Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/25258/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25258/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 18.08.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень відповідно до абзацу четвертого пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153;

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень відповідно до абзацу четвертого пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він 09 січня 2025 року у віці 24 років уклав контракт про проходження військової служби в ЗСУ з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 . На момент укладення контракту Позивачу виповнилося 24 роки, що відповідає віковому критерію (від 18 до 25 років), визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». 22 травня 2025 року близько 21:00 позивач, перебуваючи на бойовій позиції в районі населеного пункту Зелений Кут Великоновосілківської селищної громади Волноваського району Донецької області, під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України внаслідок ворожого обстрілу отримав бойову травму, а саме: контузію правого ока з порушенням зору, дрібний ВОСП лівої половини грудної клітини, садна шиї, нижньої щелепи справа та спини, акустичну баротравму.

21 листопада 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 337 позивача визнано таким, що самовільно залишив розташування військової частини. За результатами службового розслідування на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани». Станом на дату подання цієї позовної заяви щодо Позивача відсутні відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості, що підтверджується витягом ФОВМ-006331635 з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» МВС України від 12.06.2026. Позивач продовжує проходити військову службу у Збройних Силах України та не має інших дисциплінарних стягнень, окрім зазначеного вище одного стягнення від 26.11.2025.

05 липня 2026 року в інтересах позивача адвокатом подано адвокатський запит, зареєстрований військовою частиною НОМЕР_1 за вх. № 80885 від 08.07.2026, щодо надання: засвідченої копії витягу з наказу та довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України; інформації про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності. 11 липня 2026 року надійшла відповідь від військової частини НОМЕР_1 № 2133/13748, якою повідомлено, що позивач вважається таким, що з 21.11.2025 самовільно залишив розташування в/ч НОМЕР_1 , та зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 не є учасником експериментального проєкту за Постановою № 153, оскільки «вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 407 КК України». Запитувана довідка за формою додатка 6 Постанови № 413 надана не була.

20 липня 2026 року подано повторний адвокатський запит, зареєстрований в/ч НОМЕР_1 за вх. № 12134 від 20.07.2026, у якому повторно запитувались документи, передбачені формою додатка 6 Постанови № 413, та інформація про набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно позивача за ч.5 ст.407 КК. 28 липня 2026 року надійшла відповідь від в/ч НОМЕР_1 № 2133/15887, якою підтверджено накладення одного дисциплінарного стягнення «сувора догана», зроблено посилання на абзац п`ятий пункту 4 Постанови № 153 щодо підстав невиплати, а також повторно стверджується, що ОСОБА_1 «не брав безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України». Відомостей про набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо позивача не надано. Довідка за формою додатка 6 Постанови № 413 знову надана не була.

Ухвалою судді від 19.08.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01.09.2026 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є учасником експериментального проекту, який передбачений Постановою Кабінетом Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”, оскільки даний військовослужбовець, відповідно до витягу із наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2025 № 61, був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 02.03.2025. Відповідно до Довідки “Форма 12” від 01.09.2026 року № 4193, військовослужбовець почав приймати участь у бойових діях після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 (13.02.2025) , а саме у періоди: з 02.03.2025 по 16.04.2025, з 28.04.2025 по 22.05.2025, з 30.05.2025 по 20.11.2025.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

09 січня 2025 року ОСОБА_1 у віці 24 років уклав контракт про проходження військової служби в ЗСУ з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 строком на 1 рік (а.с.12-13).

З 02.03.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді зовнішнього пілота (оператора) відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_3 штурмового батальйону (витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2025 № 61 (а.с.18) до 12.05.2026 (витяг з наказу від 12.05.2026 №140).

Відповідно до довідки про обставини травми № 5181/3218 від 24.05.2025 (а.с.9), виданою військовою частиною НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 : «Під час виконання службових обов`язків та бойового завдання з відсічі збройної агресії з боку Російської Федерації проти України знаходився на бойовій позиції. Внаслідок ворожого обстрілу отримав ВТ. Травма була отримана при виконанні завдань із захисту Батьківщини».

Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2026 №2133/15887 (а.с.32), ОСОБА_1 не приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, як це вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Так, вважаючи спірну бездіяльність протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За змістом частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 року прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153).

Пунктом 4 Постанови №153 визначено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

За змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

У випадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Зі змісту положень Постанови №153 можна дійти висновку, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

- вік призову на військову службу до 25 років;

- бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 у віці до 25 років;

- проходити військову службу;

- брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025, або строком менше шести місяців із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни;

- відсутності притягнення до відповідальності два або більше разів за сукупністю дисциплінарних стягнень строку дії яких не закінчився.

Як встановлено судом, станом на дату укладення контракту позивачу не виповнилося 25 років.

Відповідно до довідки про обставини травми № 5181/3218 від 24.05.2025 (а.с.9), виданою військовою частиною НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 : «Під час виконання службових обов`язків та бойового завдання з відсічі збройної агресії з боку Російської Федерації проти України знаходився на бойовій позиції. Внаслідок ворожого обстрілу отримав ВТ. Травма була отримана при виконанні завдань із захисту Батьківщини».

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про притягнення до відповідальності два або більше разів за сукупністю дисциплінарних стягнень, строк дії яких не закінчився.

Так, приписами Постанови №153 чітко передбачено право особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у разі призову на військову службу до настання віку 25 років, а також до/після набрання чинності цією постановою укладення Контракту або коли станом на набрання чинності цією постановою, особа брала безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025 року або строком менше шести місяців із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни.

Аналогічного змісту норма міститься в абзаці 16 описової частини Окремого Доручення Міністра оборони України №5601/уд, а саме: військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтва), одержаних під час захисту Вітчизни (пов`язаних із захистом Батьківщини), або їх перебування та звільнення з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), Винагорода виплачується в повному обсязі.

Отже, для застосування абзацу 4 пункту 4 Постановою №153 необхідне документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, зазначених в абзаці другому пункту 4 Постанови №153, у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій менше шести місяців станом на 13.02.2025.

При цьому, така безпосередня участь має підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме Довідкою про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, яка є додатком до Окремого Доручення Міністра оборони України №5601/уд.

Позивач зазначає, що має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 п. 4 Постанови № 153, а саме: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

З матеріалів справи встановлено, що позивач 22.05.2025, під час виконання службових обов`язків та бойового завдання з відсічі збройної агресії з боку Російської Федерації проти України знаходився на бойовій позиції. Внаслідок ворожого обстрілу отримав ВТ. Травма була отримана при виконанні завдань із захисту Батьківщини

Однак суд вважає помилковими посилання позивача на отримане 22.05.2025 травмування, оскільки положення абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 ставлять у залежність право на отримання спірної винагороди військовослужбовцями, які отримали травми, одержані під час захисту Вітчизни, від умов, визначених у абзаці 2 пункту 4 Постанови №153.

Таким чином, враховуючи, що позивач отримав травмування 22.05.2025, тобто після набрання чинності Постанови № 153, попри його безпосередній зв`язок із захистом Батьківщини позивач не підпадає під визначені Постановою №153 умови для призначення та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, оскільки, станом на дату набрання чинності Постановою № 153 він брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців не у зв`язку із наявністю у нього захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Батьківщини.

Доказів про те, що станом на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) у позивача були захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), одержані під час захисту Батьківщини матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.