Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/39578/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39578/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:

визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 виготовити та надати довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України ОСОБА_1 , із зазначенням періодів участі – за формою згідно з додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виготовити та надати довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України ОСОБА_1 , із зазначенням періодів участі – за формою згідно з додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він проходив строкову військову службу у в/ч НОМЕР_1 . На початку березня 2022 року, перебуваючи на посаді старшого навідника 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи в/ч НОМЕР_1 , він був залучений до складу ротно-тактичної групи для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з метою захисту м. Миколаєва та оборони військового містечка в/ч НОМЕР_1 , яке, як і Миколаївська область у цілому, входило до районів ведення бойових дій. Після виведення з оборонних позицій у травні 2022 року та до переміщення до іншої військової частини довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та витягів з наказів про залучення до таких заходів йому не видавали, у його особовій справі такі документи відсутні.

Позивач зазначає, що на його звернення на «гарячу лінію» Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 03.07.2024 повідомило про відсутність документальних матеріалів, які можуть слугувати підставою для надання йому статусу учасника бойових дій, а подальші його запит від 26.02.2025 та скарга від 11.03.2025 залишилися без відповіді.

На думку позивача, його безпосередню участь у зазначених заходах підтверджує виплата йому в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, двома платежами: 25.03.2022 у сумі 24193,55 грн та 13.05.2022 у сумі 74333,33 грн. Позивач вказує, що другий платіж за своїм розміром не міг бути виплачений йому як старшому навіднику строкової служби без виплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, а тому, виплачуючи йому таку винагороду та водночас не підтверджуючи факт його безпосередньої участі у відповідних заходах, відповідач діє суперечливо.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 02.12.2025 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою за клопотанням позивача зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали надати до суду засвідчені належним чином витяги (копії) бойових донесень, витяги (копії) з журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки) щодо залучення позивача до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

20.01.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення строку на його подання.

Ухвалою від 27.01.2026 відповідачу поновлено строк для подання відзиву на позов.

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивач, будучи військовослужбовцем строкової військової служби, 29.12.2020 прибув до в/ч НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_2 та був зарахований до списків особового складу частини (наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 29.12.2020 № 315) і проходив у ній службу до виключення зі списків особового складу 20.07.2022 (наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 20.07.2022 № 196). За твердженням відповідача, як військовослужбовець строкової служби позивач ніс службу у пункті постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 , не залучався до ведення бойових дій та не брав безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а наявні у відповідача бойові донесення, журнали бойових дій та інші документи, передбачені додатком 6 до Порядку № 413, жодних відомостей про таку участь позивача не містять. Відповідач також посилається на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.08.2014, введене в дію Указом Президента України від 24.09.2014 № 744/2014, яким Міністерству оборони України доручено вжити заходів щодо унеможливлення залучення військовослужбовців строкової служби до виконання бойових завдань в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях.

Відповідач вважає, що зображення з додатку «Приват24» про надходження позивачу коштів не підтверджують безпосередньої участі позивача у відповідних заходах, оскільки сама лише виплата грошових коштів не є беззаперечним свідченням такої участі, а фінансовий документ про виплату коштів не є підставою для виготовлення довідки. Крім того, відповідач звертає увагу, що письмові підтвердження військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на які посилається позивач, до позовної заяви не додані.

Щодо виконання вимог ухвали суду від 02.12.2025 в частині витребування доказів відповідач зазначив, що позивач до відповідних заходів не залучався, у зв`язку з чим витребувані судом документи у відповідача відсутні.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з листопада 2020 року по 20 липня 2022 року проходив строкову військову службу у в/ч НОМЕР_1 , до списків особового складу якої був зарахований 29.12.2020 (наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 29.12.2020 № 315) та з яких виключений 20.07.2022 (наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 20.07.2022 № 196).

Військову службу позивач проходив на посаді старшого навідника 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійськ

ого дивізіону бригадної артилерійської групи. На початку березня 2022 року позивач був залучений до складу ротно-тактичної групи з метою захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, оборони міста Миколаєва та військового містечка Військової частини НОМЕР_1 .

Пунктом постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 є АДРЕСА_1 , що відповідачем не заперечується; за твердженням самого відповідача, у спірний період позивач ніс службу саме у пункті постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 .

Згідно з наданими позивачем відомостями з системи «Приват24» на картковий рахунок позивача надійшли кошти з призначенням «Зарплата, ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 . Коментар: ІНФОРМАЦІЯ_2 »: 25.03.2022 – у сумі 24193,55 грн та 13.05.2022 – у сумі 74333,33 грн. Факт здійснення зазначених виплат та їх характер як додаткової винагороди відповідач не заперечує, наказів, на підставі яких такі виплати здійснено, до суду не надав.

Позивач звернувся на «гарячу лінію» Міністерства оборони України щодо надання йому статусу учасника бойових дій. Листом від 03.07.2024 № 117/ВихЗВГ/ НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомило позивача, що згідно з наданою в/ч НОМЕР_1 інформацією її колишній військовослужбовець ОСОБА_1 особисто чи у складі підрозділу до бойових (службових) завдань, розвідувальних заходів не залучався, а документальні матеріали, які можуть слугувати підставою для надання йому статусу учасника бойових дій, у в/ч НОМЕР_1 відсутні.

Під час розгляду цієї справи відповідач підтвердив свою позицію щодо відсутності підстав для виготовлення та надання позивачу довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413.

Суд враховує, що відповідач у відзиві не заперечує факту того, що ОСОБА_1 дійсно проходив строкову військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , перебував на штатній посаді старшого навідника 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи та перебував у списках особового складу цієї частини до 20 липня 2022 року включно, тобто до моменту виключення на підставі наказу командира № 196.

Отже, в силу приписів частини 1 статті 78 КАС України, обставини проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , призначення на відповідну артилерійську посаду та перебування у списках частини у період з березня 2022 року по 20 липня 2022 року включно визнаються сторонами, а тому ці обставини є доведеними і додатковому доказуванню не підлягають.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначає Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII).

Відповідно до статті 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з абзацом першим пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі у відповідних заходах визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац другий пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі – Порядок № 413).

Відповідно до абзаців першого та третього підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання статусу учасника бойових дій для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є довідка за формою згідно з додатком 6. Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу).

Пунктом 8 Порядку № 413 визначено, що для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 413 у разі відсутності документів, зазначених у підпункті 4 пункту 4 цього Порядку, заявником у заяві зазначається інформація про військову частину (орган, підрозділ), якою особа залучалася до проведення заходів, а також наявна інформація про такі документи: бойове донесення, журнал бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтовий журнал, польотний лист, книга служби, наказ про залучення до таких заходів, відомості про виконання розвідувальних заходів або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Згідно з пунктом 22 Порядку № 413 у разі відсутності оригіналів або електронних копій оригіналів паперових документів, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 4 цього Порядку, вони витребовуються комісіями в командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу) не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дати надходження заяви (звернення). Командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) зобов`язані надати комісії запитувані документи (відомості) або повідомити обґрунтовану причину їх відсутності не пізніше ніж через 15 календарних днів з дати надходження такого запиту.

Рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, приймається комісіями (пункт 19 Порядку № 413), які, зокрема, відмовляють заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку (підпункт 2 пункту 24 Порядку № 413).

Додатком 6 до Порядку № 413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 № 887) затверджено форму довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Отже, довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 є основним документом, який підтверджує безпосередню участь військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та без якого вирішення комісією питання про надання такому військовослужбовцю статусу учасника бойових дій фактично унеможливлюється. Обов`язок щодо оформлення такої довідки на підставі наявних у військовій частині документів та її подання на розгляд комісії покладено на командира (начальника) військової частини, у складі якої військовослужбовець брав участь у відповідних заходах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – постанова № 168) у первинній редакції було встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217 та від 22.03.2022 № 350, які застосовуються з 24 лютого 2022 року, до абзацу першого пункту 1 постанови № 168 внесено зміни, зокрема виключено слова «(крім військовослужбовців строкової служби)». Таким чином, у редакції, чинній у березні – травні 2022 року, пункт 1 постанови № 168 передбачав виплату військовослужбовцям, у тому числі строкової служби, додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, – у збільшеному розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, на підставі наказів командирів (начальників).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі – Перелік № 309), чинний на час виникнення спірних правовідносин. Відповідно до підрозділу 2 «Території активних бойових дій» розділу I Переліку № 309 Миколаївська міська територіальна громада Миколаївського району Миколаївської області належала до територій активних бойових дій з 26.02.2022 по 11.11.2022.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Предметом спору у цій справі є правомірність відмови відповідача виготовити та надати позивачу довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/7237/24 дійшов висновку, що пункт 1 постанови № 168 чітко розмежовує загальне виконання бойових (спеціальних) завдань у період воєнного стану, за яке виплачується додаткова винагорода до 30 000 гривень, та безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони з обов`язковим перебуванням у районах їх ведення (здійснення), що є підставою для збільшення винагороди до 100 000 гривень. Виплата у розмірі 100 000 гривень поставлена у залежність від встановлення факту безпосередньої участі у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони за умови перебування в районах їх ведення. Лише сукупність установлених обставин щодо характеру виконуваних завдань, території їх здійснення та їх належного документального підтвердження є передумовою виникнення обов`язку щодо оформлення довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413. Сам факт запровадження воєнного стану на всій території України не є визначальним для оцінки участі особи в бойових діях, оскільки райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються окремими рішеннями уповноважених суб`єктів, зокрема у межах механізму формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Аналогічного підходу дотримався П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 04.06.2026 у справі № 420/37040/24, зазначивши, що вирішальним критерієм для віднесення діяльності військовослужбовця до безпосередньої участі у бойових діях чи заходах із забезпечення національної безпеки і оборони є встановлення факту виконання ним бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, а виплата додаткової винагороди в меншому розмірі, ніж 100 000 гривень, свідчить лише про виконання завдань у період дії воєнного стану.

Суд зауважує, що у наведених справах у задоволенні позовів про зобов`язання видати довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 було відмовлено з тих підстав, що військовослужбовцям виплачувалася додаткова винагорода лише в розмірі, меншому за 100 000 гривень, а завдання виконувалися поза районами ведення воєнних (бойових) дій (м. Одеса).

Обставини ж цієї справи є істотно іншими з огляду на таке.

По-перше, позивач у березні – травні 2022 року проходив службу у в/ч НОМЕР_1 , пунктом постійної дислокації якої є АДРЕСА_1 , і, за твердженням самого відповідача, ніс службу саме у пункті постійної дислокації частини. Водночас відповідно до Переліку № 309 Миколаївська міська територіальна громада належала до територій активних бойових дій з 26.02.2022 по 11.11.2022.

Отже, у спірний період позивач перебував безпосередньо в районі ведення активних бойових дій, що відповідачем не спростовано.

Посилання відповідача на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.08.2014 суд відхиляє, оскільки воно стосується унеможливлення залучення військовослужбовців строкової служби до виконання бойових завдань в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, а не до заходів, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації. Навпаки, пункт 1 постанови № 168 прямо передбачав виплату збільшеної додаткової винагороди військовослужбовцям строкової служби, які беруть безпосередню участь у бойових діях, а отже, нормативно допускав таку участь.

По-друге, щодо характеру виконуваних завдань слід зазначити, що відповідач не заперечує тієї обставини, що 25.03.2022 та 13.05.2022 він виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою № 168, у сумах 24193,55 грн та 74333,33 грн відповідно. Відповідно до пункту 1 постанови № 168 така винагорода виплачується на підставі наказів командирів (начальників), при цьому для військовослужбовців, які не беруть безпосередньої участі у бойових діях, її розмір не може перевищувати 30 000 гривень на місяць.

Суд зазначає, що постанова № 168 застосовується з 24.02.2022 і максимально можлива сума додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за період з 24.02.2022 по день здійснення другої виплати (13.05.2022) становить 53744,24 грн (за 24-28 лютого 2022 року – 5357,14 грн, за березень 2022 року – 30000 грн, за квітень 2022 року – 30000 грн, за 1-13 травня 2022 року – 12580,65 грн, разом 77937,79 грн, за вирахуванням виплачених 25.03.2022 24193,55 грн), що значно менше за виплачені позивачу 13.05.2022 74333,33 грн.

Отже, розмір виплаченої позивачу 13.05.2022 додаткової винагороди не може бути пояснений її нарахуванням виключно в розмірі 30 000 гривень на місяць та свідчить про нарахування позивачу, принаймні за частину спірного періоду, додаткової винагороди у збільшеному розмірі, яка відповідно до пункту 1 постанови № 168 виплачується лише тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Відповідач, у розпорядженні якого перебувають накази командира про виплату додаткової винагороди, які є підставою для таких виплат, цих наказів до суду не надав, розрахунку виплачених позивачу сум не навів і не пояснив, за які саме періоди та в якому розмірі позивачу нараховувалася додаткова винагорода. Твердження відповідача про те, що фінансовий документ про виплату коштів не є підставою для виготовлення довідки, суд оцінює критично, оскільки накази командира про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі є офіційними документами самої військової частини, якими командир визнав факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони в районах їх здійснення. Такі накази за своєю правовою природою є тими документами, які відповідно до абзацу третього підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413 містять докази та підтверджують факт виконання військовослужбовцем бойових (службових) завдань особисто або у складі військової частини (підрозділу).

За таких обставин посилання відповідача на відсутність бойових донесень та журналів бойових дій, які б містили відомості щодо позивача, саме по собі не свідчить про правомірність відмови у виготовленні довідки, адже відсутність таких документів не спростовує факту виплати позивачу додаткової винагороди, що нараховується за безпосередню участь у бойових діях, на підставі наказів командира в/ч НОМЕР_1 . Така поведінка відповідача, який, з одного боку, виплатив позивачу винагороду, призначену лише для учасників бойових дій або заходів з національної безпеки і оборони, а з іншого – стверджує, що позивач до таких заходів не залучався, є суперечливою та не узгоджується з принципом належного урядування.

Разом з тим, висновок відповідача про незалучення позивача до бойових (службових) завдань, викладений у листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.07.2024 № 117/ВихЗВГ/6265, а також позиція відповідача у цій справі ґрунтуються виключно на відсутності бойових донесень та журналів бойових дій і не містять жодної оцінки наказів командира в/ч НОМЕР_1 про виплату позивачу додаткової винагороди за березень – травень 2022 року та підстав її виплати у відповідному розмірі. Отже, відповідач не з`ясував усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про виготовлення позивачу довідки, та не врахував наявних у нього документів, а тому його відмова не може вважатися обґрунтованою та прийнятою з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, як того вимагає частина друга статті 2 КАС України.

Суд враховує, що згідно з наданою Європейським судом з прав людини практикою принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість; проте державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних діянь або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії», «Москаль проти Польщі»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відмова відповідача виготовити та надати позивачу довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 є протиправною.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 має містити, зокрема, відомості про конкретні періоди безпосередньої участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та документи, на підставі яких такі періоди підтверджуються. Матеріали справи не містять наказів командира в/ч НОМЕР_1 про виплату позивачу додаткової винагороди та інших документів, з яких можна було б достовірно встановити конкретні періоди безпосередньої участі позивача у відповідних заходах. Суд позбавлений можливості самостійно встановити такі періоди, а свідчення військовослужбовців, на які посилається позивач, до матеріалів справи не надані та й не можуть бути доказом у спірних правовідносинах.

Суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та перебирати на себе його повноваження щодо встановлення на підставі первинних документів військової частини періодів безпосередньої участі військовослужбовця у відповідних заходах та оформлення відповідної довідки, адже завданням адміністративного суду є здійснення контролю за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а не первинний розгляд того чи іншого питання.

Надаючи правову оцінку обраного способу захисту, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на наведені обставини, з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути питання щодо виготовлення та надання позивачу довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 з урахуванням висновків суду, зокрема з урахуванням наказів командира в/ч НОМЕР_1 про виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, за березень – травень 2022 року, а в задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача виготовити та надати позивачу таку довідку – відмовити.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України). Відповідач, у розпорядженні якого перебувають накази про виплату позивачу додаткової винагороди, правомірності своєї відмови не довів.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем до позову додано квитанцію № 6405-3962-1451-4343 від 27.11.2025 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у виготовленні та наданні ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) повторно розглянути питання щодо виготовлення та надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний