Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/34902/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34902/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати відмову начальника відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства.

- Зобов`язати начальника відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) внести відомості до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши у графі "батько" дитини " ОСОБА_2 ", ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала такими обставинами.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до відділу ДРАЦС у місті Одесі, який знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Середньофонтанська, 30б, зі спільною заявою про визнання батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, 25.10.2016 Відділом зареєстровано актовий запис про народження №9890 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реєстрацію народження проведено відповідно до ч. 1 ст. 135 СКУ: «При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою». Матір`ю дитини є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а батьком дитини зазначено зі слів матері « ОСОБА_4 ». Згідно заяви про визнання батьківства чоловік фактично визнає, що він є батьком дитини і після визнання батьківства набуває прав та обов`язків батька щодо цієї дитини. Мати дитини при підписанні спільної заяви для визнання батьківства підтверджує, що заявник дійсно є батьком її дитини і надає згоду на те, щоб дана особа набула батьківських прав та обов`язків.

Позивач вважає, що відділ ДРАЦС протиправно та необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства.

Ухвалою від 03.11.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

19.11.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов не визнає та просить у його задоволенні відмовити, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову тим, що реєстрацію народження ОСОБА_3 здійснено 25.10.2016, та відповідно до ч.1 ст.135 СК України ім`я та по батькові батька дитини записані зі слів матері. Отже, ім`я та по батькові батька дитини при державній реєстрації народження не співпадають з паспортними даними батька-заявника ( ОСОБА_2 ). Відділом встановлено, що громадянин ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей з жінкою, з якою офіційно і досі перебуває у шлюбі. Також зазначено, що ОСОБА_2 протягом 9 років з моменту народження ОСОБА_3 не скористався правом на визнання батьківства. Тому Відділом ДРАЦС з питання визнання батьківства або усиновлення відносно ОСОБА_3 рекомендовано звернутися до суду.

Третя особа пояснень щодо позову чи відзиву не подала.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 р. № 517, зокрема, перейменовано Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (пункт 1 Постанови).

Згідно пункту 2 Постанови КМУ № 517 утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, у тому числі Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до Додатку 1 до Постанови КМУ № 517 повноваження Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України оширюються на територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей.

В межах реорганізації та перепідпорядкування міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (зокрема, у зв`язку зі змінами структури управління на Одеське міжрегіональне управління), Відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), який зазначено відповідачем у справі, перейменовано у Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ Відділу залишився незмінним - 37947454.

Отже, суд зазначає у рішенні нове найменування відповідача - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 25.10.2016 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зареєстровано актовий запис про народження № 9890 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, реєстрацію народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, матір`ю дитини зазначена « ОСОБА_1 », а батьком дитини зазначений зі слів матері « ОСОБА_4 ».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до відділу ДРАЦС у місті Одесі, який знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Середньофонтанська, 30б, зі спільною заявою про визнання батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На заяву про визнання батьківства Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надіслав заявникам лист від 15.05.2025 року № 34/24.23-114, в якому, зокрема, зазначив, що ім`я та по батькові батька дитини при державній реєстрації народження не співпадають з паспортними даними батька-заявника ( ОСОБА_2 ). Відділом встановлено, що громадянин ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей з жінкою, з якою офіційно і досі перебуває у шлюбі. Також зазначено, що ОСОБА_2 протягом 9 років з моменту народження ОСОБА_3 не скористався правом на визнання батьківства. Тому Відділом ДРАЦС з питання визнання батьківства або усиновлення відносно ОСОБА_3 рекомендовано звернутися до суду.

Не погодившись з такою відповіддю Відділу ДРАЦС, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи дану справу, суд з`ясував, що у серпні 2025 року, ще до пред`явлення даного позову до Відділу ДРАЦС у м.Одесі, ОСОБА_1 звернулася до Хаджибейського районного суду м.Одеси з цивільним позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 25.08.2025 року відкрито провадження у справі № 521/13491/25, ухвалено про розгляд справи в загальному позовному провадженні (в ЄДРСР № 129718554).

Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 04.12.2025 року у прийнятті заяви ОСОБА_2 про визнання позовних вимог по цивільній справі № 521/13491/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів - відмовлено (в ЄДРСР № 132440003).

Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 04.12.2025 року за клопотанням позивачки ОСОБА_1 у справі № 521/13491/25 призначено судову молекулярно-генетичну (біологічну) експертизу для встановлення, чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (в ЄДРСР № 132440012).

Наявність зазначеного судового провадження в порядку цивільного судочинства свідчило про виникнення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спору про право.

Проте, ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 07.01.2026 року у справі № 521/13491/25за заявою позивачки, з посиланням на врегулювання спору між нею та відповідачем, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів залишено без розгляду (в ЄДРСР № 133163742).

За таких обставин, враховуючи залишення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства без розгляду, суд доходить висновку про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі, та вирішує справу по суті заявлених позовних вимог до Відділу ДРАЦС.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду в таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Зазначене відповідає усталеній позиції Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 лютого 2023 року по справі № 420/11422/21.

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Частиною 1 ст.126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Отже, подання заяви про визнання батьківства до органів державної реєстрації актів цивільного стану передбачено Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Аналогічна вимога міститься в Правилах внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, відповідно до п. 2.12 яких на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача та третьої особи відповідач обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому не складав. Натомість розглянув заяву як звернення та листом від 15.05.2025 року надав відповідь.

Проте вказаний лист неможливо ототожнювати із обґрунтованим висновком суб`єкта владних повноважень про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану.

Суд зазначає, що зміст поданої позивачем та третьої особи заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявників.

Отже, лист відповідача від 15.05.2025 року не може оцінюватись як належна правова відмова, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку, і відповідно, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений законом, та не дотримався процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного висновку.

Тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача та третьої особи, яка полягає у нерозгляді належним чином, у встановленому порядку і встановлений спосіб вказаної заяви.

З урахуванням відсутності відповідного висновку, суд не може надавати оцінку мотивам, викладеним відповідачем у листі від 15.05.2025 за № 34/24.23-114.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у спірному випадку позов необхідно задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача та третьої особи про визнання батьківства та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про визнання батьківства зі складанням відповідного висновку.

Наведене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позов частково, враховуючи протиправну бездіяльність відповідача, суд відповідно до ст.139 КАС України стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Середньофонтанська, 30б, м.Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 37947454), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства.

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання батьківства, зі складанням відповідного висновку.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів