Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/2307/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2307/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.11.2025 року №104250023153 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18.06.2025 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що він проживав на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року - 4 роки 2 місяці 20 днів, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 році (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 6.12.1994 року.

Позивач вважає, що наявність у нього статусу особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, з урахуванням його віку, тривалості страхового стажу, місця та строку проживання на забрудненій території, дають йому право на призначення пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач неодноразово звертався до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням №104250023152 від 27.08.2025 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви проте підтверджено період проживання та роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року – 04 роки 02 місяці 20 днів. Рішеннями Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області №104250023153 від 31.10.2025 та №104250023153 від 19.11.2025 позивачу знову було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з невиконанням умови проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року – 4 роки, зазначено, що страховий стаж заявника становить 27 років 16 днів, та документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 року проживала у зоні посиленого радіологічного контролю – 3 роки 6 місяці 7 днів.

На думку позивача, основним доказам проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст. 14 згаданого Закону є підставою для встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також позивач вважає, що пенсія повинна бути призначена з 18.06.2025, оскільки звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Ухвалою суду від 03.02.2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що 19.11.2025 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розгляд документів, наданих позивачем провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. У зв`язку з тим, що позивачем не дотримано встановленого порядку підтвердження часу роботи/проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 відповідно до вимог статті 44 Закону №1058-IV, Порядку 22-1 Головне управління не має підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Посилаючись на підпункт 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі — Порядок №22-1), відповідач зауважує, що за документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи приймаються, зокрема, для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення - відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування. За наданими документами період проживання особи у зоні посиленого радіологічного контролю складає — 26 років 8 місяців 23 дні, в тому числі станом на 01.01.1993 — 3 роки 6 місяців 7 днів. Відповідно відсутнє право на зниження пенсійного віку. Вік позивача на момент звернення 55 років 5 місяців. Необхідний страховий стаж становить 27 років. Страховий стаж особи становить 27 років 16 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до часу проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період з 17.06.1989 по 21.05.1991, згідно військового квитка НОМЕР_2 від 17.07.1989, оскільки відсутня інформація про місце дислокації військової частини.

На думку відповідача, в ході розгляду цієї справи встановлено, що позивач відповідними документами не підтвердив факт роботи/проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993. Лише факт видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не дає підстави дійти висновку, що позивач 4 роки проживав на території відповідної зони.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 році (категорія 4), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 06.12.1994.

18.08.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

27.08.2025 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення №104250023153 про відмову у призначенні пенсії, згідно якого необхідний страховий стаж становить 27 років, страховий стаж особи складає 24 роки 10 місяців 17 днів, документами підтверджено період проживання та роботи у зоні посиленого радіологічного контролю, станом на 01.01.1993 - 04 роки 02 місяці 20 днів. До періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період з 17.06.1989 по 21.05.1991 період військової строкової служби, оскільки відсутня інформація про місце дислокації військової частини. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 19.06.2028. Рішення № 104250023153 від 27.08.2025 (далі-Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону прийнято за відсутності необхідного страхового стажу 27 років.

24.10.2025 позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

31.10.2025 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення №104250023153 про відмову у призначенні пенсії, згідно якого необхідний страховий стаж на дату досягнення пенсійного віку становить 2025) не менше 32 років (у 2025 році). Необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", становить 27 років (32-5). Страховий стаж особи становить 27 років 16 днів.

Також згідно вказаного рішення, період постійного проживання (постійної роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 р. становить 3 роки 6 місяців 7 днів. Для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 було зараховано періоди постійного проживання на території, віднесеній до зони посиленого радіологічного контролю (с. Дрозди, Білоцерківський район, Київська область та м. Біла Церква, Київська область), на підставі відомостей довідок №15.2-03/4/107, №15.2- 03/4/106, №15.2-03/4/104 та №15.2-03/4/105 від 05.05.2025, та №15.2-03/524 від 06.05.2025, виданих ЦНАП Білоцерківської міської ради. Не зараховано до періоду перебування в зоні посиленого радіологічного контролю період проходження військової служби з 17.06.1989 по 21.05.1991, згідно військового квитка НОМЕР_2 від 17.07.1989, оскільки відсутні відомості про місце розташування військової частини.

19.11.2025 позивач втретє звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

26.11.2025 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення №104250023153 про відмову у призначенні пенсії, згідно якого документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 проживала у зоні посиленого радіологічного контролю 3 роки 6 місяців 7 днів. До періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано: період військової строкової служби з 17.06.1989 по 21.05.1991, оскільки відсутня інформація про місце дислокації військової частини. Рішенням відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з відсутністю станом на 1 січня 1993 року проживання зоні посиленого радіологічного контролю 4 років.

Вважаючи рішення №104250023153 від 26.11.2025 про відмову у призначенні пенсії протиправним та наявним у нього права на призначення з 18.06.2025 року пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначає стаття 55 Закону № 796-XII.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 55 Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, згідно примітки до вказаної частини статті 55 Закону щодо 2 років - початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Спір між позивачем та відповідачем у цій справі виник щодо наявності чи відсутності права користуватися пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Згідно із оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з відсутністю станом на 1 січня 1993 року проживання зоні посиленого радіологічного контролю 4 років.

Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (пункт 4 частини першої статті 14 Закону № 796-XII).

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Положеннями статті 65 Закону № 796-XII визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивачу Київською обладміністрацією 06.12.1994 було видано посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 році (категорія 4) серії НОМЕР_3 . Його видача була здійснена на бланку, форма якого затверджена постановою КМ УРСР №44 від 18.06.1991.

Видача вказаного посвідчення була здійснена у відповідності до Постанови КМУ від 25 серпня 1992 р. N 501 «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент його видачі), відповідно до п.1, 2 якої затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок №501), зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також дозволено використовувати для видачі громадянам уже виготовлені бланки посвідчень (без вкладишів до них) за зразками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18 червня 1991 р. N 44 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до п.2, 6 Порядку №501, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Пунктом 10 Порядку №501 визначено, що видача посвідчень провадиться: громадяни, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).

В той же час, згідно змісту довідки, затвердженої Додатком N 7 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона видається про те, що громадянин постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що він на 1 січня 1993 р. проживав або відпрацював у цій зоні не менше чотирьох років. Довідка є підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 4, відповідно до ст. 14 (п.4) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і дає право на користування пільгами, передбаченими цим Законом.

Відтак, здійснивши аналіз вказаних положень суд дійшов висновку, що посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 році (категорія 4) серії НОМЕР_3 від 06.12.1994, яке було видане позивачу у відповідності до Порядку №501, підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також підтверджує факт постійного проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю на 1 січня 1993 р. не менше чотирьох років.

Враховуючи вказані висновки, суд вважає за можливе для вирішення спору між сторонами застосувати висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі № 404/5266/16-а (2-а/404/29/17), від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17 та інших, де він виснував, що «…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».

У пункті 30 постанови від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також констатував, що Законом № 796-ХІІ та Порядком № 51 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18) також зазначалось, що «… право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до положень пункту підпункту 7 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;-

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

В ході розгляду прави судом були досліджені матеріали пенсійної справи, наданої на вимогу суду Головним управлінням ПФУ в Одеській області, які містять зокрема: інформацію про реєстрацію місця проживання особи №15.2-03/524 від 06.05.2025, №15.2-03/4/105 від 05.05.2025, №15.2-03/4/106 від 05.05.2025, надану управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, згідно якої місце проживання позивача було зареєстроване:

- у АДРЕСА_1 ) з 21.01.1987 по 22.02.1989 (тривалість за розрахунками суду складає 2 р. 1 м. 2 дн);

- у АДРЕСА_2 з 23.07.1991 по 08.12.1991 (тривалість за розрахунками суду складає 4 м.16 дн.),

- у АДРЕСА_2 з 15.12.1991 по 22.09.2009 (тривалість за розрахунками суду до 01.01.1993 складає 1 р.18 дн.).

Також судом враховується і те, що згідно архівної довідки відокремленого структурного підрозділу «Технолого-економічного фахового коледжу Білоцерківського національного аграрного університету» №384 від 13.05.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчався в Білоцерківському технікумі м`ясної і молочної промисловості за спеціальністю «Ветеринарія» зі спеціалізацією «Ветеринарна санітарія»: на денній формі здобуття освіти з 01 вересня 1985 року по 23 лютого 1989 року. Йому був виданий диплом НОМЕР_4 від 28.02.1989 року, реєстраційний №10028. ОСОБА_1 був тимчасово зареєстрований та проживав студентському гуртожитку АДРЕСА_3 ) з 21 січня 1987 року по 01 березня 1989 року; (згідно карточки прописки форма №16).

Враховуючи навчання позивача в Білоцерківському технікумі м`ясної і молочної промисловості на денній формі навчання, суд вважає такими, що заслуговують на увагу та не викликають сумніву, твердження позивача про те, що до отримання кімнати у гуртожитку він залишався проживати з батьками у селі Дрозди Білоцерківського району Київської області. Таким чином, суд вважає встановленою обставину проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю з 26.04.1986 (дата аварії на ЧАЕС) по 20.01.1987 (до дати поселення у гуртожиток), що за розрахунками суду складає 8 міс.26 дн.

Відтак, загальна тривалість постійного проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю на 1 січня 1993 р. згідно вказаних документів та встановлених судом обставин складає не менше чотирьох років (за розрахунками суду 4 р. 3 м. 2 дн.).

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області №104250023153 від 19.11.2025 про відмову в призначенні пенсії позивачу із зниженням пенсійного віку у відповідності із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому суд зауважує, що підставою для відмови у призначенні пенсії згідно оскаржуваного рішення була відсутність станом на 1 січня 1993 року строку проживання в зоні посиленого радіологічного контролю тривалістю 4 роки. Відповідачем не було зараховано період військової строкової служби з 17.06.1989 по 21.05.1991, оскільки відсутня інформація про місце дислокації військової частини.

Втім за висновками суду, тривалість постійного проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю на 1 січня 1993 р. без урахування періоду військової строкової служби з 17.06.1989 по 21.05.1991 складає не менше чотирьох років та є достатньою для призначення пенсії позивачу зі зниженням пенсійного віку.

В той же час, відповідачем не заперечується наявність достатнього страхового стажу та досягнення позивачем необхідного віку для призначення такої пенсії.

З огляду на викладене, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Щодо дати з якої слід здійснити призначення пенсії суд зазначає, що згідно ч.2 ст. 9 КАС України розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, в межах позовних вимог.

Оскаржуваним рішенням в межах даної справи, якому судом надається оцінка є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.11.2025 року №104250023153 щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, що прийняте за результатами розгляду заяви від 19.11.2025.

Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Також відповідно до п.1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Суд зауважує, що у спорі, що розглядається після звернення до пенсійного фонду із первісною заявою від 18.08.2025 про призначення пенсії позивачу не надсилалося повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а було прийнято рішення №104250023153 від 27.08.2025 про відмову у призначенні пенсії, яке позивачем оскаржене не було.

Враховуючи викладене, на думку суду пенсія підлягає призначенню з дня звернення за пенсією по якому було прийнято оскаржуване рішення, а саме з 19.11.2025.

Відповідно до ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у спірних правовідносинах не доведено правомірності свого рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши докази у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, згідно матеріалів справи, за подання даного позову позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,50 грн.

Відтак, у відповідності вимог ст.139 КАС України, з огляду на те, що судом прийнято рішення про задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3328 грн.

Відповідно до п.1 п.3 ч.3 ст.4 Закону №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн).

Водночас, за приписами ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Виходячи з викладеного, оскільки позовну заяву подано за допомогою підсистеми «Електронний суд», то позивачу за звернення до суду з даною позовної заявою належало сплатити судовий збір в розмірі 1064,96 грн. Отже, фактично, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі (1331,20грн).

Відтак, з огляду на прийняття рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.11.2025 року №104250023153 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.11.2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 1064,96 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА