) особою її конституційного обов`язку (ст. 65 Конституції України). Для фіксації технічного статусу невиконання обов`язку постанова КУпАП не є обов`язковою.

Отже, доводи позивача про те, що внесення даних можливе лише після винесення постанови за ст. 210 КУпАП, ґрунтуються на хибному ототожненні двох різних правових процедур.

За таких обставин, з огляду на те, що позивач до органів ТЦК та СП не з`явився, чим унеможливив завершення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, дії відповідача щодо актуалізації даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виставлення відповідного статусу є правомірними, обґрунтованими та такими, що вчинені в межах повноважень.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

У відповідності до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи судом не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження зазначених обставин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 та про зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

Суддя O.A. Вовченко

.