Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/2184/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2184/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 28.01.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 );

зобов`язати здійснити переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ).

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії (оператор) групи технічних засобів охорони державного кордону відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б). Довідкою постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії №633 від 24.09.2025 внаслідок захворювань очей та опорно-рухової системи його визнано придатним до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших закладів, охорони. У службовій характеристиці позивача зазначено про недоцільність проходження військової служби на займаній посаді через стан здоров`я.

Позивач вказує, що звертався «по команді» до командира військової частини з проханням повідомити про перелік посад, які відповідають його стану здоров`я, проте питання по суті не розглянуто.

Як вказано у позові, 08.10.2025 позивач поштовим відправленням направив рапорт із проханням повідомити про перелік наявних посад у Військовій частині НОМЕР_1 , які відповідають стану його здоров`я, а 19.11.2025 - рапорт про переміщення для продовження військової служби до НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_4 ) у зв`язку зі станом здоров`я та обмеженнями, встановленими довідкою ВЛК №633 від 24.09.2025.

За твердженням позивача, відповідей на рапорти та відомостей про їх реєстрацію і результати розгляду він не отримав.

Як зазначає позивач, 18.12.2025 представник позивача направив скаргу за вих.№181225/2 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, за результатами розгляду якої відповіді по суті позивач не отримав.

Позивач також зазначає, що посадові особи командування у грубій формі відмовляють у розгляді його звернень «по команді».

Позивач посилається на частини першу, четверту статті 2 та частину тринадцяту статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до яких військова служба полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я громадян, порядок її проходження визначається, зокрема, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, а військовослужбовці можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого. Позивач вважає, що нормативно-правове регулювання прямо передбачає можливість ініціювання військовослужбовцем питання переміщення для подальшого проходження служби, у тому числі з урахуванням стану здоров`я та висновків військово-лікарської комісії.

На думку позивача, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, не містить детального регулювання всіх аспектів переміщення військовослужбовців, зокрема за станом здоров`я, тому за аналогією закону слід застосовувати Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Позивач посилається на пункт 12 Положення №1115/2009 і вважає, що подання рапорту зумовлює обов`язок командування розглянути його по суті та прийняти рішення, оформлене письмовим наказом або мотивованою відмовою.

Оскільки в Державній прикордонній службі України відсутній спеціальний порядок розгляду рапортів, до них, на переконання позивача, застосовуються статті 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», тож рапорт про наявність посад підлягав розгляду не пізніше 14.11.2025, а рапорт про переміщення - не пізніше 28.12.2025.

Позивач зазначає, що подання рапорту поштовим зв`язком є належним способом звернення, оскільки його звернення «по команді» фактично блокувалися або ігнорувалися, і посилається на рішення судів першої інстанції, в яких, на його думку, констатовано, що жодним нормативно-правовим актом не визначено можливості повернення рапорту військовослужбовця без розгляду, а розглянутим вважається рапорт, який слугував підставою видачі наказу по особовому складу чи ухвалення рішення про відмову в задоволенні рапорту, доведених до військовослужбовця в порядку, передбаченому законодавством.

Фактично єдиним «обґрунтуванням» неприйняття та нерозгляду рапорту про переміщення, за твердженням позивача, стало посилання на нестачу особового складу та висловлене заперечення щодо переміщення з формулюванням про можливість переведення лише після прямої заміни на рівнозначного фахівця. Таке формулювання, на думку позивача, не оформлено у вигляді належного управлінського рішення, не є письмовою відповіддю на рапорт і не може вважатися мотивованою відмовою, прийнятою уповноваженим суб`єктом.

На думку позивача, відсутність рішення за рапортом про переміщення, ненадання відповіді по суті та відсутність відомостей про реєстрацію рапортів свідчать не лише про одноразове порушення строків розгляду звернення, а й про систематичне ухилення відповідача від розгляду рапортів позивача. Така бездіяльність, на переконання позивача, має не лише індивідуальний, а й системний негативний ефект: підриває авторитет військового управління, дискредитує встановлені державою механізми службового реагування, завдає шкоди як самому військовослужбовцю, так і інтересам служби загалом, а тому потребує негайного службового реагування.

Позивач також посилається на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №400/1442/23 та Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №280/742/24.

Стислий виклад заперечень відповідача

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_4 ( НОМЕР_3 прикордонний загін) підпорядковуються ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_5 ).

Відповідно до пунктів 89, 121, 123, 124 Положення №1115/2009, у разі переміщення військовослужбовця з одного органу Держприкордонслужби до іншого, якщо ці органи підпорядковані регіональному управлінню, призначення здійснюється наказом начальника регіонального управління.

Представник відповідача вказує, що 14.10.2025 відповідач отримав рапорт позивача (реєстр. №04.4/58305/25-Вн), в якому позивач просив повідомити про перелік наявних посад у військовій частині, які відповідають стану його здоров`я.

За довідкою ВЛК №633 позивач проходить військову службу в підрозділі охорони державного кордону, що не порушує рекомендацій військово-лікарської комісії.

У довідці відсутні висновки щодо неможливості проходження військової служби у місцевості, де позивач проходить службу, неможливості проживання членів сім`ї за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, потреби у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною, які мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця у тому ж населеному пункті. Про всі ці обставини позивачу доведено в усному порядку.

Представник відповідача зазначає, що 25.11.2025 відповідач отримав рапорт позивача (реєстр. №02.21/68462/25-Вн від 25.11.2025), в якому позивач просив дозволу на переміщення до НОМЕР_3 прикордонного загону у зв`язку з обмеженнями по здоров`ю. Після отримання рапорту відповідач в порядку, визначеному Положенням №1115/2009, направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 та Військової частини НОМЕР_4 клопотання про переміщення позивача у зв`язку з визнанням його придатним до військової служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони.

Від Військової частини НОМЕР_4 надійшла відповідь від 03.12.2025 №08/12758-25-Вих про відсутність пропозицій щодо використання позивача у зв`язку з відсутністю вакантних посад у підрозділах тилового, технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення. Цю інформацію, за твердженням представника відповідача, також доведено позивачу.

На думку представника відповідача, бездіяльності не було. По-перше, позивач не надав жодного документа, яким би підтвердив неможливість проходження військової служби у місцевості, де він проходить військову службу, неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в цій місцевості, потребу у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною, що мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця у тому ж населеному пункті. По-друге, на кожен рапорт відповідач здійснив реагування і довів відповідну інформацію. По-третє, повноваження на переміщення між двома органами охорони державного кордону в межах одного регіонального управління має лише ІНФОРМАЦІЯ_5 . По-четверте, військова частина, до якої клопотав переміститися позивач, відмовилась від його переміщення.

Представник відповідача також зазначає, що «жодним з документів не передбачена письмова відповідь на рапорти військовослужбовців», а Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, не входить до структури Збройних Сил України, і на неї не поширюються нормативно-правові акти, які видані та стосуються Міністерства оборони України.

Позовні вимоги, на думку представника відповідача, суперечать одна одній та обґрунтуванню, наведеному в позовній заяві, та взагалі є безпідставними.

Стислий виклад відповіді на відзив

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що визнання відповідачем факту отримання рапортів свідчить про виникнення обов`язку їх розгляду та прийняття рішення. Відповідач долучив лише відповідь НОМЕР_3 прикордонного загону, натомість відповіді Південного регіонального управління, органу, уповноваженого приймати рішення про переміщення, матеріали справи не містять, як і доказів того, що відповідач з`ясовував стан розгляду клопотання.

Посилання на усне доведення інформації представник позивача вважає неспроможним, оскільки відсутні накази, резолюції, витяги з журналів реєстрації або інші документи про завершення розгляду, а в рапорті позивач прямо просив повідомити його письмово.

Письмова відповідь, на думку представника позивача, обов`язкова відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян».

Представник позивача зазначає, що військово-лікарська комісія не вирішує кадрових питань і не визначає місцевість служби, а проходження служби в органі охорони кордону не означає відповідності займаної посади медичним обмеженням. Вирішальним доказом, на думку представника позивача, є не лише довідка ВЛК, а й службова характеристика, видана самим відповідачем, яка підтверджує недоцільність проходження служби на займаній посаді за станом здоров`я. Посилаючись на пункт 123 Положення №1115/2009, представник позивача вважає, що були наявні всі юридичні передумови для реалізації положень цього пункту, який підтверджує наявність у відповідача нормативного обов`язку вирішити питання призначення позивача на іншу посаду з урахуванням встановлених медичних обмежень. Формулювання «бездіяльність щодо переміщення», на думку представника позивача, є коректним, оскільки відображає невиконання обов`язку щодо вирішення питання переміщення.

Стислий виклад заперечень на відповідь на відзив

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначає, що відповідь Військової частини НОМЕР_4 від 03.12.2025 №08/12758-25-Вих направлено на дві адреси: відповідачу та ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому у ІНФОРМАЦІЯ_4 не було підстав для переміщення позивача, адже посади для подальшого проходження служби у Військовій частині НОМЕР_4 відсутні. Позивач, на думку представника відповідача, підтверджує, що повноваження щодо переміщення між військовими частинами одного регіонального управління належать виключно ІНФОРМАЦІЯ_6 , проте просить зобов`язати відповідача, до повноважень якого ці дії не належать, здійснити переміщення і не уточнив позовні вимоги, які є безпідставними з моменту їх пред`явлення.

За твердженням представника відповідача, позивач трактує пункт 123 Положення №1115/2009 на свій лад, уникаючи встановлених у ньому вимог, і не надав документів, які підтверджують, що він не може проходити службу в місцевості, де зараз проходить службу, а їх вичерпний перелік визначений цим пунктом. Інші доводи відзиву, на думку представника відповідача, позивач не спростував, а позовні вимоги є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню з моменту їх пред`явлення до суду.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 04.02.2026 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 КАС України в електронній формі та витребував у Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України): докази проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (копії наказів про зарахування до списків тощо); копії рапортів позивача від 08.10.2025 та від 19.11.2025 з додатками з вхідним номером та докази розгляду вказаних рапортів; рішення, прийняті за наслідками розгляду рапортів від 08.10.2025 та від 19.11.2025, а також документи, матеріали, на підставі яких відповідач прийняв рішення, з нормативно-правовим обґрунтуванням.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_7 у грудні 2023 року, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії (оператор) групи технічних засобів охорони державного кордону відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б).

Згідно зі службовою характеристикою на солдата ОСОБА_1 , за період проходження служби випадків звільнення позивача від виконання службових обов`язків за станом здоров`я було 65 ліжко-дні. За станом здоров`я спроможний виконувати свої службові обов`язки не в повному обсязі. Висновок: за станом здоров`я недоцільне проходження військової служби на займаній посаді.

Відповідно до довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії №633 від 24.09.2025, виданої госпіталем Одеського ВМКЦ ДПСУ, за результатами медичного огляду 24.09.2025 солдата ОСОБА_1 на підставі статей 64В, 49В, 26Б, 30Б, 31Б графи II Розкладу хвороб визнано: «Придатний до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони.»

08 жовтня 2025 року позивач склав рапорт на ім`я начальника Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив повідомити про перелік наявних посад у Військовій частині НОМЕР_1 , які відповідають стану його здоров`я, зазначив, що довідкою ВЛК №633 від 24.09.2025 його визнано придатним до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони, та що його посада згідно зі службовою характеристикою не відповідає стану здоров`я. Відповідь позивач просив надати на адресу для листування у м.Львові та продублювати на електронну пошту.

Цей рапорт з додатками позивач направив цінним листом з описом вкладення на адресу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджують опис вкладення з відбитком календарного штемпеля від 08.10.2025, накладна АТ «Укрпошта» №7901312239062 від 08.10.2025 та фіскальний чек.

Отримання рапорту 14.10.2025 та його реєстрацію за №04.4/58305/25-Вн представник відповідача визнав у відзиві на позовну заяву.

19 листопада 2025 року позивач склав рапорт на ім`я начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ), в якому просив дозволу на переміщення для продовження проходження військової служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) у зв`язку зі станом здоров`я та обмеженнями, встановленими довідкою ВЛК №633 від 24.09.2025, згідно з якою внаслідок захворювань очей та опорно-рухової системи його визнано придатним до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони. У рапорті позивач зазначив, що теперішня посада згідно зі службовою характеристикою не відповідає стану його здоров`я, що він неодноразово звертався «по команді» до безпосередніх командирів, однак командування не реагує на звернення і не приймає письмові рапорти, тому він звертається напряму до начальника загону.

Відповідь позивач просив надати на адресу для листування у м. Львові та продублювати на електронну пошту.

До рапорту позивач додав копії паспорта, РНОКПП, військового квитка, довідки ВЛК №633 від 24.09.2025 та службової характеристики.

Цей рапорт позивач направив цінним листом з описом вкладення, що підтверджують опис вкладення, накладна АТ «Укрпошта» №7901312246778 від 19.11.2025 та фіскальний чек.

Отримання рапорту 25.11.2025 та його реєстрацію за №02.21/68462/25-Вн від 25.11.2025 представник відповідача визнав у відзиві на позовну заяву.

Сторони визнали обставини щодо отримання відповідачем рапортів позивача від 08.10.2025 та від 19.11.2025, про що представник відповідача зазначив у відзиві на позовну заяву від 26.02.2026, а представник позивача - у відповіді на відзив, а тому, відповідно до частини першої статті 78 КАС України, такі обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_8 «Про переміщення військовослужбовців» від 29.11.2025 №08/16547-25-Вих, адресованого начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 та начальникам органів охорони державного кордону (згідно з розрахунком розсилки), у зв`язку з вивільненням посад у НОМЕР_2 прикордонному загоні для кандидатів на військову службу за контрактом із числа цивільної молоді, в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 висловив клопотання про переміщення за межі прикордонного загону військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військово-лікарськими комісіями визнані придатний до військової служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони. У листі поіменно названо чотирьох військовослужбовців, серед яких позивач.

Відповідно до розрахунку розсилки, доданого до листа, його направлено на 16 адрес, серед яких в/ч НОМЕР_4 .

Згідно з листом НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про переміщення військовослужбовців» від 03.12.2025 №08/12758-25-Вих, адресованим начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 та в.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону, відповідно до листа начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.11.2025 №08/16547-25-Вих, у НОМЕР_3 прикордонному загоні відсутні пропозиції щодо використання чотирьох названих у ньому військовослужбовців, серед яких позивач, у зв`язку з відсутністю вакантних посад в підрозділах тилового, технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення НОМЕР_3 прикордонного загону.

18 грудня 2025 року представник позивача адвокат Куля В.С. направив на електронну адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України скаргу за вих.№181225/2, в якій просив, зокрема, вчинити акт реагування у зв`язку з нерозглядом Військовою частиною НОМЕР_1 рапортів позивача від 08.10.2025 та від 19.11.2025 та сприяти переміщенню позивача до НОМЕР_3 прикордонного загону, що підтверджує роздруківка електронного листа від 18.12.2025.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною тринадцятою статті 6 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України визначає Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009). Наведені нижче пункти Положення №1115/2009 суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на листопад 2025 року.

Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_4 є органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, тож переміщення позивача між ними відбувається в межах Державної прикордонної служби України, а не з одного військового формування до іншого в розумінні частини тринадцятої статті 6 Закону №2232-XII, та здійснюється в порядку, встановленому Положенням №1115/2009.

Згідно з пунктом 12 Положення №1115/2009, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння військових звань, пониження у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 89 Положення №1115/2009, призначення військовослужбовців на посади, звільнення з посад та зарахування їх у розпорядження здійснюється, зокрема осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу:

на посади в органах Держприкордонслужби - наказом начальника цього органу;

на посади у структурних підрозділах регіонального управління та в разі переміщення військовослужбовця з одного органу Держприкордонслужби до іншого, якщо ці органи підпорядковані регіональному управлінню, - наказом начальника регіонального управління;

в інших випадках - наказом Адміністрації Держприкордонслужби.

Пунктом 93 Положення №1115/2009 встановлено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється, зокрема:

на рівні посади: за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії - за рішенням відповідних начальників або на особисте прохання військовослужбовця;

на нижчі посади: за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії - за згодою чи на особисте прохання військовослужбовця.

Пунктом 123 Положення №1115/2009 передбачено, що військовослужбовці призначаються на вищі, рівні або нижчі посади в органі Держприкордонслужби, в якому вони проходять службу, або в іншому органі Держприкордонслужби у випадках, передбачених пунктом 93 цього Положення.

Переміщення на рівні посади та переміщення на нижчі посади у випадках, передбачених абзацами четвертим, шостим та десятим підпункту 6 пункту 93 цього Положення (у тому числі в іншу місцевість), здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, в яку його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця у тому ж населеному пункті, за наявності документів, які це підтверджують.

Переміщення військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом, на іншу посаду у зв`язку зі службовою необхідністю чи за станом здоров`я здійснюється за рішенням командування без згоди військовослужбовця в разі відповідно службової необхідності або наявності медичного висновку про доцільність використання військовослужбовця на інших посадах або в іншій місцевості.

Відповідно до пункту 124 Положення №1115/2009, призначення військовослужбовця на рівну посаду, а в разі відсутності такої посади - на нижчу посаду в іншу місцевість за станом здоров`я його або членів його сім`ї, які проживають разом із ним, здійснюється начальником органу Держприкордонслужби в межах повноважень за зверненням військовослужбовця за наявності відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії, а таке призначення військовослужбовця, викликане потребою у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та проживають у місцевості, в яку планується переміщення військовослужбовця, здійснюється на підставі клопотання військовослужбовця за наявності документів, які це підтверджують.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що стан здоров`я військовослужбовця, підтверджений висновком військово-лікарської комісії, є підставою для призначення на рівну або нижчу посаду, зокрема в іншому органі Держприкордонслужби, як за рішенням відповідних начальників, так і на особисте прохання військовослужбовця.

Водночас переміщення військовослужбовця рядового складу з одного органу Держприкордонслужби до іншого, якщо ці органи підпорядковані регіональному управлінню, оформлюється наказом начальника регіонального управління, а призначення за зверненням військовослужбовця здійснюється в межах повноважень відповідного начальника і за наявності рівної (нижчої) посади.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо переміщення позивача для проходження військової служби до НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), суд зазначає таке.

Представник відповідача у відзиві зазначив, а представник позивача у відповіді на відзив не заперечив, а навпаки назвав ІНФОРМАЦІЯ_10 органом, уповноваженим приймати рішення про переміщення та видавати відповідний наказ, що Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_4 підпорядковуються Південному регіональному управлінню.

Лист НОМЕР_3 прикордонного загону від 03.12.2025 №08/12758-25-Вих адресований, зокрема, начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , що узгоджується з цією обставиною.

За таких обставин, відповідно до абзацу третього підпункту 1 пункту 89 Положення №1115/2009, переміщення позивача з НОМЕР_2 прикордонного загону до НОМЕР_3 прикордонного загону оформлюється наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не наказом начальника відповідача. Відповідач не наділений повноваженням здійснити таке переміщення.

Бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є невчинення дії, яку він зобов`язаний і уповноважений вчинити. Оскільки переміщення позивача до іншого органу охорони державного кордону не належить до повноважень відповідача, вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо переміщення позивача до НОМЕР_3 прикордонного загону у заявленому формулюванні задоволенню не підлягає.

Водночас, позивач у позовній заяві та відповіді на відзив пов`язував бездіяльність відповідача з тим, що його рапорт про переміщення не розглянуто і відповіді на нього він не отримав.

Вирішуючи питання про те, чи виконав відповідач обов`язки, які виникли в нього у зв`язку з отриманням рапорту позивача від 19.11.2025, суд виходить з такого.

Дія Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби), відповідно до частини четвертої його вступу поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Згідно зі статтею 14 Статуту внутрішньої служби, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), відповідно до частини четвертої його преамбули поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до статті 112 Дисциплінарного статуту, військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Статтею 115 Дисциплінарного статуту встановлено, що вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно зі статтею 117 Дисциплінарного статуту, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР), заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною третьою статті 7 Закону №393/96-ВР визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Відповідно до статті 19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Суд застосовує наведені положення Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту до спірних правовідносин, оскільки їх дія прямо поширена на військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Закон №393/96-ВР суд застосовує в частині порядку та строків розгляду звернень військовослужбовців, оскільки саме до законодавства про звернення громадян міститься посилання у статті 115 Дисциплінарного статуту.

Рапорт позивача від 19.11.2025 є зверненням військовослужбовця з особистого питання проходження служби, а за змістом - заявою (клопотанням) про переміщення за станом здоров`я.

Суд встановив, що відповідач отримав цей рапорт 25.11.2025 та зареєстрував його.

Отже, з дня отримання рапорту у відповідача виник обов`язок у межах своїх повноважень розглянути його, а якщо вирішення порушеного питання не належить до його повноважень - переслати його за належністю з повідомленням позивача, та в будь-якому разі письмово повідомити позивача про результати розгляду. Відповідач мав виконати цей обов`язок у строки, визначені статтею 20 Закону №393/96-ВР.

Суд ухвалою від 04.02.2026 витребував у відповідача копію рапорту від 19.11.2025 з вхідним номером та докази розгляду рапорту, а також рішення, прийняті за наслідками його розгляду, документи, матеріали, на підставі яких відповідач прийняв рішення, з нормативно-правовим обґрунтуванням.

На виконання ухвали представник відповідача подав копію рапорту без відмітки про реєстрацію, лист НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.11.2025 №08/16547-25-Вих з розрахунком розсилки та лист НОМЕР_3 прикордонного загону від 03.12.2025 №08/12758-25-Вих.

Рішення, прийнятого за наслідками розгляду рапорту від 19.11.2025, відповідач суду не подав.

Витягу з журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг із записом про рішення, прийняте щодо рапорту (статті 119, 120 Дисциплінарного статуту), резолюції або іншого документа, який би фіксував результат розгляду рапорту, матеріали справи не містять.

Доказів направлення позивачу письмової відповіді за рапортом, зокрема на зазначену в рапорті адресу для листування або електронну пошту, матеріали справи також не містять.

Відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 на лист від 29.11.2025 №08/16547-25-Вих або прийнятого ним рішення щодо позивача відповідач суду не подав.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Витребувані докази мали значення для з`ясування того, чи розглянув відповідач рапорт позивача від 19.11.2025, яке рішення прийняв за наслідками його розгляду та чи довів це рішення до позивача.

Оскільки відповідач витребуваних судом доказів не подав, суд відповідно до частини дев`ятої статті 80 КАС України, відмовляє у визнанні обставини прийняття відповідачем рішення за наслідками розгляду рапорту позивача від 19.11.2025 та доведення такого рішення до позивача у письмовій формі.

Лист НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.11.2025 №08/16547-25-Вих не є такою обставиною.

Цей лист рапорту позивача від 19.11.2025 не згадує, клопотання в ньому обґрунтоване вивільненням посад у НОМЕР_2 прикордонному загоні для кандидатів на військову службу за контрактом із числа цивільної молоді, його адресовано начальнику Південного регіонального управління та начальникам шістнадцяти органів охорони державного кордону, і він стосується чотирьох військовослужбовців.

Отже, суд вважає, що цей лист є клопотанням відповідача з власної ініціативи про переміщення групи військовослужбовців за межі прикордонного загону, а не рішенням за рапортом позивача про переміщення до НОМЕР_3 прикордонного загону і не пересиланням цього рапорту за належністю.

Доказів того, що відповідач повідомив позивача про направлення такого клопотання, матеріали справи не містять.

Відповідач, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності, не довів, що розглянув рапорт позивача від 19.11.2025 та письмово повідомив позивача про результати його розгляду, як того вимагають стаття 117 Дисциплінарного статуту та стаття 19 Закону №393/96-ВР.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач у вимозі про визнання протиправною бездіяльності назвав її бездіяльністю «щодо переміщення», а у відповіді на відзив пояснив, що предметом спору є невчинення відповідачем дій, спрямованих на вирішення питання переміщення позивача за станом здоров`я.

Встановлене судом порушення полягає саме в тому, що відповідач не довів до позивача у письмовій формі результат розгляду його рапорту про переміщення.

Відмова в позові лише через те, що позивач сформулював вимогу як бездіяльність «щодо переміщення», залишила б без захисту право позивача на письмову відповідь за рапортом, гарантоване статтею 112 Дисциплінарного статуту.

Тому для ефективного захисту прав позивача суд виходить за межі позовних вимог та визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо неповідомлення позивача у письмовій формі про результати розгляду його рапорту від 19.11.2025.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України, у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішення рапорту про переміщення за станом здоров`я пов`язане з оцінкою службової необхідності, наявності посад та вибором способу реагування в межах повноважень відповідача, а тому суд не може визначити за відповідача зміст рішення за рапортом. Належним способом захисту є зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача від 19.11.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та письмово повідомити позивача про результати його розгляду.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача здійснити переміщення позивача до НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), суд зазначає таке.

Як суд зазначив вище, відповідно до абзацу третього підпункту 1 пункту 89 Положення №1115/2009 переміщення позивача з НОМЕР_2 прикордонного загону до НОМЕР_3 прикордонного загону оформлюється наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому відповідач не може бути зобов`язаний судом здійснити таке переміщення.

Крім того, призначення за станом здоров`я на особисте прохання військовослужбовця за пунктами 93, 124 Положення №1115/2009 передбачає наявність рівної, а в разі її відсутності - нижчої посади, на яку військовослужбовець може бути призначений з урахуванням висновку військово-лікарської комісії, і вирішується уповноваженим начальником в межах його повноважень.

Відповідно до листа НОМЕР_3 прикордонного загону від 03.12.2025 №08/12758-25-Вих, вакантних посад в підрозділах тилового, технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення НОМЕР_3 прикордонного загону немає.

Доказів наявності в НОМЕР_3 прикордонному загоні посади, на яку позивач може бути призначений, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання здійснити переміщення позивача для проходження військової служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) задоволенню не підлягає.

Посилання позивача на довідку ВЛК №633 від 24.09.2025 та службову характеристику, в якій зазначено, що за станом здоров`я не доцільне проходження ним військової служби на займаній посаді, суд враховує як обставини, що мають значення для розгляду рапорту від 19.11.2025. Водночас ці документи не наділяють відповідача повноваженням перемістити позивача до іншого органу охорони державного кордону та не підтверджують наявність у НОМЕР_3 прикордонному загоні посади, на яку позивач може бути призначений.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що позивач проходить службу в підрозділі охорони державного кордону, що не порушує рекомендацій військово-лікарської комісії. Відповідач у службовій характеристиці дійшов висновку, що за станом здоров`я недоцільне проходження позивачем військової служби на займаній посаді. Проте питання про відповідність займаної посади висновку ВЛК відповідач має вирішити під час розгляду рапорту, а не після звернення позивача до суду.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що для переміщення позивача необхідні висновки про неможливість проходження служби у місцевості, де він проходить службу, неможливість проживання членів сім`ї чи потребу в догляді, а перелік таких документів у пункті 123 Положення №1115/2009 є вичерпним. Випадки, перелічені в абзацах третьому - п`ятому пункту 123 Положення №1115/2009, є винятками з правила про переміщення без згоди військовослужбовця, а не умовами переміщення на його особисте прохання. Переміщення за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії на особисте прохання військовослужбовця передбачене абзацом сьомим підпункту 5 та абзацом третім підпункту 6 пункту 93 Положення №1115/2009, а призначення в іншу місцевість за станом здоров`я за зверненням військовослужбовця - пунктом 124 цього Положення.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що позивачу усно доведено інформацію за обома рапортами. Доказів цього відповідач не надав, а усне доведення не відповідає вимогам частини другої статті 117 Дисциплінарного статуту та статті 19 Закону №393/96-ВР про письмову форму повідомлення.

Помилковим є твердження відповідача про те, що «жодним з документів не передбачена письмова відповідь на рапорти військовослужбовців». Право військовослужбовця одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви встановлене статтею 112 Дисциплінарного статуту, а обов`язок письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення - статтею 19 Закону №393/96-ВР, до якого міститься посилання у статті 115 Дисциплінарного статуту.

Посилання відповідача на те, що Державна прикордонна служба України не входить до структури Збройних Сил України, обґрунтованості його позиції не підтверджує. Дія Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту прямо поширена на військовослужбовців Державної прикордонної служби України.

Аргумент відповідача про відсутність у нього повноважень на переміщення позивача між органами охорони державного кордону в межах одного регіонального управління є обґрунтованим, і суд його враховує при вирішенні обох позовних вимог. Проте відсутність повноваження перемістити позивача не звільняла відповідача від обов`язку розглянути рапорт у межах своїх повноважень, за потреби переслати його за належністю та письмово повідомити позивача про результати.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що рапорт розглянуто шляхом направлення клопотання до ІНФОРМАЦІЯ_4 та Військової частини НОМЕР_4 , а НОМЕР_3 прикордонний загін відмовився від переміщення позивача.

Як суд встановив вище, лист від 29.11.2025 №08/16547-25-Вих не є рішенням за рапортом позивача, а лист НОМЕР_3 прикордонного загону від 03.12.2025 №08/12758-25-Вих є відповіддю на клопотання відповідача, адресованою ІНФОРМАЦІЯ_6 та відповідачу, а не позивачу. Аргумент, який відповідач навів у запереченнях на відповідь на відзив, про те, що з огляду на лист від 03.12.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_4 не було підстав для переміщення позивача, стосується рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого в матеріалах справи немає, та не підтверджує доведення відповідачем до позивача результатів розгляду його рапорту.

Твердження позивача про те, що пункт 123 Положення №1115/2009 підтверджує наявність у відповідача нормативного обов`язку вирішити питання призначення позивача на іншу посаду з урахуванням встановлених медичних обмежень, суд враховує лише в частині обов`язку відповідача розглянути рапорт позивача. Абзац п`ятий пункту 123 Положення №1115/2009 визначає, що переміщення військовослужбовця за призовом за станом здоров`я здійснюється за рішенням командування без згоди військовослужбовця за наявності медичного висновку про доцільність використання на інших посадах або в іншій місцевості. Ця норма встановлює, що згода військовослужбовця для такого переміщення не потрібна, однак не зобов`язує відповідача призначити позивача на іншу посаду та не наділяє його повноваженням здійснити переміщення до іншого органу охорони державного кордону, яке відповідно до пункту 89 Положення №1115/2009 оформлюється наказом начальника регіонального управління. Обов`язок відповідача, пов`язаний з рапортом позивача, полягає в розгляді рапорту в межах своїх повноважень та письмовому повідомленні позивача про результати розгляду, про що суд зазначив вище.

Позивач обґрунтовує свою позицію посиланням на абзац четвертий підпункту 2 пункту 82, пункти 110, 112, 113 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, які, на його думку, підлягають застосуванню за аналогією закону.

Суд не застосовує ці норми до спірних правовідносин, оскільки Положення №1153/2008 визначає порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, тоді як порядок проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, зокрема призначення на посади та переміщення за станом здоров`я, врегульовано Положенням №1115/2009. За наявності спеціального регулювання підстав для застосування аналогії закону немає.

Позивач посилається на рішення Івано-Франківського, Дніпропетровського, Хмельницького, Кіровоградського, Миколаївського та Запорізького окружних адміністративних судів. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Рішення судів першої інстанції до таких висновків не належать, а тому суд їх не застосовує.

Посилання позивача на статтю 20 Закону №393/96-ВР щодо строку розгляду рапорту від 08.10.2025, а також його аргументи щодо розгляду цього рапорту стосуються звернення про надання переліку посад у Військовій частині НОМЕР_1 , а не про переміщення до НОМЕР_3 прикордонного загону, та предметом позовних вимог не є.

Твердження позивача про те, що посадові особи командування у грубій формі відмовляли в розгляді його звернень «по команді», а відповідач обґрунтовував неприйняття рапорту нестачею особового складу та можливістю переведення лише після прямої заміни, доказами не підтверджені.

Аргумент позивача про те, що представник позивача 18.12.2025 направив скаргу до Адміністрації Державної прикордонної служби України, відповіді на яку по суті не отримав, стосується дій органу, який не є відповідачем у цій справі, а тому на вирішення спору не впливає. Аргументи позивача про системний негативний ефект бездіяльності командування для військового управління та інтересів служби стосуються обставин, що не входять до предмета доказування у цій справі, а тому на вирішення спору не впливають.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неповідомлення позивача у письмовій формі про результати розгляду його рапорту від 19.11.2025 та зобов`язання відповідача розглянути цей рапорт з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та письмово повідомити позивача про результати його розгляду.

Позивач відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, відтак судовий збір розподілу не підлягає.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача у позовній заяві зазначив, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення судом рішення. Доказів розміру таких витрат до ухвалення рішення позивач не подав, а тому підстав для їх розподілу разом з ухваленням рішення немає.

Керуючись статтями 2, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо неповідомлення ОСОБА_1 у письмовій формі про результати розгляду його рапорту від 19.11.2025 про переміщення для продовження проходження військової служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.11.2025 про переміщення для продовження проходження військової служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та письмово повідомити ОСОБА_1 про результати його розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Суддя Дмитро БАБЕНКО