Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/39679/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39679/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

30 вересня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/39679/25, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/39679/25 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГАНІК ГРЕЙН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року було задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГАНІК ГРЕЙН».

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.07.2025 року №UA500130/2025/000014/1.

08.09.2026 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/39679/25 та стягнення на користь підприємства судові витрати у загальному розмірі 60 280,00 грн., з яких: 30 280,00 грн. - судовий збір, а 30 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

10.09.2026 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/39679/25.

14.09.2026 року до суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання представника Одеської митниці.

Відповідно до положень частини 1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 ст. 252 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та клопотання представників сторін у строк, встановлений КАС України, з урахуванням перебування головуючого судді на лікарняному у вересні 2026 року, проаналізувавши відповідні норми права, суд робить висновок, що клопотання представника позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі – Закон №5076-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, Порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Судом встановлено, що між Адвокатським бюро «ПОВРАЗЮК ТА ПАРТНЕРИ» (далі – як виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОРГАНІК ГРЕЙН» (як адвокатським бюро) (далі – сторони) було укладено Договір про надання правової допомоги №014-МВ від 19.09.2025 року (далі – Договір), за п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

За п.4.1 Договору сторони погодили, що вартість роботи розраховується як фіксована оплата.

Згідно п.4.3 Договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, який підписується представниками кожної зі сторін.

Відповідно до п.4.5 Договору клієнт авансом сплачує адвокатському бюро за підготовку та подання позовної заяви до Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № НА500130/2025/000014/1 від 20.07.2025 р. гонорар у фіксованому розмірі в сумі 10 000,00 грн. без ПДВ.

До Договору про надання правової допомоги №014-МВ від 19.09.2025 року було укладено Додаткову угоду №1 від 29.05.2026 року (далі – Додаткова угода), за п.1.1 та п.1.2 якої закріплено, що після укладення Договору та початку розгляду справи в Одеському окружному адміністративному суді виникли обставини, які суттєво збільшили фактичний обсяг правничої допомоги, що надається адвокатським бюро.

Збільшення обсягу правничої допомоги пов`язане зі значним збільшенням тривалості судового розгляду справи, необхідністю участі адвокатів у більшій кількості судових засідань, підготовкою додаткових процесуальних документів та збільшенням часу очікування проведення судових засідань.

Згідно п.2.1 Додаткової угоди закріплено, що клієнт сплачує адвокатському бюро додатковий гонорар у фіксованому розмірі 20 000,00 грн. без ПДВ.

На виконання умов Договору про надання правової допомоги №014-МВ від 19.09.2025 року було складено Акти (звіти) прийому наданих послуг від 10.10.2025 року та від 30.06.2026 року.

На підтвердження здійснення оплати підприємством за надання правничих послуг згідно Договору про надання правової допомоги №014-МВ від 19.09.2025 року, до суду надано платіжні інструкції №3 від 23.09.2025 року на суму 10 000,00 грн. та №3 від 10.06.2026 року на суму 20 000,00 грн.

З цього приводу варто зазначити, що суд враховує обсяг та якість підготовлених та наданих адвокатським бюро до суду документів, що стосуються спірних правовідносин, а також факт участі адвоката у судових засіданнях по справі. Разом з тим суд також враховує, що представник позивача приймав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції без необхідності вибуття у відрядження та прибуття до приміщення Одеського окружного адміністративного суду.

Суд, враховуючи принцип свободи договору, не ставить під сумнів той факт, що сторони договору про надання правової допомоги погодили саме такий розмір гонорару, який заявлено товариством до стягнення з відповідача, однак суд не погоджується з його розміром в межах розгляду питання щодо розподілу суми цього гонорару, як судових витрат у справі, що підлягають стягненню з відповідача, як органу державної влади.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатами та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи не лише те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність.

Аналогічний правова позиція з цього питання була висловлена П`ятим апеляційним адміністративним судом у постановах від 16.09.2025 по справі №420/34151/24, та від 09.07.2026 року у справі №420/31235/24.

Керуючись вище наведеним принципом співмірності цих витрат, суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір таких витрат є завищеним.

Підсумовуючи вищевикладене та керуючись критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та їх співмірності зі складністю справи; часом, витраченим адвокатами; обсягом наданих послуг та ціною позову, суд вважає, що справедливим і обґрунтованим у спірному випадку відшкодуванням, пов`язаним із професійною правничою допомогою, є розмір цих витрат в межах суми 12 000,00 грн.

В іншій частині клопотання представника позивача про стягнення з Одеської митниці судових витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Що стосується стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом було позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 30 280,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3 від 01.10.2025 року.

Враховуючи факт задоволення адміністративного позову підприємства, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 30 280,00 грн. з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись приписами ст.ст. 5, 6-11, 72, 73, 77, 132, 134, 139, 143, 241, 243, 248, 252, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Заяву представника позивача – задовольнити частково.

Стягнути з Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГАНІК ГРЕЙН» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГАНІК ГРЕЙН» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 30 280,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.