Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 29 вересня 2026 р.
Справа: №420/14489/26
Суддя: Скупінська О.В.
Справа № 420/14489/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд
у складі
головуючого судді Скупінської О.В.,
при секретарі Подобіної О.М.,
за участю
представника позивача Демонової А.С.,
представника відповідача Копиці С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 19.05.2026 надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати:
- Податкове повідомлення-рішення за 2021 рік від 05.09.2025 року №1506277 2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 617, 50 кв.м. на загальну суму - 10806,25 грн;
- Податкове повідомлення-рішення за 2021 рік від 05.09.2025 року №1506276 2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 1592, 75 кв.м. на суму – 27873,13 грн;
- Податкове повідомлення-рішення за 2022 рік від 05.09.2025 №1506371-2409 1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 617, 50 кв.м. на загальну суму - 40137,50 грн;
- Податкове повідомлення-рішення за 2022 рік від 05.09.2025 року №1506370 2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 1592, 75 кв.м. на суму – 103 528,75 грн;
- Податкове повідомлення-рішення за 2023 рік від 05.09.2025 року №1506375 2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 617, 50 кв.м. на загальну суму - 41372,5 грн;
- Податкове повідомлення-рішення за 2023 рік від 05.09.2025 року №1506374 2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 1592, 75 кв.м. на суму – 106714,25 грн;
- Податкове повідомлення-рішення за 2024 рік від 03.06.2025 року №0431987 2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 617, 50 кв.м. на загальну суму - 43842,50 грн;
- Податкове повідомлення-рішення за 2024 рік від 03.06.2025 року №0431986 2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 1592, 75 кв.м. на суму – 113085,25 грн.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що у її власності перебувають наступні нежитлові приміщення:
- АДРЕСА_1 , загальною площею – 617, 50 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 26.11.2012, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №36526378 від 03.12.2012.
- за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 1592, 75 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_2 від 26.11.2012, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №36526659 від 03.12.2012.
01.01.2015 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.
З 18 березня 2013 року позивач здійснює підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець. Зареєстрований вид економічної діяльності чітко вказує на ведення саме господарської діяльності в галузі сільського господарства. Відомості про доходи Позивача за 2021 рік містяться в податковій декларації про майновий стан і доходи №9435562889 від 24.12.2022 року. Додатку Ф2, розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, зазначено, що в 2021 році Позивач отримала дохід саме за вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур на суму 56 000 грн. Відомості про доходи Позивача за 2022 рік містяться в податковій декларації про майновий стан і доходи №9314942152 від 05.09.2024 року. У Додатку Ф2, розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, зазначено, що в 2022 році Позивач отримала дохід саме за вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур на суму 52 000 грн. Відомості про доходи Позивача за 2023 рік містяться в податковій декларації про майновий стан і доходи №9387170640 від 05.09.2024 року. У Додатку Ф2, розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, зазначено, що в 2023 році Позивач отримала дохід саме за вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур на суму 48 000 грн. Відомості про доходи Позивача за 2024 рік містяться в податковій декларації про майновий стан і доходи №9428574412 від 23.04.2025 року. У Додатку Ф2, розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, зазначено, що в 2024 році Позивач отримала дохід саме за вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур на суму 60 000 грн. Таким чином, наведені докази підтверджують, що протягом 2021, 2022, 2023, 2024 року ОСОБА_1 фактично займалася сільськогосподарською діяльністю та отримувала від неї дохід.
Враховуючи, що об`єкти нерухомості, які належать Позивачу, згідно з Додатком № 1 до експертного висновку АС2 № 2217403 призначені саме для зберігання зерна, протягом усього періоду підприємницької діяльності ОСОБА_1 використовує будівлі за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 1-х виключно для зберігання вирощеної нею сільськогосподарської продукції. Зареєстровані види економічної діяльності, зокрема вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур, підтверджують право Позивача на вирощування, подальшу обробку та зберігання зернових культур. Крім того, вид економічної діяльності «складське господарство» (52.10) безпосередньо вказує на правомірність використання зазначених будівель, саме як для зберігання власної сільськогосподарської продукції. Додатково повідомляємо, що ОСОБА_1 не здає будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 1-х в оренду, в лізинг або в позичку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої, зокрема, у постанові від 5 лютого 2025 року у справі № 500/6132/23 та постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23-а, сільськогосподарські будівлі, які не передаються в оренду чи інші форми комерційного використання, не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, враховуючи свою активну позицію щодо повідомлення Позивача про те, що зазначені будівлі не підлягають оподаткуванню, Позивач звертався із підтверджуючими документами, що підтверджується відповіддю ГУ ДПС в Одеській області №8330/6/15-32-24-09-06 від 23.03.2026 з додатками на 38 аркушів. Враховуючи викладене, наведені обставини та докази підтверджують правомірність застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Зокрема, Таким чином, Позивач правомірно звільняється від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо спірних будівель.
Водночас у позивачем ставиться питання щодо поновлення строку звернення до суду, оскільки податкові повідомлення-рішення від 05.09.2025 №1506277-2409-1553-UA51100090000094901, UA51100090000094901, №1506276-2409-1553 №1506371-2409-1553-UA51100090000094901, №1506370-2409-1553-UA51100090000094901, №1506375-2409-1553 UA51100090000094901, №1506374-2409-1553-UA51100090000094901, від 03.06.2025 року №0431987-2409-1553-UA51100090000094901, №0431986-2409 1553-UA51100090000094901 були направлені в електронний кабінет Позивача. ОСОБА_1 не отримувала зазначені рішення у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, а про їх існування фактично дізналася лише 27.02.2026 після отримання ухвали суду у справі №420/1138/26.
Відтак позивачка зазначила, що податкові повідомлення рішення не були належним чином вручені ОСОБА_1 , оскільки вона не подавала заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет у порядку, передбаченому п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України.
Ухвалою судді від 25.05.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду оформленої належним чином позовної заяви, відповідно до п. 3, 5 ч. 5 ст.160 КАС України, в якій має бути визначено ціну позову, а також документу про додаткову сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі 2833,91 грн.
29.05.2026 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дабіжи О.А. надійшла заява (вх. №ЕС/60079/26) про долучення квитанції №ES98-6262Y-YKKE від 28.05.2026 про додаткову сплату судового збору у розмірі 2833,91 грн.
Також в якості додатку долучено копію позовної заяви в новій редакції в якій визначено ціну позову у розмірі 487359,13 грн.
Ухвалою судді від 10.06.2026 постановлено відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду; прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
26.06.2026 від представника відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕС/71699/26) з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, у якому заявник вказує, що правовий статус будівель позивача не є спірним питанням у справі, однак, віднесення нежитлової будівлі до відповідного класу не є безумовною підставою для віднесення фізичної або юридичної особі, яка нею володіє, до осіб на яких розповсюджується податкова пільги, визначена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. В даному випадку спір стосується виключно того аспекту, чи являвся позивач, як фізична особа та власник вказаних вище об`єктів нерухомості, у спірний період сільськогосподарським товаровиробником для цілей застосування пільги, передбаченої пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України. Звертає увагу суду, що позивачем не доведено жодними доказами статус сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком, адже матеріалами справи не підтверджується, що позивач у звітних періодах займався виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснював операції з її постачання (договори купівлі-продажу/поставки будь-якого сільськогосподарського товару, накладні, податкові накладні, видаткові накладні, товаро-транспорті накладні, платіжні документи тощо), і, як наслідок, був сільськогосподарським товаровиробником. Зазначає, що згідно з інформаційно – комунікаційною системою ДПС, ОСОБА_1 є: засновником ФГ«Злива» (код ЄДРПОУ 32935910), яке відповідно до заяви від 20.05.2021 за формою № 20 – ОПП (повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність) використовує у своїй діяльності нежитлові будівлі, за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Центральна, буд. 1-ш та Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Центральна, буд. 1-х, з видом права на об`єкт, як право власності, що не підтверджено даними Державного реєстру; одним із двох засновників ТОВ «Злива» (код ЄДРПОУ 43769537), яке відповідно до заяви від 20.05.2021 за формою № 20 – ОПП (повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність) використовує у своїй діяльності нежитлові будівлі, за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Центральна, буд. 1-ш та АДРЕСА_1 , з видом права на об`єкт, як право довгострокового користування або оренди.
30.06.2026 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дабіжи О.А. надійшла відповідь на відзив (вх. №ЕС/73443/26), у якій заявник на позовних вимогах наполягає та вказує, що позивач зареєстрована як фізична особа – підприємець та здійснює, зокрема, діяльність за КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», 01.13 «Вирощування овочів, баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів», 01.61 «Надання допоміжних послуг у рослинництві», 01.63 «Діяльність після збирання врожаю», 01.64 «Оброблення насіння для відтворення», 46.31 «Оптова торгівля фруктами та овочами», 46.61 «Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами, устаткованням та приладдям» та 52.10 «Складське господарство» ,що безпосередньо належить до сфери сільськогосподарського виробництва. Разом із тим, сам факт державної реєстрації зазначених видів діяльності не є єдиним доказом здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності. На підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності позивачем до матеріалів справи були долучені податкові декларації про майновий стан і доходи та додатки Ф2 за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, відповідно до яких позивач протягом кожного із зазначених податкових періодів отримувала дохід саме від діяльності за КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», а саме: у 2021 році — 56 000 грн, у 2022 році — 52 000 грн, у 2023 році — 48 000 грн, у 2024 році — 60 000 грн. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Позивач систематично протягом чотирьох років здійснювала діяльність з вирощування зернових культур та отримувала від такої діяльності дохід.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
14.07.2026 суд ухвалив перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи №420/14489/26 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 11 серпня 2026 року об 11 год 00 хв.
11.08.2026 протокольною ухвалою суду постановлено закінчити підготовче провадження у справі та призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 09.09.2026.
24.09.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти їх задоволення заперечував.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12-13), фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює економічну діяльність: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; 56.30 Обслуговування напоями; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 52.10 Складське господарство; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування.
Позивачем до суду надано, скеровані до податкового органу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , податкові декларації про майновий стан і доходи за 2021-2024 роки (а.с.34-56), відповідно до яких платник податків у зазначені періоди отримувала дохід від виду діяльності 01.11 та 47.11.
У власності ОСОБА_1 перебувають наступні нежитлові приміщення:
- за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 617,50 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 26.11.2012, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №36526378 від 03.12.2012;
- за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 1592,75 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_2 від 26.11.2012, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №36526659 від 03.12.2012 (а.с.30-33, 117-123).
Відповідно до експертного висновку АС2 №2217403 №2217402 від 23.06.2022 (а.с.57-60), виданого ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» вбачається, що об`єкти нерухомого майна, а саме корівники за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 1-х віднесені до споруд ДК 018:2000 та мають код ДКБС 1271.3, додаток №1 до листа від 15.06.2022.
Головним управлінням ДПС в Одеській області було сформовано податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлові приміщення за 2021-2024 роки, якими визначено податкові зобов`язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомого майна (18010300) (а.с.14-29):
- Податкове повідомлення-рішення за 2021 рік від 05.09.2025 №1506277 2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 617, 50 кв.м. на загальну суму - 10 806,25 грн;
-Податкове повідомлення-рішення за 2021 рік від 05.09.2025 №1506276 2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 1592, 75 кв.м. на суму – 27873,13 грн;
-Податкове повідомлення-рішення за 2022 рік від 05.09.2025 №1506371-2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 617, 50 кв.м. на загальну суму - 40137,50 грн;
-Податкове повідомлення-рішення за 2022 рік від 05.09.2025 №1506370-2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 1592, 75 кв.м. на суму – 103528,75 грн;
-Податкове повідомлення-рішення за 2023 рік від 05.09.2025 №1506375-2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 617, 50 кв.м. на загальну суму - 41372,5 грн;
-Податкове повідомлення-рішення за 2023 рік від 05.09.2025 №1506374-2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 1592, 75 кв.м. на суму – 106714,25 грн;
-Податкове повідомлення-рішення за 2024 рік від 03.06.2025 №0431987 2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 617, 50 кв.м. на загальну суму - 43842,50 грн;
-Податкове повідомлення-рішення за 2024 рік від 03.06.2025 №0431986 2409-1553-UA51100090000094901 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 1592,75 кв.м. на суму – 113085,25 грн.
При цьому, податковий орган надав до суду розрахунок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомого майна (18010300), на підставі якого, прийняті спірні податкові повідомлення-рішення (а.с.132-135).
Як свідчать матеріали справи, позивач не оспорює права відповідача по визначенню податкового зобов`язання та не наводить доводів про наявність у оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях арифметичних чи методологічних помилок.
Позивачем до заяви від 23.09.2024, наданої до контролюючого органу (вх. Головного управління ДПС в Одеській області від 24.09.2024 № 106527/6) щодо проведення звірки з метою визначення об`єктів оподаткування за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Центральна, буд. 1-ш, та Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Центральна, буд. 1-х, згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України надано експертний висновок АС3 Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» від 23.06.2022 № 2217403, який ідентифікує нежитлові будівлі за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Центральна, буд. 1-ш, та Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Центральна, буд. 1-х за функціональним призначенням (використанням) як «Булівля для зберігання зерна» та визначає код об`єктів за державним класифікатором будівель та споруд НК 018:2023.
Вважаючи спірні рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість спірних рішень відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.
Порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормований статтею 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування:
- ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (у редакції Закону України №2628-VIII від 23.11.2018, яка діяла до 16.03.2024);
- ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (у редакції Закону України №3603-IX від 23.02.2024, яка діє з 16.03.2024).
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктами 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Тобто, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів. Це означає, що податкова пільга поширюється виключно на певну категорію осіб, у той час, як для інших платників податків обов`язок щодо його сплати є незмінним.
Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, встановленої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання обов`язкових умов:
- у редакції Закону України №2628-VIII від 23.11.2018, яка діяла до 16.03.2024:
будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку;
-у редакції Закону України №3603-IX від 23.02.2024, яка діє з 16.03.2024:
нежитлова будівля віднесена до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) НК 018:2023;
власником будівлі є сільськогосподарський товаровиробник (юридична та фізична особа);
будівля використовується у господарській діяльності суб`єктів господарювання за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарської діяльності.
Суд наголошує, що визначення належності будівель до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з відповідним Класифікатором будівель і споруд.
Наказом Міністерства економіки України №3573 від 16.05.2023 затверджено Національний класифікатор 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» (НК 018:2023), який набрав чинності 01.01.2024.
Водночас, скасовано національний класифікатор ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель та споруд», затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507.
Згідно з НК 018:2023 об`єктами класифікації є окремі споруди (будівля, дорога, трубопровід тощо). У виключних випадках класифікаційна одиниця може бути застосована до об`єкта нерухомого майна в цілому. Будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням.
Клас «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) віднесений до групи «Інші нежитлові будівлі» (код 127).
Цей клас включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Як встановлено судом, відповідно до експертного висновку АС2 №2217403 №2217402 від 23.06.2022 (а.с.57-60), виданого ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» вбачається, що об`єкти нерухомого майна, а саме корівники за адресою: Одеська область, Біляївський р-н, с-ще. Василівка, вул. Леніна, буд. 1-ш та Одеська область, Біляївський р-н, с-ще. Василівка, вул. Леніна, буд. 1-х віднесені до споруд ДК 018:2000 та мають код ДКБС 1271.3, додаток №1 до листа від 15.06.2022.
Більш того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що правовий статус будівель позивача не є спірним питанням у даній справі.
При цьому, спірним між сторонами є питання щодо відповідності позивача іншому критерію підпункту "ж" підпункта 266.2.2.пункту 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, а саме визначенню «сільськогосподарський виробник».
Обґрунтовуючи своє право на застосування пільги, передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, позивач вказує, що вона, зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, є сільськогосподарським товаровиробником та використовує нежитлові будівлі, оподаткування яких є предметом даного позову, безпосередньо у своїй господарській діяльності, а саме: 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».
Суд зазначає, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими», до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено вказаним підпунктом.
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно-виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Згідно із приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про застосування визначень поняття сільськогосподарського товаровиробника у наведених законодавчих актах для цілей визначення змісту статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки наведені поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України. Відтак, сільськогосподарським товаровиробником може виступати як юридична, так і фізична особа.
Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, згідно з якими фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
Суд бере до уваги те, що упродовж 2021-2024 років позивач подавав до податкового органу декларації про майновий стан доходи, задекларувавши дохід від здійснення підприємницької діяльності за кодом КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також належить до видів діяльності, які має право здійснювати позивач.
Підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не містить вимоги, що тільки діяльність за одним основним КВЕД може бути підставою для застосування пільги. Норма вказує на належність діяльності суб`єкта господарювання до сільськогосподарських товаровиробників, а не на її статус як «основної» саме у статистичному значенні. На переконання суду, податковий орган безпідставно пов`язує застосування пільги, виключно з тим КВЕД, який значиться як «основний».
Водночас у ході судового розгляду справи відповідачем не було надано належних та достовірних доказів того, що господарську діяльність за 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» ФОП ОСОБА_1 у 2021-2024 роках здійснювала в інших нежитлових приміщеннях.
На переконання суду, окрім іншої, діяльність позивача (додаткові КВЕД) у 2021-2024 роках, як суб`єкта господарювання, суд вважає такою, що підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника.
Також, судом не встановлено, приміщення не здавалися позивачем в оренду, лізинг, позичку, що не заперечується податковим органом.
Відтак, суд відхиляє позицію відповідача, викладену у заявах по суті справи, щодо необхідності оподаткування об`єктів нерухомого майна, а саме корівники за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , з наведених вище підстав.
Суд наголошує, що зі зміною правового регулювання спірних правовідносин щодо звільнення від оподаткуванні об`єктів нежитлової нерухомості, а саме зміни редакції підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено додаткові умови для особи, яка підлягає такому звільненню, серед яких - використання за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, який був чинним в період, за який визначені податкові зобов`язання позивача, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу четвертого пункту 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Також, відповідно до приписів п. 8.1, 8.2, 8.4 Розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
У п. 8.5. розділу VIII Порядку № 1588 передбачено, що у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.
Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.09.2025 по справі №560/17705/24.
Суд зазначає, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Як було зазначено, саме у редакції Закону України №3603-IX від 23.02.2024, яка діє з 16.03.2024, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання обов`язкових умов: нежитлова будівля віднесена до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) НК 018:2023; власником будівлі є сільськогосподарський товаровиробник (юридична та фізична особа); будівля використовується у господарській діяльності суб`єктів господарювання за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарської діяльності.
При цьому, матеріали справи містять Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням чи через які провадиться діяльність від 14.08.2023, подане позивачем до податкового органу у якому зазначені об`єкти, а саме об`єкти нерухомості, щодо яких нарахований податок. У графі 9 «Стан об`єкту оподаткування» вказаного повідомлення за формою 20-ОПП напроти спірних об`єктів нерухомості стоїть цифра 2, яка згідно вказаного повідомлення означає, що вказані приміщення експлуатуються і відсутні відомості про те, що вказаний комплекс або здається в оренду або перебуває в оренді (цим фактам відповідають цифри 8 і 9, які відсутні).
Інших належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів не здійснення сількогосподарської діяльності, невикористання об`єктів нерухомості позивачем у своїй діяльності, або їх належності до інших категорій ніж сільськогосподарського призначення відповідачем не надано, а судом під час розгляду справи по суті не добуто.
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161. Scries А заява № 25). який застосовується при оцінні доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
У пункті 43 рішення Європейського Суду з прав людини від 14.02.2008 року по справі «Кобець проти України» (№ заява 16437/04) вказано, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Розумний сумнів не є сумнівом, що базується на чисто теоретичній можливості чи викликаний для уникнення негативних висновків. Суд повинен спиратися на всі елементи наданих йому доказів чи у разі потреби на ті, які він зможе офіційно отримати.
На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
На переконання суду, відповідач не довів, що позивач, який є сільськогосподарським товаровиробником, з 16.03.2024 по 31.12.2024 використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що покладення обов`язку щодо сплати податку на належне позивачу нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки суперечить підпункту ж 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 даної статті визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 3898,87 грн.
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 3898,87 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 05.09.2025 №1506375-2409-1553-UA51100090000094901.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 05.09.2025 №1506374-2409-1553-UA51100090000094901.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03.06.2025 №0431987-2409-1553-UA51100090000094901.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03.06.2025 №0431986-2409-1553-UA51100090000094901.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 3898,87 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ 44069166).
Повний текст рішення суду складений 30.09.2026.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua