Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №420/2296/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2296/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 29.02.2024 роки до страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 29.02.2024 роки до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та перерахувати пенсію починаючи з 10.12.2025 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що з 10.12.2011 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). З 01.01.2004 по 29.02.2024 роки (по дату останнього перерахунку пенсії згідно з розрахунком стажу) працювала в Обласному протитуберкульозному диспансері (правонаступником є КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради») на посадах молодшої медичної сестри. Відповідачем протиправно періоди роботи з 01.01.2004 по 29.02.2024 роки, які загалом становить 20 років 1 місяць, зараховано до стажу в одинарному розмірі. 10.12.2025 року позивачка звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в який просила зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності з 01.01.2004 по 29.02.2024 роки в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Втім листом від 09.01.2026 року відповідач відмовив у такому зарахуванні.

Позивач зауважує, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення стажу для призначення пенсії, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - є чинною на теперішній час.

Також позивач вважає, що для ефективного захисту її порушених прав доцільно буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати пенсію починаючи з 10.12.2025 року ( моменту звернення із заявою про зарахування стажу у подвійному розмірі).

Ухвалою суду від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та з 10.12.2011 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 12.12.2025 Позивач через представника звернулась територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою та доданими до неї документами про перерахунок пенсії. Листом від 09.01.2026 за вих. № 1403-42085/Т-02/8-1500/26 було надано обґрунтовану та вмотивовану відповідь по суті порушених питань з роз`ясненням підстав та умов призначення пенсії відповідно до норм Закону № 1058.

На думку відповідача позовна вимога щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 29.02.2024 до страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії не підлягає задоволенню, оскільки з 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058, яким не передбачаються пільги у вигляді зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, на яких працював позивач, з 01.01.2004 відсутні законні підстави для обчислення стажу позивача в подвійному розмірі. Законом № 1058 визначено, що положення Закону № 1788 застосовуються виключно в частині призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій осіб. При цьому будь-який закон або інший нормативно-правовий акт застосовується виключно у разі якщо він не суперечить положенням Закону № 1058. Враховуючи те, що ст. 60 Закону № 1788 вочевидь суперечить положенням ст. 24 Закону № 1058 в порядку обчислення страхового стажу, такі положення не можуть бути застосовані.

Також відповідач вважає, що зобов`язання Головного управління зарахувати позивачу період роботи з 01.01.2004 по 29.02.2024 роки до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та перерахувати пенсію починаючи з 10.12.2025 року не підлягає задоволенню, адже судом не може прийматись відповідне рішення, оскільки це є втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади та буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та з 10.12.2011 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно наявної у справі копії трудової книжки НОМЕР_1 від 12.09.1979 ОСОБА_1 вбачається, що вона містить наступні записи:

№16 - 01.01.2001 прийнята до Обласного протитуберкульозного диспансеру на посаду молодшої медсестри по догляду за хворими в урологічному відділенні;

№17 – 02.12.2005 посада проатестована і підлягає призначенню пільгова пенсія по списку №2;

Рішенням Одеської обласної ради від 28.07.2009 змінено найменування Обласного протитуберкульозного диспансеру на Комунальна установа «Одеський обласний протитуберкульозний диспансер».

На підставі рішення сесії Одеської обласної ради від 16.06.2017 Комунальна установа «Одеський обласний протитуберкульозний диспансер» та інші установи перетворені в Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради.

№19 – 01.03.2018 переведена на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими у відділення хворих туберкульозом сечостатевої систем;

№20 – 01.05.2018 переведена на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими у відділення хірургічного лікування туберкульозу;

№21 – 01.12.2020 переведена на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими 4-те туберкульозне відділення;

№22 – 26.05.2025 звільнена з посади за угодою сторін.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку пенсії від 10.12.2025 у якій просила зарахувати період 01.01.2004 по 29.02.2024 роки до страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії.

Листом №1403-42085/Т-02/8-1500/26 від 09.01.2026 Головне управління ПФУ в Одеській області повідомило позивачу, що страховий стаж до 1 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". ОСОБА_1 отримує пенсію за віком обчислену при страховому стажі 47 років 11 місяців (враховано по 29.02.2024). На зазначених підставах до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі зараховано періоди роботи з 25.06.1991 по 16.03.1994 та з 01.01.2001 по 31.12.2003 в Одеському протитуберкульозному диспансері. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.

Не погодившись із відмовою відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 29.02.2024 року в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05 листопада 1991 року, та безпосередньо ним визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами ст. 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

У відповідності до ст.1 Закону №1058-IV:

- пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення міститься і в ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами ч.4 ст.24 Закону України № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з п.3 ст. 40 Закону України № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно положень ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У свою чергу, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У силу п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено судом згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 12.09.1979 ОСОБА_1 з 01.01.2001 року працював на посаді медичної сестри Обласного протитуберкульозного диспансеру, який було перейменовано на Комунальну установу «Одеський обласний протитуберкульозний диспансер» та правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 № 133 «Про затвердження переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб і носійства збудників цих хвороб» (в редакції на момент спірних правовідносин) - робота в протитуберкульозних закладах класифікується як особливо небезпечна.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 №625/15-05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20 заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відповідно до пунктів 7 і 12 статті 1 Закону України від 05 липня 2001 року №2586-ІІІ «Про протидію захворюванню на туберкульоз» (далі - Закон № 2586-ІІІ, який втратив чинність 11 лютого 2024 року на підставі Закону України № 3269-IX від 14 липня 2023 року «Про подолання туберкульозу в Україні»): протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2586-ІІІ, медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.

Отже, Обласний протитуберкульозний диспансер (правонаступником є КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради») належить до закладів охорони здоров`я, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому робота у таких медичних закладах має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17.

Разом із тим, судом встановлено, що відповідачем фактично не заперечується наявність у позивача стажу роботи за спірний період на посаді медичної сестри протитуберкульозного диспансеру, тобто, роботи на посаді яка зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону №1788-ХІІ. Втім відповідач заперечує щодо подвійного зарахування даного стажу лише з підстав набрання чинності 01.01.2004р. Закону №1058-IV, який не містить положень аналогічних ст.60 Закону №1788-ХІІ.

З цього приводу суд зазначає, що абзац 1 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Крім того, редакція ст.60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст.60 Закону №1788-XII та жодним чином не зупиняє дію її приписів.

З аналізу зазначеного, суд дійшов висновку, що передбачене ст.60 Закону №1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004р.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.12.2018 у справі №310/385/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17, від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 27.02.2020р. у справі №462/1713/17.

Відтак, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.60 Закону №1788-ХІІ, а відмова Головного управління ПФУ в Одеській області в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи позивача у Обласному протитуберкульозному диспансері, який було перейменовано на Комунальну установу «Одеський обласний протитуберкульозний диспансер» та правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради на посаді медичної сестри з 01.01.2004 по 29.02.2024 не може вважати правомірною.

Ураховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідача та наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 29.02.2024.

З метою ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням зарахованого в подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 29.02.2024, - з 10.12.2025, тобто з моменту звернення за таким перерахунком та в межах заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоду з 01.01.2004 по 29.02.2024 суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються вище викладеним.

Щодо посилань відповідача на дискреційність його повноважень в питаннях призначення та перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

У справі що розглядається суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 29.02.2024 є протиправними та вказаний період підлягає зарахуванню у подвійному розмірі. У зв`язку із цим, пенсія позивача підлягає перерахунку.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 29.02.2024 роки та здійснити перерахунок розміру пенсії та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум – з 10.12.2025.

Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши докази у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 1064,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 29.02.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 29.02.2024 роки та здійснити перерахунок розміру пенсії та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум – з 10.12.2025 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 1064,96 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА